Ухвала суду № 102576816, 17.01.2022, Шахтарський міський суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Першотравенський міський суд Дніпропетровської області)

Справа № 186/1534/21

Провадження № 1-кп/0186/27/22

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2022 року м.Першотравенськ

Першотравенський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді – Кривошеї С.С.

секретар – Кравченко А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42021042130000020 від 04 серпня 2021 року по обвинуваченню :

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Солнцево, Петропавлівського району, Дніпропетровської області, громадянина України, освіта середня, одруженого, який має на утриманні трьох малолітніх дітей – доньок: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , непрацюючого, несудимого, який зареєстрований та проживає за адресою:, АДРЕСА_1

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Скиби Я.В.

захисника – адвоката Маньковського В.П.

обвинуваченого ОСОБА_1 .

В с т а н о в и в:

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження відносно ОСОБА_1 міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, так як ризики передбачені п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України не зменшилися та існують на сьогодні.

Своє клопотання прокурор обґрунтовує тим, що завершити розгляд справи до закінчення терміну дії ухвали про продовження відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу неможливо, а ризики заявлені на момент обрання запобіжного заходу, які полягали в тому, що ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, на даний час не зменшилися, тому виникла необхідність у продовженні строку тримання під вартою.

Ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України обґрунтовується тим, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років з конфіскацією майна, а тому обвинувачений перебуваючи на свободі та усвідомлюючи тяжкість покарання може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, обґрунтовується тим, що ОСОБА_1 , перебуваючи на волі, з метою спотворення доказової бази по кримінальному провадженню може незаконно впливати на свідків шляхом погроз, вмовлянь, обіцянок чи інших незаконних дій , з метою зміни ними показань, які його викривають.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник Маньковський В.П. прохали суд відмовити прокурору в задоволенні клопотання, вважаючи його доводи надуманими та такими які не підтверджені фактичними доказами. Прохали суд змінити обвинуваченому міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на особисте зобов`язання або домашній арешт у нічний час доби у період з 19 години 00 хвилин до 07 години 00 хвилин наступного дня, надавши йому можливість працювати, спілкуватися з родиною та утримувати і виховувати трьох малолітніх дітей.

Своє клопотання сторона захисту обґрунтовує тим, що в матеріалах кримінального провадження відсутні докази наявності реальних ризиків того, що ОСОБА_1 має намір ухилитись від виклику до суду, може мати вплив на свідків або переховуватися від органів досудового розслідування та /або суду. Навпаки, 05 серпня 2021 року ОСОБА_1 добровільно видав наркотичні засоби, які знаходилися у нього в гаражі, і з того часу не було жодного випадку запізнення або неявки ОСОБА_1 за викликом слідчого, чи будь-якого іншого порушення з його боку, а також останній співпрацював зі слідством. Наразі по кримінальному провадженню провадиться судовий розгляд і подальше тримання ОСОБА_1 під вартою на даному етапі судового розгляду справи не є доцільним.

Суд, вивчивши матеріали кримінального провадження, заслухавши думку учасників cудового провадження, вважає, що клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Метою і підставою тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується особа, незаконно впливати на потерпілих та свідків або іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.

Суд, задовольняючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому враховує, що будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України, для застосування відносно останнього більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не встановлено, а тому існування зазначених ризиків виправдовує подальше тримання обвинуваченого під вартою.

Обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід з урахуванням його тривалості, відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується.

При розгляді вказаних клопотань прокурора та сторони захисту суд враховує вимоги п.п.3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Суд зазначає, що під час вирішення питання судом щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченого судом враховується тяжкість вчиненого злочину, у якому він обвинувачуються, строк покарання, яке може бути призначено судом у разі визнання винуватим – від шести до десяти років позбавлення волі з конфіскацією майна, а також особисті дані обвинуваченого – раніше не судимий, одружений, має на утриманні трьох малолітніх дітей, працездатний, але офіційно не працює, має постійне місце реєстрації.

Приймаючи рішення про продовження строку тримання під вартою та відмову у зміні запобіжного заходу, суд враховує, що тримання під вартою відповідно до підпункту «c» пункту 1 статті 5 Європейської конвенції про захист прав і основоположних свобод людини має задовольняти вимогу пропорційності, що викладено у рішенні ЄСПЛ від 18 березня 2008 року у справі «Ладент проти Польщі» (заява № 11036/03, п.55), а тому тримання обвинуваченого під вартою є необхідним для забезпечення його присутності в суді, а інші, менш суворі заходи, не є достатніми для досягнення цієї цілі.

Оцінюючи вищевказані обставини, суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги ч. 3 ст.183 КПК України, відповідно до яких при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом,.

Такою сумою застави суд визначає п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 124050 (сто двадцять чотири тисячі п`ятдесят) гривень 00 копійок, що буде достатньо для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вирішуючи питання щодо продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 , суд вважає за необхідне продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 30 днів до 15 лютого 2022 року.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що клопотання прокурора щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченого підлягає частковому задоволенню, а у задоволенні клопотання захисника Маньковського В.П. та обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу слід відмовити.

Керуючись ст.ст.331, 177-178, 183, 199, 317, 350, 369-372 КПК України, - суд

П о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Продовжити тримання обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою на 30 днів, починаючи з 17 січня 2022 року по 15 лютого 2022 року включно.

Визначити заставу у розмірі п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 124050 (сто двадцять чотири тисячі п`ятдесят) гривень 00 копійок, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 у разі внесення застави наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає: АДРЕСА_1 без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити два місяці з моменту внесення застави.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_1 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У задоволенні клопотання захисника Маньковського В.П. та обвинуваченого ОСОБА_1 щодо зміни запобіжного заходу відмовити.

Копію ухвали направити начальнику Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» для відома та виконання, а також вручити прокурору, захиснику та обвинуваченому.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя: С. С. Кривошея.