Ухвала суду № 102572574, 13.01.2022, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 932/9785/21

Провадження № 1-кс/201/111/2022

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2022 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого – слідчого судді Гончаренко В.М.

з секретарем – Манойло Д.К.

за участю: прокурора – Грудєвої Ю.І.,

захисника – Монич Н.І.,

підозрюваної – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі, подане під час досудового розслідування у кримінальному провадженні за №12021041030001451 від 16.11.2021 року, клопотання прокурора Центральної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області Грудєвої Ю.І., про продовження строку дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженці м. Луганськ, громадянки України, зареєстрованої фізичною особою-підприємцем, раніше не судимої, заміжньої, яка має на утриманні малолітнього сина, з вищою освітою, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 270 КК України, –

ВСТАНОВИВ:

11 січня 2022 року Дніпровським апеляційним судом було направлено на розгляд до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту відносно підозрюваної ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 270 КК України у кримінальному провадженні № 12021041030001451 від 16.11.2021 року. В обґрунтування вищевказаного клопотання зазначено, що ОСОБА_1 , а також призначена без офіційного працевлаштування ОСОБА_2 , яка виконувала функції адміністратора пансіонату «ТУРБОТА УЛЮБЛЕНИХ», розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Русанівська, 18, а також призначеною нею та діючою за її вказівками без офіційного працевлаштування ОСОБА_3 , яка виконувала функції няні-санітарки, не дотримувалися та порушували встановлені законодавством вимоги пожежної безпеки під час здійснення господарської діяльності із надання послуг по догляду із забезпечення проживання для осіб похилого віку та інвалідів у пансіонату « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». При цьому, ОСОБА_1 , як засновник та керівник пансіонату «ТУРБОТА УЛЮБЛЕНИХ», у порушення ст. 55 Кодексу цивільного захисту України та п.п. 1, 2, 3, 4, 15, 16, 20 Розділу ІІ, п.п. 2.2 Розділу ІІІ Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України 30.12.2014 № 1417, будучи керівником та/або власником (бенефіціаром) пансіонату «ТУРБОТА УЛЮБЛЕНИХ», та особою, яка безпосередньо організувала його діяльність, не визначила у встановленому законом порядку посадових осіб, які мали забезпечувати пожежну безпеку, не призначила офіційно та документально відповідальних осіб за пожежну безпеку будівель, споруд, приміщень тощо, а також утримання й експлуатацію засобів пожежного захисту, не забезпечила проведення з усіма працівниками при прийнятті на роботу інструктажів з питань пожежної безпеки, не забезпечила проходження працівниками навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2013 року № 444 «Про затвердження Порядку здійснення навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях», не забезпечила приміщення пансіонату засобами протипожежного захисту у справному стані, системою оповіщення про пожежу та управління евакуацією людей при її настанні. Незважаючи на те, що життя та здоров`я людей є найвищою соціальною цінністю, ОСОБА_1 , як фактичний керівник пансіонату « ІНФОРМАЦІЯ_2 », усвідомлюючи наявні порушення вимог законодавства щодо пожежної безпеки на об`єкті, що може створити загрозу життю та здоров`ю вразливій категорії громадян (особам похилого віку, інвалідам), маючи на меті лише отримання прибутку від надання цих послуг, не вжила заходи щодо дотримання пожежної безпеки, які могли та повинні були буті вжиті, не припинила фактичну експлуатацію та надання послуг по догляду із забезпеченням проживання для осіб похилого віку та інвалідів в приміщенні пансіонату « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованого за адресою: АДРЕСА_2 . Таким чином, ОСОБА_1 , організуючі і здійснюючі господарську та підприємницьку діяльність з надання послуг по догляду із забезпеченням проживання для осіб похилого віку та інвалідів пансіонату « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , не забезпечила виконання встановлених законодавством вимог пожежної безпеки у зазначеному закладі, допустила їх порушення, що призвело до виникнення пожежі, внаслідок якої загинуло п`ять осіб: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .

