Ухвала суду № 102575876, 19.01.2022, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 184/1105/21

Провадження № 2/0182/341/2022

У Х В А Л А

Іменем України

19.01.2022 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого-судді Кобеляцької-Шаховал І.О.

секретар Іванова Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву голови правління Шуваєва С.П. про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Покровський гірничо - збагачувальний комбінат» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Головного управління держгеокадастру у Дніпропетровській області, Відділу у Нікопольському районі міськрайонного управління у Нікопольському районі та м.Нікополі Головного управління держгеокадастру у Дніпропетровській області, Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, Виконавчого комітету Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, Голови виконавчого комітету Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області Камінського Івана Миколайовича, Покровської міської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління держгеокадастру у Дніпропетровській області, скасування державної реєстрації права власності, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В:

В провадження Нікопольського міськрайонного суду надійшла цивільна справа за позовом Акціонерного товариства «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Головного управління держгеокадастру у Дніпропетровській області, Відділу у Нікопольському районі міськрайонного управління у Нікопольському районі та м.Нікополі Головного управління держгеокадастру у Дніпропетровській області, Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, Виконавчого комітету Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, Голови виконавчого комітету Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області Камінського Івана Миколайовича, Покровської міської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління держгеокадастру у Дніпропетровській області, скасування державної реєстрації права власності, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Одночасно з поданням позовної заяви до суду, позивачем подано заяву про забезпечення позову. В обґрунтування даної заяви позивач посилається на те, що з публічної кадастрової інформації було виявлено, що земельна ділянка, площею 1,2082 (кадастровий номер 1222987000:02:001:0038), яка належала ОСОБА_1 , була продана ОСОБА_2 незаконно, з порушенням прав АТ «Покровський ГЗК». Тому, на даний час, ОСОБА_3 також має реальну можливість розпорядитися земельною ділянкою, що може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у цій частині. Таким чином, для запобігання подальшого відчуження вищевказаної земельної ділянки, заявник просить суд накласти арешт на спірну земельну ділянку та заборонити ОСОБА_2 вчиняти дії щодо продажу, дарування або укладання будь-якого іншого правочину щодо її відчуження.

Суд, розглянувши заяву, матеріали щодо неї, дослідивши докази, приходить до наступного.

Частиною 1 статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних права бо інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» передбачено, що єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі вмотивованої заяви будь-якої з осіб, які беруть участь у справі, також п.4 вказаної Постанови визначено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має, з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст.81 ЦПК України закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст.43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнанні них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Відповідно до ст.263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Згідно із ст.129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства є законність.

Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Тобто, з урахуванням вищевказаних вимог, суд, перевіривши матеріали справи та заяви про забезпечення позову, вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки в заяві не обґрунтовано необхідність забезпечення позову таким шляхом, що зазначений у заяві (арешт майна, що належить відповідачу, а також заборони вчиняти певні дії); не зазначено, яким чином може сприяти виконанню рішення суду вказані заходи забезпечення позову.

Крім того, не зазначено обставини та не надано документів, які б свідчили про те, що, дійсно, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Крім того, подана заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, так само як і не містить будь-якого документального обґрунтування наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Тобто, в заяві про забезпечення позову містяться лише загальні міркування та припущення заявника стосовно того, що існує велика ймовірність відчуження цього майна на користь третіх осіб або здійснення інших дій. Проте, самі лише припущення заявника стосовно вище наведеного, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Потенційна можливість вчинення відповідачем дій про які зазначено у заяві, без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

З поданих заявником матеріалів судом встановлено, що останні не містять будь-яких доказів на підтвердження факту реальної загрози вчинення відповідачем дій, які спрямовані на відчуження майна чи вчинення інших дій стосовно належного йому майна. При цьому, жодних обґрунтованих причин, у зв`язку з якими необхідно забезпечувати позов та будь-яких належних доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, позивачем також не надано.

З урахуванням вище наведеного, заява немотивована, до неї не додані додаткові документи та інші докази, що підтверджують необхідність забезпечення позову саме у такий спосіб, як зазначено у заяві.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що арешт є крайнім заходом забезпечення позову та полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмеженні права користування майном або його вилученні у власника.

Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Тобто, з урахуванням зазначеного, у разі застосуванням зазначених вище заходів можуть бути порушені й інтереси інших осіб.

Також не може суд прийняти до уваги наполягання заявника по справі на задоволенні зазначеної вище заяви, оскільки вони спростовуються вищенаведеним, не ґрунтуються на фактичних даних та об`єктивно нічим не підтверджені.

За таких обставин та з урахуванням всебічного дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, враховуючи вище викладені приписи законодавства, передбачені законом підстави, на даний час, для задоволення заяви відсутні.

Керуючись ст.ст.151-153 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви голови правління Шуваєва С.П. про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Головного управління держгеокадастру у Дніпропетровській області, Відділу у Нікопольському районі міськрайонного управління у Нікопольському районі та м.Нікополі Головного управління держгеокадастру у Дніпропетровській області, Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, Виконавчого комітету Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, Голови виконавчого комітету Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області Камінського Івана Миколайовича, Покровської міської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління держгеокадастру у Дніпропетровській області, скасування державної реєстрації права власності, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки - відмовити.

Копію ухвали направити заявнику.

На ухвалу суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал