Ухвала суду № 102572348, 19.01.2022, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/196/22

Провадження № 2-з/211/14/22

У Х В А Л А

про відмову у забезпеченні позову

19 січня 2022 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Середньої Н.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Бехало В.В.,

у відсутність сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову,

встановив:

позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до відповідача АТ «Українська залізниця» та просить суд визнати незаконним та скасувати наказ АТ «Українська залізниця» № 696/ОС від 15.12.2021 про відсторонення його від роботи, поновивши на посаді машиніста електровоза в структурному підрозділі «Криворізьке локомотивне депо» Регіональної філії «Придніпровська залізниця», стягнувши з відповідача на користь позивача невиплачену заробітну плату за час вимушеного прогулу з 27 грудня 2021 року до ухвалення рішення по справі, посилаючись на недотримання відповідачем вимог частин 2, 6 статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини 2 статті 27, частини 2 статті 2 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення».

Одночасно з позовом ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, шляхом зупинення дії оспорюваного наказу № 696/ОС від 15.12.2021 та заборони відповідачу вчиняти будь-які дії на його виконання та реалізацію до набрання судовим рішенням законної сили, посилаючись на той факт, що в разі не зупинення дії вказаного наказу настануть незворотні наслідки, в результаті яких відновити його порушене право на безперервний страховий стаж, право на оплату тимчасової непрацездатності буде неможливо.

Відповідно до частини першої статті 153 ЦПК України, дана заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріли справи, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Положеннями пункту 2 частини першої статті 150 ЦПК України встановлено серед видів забезпечення позову: заборона вчиняти певні дії.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (постанова Верховного Суду від 09 грудня 2021 року у справі № 175/1480/21 (провадження № 61-15020св21).

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 у позові просить визнати незаконним та скасувати наказ № 696/ОС від 15.12.2021 про відсторонення його від роботи, поновивши на роботі, стягнути з відповідача невиплачену зарплату за час вимушеного прогулу.

Пунктом 10 статті 150 ЦПК передбачено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. Зазначене обмеження не поширюється на забезпечення позову шляхом зупинення рішень, актів керівника або роботодавця про застосування негативних заходів впливу до позивача (звільнення, примушування до звільнення, притягнення до дисциплінарної відповідальності, переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, відмова в наданні відпустки, відсторонення від роботи чи посади, будь-яка інша форма дискримінації позивача тощо) у зв`язку з повідомленням ним або його близькими особами про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції».

Таким чином, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

У справах про захист трудових чи корпоративних прав не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення про звільнення позивача з роботи та зобов`язання відповідача й інших осіб не чинити перешкод позивачеві у виконанні ним своїх попередніх трудових обов`язків, оскільки таким чином фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті.

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 761/39266/17 (провадження № 61-36887св18) та ухвалі Верховного Суду від 13 січня 2020 року у справі № 727/8167/19.

Враховуючи, що предметом спору є скасування наказу про відсторонення, поновлення на роботі, стягнення невиплаченої за час вимушеного прогулу заробітної плати, суд доходить висновку, що обраний вид забезпечення позову - зупинення дії оспорюваного наказу про відсторонення його від роботи до набрання рішення суду в даній справі законної сили і заборона відповідачу вчиняти будь-які дії на виконання та реалізацію цього наказу є тотожним задоволенню позовних вимог, тому вона не може бути задоволеною.

До того ж з огляду на положення статті 235 КЗпП України, реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у даній справі в разі незабезпечення позову у спосіб, який просить застосувати ОСОБА_1 немає, оскільки порядок відновлення його трудових прав у разі ухвалення судом рішення про поновлення його на роботі передбачено Законом.

Враховуючи вищенаведене у сукупності, суд доходить висновку, що у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 151 -153, 157 ЦПК України, суд

постановив:

в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 19 січня 2022 року.

Суддя Н.Г.Середня