Ухвала суду № 102572998, 12.01.2022, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/11932/21

1-кс/212/35/22

У Х В А Л А

12 січня 2022 року м. Кривий Ріг

Слідчий суддя Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Колочко О.В., за участі секретаря судового засідання Ігнатьєвої А.А., за участю прокурору Ширинова Р.М., підозрюваного ОСОБА_1 , захисників Орлова В.І., Головіної Л.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі клопотання прокурора Криворізької північної окружної прокуратури Дніпропетровської області Ширинова Р.М., внесене у кримінальному провадженні № 42021042070000085 від 27.10.2021, про арешт майна,

В С Т А Н О В И В:

10 січня 2022 року прокурор Криворізької північної окружної прокуратури Дніпропетровської області Ширинов Р.М. звернувся до слідчого судді із клопотанням, у якому просив накласти арешт на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , яка на підставі спільної часткової власності належить ОСОБА_1 із забороною розпорядження та відчуження вказаного майна.

В обґрунтування клопотання зазначив, що слідчим відділенням Відділення поліції № 3 Криворізького районного управління ГУНП в Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42021042070000085 від 27.10.2021 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 369-2 КК України. 04 січня 2022 року було повідомлено про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 369-2 КК України. Відповідно до санкції статті 368 ч.3, 369-2 ч.3 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна. Тому, прокурор відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України з метою збереження майна, яке може бути предметом конфіскації, як виду покарання, просить накласти арешт з забороною розпорядження та відчуження на вищевказану квартиру, яку відповідно до інформації, отриманої від КП «Криворізьке районне бюро технічної інвентаризації» ДОР підозрюваний ОСОБА_1 має у спільній частковій власності.

В судовому засіданні прокурор Ширинов Р.М. підтримав клопотання з підстав, викладених у ньому, просив його задовольнити, зазначив, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, санкція статті 368 ч.3 КК України передбачає покарання у виді конфіскації майна, з метою запобігти відчуженню майна, яке є у власності підозрюваного просив накласти на квартиру арешт, при цьому наголосив, що у своєму клопотанні не просить заборонити користування цим майном, а лише розпоряджатися та відчужувати його.

Підозрюваний ОСОБА_1 заперечив проти клопотання прокурора, зазначив, що квартира належить не тільки йому,в цій квартирі проживають його дружина та син.

Захисник Головіна Л.С. в судовому засіданні заперечила проти задоволення клопотання, надала письмові заперечення, які просила долучити до матеріалів справи, пояснила, що прокурором необґрунтовано підстави арешту, оскільки її підзахисному лише пред`явлено підозру і відповідно до ст. 62 Конституції України він вважається невинуватим, поки його вина не буде встановлена судом, і можливе застосування конфіскації як покарання є умовним. Крім того, прокурором не доведені ризики, якими він обґрунтовує необхідність арешту квартири, яка належить на праві спільної сумісної власності підозрюваному, його дружині і сину, і частки у цьому майні не виділені, а тому накладення арешту вплине на інтереси третіх осіб.

Захисник Орлов В.І. також заперечив проти задоволення клопотання прокурора, підтримав думку підозрюваного та захисника Головіної Л.С., зазначив, що накладення арешту буде втручанням у права третіх осіб, а саме дружини і сина, які також є власниками майна.

Слідчий суддя, заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали, які надані в обґрунтування клопотання та заперечень на нього, дійшов висновку про задоволення клопотання з огляду на наступне.

Слідчим суддею встановлено, що в провадженні СВ ВП № 3 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали досудового розслідування, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань№ 42021042070000085 від 27 жовтня 2021 року, за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 369-2 КК України.

В рамках даного кримінального провадження, 04 січня 2022 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 369-2 КК України, тобто у вчиненні умисних дій, які виразились в: одержанні службовою особою неправомірної вигоди за вчинення або не вчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, поєднане з вимаганням такої вигоди, вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище; одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди.

Санкція ч. 3 ст. 368 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.

Як встановлено слідчим суддею, квартира за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , що підтверджується копією відповіді КП «Криворізьке БТІ» ДОР від 05.01.2022 та копією свідоцтва № 389 про право власності на житло.

Як визначено у ч. 1ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 2ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 5ст. 170 КПК Україниарешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбаченихКримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Згідно ч. 10ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Частиною 11ст. 170 КПК Українивстановлено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Зважаючи на те, що санкція інкримінованих підозрюваному ОСОБА_1 кримінальних правопорушень за ч. 3ст. 368, ч. 3 ст. 369-2 КК України, передбачає покарання у вигляді конфіскації майна, слідчий суддя доходить висновку, що з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, необхідно накласти арешт на майно підозрюваного, що належить йому на праві власності, шляхом заборони права його відчуження та розпорядження, оскільки незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до наслідків, визначених ч. 11ст. 170 КПК України.

Саме такий спосіб накладення арешту на майно, забезпечить потреби досудового розслідування, виправдовує ступінь втручання у права підозрюваного та не матиме негативних наслідків як для самого підозрюваного, так і інших осіб, оскільки заборона відчуження та розпорядження майном не позбавляє права на користування ним.

Що стосується доводів сторони захисту, що квартира, на яку просить накласти арешт прокурор, перебуває у власності ще інших осіб, заявлених в обґрунтування заперечень проти задоволення клопотання прокурора, слідчий суддя відхиляє їх з огляду на наступне.

Так, положення ст. 170 КПК України визначають, що з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання арешт може накладатись, зокрема, на майно підозрюваного/обвинуваченого.

У свою чергу, майно може належати особі також на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Тому, під майном підозрюваного/обвинуваченого, яке може бути арештоване з вказаної вище підстави, слід розуміти як майно, що перебуває в приватній власності особи, так і в спільній власності.

Одним із видів спільної власності є спільна сумісна власність, яка є власністю двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності.

Таким чином, з метою забезпечення конфіскації майна може бути накладено арешт, у тому числі і на майно підозрюваного/обвинуваченого, яке є об`єктом права спільної сумісної власності.

При цьому режим спільної сумісної власності не визначає розміру часток кожного власника, що унеможливлює ідентифікацію конкретних часток підозрюваного та його дружини і сина у спільному майні.

Так само і слідчий суддя при накладенні арешту на майно в межах кримінального провадження не має право вирішувати спір про право власності на майно, визначаючи частки у праві спільної сумісної власності кожного з співвласників чи здійснюючи поділ майна в натурі (аналогічна правова позиція міститься і в Постанові ККС ВС від 09 квітня 2020 року у справі № 676/2199/19).

Отже, оскільки частки співвласників у праві спільної сумісної власності не визначені, враховуючи, що слідчий суддя/суд у кримінальному провадженні позбавлений можливості визначати частки поза межами цивільного провадження, слідчий суддя приходить до висновку, що єдиним можливим та ефективним заходом забезпечення кримінального провадження у таких випадках є накладення обтяження саме на весь об`єкт права спільної сумісної власності в цілому.

На підставі викладеного, клопотання підлягає задоволенню та з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, слідчий суддя вважає за необхідне накласти арешт шляхом заборони права розпорядження та відчуження, на майно підозрюваного ОСОБА_1 а саме квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Керуючись ст. ст.110,131,132,170-175,309 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора Криворізької північної окружної прокуратури Дніпропетровської області Ширинова Р.М. про арешт майна задовольнити.

Накласти арешт на об`єкт нерухомого майна - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить підозрюваному ОСОБА_1 на праві приватної спільної сумісної власності, заборонивши йому та будь-яким особам відчужувати та розпоряджатися цим майном.

Роз`яснити, що відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя О. В. Колочко