Вирок № 102571907, 17.01.2022, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/4022/18

Провадження № 1-кп/175/251/18

Вирок

Іменем України

17 січня 2022 року смт. Слобожанське

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Реброва С.О.

при секретареві - Нагорічній Р.М.

за участю:

прокурора - Носань І.О.

обвинуваченого - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт.Слобожанське кримінальне провадження №12018040440001258 відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м.Дніпропетровськ, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, офіційно не працевлаштованого,

мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 05.10.1999 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська за ч.3 ст.81, ч.2 ст.140 ч.2, ст. 46-1 КК України (в редакції 1960 року) до 3-х років позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку на 2 роки та штрафом 680 гривень;

- 11.11.2003 року Бабушкінським районним судом м.Дніпропетровська за ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 198, ст.ст. 70, 71 КК України до 3-х років 1-го місяця позбавлення волі;

- 14.12.2004 року Уманським районним судом Черкаської області за ч. 2 ст. 185, ст. 75 КК України до 2-х років позбавлення волі, звільненого від відбуття покарання з іспитовим строком 2 роки;

- 23.09.2005 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 185, ч.3 ст.185, ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 189, ст.ст. 70, 71 КК України до 7-ми років позбавлення волі з конфіскацією майна. Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області вирок змінено, виключено ч.3 ст.185 КК України, в іншій частині вирок залишено без змін. Звільнений 14.11.2011 року з місць позбавлення волі умовно-достроково на 9 місяців 27 днів;

- 11.05.2012 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 3-х років позбавлення волі. Звільнився 05.11.2014 року умовно-достроково на 8 місяців 5 днів;

- 26.05.2016 року Солонянським районним судом Дніпропетровської області за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ст.70 КК України до 3-х років позбавлення волі;

- 06.07.2016 року Солонянським районним судом Дніпропетровської області за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.1

ст. 263, ч. 4 ст. 70 КК України до 3-х років 2-х місяців позбавлення волі;

- 21.12.2016 Солонянським районним судом Дніпропетровської області за ч.3 ст.185 КК України до покарання вигляді позбавлення волі строком на 3 роки 3 місяці. На підставі ч.4 ст.70 КК України з урахуванням вироку Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 06.07.2016 року, остаточно до відбуття призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 3 місяця. 17.01.2018 року звільнений з місць позбавлення волі умовно-дострокового покарання на невідбутий строк 11 місяців 25 днів;

- 12.06.2019 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська за ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки. На підставі ст.71 КК України частково приєднано невідбуте покарання за вироком Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 21.12.2016 року, остаточно до відбуття призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 1 місяць;

- 25.02.2020 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська за ч.2 ст.186 КК України на підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання за вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12.06.2019 року, більш суворим за даним вироком, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.185 КК України -

встановив:

Обвинувачений ОСОБА_1 04.09.2018 року, приблизно о 10:00 год., неофіційно працюючи на приватному підприємстві «Ампілогов» знаходився у побутовому вагончику вказаного підприємства обладнаному для перевдягання працівників, який розташований по АДРЕСА_2 де у нього виник умисел на таємне викрадення чужого майна, зокрема мобільного телефону працівника підприємства ОСОБА_2 , який зберігався в особистих речах потерпілого, реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, повторно, з метою особистого збагачення, з корисливих мотивів, користуючись відсутністю ОСОБА_3 та інших осіб, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно викрав з одягу потерпілого ОСОБА_3 мобільний телефон марки «ZTE BLADE А6 LITE» чорного кольору на 2 сім-картки (ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , S/N НОМЕР_3 ), який належить останньому та вартість якого, згідно висновку судово-товарознавчої експертизи, складає 2 816 грн. 75 коп.

Після вчинення крадіжки ОСОБА_1 покинув місце кримінального правопорушення, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд. Внаслідок протиправних дій ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_4 було завдано матеріальну шкоду в розмірі 2 816 грн. 75 коп.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 , винуватим себе визнав у повному обсязі та підтвердив обставини викладені в обвинувальному акті. Він дійсно 04.09.2018 року, приблизно о 10:00 год., працював на приватному підприємстві «Ампілогов» знаходився у побутовому вагончику підприємства таємно викрав з одягу ОСОБА_3 мобільний телефон марки «ZTE» чорного кольору на 2 сім-картки. Він здав телефон в ломбард у м. Дніпро за 500 грн.

Просив суд суворо не карати і врахувати його щире каяття. Окрім того, в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 заявив письмове клопотання про перерахунок строку покарання за ст.72 ч.5 КК України, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі за період з 01.12.2018 по 04.12.2019 та просив суд його задовольнити.

Потерпілий ОСОБА_5 у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі. Претензій матеріального характеру до обвинуваченого не має, цивільний позов не заявляв.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою учасників процесу визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, дослідженням матеріалів які характеризують особу обвинуваченого.

При цьому учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції у суду немає, а також сторонам роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд вважає, що наведеними доказами у своїй сукупності у повному обсязі доведена винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 та його умисні дії вірно кваліфіковані органом досудового розслідування, за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна, вчиненого повторно.

Обставинами, що пом`якшують покарання, суд визнає щиросердне каяття, повне визнання вини і активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого є рецидив.

