Рішення № 102576648, 12.01.2022, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/8525/21

Провадження № 2/185/726/22

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12 січня 2022 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Головіна В.О., за участю секретаря судового засідання Шуліка Н.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Павлограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я

В С Т А Н О В И В

18 жовтня 2021 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Меланчук Ігор Віталійович, звернувся до суду з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я, у якій просить суд стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 227 000 гривень в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди, заподіяної працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я. Обґрунтовуючи позов зазначає, що позивач понад 26 років - з 10 вересня 1978 року по 14 червня 2005 рік перебував у трудових відносинах з виробничим об`єднанням «Павлоградвугілля», ВАТ «ДХК Павлоградвугілля», правонаступником яких на даний час являється ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля».

Висновком МСЕК № 2 від 09 серпня 2006 року позивачу сукупно встановлено 55% втрати професійної працездатності безстроково (35% - дефартрози, 20% - ХОЗЛ, пиловий бронхіт, емфізема) та встановлено третю групу інвалідності.

Відповідно до акту розслідування хронічного професійного захворювання від 12 липня 2006 року причинами професійного захворювання позивача є тривалий вплив на організм шкідливих факторів виробничого середовища, а саме: пил з вмістом вільного двуоксиду кременя 8,21% у концентраціях 49,6 мг/м3 при гранично допустимій концентрації 4,0 мг/м3, з дією на організм 50% змінного часу; важка фізична праця - разове навантаження складає 35 кг, сумарне за зміну - 450 кг, з дією протягом 40 % змінного часу; вимушена робоча поза (на колінах) 30% за зміну; несприятливий мікроклімат по відносній вологості діяв протягом всієї зміни. Все це призвело до: двобічного плечолопаткового періатрозу ПФС другого ст., дефартрозу ліктьових (з згинальною контрактурою) та колінних суглобів ПФ 2 ст., стійкого больового синдрому; хронічного обструктивного захворювання легень першої-другої ст. (пиловий бронхіт, емфізема легень першої-другої ст.), ЛН першого-другого ст.

Вказані вимушені негативні зміни призводять до зниження якості життя позивача та зменшення благ, які позивач мав до моменту отримання професійних захворювань та втрати професійної працездатності.

У зв`язку з чим просить стягнути з ПрАТ ДТЕК «Павлоградвугілля» на користь позивача моральну шкоду в розмірі 227 000 грн. на підставі ст. ст. 23, 1167 ЦК України, ст. 237-1 КЗпП України, оскільки роботодавець не створив безпечні та нешкідливі умови праці на підприємстві, де позивач працював, тим самим порушивши ст. 153 КЗпП України та ст.ст. 4, 6, 13 Закону України «Про охорону праці», які встановлюють цей обов`язок, що в свою чергу стало причиною отримання позивачем професійних захворювань та третю групу інвалідності.

Відповідач звернувся до суду з письмовим відзивом на позов у якому просив суд в задоволенні позову відмовити. Обґрунтовуючи свої заперечення на позов зазначив, що на час виникнення цих спірних правовідносин - 09.08.2006 р. , а саме: встановлення професійних захворювань позивачу, відшкодування моральної шкоди регулювалось ст.34 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» в редакції яка діяла до 20.03.2007 рокута ст. 9 Закону України "Про охорону праці", які покладали обов`язок з відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я у процесі трудової діяльності, на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

На адресу суду надійшли письмові заяви від представників сторін про слухання справи без їх участі.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 10 вересня 1978 року по 14 червня 2005 рік перебував у трудових відносинах з виробничим об`єднанням «Павлоградвугілля», ВАТ «ДХК Павлоградвугілля», правонаступником яких на даний час являється ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» про що зроблений відповідний запис в трудовій книжці.

Відповідно до висновку МСЕК № 2 від 09 серпня 2006 року йому сукупно встановлено 55% втрати професійної працездатності безстроково (35% - дефартрози, 20% - ХОЗЛ, пиловий бронхіт, емфізема) та третю групу інвалідності.

Згідно акту розслідування хронічного професійного захворювання від 12 липня 2006 року причинами професійного захворювання є тривалий вплив на організм шкідливих факторів виробничого середовища, а саме: пил з вмістом вільного двуоксиду кременя 8,21% у концентраціях 49,6 мг/м3 при гранично допустимій концентрації 4,0 мг/м3, з дією на організм 50% змінного часу; важка фізична праця - разове навантаження складає 35 кг, сумарне за зміну - 450 кг, з дією протягом 40 % змінного часу; вимушена робоча поза ( на колінах) 30% за зміну; несприятливий мікроклімат по відносній вологості діяв протягом всієї зміни. Все це призвело до: двобічного плечолопаткового періатрозу ПФС другого ст., дефартрозу ліктьових (з згинальною контрактурою) та колінних суглобів ПФ 2 ст., стійкого больового синдрому; хронічного обструктивного захворювання легень першої-другої ст. (пиловий бронхіт, емфізема легень першої-другої ст.), ЛН першого-другого ст.

Згідно з ч.1 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Відповідно до підпункту "е" пункту 1 частини першої статті 21 Закону України 1105-XIV«Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», у редакції чинній станом на час настання страхового випадку та встановлення позивачеві втрати професійної працездатності у зв`язку з професійним захворюванням та ІІІ групи інвалідності, у разі настання вказаного випадку Фонд зобов`язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.

Страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг (частина друга статті 13 Закону у вказаній редакції).

До професійного захворювання належить захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов`язаних з роботою.

Судом встановлено, що 09 серпня 2006 року висновком МСЕК позивачу встановлено ступінь втрати професійної працездатності у відсотках, а саме 55% втрати професійної працездатності.

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками Конституційного Суду України закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (рішення від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012).

Відповідно до статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

У той же час Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 210/3177/17 (провадження № 14-288цс19) дійшла висновку про те, що спори про відшкодування шкоди на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» № 1105-ХІV повинні вирішуватися на підставі законодавства, яке було чинним на момент виникнення в потерпілого права на її відшкодування.

У вказаній постанові, а також у постановах від 05 грудня 2018 року у справі № 210/5258/16-ц та від 23 січня 2019 року у справі № 210/2104/16-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що відповідно до підпункту «е» пункту 1 частини першої статті 21 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» № 1105-ХІV у редакції, чинній до 20 березня 2007 року, у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зобов`язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.

Конституційний Суд України в абзаці 9 пункту 5 мотивувальної частини рішення № 20-рп/2008 від 8 жовтня 2008 року звернув увагу на те, що положеннями пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту 9, абзацу третього пункту 10, пункту 11 розділу I Закону № 717-V скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону № 1105-XIV. Проте зазначив, що право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у редакції, під час дії якої позивачеві була заподіяна моральна шкода у зв`язку зі встановленням втрати професійної працездатності за професійним захворюванням та яка передбачала, що обов`язок відшкодувати таку шкоду покладається на Фонд соціального страхування.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся з вимогою про відшкодування моральної шкоди з роботодавця, коли законом передбачено відшкодування даної шкоди за рахунок Фонд соціального страхування, з огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, витрати на судовий збір у розмірі 992,40 гривень слід компенсувати за рахунок держави.

Керуючись ст.263, 264, 265 ЦПК України суд

У Х В А Л И В

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівнику внаслідок ушкодження здоров`я - відмовити.

Витрати на судовий збір у розмірі 992,40 гривень компенсувати за рахунок держави.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду Дніпропетровської області.

Суддя: В. О. Головін