На думку сторони обвинувачення, заявлений під час обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України у вигляді незаконного впливу на потерпілих, свідків, інших підозрюваних, не зменшився, що відповідно виправдовує подальше тримання ОСОБА_1 під домашнім арештом. Водночас завершенню досудового розслідування у цьому кримінальному провадженню до моменту закінчення дії попередньої ухвали про тримання під домашнім арештом цієї особи свідчить складність кримінального провадження та необхідність проведення стороною обвинувачення чисельних слідчих та процесуальних дій, які будуть мати суттєве значення для встановлення істини під час судового розгляду, зокрема таких як проведення експертиз з дослідження питань, які потребують спеціальних знань, отримання тимчасового доступу до речей та документів, які знаходяться у володінні різних осіб, встановлення та допит свідків, які можуть мати інформацію щодо обставин кримінального провадження. З огляду на вказане прокурор просив продовжити строк тримання ОСОБА_1 під домашнім арештом до 16 лютого 2022 року з покладенням на неї тих же обов`язків, що були враховані при обранні запобіжного заходу.

Прокурор у судовому засіданні підтримала подане клопотання та наполягала на продовженні строку тримання під домашнім арештом ОСОБА_1 , яка підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 270 КК України, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років, а отже заявлений при обранні запобіжного заходу ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовжує існувати та він не зменшився, водночас досудове розслідування до закінчення строку дії попередньої ували про обрання запобіжного заходу неможливо завершити внаслідок складності кримінального провадження, з урахуванням чисельної кількості призначених експертиз та великого обсягу процесуальних дій, необхідних для здійснення всебічного, повного і неупередженого досудового розслідування.

Захисник та підозрювана під час судового розгляду заперечували щодо задоволення клопотання сторони обвинувачення, в обґрунтування чого посилались на письмове заперечення на клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, вважаючи, що обставини, зазначені прокурором не виправдовують подальше тримання ОСОБА_1 під домашнім арештом, оскільки остання необґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованого злочину, а заявлені ризики вже перестали існувати внаслідок допиту усіх свідків під час досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні, водночас сама підозрювана має позитивну характеристику, міцні соціальні зв`язки, у неї наявна родина та на її утриманні знаходиться дитина, крім того підозрювана має чисельні хвороби, подальшому лікуванню яких перешкоджає тримання її під цілодобовим домашнім арештом, застосування якого спричиняє для неї та її родини значні незручності та суттєво порушує нормальний уклад їх життя.

Вислухавши думки сторін судового процесу, а також дослідивши зазначене клопотання і долучені до нього матеріали кримінального провадження, суд доходить до таких правових висновків з наступних підстав.

Ухвалою слідчого судді від 03 грудня 2021 року відносно ОСОБА_1 , з урахуванням наявності ризика, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, такого як можливість незаконно впливати на потерпілого, свідків та інших підозрюваних, було застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту до 16 січня 2022 року.

Вирішуючи питання доцільності продовження підозрюваній строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання цієї особи під домашнім арештом, а також розглянувши доводи учасників кримінального провадження з цього приводу, слідчий суддя дійшов переконання про те, що заявлений ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, який враховувався при обранні запобіжного заходу, на цій стадії кримінального провадження не перестав існувати та не зменшився, водночас посилання сторони захисту на той факт, що під час досудового розслідування вже відбувався допит усіх свідків, потерпілих та підозрюваних не може свідчити про завершення існування ризику впливу на таких осіб, оскільки, відповідно до статті 23 КПК України, під час судового розгляду суд досліджує докази безпосередньо, а показання учасників кримінального провадження отримує усно, при цьому не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, а отже суд не може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні. Крім того ОСОБА_1 продовжує підозрюватися у вчинення тяжкого злочину, що спричинило загибель людей, досудове розслідування щодо якого ще не закінчилося внаслідок складності кримінального провадження з урахуванням багатої кількості підозрюваних, потерпілих, свідків та великого обсягу та специфіки процесуальних і слідчих дій, необхідних для встановлення обставин, що мають значення та підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні з метою всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин провадження. Тобто, враховуючи принцип безпосереднього дослідження доказів, а також характер інкримінованих підозр і суворість можливого покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваної винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона підозрюється, це вже само по собі може бути мотивом та підставою для ОСОБА_1 здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 цього Кодексу, та, без застосування відповідних заходів забезпечення кримінального провадження, не перебуваючи під домашнім арештом, вжити заходів для перешкоджання досягнення дієвості цього провадження шляхом впливу на свідків, потерпілих та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні, що виправдовує подальше тримання підозрюваної під домашнім арештом та свідчить про неможливість зміни останній запобіжного заходу на жодний із більш м`яких, які, на думку суду, не зможуть забезпечити виконання покладених на неї процесуальних обов`язків, а також запобігти зазначеним вище ризикам, у зв`язку з чим слід продовжити строк тримання ОСОБА_1 під цілодобовим домашнім арештом.