Згідно з ч. 1 і ч. 2 ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Обираючи міру покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд враховує також і те, що він раніше неодноразово судимий за аналогічні умисні злочини проти власності, вчинив кримінальне правопорушення (злочин), який відповідно до ст.12 КК України є не тяжким кримінальним правопорушенням (злочином), суд враховує щирє каяття у судовому засіданні, задовільну характеристику за місцем проживання, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, з врахуванням обставин справи, думки органу обвинувачення та позиції потерпілого, особу обвинуваченого вважає, що йому слід призначити покарання в межах санкції у виді позбавлення волі із застосуванням ч.4 ст. 70 КК України тому як він відбуває покарання в місцях позбавлення волі.

Суд вважає що підстав для задоволення клопотання обвинуваченого про перерахунок строку покарання не має тому, як відповідно до ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону України від 21 листопада 2015 року № 838-VІІІ: «Зарахування судом попереднього ув`язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув`язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.»

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про попереднє ув`язнення" - "Попереднє ув`язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.(частина перша статті 1 в редакції від 13.04.2012).

Судом на підставі клопотання обвинуваченого встановлено, що на підставі протоколу затримання особи, підозрюваного у вчиненні злочину від 02 грудня 2018 року ОСОБА_1 затримано 01.12.2018 року. 03 грудня 2018 року відповідно ухвали Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 29 січня 2019 року. В подальшому, у вказаному кримінальному провадженні, цим же судом, ОСОБА_1 неодноразово продовжувався запобіжний захід 28 січня 2019 року до 28 березня 2019 року; 20 березня 2019 року до 18 травня 2019 року; 24 квітня 2019 року до 17 серпня 2019 року; 14 серпня 2019 року до 12 жовтня 2019 року; 05 вересня 2019 року до 03 листопада 2019 року; 25 жовтня 2019 року до 23 грудня 2019 року; 10 грудня 2019 року до 07 лютого 2020 року. 25 лютого 2020 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська ухвалено вирок, яким ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 186 КК України і призначено йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі. На підстав ч.4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання за вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12.06.2019, більш суворим за даним вороком, остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки. Запобіжний захід, обраний ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою залишено без змін. Вказаний вирок набрав законної сили 31.03.2020 року.

Таким чином, на теперішній час ОСОБА_1 відбуває покарання за вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 лютого 2020 року, який набрав законної сили 31.03.2020 року.

На сьогоднішній день з даного приводу має чинність Постанова ВП ВС від 29.08.2018 року по справі № 663/537/17 (№ в ЄДРСР 76207318), що детально роз`яснює вказані вище питання застосування «Закону Савченко ».

Якщо особа вчинила злочин, починаючи з 21 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 2046-VIII (пряма дія Закону № 2046-VIII), а тому строк попереднього ув`язнення ОСОБА_1 перерахуванню не підлягає.

Оскільки на теперішній час ОСОБА_1 відбуває покарання за вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 лютого 2020 року, який набрав законної сили 31 березня 2020 року та за яким ОСОБА_7 вчинено злочин 01.12.2018 року, вбачається, що вирок Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 12.06.2019 не є складовою частиною вищевказаного вироку, оскільки покарання за вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 лютого 2020 року призначено за сукупністю злочинів, а не шляхом його приєднання.

Окрім того, обвинувачений вже звертався з аналогічним клопотанням до Софіївського районного суду Дніпропетровської області, та ухвалою вказаного суду від 09 вересня 2021 року за його участі було відмовлено у задоволенні клопотання. Ухвала набрала законної сили 27 жовтня 2021 року, обвинувачений в апеляційному порядку її не оскаржував.

На думку суду, зазначене покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення обвинуваченим ОСОБА_1 нових кримінальних правопорушень.

Згідно з п.2 ст.537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений ч.2 ст.539 КПК України, має право вирішувати питання про тимчасове залишення засудженого у слідчому ізоляторі… у зв`язку з розглядом справи в суді.

Обвинувачений ОСОБА_1 фактично відбуває покарання та був етапований згідно ухвали суду від 25 листопада 2021 року.

Таким чином, суд вважає необхідним тимчасово залишити засудженого у ДУ «Дніпровська УВП №4» до набрання вироком законної сили.

Цивільний позов не заявлявся.

Відповідно до ст.ст. 122, 124 КПК України судові витрати по справі за проведення судової експертизи слід покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 та стягнути в дохід держави.

Доля речових доказів підлягає вирішенню у відповідності зі ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 364, 369, 376 КПК України, суд -

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.185 КК України та піддати кримінальному покаранню у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

На підставі ч.4 ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання призначеного цим вироком більш суворим за вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 лютого 2020 року, остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Строк покарання ОСОБА_1 відраховувати з 01 грудня 2018 року.

Запобіжний захід обвинуваченому у цьому кримінальному провадженні не обирався, оскільки обвинувачений ОСОБА_1 фактичного відбуває покарання призначене за вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 лютого 2020 року.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 за проведення судово-товарознавчої експертизи №2626/18 від 24 вересня 2018 року 300 грн., рахунок КБ «Приват Банк» НОМЕР_4 , ІПН: НОМЕР_5 , виконавець: ОСОБА_8 .

Речові докази по кримінальному провадженню №12018040440001258, а саме: квитанції, що посвідчують факт купівлі потерпілим ОСОБА_5 мобільного телефону «ZTE BLADE А6 LITE» чорного кольору у кількості 3 шт., диски з відеозаписами з камер зовнішнього спостереження та копію договору про надання фінансового кредиту під заставу від 04 вересня 2018 року - залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження, мобільний телефон «ZTE BLADE А6 LITE» чорного кольору на 2 сім картки (ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , S/N НОМЕР_3 ), який належить потерпілому ОСОБА_5 - після набрання вироком законної сили залишити у розпорядженні власника.

Копія вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

На вирок може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Суддя С.О. Ребров