Вирок № 102575386, 19.01.2022, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

19.01.2022 Єдиний унікальний номер 205/3980/20

Провадження №1-кп\205\105\22

Єд.унік.№205\3980\20

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2022 року Ленінський районний суд

м.Дніпропетровська

у складі: головуючого - судді Нощенка І.С.

при секретарі - Безгіновій І.А.

за участю прокурора - Старини А.В.

захисника - адвоката Тооде І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м.Дніпро, кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Дніпропетровська, громадянина України, освіта середньо-технічна, раніше засудженого: 29.01.2016 року Криничанським районним судом Дніпропетровської області за ст.185 ч.1 КК України до 140 годин громадських робіт; 27.12.2019 року Ленінським районним судом м.Дніпропетровська за ст.185 ч.3 КК України до 3 років позбавлення волі, з іспитовим строком 2 роки, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, проживаючого в АДРЕСА_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.186 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

Обвинувачений ОСОБА_1 , будучи раніше засудженим за ч.3 ст.185 КК України та вчиняючи злочин повторно, 29 березня 2020 року, близько 15 години 30 хвилин, перебував біля квіткового магазину «Одуванчик», який розташований за адресою: м.Дніпро, вул.Велика Діївська 111Р, де побачив потерпілу ОСОБА_2 , яка тримала в руках мобільний телефон, після чого у нього раптово виник умисел, спрямований на викрадення чужого майна. Реалізуючи свій злочинний умисел, обвинувачений ОСОБА_1 , в той же день та час, перебуваючи у зазначеному вище місці, діючи відкрито, із корисливих міркувань, вирвав з рук потерпілої ОСОБА_2 мобільний телефон «Huawei Y5 2018 Blue DRA L21», вартістю 2310 грн., після чого з викраденим майном з місця злочину зник, завдавши потерпілій майнову шкоду на зазначену суму.

Допитаний в якості обвинуваченого, ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав та пояснив суду, що дійсно, 29 березня 2020 року він здавав у ломбард мобільний телефон, який належить потерпілій ОСОБА_3 , однак вказаний телефон з рук потерпілої не виривав, а отримав його в той же день від невідомої особи біля магазину «Варус», який розташований в районі ринку «Трофімовський».

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину повністю підтверджується сукупністю досліджених під час судового розгляду доказів.

Так, потерпіла ОСОБА_2 суду підтвердила, що 29 березня 2020 року, близько 15 години 30 хвилин, коли вона перебувала в приміщення магазину «Одуванчик» біля вхідних дверей та розмовляла по мобільному телефону «Huawei», вартістю 2310 грн., обвинувачений ОСОБА_1 вихопив у неї з рук мобільний телефон та з місця злочину зник, завдавши їй майнову шкоду на зазначену суму.

Свідок ОСОБА_4 суду підтвердив, що 29 березня 2020 року в ломбард «Імперіал», який розташований за адресою: вул.Велика Діївська 38-Г, прийшов обвинувачений ОСОБА_1 , який здав за грошові кошти в сумі 400 грн. мобільний телефон «Huawei», який, як пояснив обвинувачений, належить йому та який в подальшому був проданий іншій особі.

Згідно з висновком судової товарознавчої експертизи №1843-20 від 23 квітня 2020 року (а.с.63-66), вартість мобільного телефону «Huawei Y5 2018 Blue DRA L21» на день вчинення злочину складала 2310 грн.

Зазначені обставини також повністю підтверджуються письмовими доказами, а саме: протоколом огляду місця події від 29 березня 2020 року, а саме: фасаду магазину «Одуванчик», який розташований за адресою: м.Дніпро, вул.Велика Діївська 111Р (а.с.7); протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками (а.с.14-17), під час якого потерпіла ОСОБА_2 впізнала обвинуваченого ОСОБА_1 як особу, яка відкрито заволоділа її майном; протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками (а.с.24-26), під час якого свідок ОСОБА_4 впізнав обвинуваченого ОСОБА_1 як особу, яка здала в ломбард мобільний телефон, який належить потерпілій ОСОБА_2 ; протоколом перегляду компакт-диску відео з камер відеоспостереження від 09 квітня 2020 року (а.с.34-36), на якому зафіксовано, як обвинувачений ОСОБА_1 заволодів майном потерпілої ОСОБА_2 ; протоколом перегляду компакт-диску відео з камер відеоспостереження від 09 квітня 2020 року (а.с.39-41), на якому зафіксовано, як обвинувачений ОСОБА_1 заклав у ломбард «Імперіал» мобільний телефон потерпілої ОСОБА_2 ; протоколом перегляду компакт-диску відео з камер відеоспостереження від 27 квітня 2020 року (а.с.69-70), під час якого обвинувачений ОСОБА_1 підтвердив, що на відеозапису дійсно він в той момент, коли заклав у ломбард «Імперіал» мобільний телефон потерпілої ОСОБА_2 ; а також долученими до справи речовими доказами, якими визнано: компакт-диски з відеозаписами (а.с.37, 42).