Також, розглядаючи доцільність подальшого тримання підозрюваної ОСОБА_1 під домашнім арештом, суд враховує обставини передбачені у ст. 178 КПК України, які є актуальними, проте не вирішальними при застосуванні запобіжного заходу, зокрема тяжкість можливого покарання у виді позбавлення волі строком від трьох до восьми років, що загрожує підозрюваній у разі визнання її винуватою у вчиненні злочину, у якому вона підозрюється, вік та стан здоров`я підозрюваної, щодо якої немає відомостей, які б перешкоджали застосуванню цього запобіжного заходу, міцність соціальний зв`язків підозрюваної в місці її постійного проживання, зокрема наявність у неї родини й утриманця, неповнолітньої дитини, а отже задовільну репутацію підозрюваної, яка проте не може слугувати підставою для відмови у продовженні строку її тримання під домашнім арештом, оскільки цим не спростовується існування встановлених вище ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрювана може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України з метою недотримання покладених на неї процесуальних обов`язків.

Розглядаючи доводи сторони захисту щодо необґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованого їй злочину, слідчий суддя враховує наступні обставини.

Оскільки положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри», в оцінці цього питання слідчий суддя користується практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права. Зокрема ЄСПЛ у своєму рішенні від 28.10.2004 року по справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» наголошував, що для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред`явлення обвинувачення. У рішенні від 14.03.1984 у справі «Феррарі-Браво проти Італії» зазначено, що не можна ставити питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки це є завданням попереднього розслідування, при цьому при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу має враховуватись саме обґрунтованість підозри, а не її доведеність, бо це завдання покладається на слідчого під час проведення ним досудового розслідування. У рішенні від 30.08.1998 року по справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» зроблено висновок про те, що наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об`єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.

Тобто факти, що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.

З матеріалів доданих до клопотання вбачається, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 270 КК України, а саме у порушенні встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, що спричинило виникнення пожежі, якою спричинено загибель людей.

Не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій підозрюваної, виходячи з наявних матеріалів клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про те, що підозра органу досудового розслідування про вчинення ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 270 КК України не є очевидно необґрунтованою чи явно недопустимою з огляду на сукупність зібраних на даному етапі розслідування матеріалів кримінального провадження, а саме доказів у вигляді: протоколу огляду місця події по вул. Русанівська, 18 в м. Дніпрі від 16.11.2021; протоколу огляду від 17.11.2021; протоколу огляду трупів ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 від 16.11.2021; висновків судово-медичних експертиз трупів ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ; протоколу допиту потерпілої ОСОБА_10 ; протоколу допиту потерпілого ОСОБА_11 ; протоколу допиту потерпілої ОСОБА_12 ; протоколу допиту потерпілої ОСОБА_13 ; протоколу допиту потерпілого ОСОБА_14 ; протоколу допиту свідка ОСОБА_15 ; протоколу одночасного допиту за участю підозрюваної ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_16 ; протоколу одночасного допиту за участю підозрюваної ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_15 ; протоколу додаткового допиту свідка ОСОБА_16 ; протоколу допиту свідка ОСОБА_17 ; протоколу допиту свідка ОСОБА_18 ; протоколу додаткового допиту свідка ОСОБА_18 ; протоколу допиту підозрюваної ОСОБА_3 ; протоколу допиту підозрюваної ОСОБА_2 ; протоколу допиту підозрюваної ОСОБА_2 ; протоколу допиту ОСОБА_19 .

