Рішення № 102573527, 13.12.2021, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/4210/21

№ провадження 2/208/1469/21

РІШЕННЯ

Іменем України

13 грудня 2021 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: Головуючого судді Похвалітої С.М., за участю секретаря судового засідання - Грищенко О.Л., позивача ОСОБА_1 ,

Учасники справи

Позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Кам`янська міська рада Дніпропетровської області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Обласне комунальне підприємство «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації», Департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно, Перша Кам`янська державна нотаріальна контора,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кам`янськаої міської ради Дніпропетровської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Обласне комунальне підприємство «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації», Департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно, Перша Кам`янська державна нотаріальна контора «Про визнання права власності на гараж», -

в с т а н о в и в:

I.Стислий виклад позиції позивача.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про визнання права власності на гараж .

У своєму позові позивач просить суд визнати за ним право власності на гараж АДРЕСА_1 , площею - 26, 5 кв.м., після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 та батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтуванні позову позивач зазначив, що ще за життя його батько ОСОБА_4 та мати ОСОБА_3 збудував гараж в дворі будинку в якому вони проживали по АДРЕСА_3 . Батько помер в 1978 році, а матір в 1997 році. Він та батько сплачували за гараж пайові внески за землю, та було видано реєстраційне посвідчення на гараж. Він постійно користується гаражем він в придатному стані.

II. Заяви, клопотання позивача, відповідача, третіх осіб.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилався на обставини зазначені в позові, наполягав на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за відсутністю представника, винести рішення у відповідності до норм чинного законодавства.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Першої Кам`янської державної нотаріальної контори в судове засідання не з`явилась, надала заяву про проведення слухання справи за відсутністю представника.

Представники третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Обласного комунального підприємства «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації», Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно в судове засідання не з`явились.

III. Процесуальні дії по справі.

31 травня 2021 року ухвалою відкрито провадження по справі та призначено дату судового засідання.

05 листопада 2021 р. ухвалою справу призначено до розгляду по суті.

IV. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин з посиланням на докази.

Відповідно до виписки з рішення № 161 від 15.05.1981 р. виданого виконавчим комітетом Заводської районної ради народних депутатів Дніпропетровської області, дозволено ОСОБА_3 проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 переоформити гараж, який знаходиться в районі АДРЕСА_1 , раніше належаній її покійному чоловіку ОСОБА_4 на імя ОСОБА_1 , (а.с.33).

Батьки позивача ОСОБА_1 (а.с.36) померлі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.34), та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.35).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач та його батько сплачували внески за землю на якій знаходиться гараж в районі АДРЕСА_1 (а.с.13-20).

Також Обласним комунальним підприємством «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації» виданий на ім`я ОСОБА_1 технічний паспорт на гараж розташований: по АДРЕСА_1 (а.с.8-10).

Постановою нотаріуса Новікової Л.В. від 20.04.2021 р. ОСОБА_1 відмовлено у вчинені нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після ОСОБА_3 на гараж розташований: по АДРЕСА_1 , в зв`язку з тим, що відчутній документ, який посвідчував би право власності на нерухоме майно (а.с.11).

Суд, вивчивши матеріали цивільної справи, дослідивши надані суду докази, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

V. Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1. ст. 181 ЦК України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Вирішуючи даний спір слід виходити з наступного.

Згідно ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Особливості здійснення права власності на культурні цінності встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

В силу п. 11 ч. 1 ст. 346 ЦК України право власності припиняється у разі смерті власника.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування згідно ст. 1217 ЦК України здійснюється за заповітом або законом.

Ст.1261 ЦК України визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

У відповідності до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно до ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Згідно зі ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього кодексу, він не заявив про відмову від неї.

При зверненні за видачею свідоцтва про право власності на спадкове майно, відповідно до постанови від про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину на гараж, оскільки до спадкової справи не надано документу, що підтверджує право власності померлого на вищевказане майно

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом.

Згідно ст.1216 ЦПК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Ст. 1222 ЦК України передбачає, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до п. 8 постанови № 5 Пленуму Верховного Суду України від 28.06.1991 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ, пов`язаних з діяльністю гаражно-будівельних кооперативів» - у справах про право на пай і на гараж судам належить виходити з того, що член ГБК, який повністю вніс свій пай за гараж, наданий йому в користування, набуває право власності на це майно і вправі розпоряджатись ним на свій розсуд - продавати, заповідати, здавати в оренду, обміняти, вчиняти відносно нього інші угоди, що не заборонені законом.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно із частиною четвертою статті 3 зазначеного Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Тобто, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (03 серпня 2004 року) нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, як офіційного визнання державою такого права, а не підставою його виникнення.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Крім того, згідно з частинами першою та другою статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва вперше встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1992 року № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення» (втратила чинність).

Ураховуючи зазначене, індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 05 серпня 1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію

Фактично єдиним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації (лист Міністерства юстиції України від 23 лютого 2016 року № 8.4-35/18/1).

У разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не проводилася і правовстановлювальний документ відсутній, питання про визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного власника (спадкоємця) повинно вирішуватися в судовому порядку (лист Міністерства Юстиції України від 21 лютого 2005 року № 19-32/319).

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачем не надано доказу того, що за життя ОСОБА_4 мав виділ земельної ділянки за АДРЕСА_1 .

Щодо дозволу на забудову за життя за гараж розташований за адресою: АДРЕСА_1 ., жодного доказу з боку позивача не надано, а тому встановити правові підстави для визнання того факту, що за життя ОСОБА_4 набув прав або користування, або власності на заявлене майно, а саме на гараж не є можливим, та жодним чином з боку позивача не доведено.

Відповідно до п. 23 постанови ПВС України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 року, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Зі змісту цієї статті вбачається, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на нерухоме майно, то спадкоємець також не набуває права власності в порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно.

Дослідив всі підстави та обґрунтування заявлених позовних вимог, вивчив матеріали цивільної справи, суд не вбачає підстав, для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

VI. Висновки суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором

Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

За змістом ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позивачем ОСОБА_1 не надано жодного належного та допустимого доказу, що у його власності знаходиться гараж розташований: по АДРЕСА_1 , та те що даний гараж у відповідності до законодавства введений в експлуатацію та проведена державна реєстрація гаражу, а також у власності знаходиться земельна ділянка на якій розташований гараж, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

VII. Розподіл судових витрат.

На підставі ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається у разі відмови в позові - на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 181, 182, 331, 376, 384 ЦК України, ст.ст.81, 89, 114, 268, 272, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Кам`янськаої міської ради Дніпропетровської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Обласне комунальне підприємство «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації», Департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно, Перша Кам`янська державна нотаріальна контора «Про визнання права власності на гараж», відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції, тобто до Дніпровського Апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Суддя Похваліта С. М.