Доводи обвинуваченого ОСОБА_1 щодо своєї непричетності до заволодіння майном потерпілої ОСОБА_2 , не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки вони повністю спростовуються дослідженими по справі доказами.

Так, потерпіла ОСОБА_2 суду підтвердила, що 29 березня 2020 року, в зазначені в обвинувальному акті час та місці, саме обвинувачений ОСОБА_1 вихопив у неї з рук мобільний телефон та з місця злочину зник, завдавши їй майнову шкоду на суму 2310 грн. Зазначені показання потерпілої приймаються судом до уваги, оскільки вони повністю узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_4 , який приймав у ломбарді телефон, який належить потерпілій у обвинуваченого ОСОБА_1 , а також дослідженими під час судового розгляду письмовими доказами: протоколами впізнання обвинуваченого ОСОБА_1 потерпілою ОСОБА_2 та свідком ОСОБА_4 , а також протоколами перегляду відеозаписів, на яких зафіксовано обставини заволодіння обвинуваченим ОСОБА_1 телефоном потерпілої та наступною здачею його у ломбард «Імперіал».

Посилання обвинуваченого ОСОБА_1 на ту обставину, що мобільний телефон йому передав невідомий чоловік також не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки нічим об`єктивно не підтверджені. При цьому, суд зауважує, що під час досудового слідства зазначені обставини не перевірялись, оскільки обвинувачений ОСОБА_1 не заперечував своєї причетності до заволодіння телефоном потерпілої, а під час судового розгляду стороною захисту не надано жодного доказу зазначеним обставинам.

Таким чином, проаналізувавши показання обвинуваченого ОСОБА_1 щодо його непричетності до заволодіння майном потерпілої ОСОБА_2 та зіставивши їх з іншими доказами по справі, суд розцінює показання обвинуваченого як усталену модель захисту від пред`явленого обвинувачення, форму реалізації права на захист і бажання уникнути кримінальної відповідальності і покарання за вчинений злочин.

З урахуванням викладеного, оцінивши вищенаведені докази та встановлені на їх підставі фактичні обставини в їх сукупності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку що вони поза всяким розумним сумнівом доводять в повному обсязі винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення в обсязі обвинувачення, яке було підтримано прокурором і кваліфікує дії обвинуваченого за ч.2 ст.186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд, керуючись ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст.12 КК України, належить до категорії тяжких, дані про особу обвинуваченого, який раніше засуджений, характеризується позитивно, на обліках у лікар нарколога та психіатра не перебуває.

Обставин, які пом`якшують, або обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , передбачених ст.66, 67 КК України, судом не встановлено.

При призначенні покарання суд також враховує позиції Європейського суду з прав людини, які викладені у справах «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року), згідно яких досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що покаранням, необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_1 , а також попередження нових кримінальних правопорушень, як самим обвинуваченим, так і іншими особами, є покарання у вигляді позбавлення волі, оскільки підстави для призначення покарання більш м`якого, ніж передбачене законом, судом не встановлені, виправлення обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції останнього від суспільства і саме таке покарання буде відповідати тяжкості правопорушення, не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Судом також встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 , вироком Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 27 грудня 2019 року був засуджений за ст.185 ч.3 КК України до 3 років позбавлення волі, з іспитовим строком на 2 роки, в період якого вчинив інше кримінальне правопорушення, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне призначити йому покарання за правилами ст.71 КК України, частково приєднавши до призначеного покарання не відбутий строк покарання за вироком Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 27 грудня 2019 року.

На підставі ст.122 ч.2, 124 ч.2 КПК України, з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави підлягають стягненню документально підтверджені витрати на залучення експерта у розмірі 326,88 грн.

Питання про долю речових доказів підлягає вирішенню згідно вимог ст.100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки.

На підставі ст.71 КК України, призначити покарання за сукупністю вироків, частково приєднавши до призначеного покарання не відбутий строк покарання за вироком Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 27 грудня 2019 року у виді шести місяців позбавлення волі та остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки та шість місяців.

Строк покарання ОСОБА_1 відраховувати з 10 квітня 2020 року.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний щодо ОСОБА_1 - залишити без змін, до набрання вироком законної сили.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави витрати на залучення експерта при проведенні судової товарознавчої експертизи №1843-20 від 23 квітня 2020 року в розмірі 326 гривень 88 копійок.

Речові докази по справі: компакт-диски з відеозаписами з камер відеоспостереження - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку після його проголошення підлягає врученню обвинуваченому та прокурору. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Головуючий: І.С. Нощенко