Отже, вказане може бути підставою для продовження строку дії заходу забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу, а тому слідчий суддя не може не зважати на підвищену суспільну небезпеку інкримінованих ОСОБА_1 підозр, зокрема проти громадської безпеки, а саме – порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, що спричинило виникнення пожежі, якою заподіяно загибель людей.

Водночас суд вважає, що застосований до підозрюваної запобіжний захід у вигляді тримання під домашнім арештом, хоча й обмежує права та свободи останньої, однак відповідає характеру суспільного інтересу, підставам та меті його обрання, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги свободи особистості. Всі ці обставини у свої сукупності свідчать про наявність ризиків визначених у ч. 1 ст. 177 КПК України, що у взаємозв`язку з підозрою у вчиненні тяжкого злочину проти громадської безпеки є підставою для продовження дії раніше обраного запобіжного заходу – тримання під домашнім арештом ОСОБА_1 .

Також суд вважає, що заборона підозрюваній залишати житло цілодобового повністю відповідає меті обрання цього запобіжного заходу, а застосування до неї електронних засобів контролю є одним із різновидів контролю за її поведінкою, який передбачений у ч. 5 ст. 181 КПК України, а отже його використання повністю виправдовує застосування таких заходів, які є домірними у даній ситуації, хоча і можуть незначно порушувати нормальний уклад її життя та спричиняти незручності у його носінні, проте це буде давати змогу, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 195 КПК України, відслідковувати та фіксувати її місцезнаходження, зокрема у місці проживання, яке заборонено залишати підозрюваній.

Враховуючи, що прокурором, на момент розгляду клопотання, доведено обґрунтованість підозри щодо вчинення ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 270 КК України, а також наявність достатніх підстав вважати, що існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, ризик незаконно впливати на потерпілих, свідків та інших підозрюваних, з огляду на дані про особу підозрюваного, слідчий суддя вважає, що застосування більш м`яких запобіжних заходів до підозрюваної не забезпечить належного виконання останньою процесуальних обов`язків, передбачених кримінальним процесуальним законом.

Таким чином, оцінюючи в сукупності матеріали клопотання, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження і особи підозрюваної, слідчий суддя дійшов висновку, що з огляду на те, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого кримінальним законом передбачено покарання у виді позбавлення волі, то для запобігання ризику, який обґрунтований та встановлений в судовому засіданні, доцільним є продовження строку тримання підозрюваної ОСОБА_1 під домашнім арештом, що полягає у забороні залишати їй житло цілодобово, з продовженням строку дії відповідних обов`язків, які були покладені на неї за попередньою ухвалою про тримання під домашнім арештом, що зможе виступити достатніми стримуючими факторами для існуючого ризику та не перешкодить останній забезпечити свою нормальну життєдіяльність.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 181, 184-187, 193-194, 196, 199, 205, 372, 376 КПК України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Продовжити строк запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді домашнього арешту до 16 лютого 2022 року, заборонивши їй цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора або суду.

Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на ОСОБА_1 , строком до 16 лютого 2022 року, обов`язки, а саме:

- цілодобово носити електронний засіб контролю;

- з`являтись за першою вимогою до слідчого, у провадженні якого буде знаходиться справа, прокурора, слідчого судді чи суду в залежності від стадії кримінального провадження;

- повідомляти суд, прокурора та/або слідчого про зміну свого місця проживання та/або праці;

- не виїжджати за межі Дніпропетровської області без дозволу слідчого судді, прокурора та/або слідчого;

- заборонити підозрюваній спілкуватись із свідками та іншими підозрюваними по кримінальному провадженні № 12021041030001451 від 16.11.2021 у будь-якому вигляді, окрім як за дозволом слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду в залежності від стадії кримінального провадження.

Встановити, що датою закінчення дії цієї ухвали про тримання підозрюваної ОСОБА_1 під домашнім арештом є 16 лютого 2022 року.

Повний текст ухвали буде проголошено учасникам судового провадження о 09 годині 00 хвилин 17 січня 2022 року.

Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя В.М. Гончаренко