Ухвала суду № 102564647, 12.01.2022, Дніпровський районний суд міста Києва

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №:755/18664/21

Провадження №: 1-кс/755/18/22

"12" січня 2022 р.

м. Київ

Дніпровський районний суд м. Києва (далі Суд) у складі слідчої судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 та прокурора групи прокурорів ОСОБА_3 , розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_4 про арешт майна зі змінами та уточненнями унесеними прокурором групи прокурорів ОСОБА_3 у рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42021102040000024 від 06.05.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, установив :

Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається

До слідчого судді даного місцевого суду надійшло зазначене клопотання прокурора групи прокурорів прокурора Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_4 від 23.12.21 пронакладення арештуна майно, урамках цьогопровадження, узв`язку зздійсненням досудовогорозслідування уньому танеобхідністю встановленняобставин визначенихст.ст.2,91КПК Українипри наявностіна те,ураховуючи уточненняунесені доклопотання прокурором групи прокурорів ОСОБА_3 , у порядку ст.ст. 22, 26 КПК, від 11.01.22, передумов визначених ст.ст. 132, 170 того ж Кодексу.

Встановлені обставини у ході розслідування цього кримінального провадження органом досудового розслідування та наведені заявником у клопотанні відомості на їх підтвердження щодо доцільності застосування такого типу заходу забезпечення кримінального провадження

СВ Дніпровського УП ГУ НП в м. Києві розслідується кримінальне провадження, зареєстроване в ЄРДР за № 42021102040000024 від 06.05.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України на підставі рапорту Головного управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки Служби безпеки України, щодо виявлення ознак функціонування протиправних схем розтрати та привласнення бюджетних коштів.

Досудовим розслідуванням встановлено, що протягом 2019-2021 років службовими особами Управління капітального будівництва та ЖКГ Чернігівської міської ради за попередньою змовою з посадовими особами ТОВ «УТБ-Інжиніринг» ( ОСОБА_5 ), ТОВ «Сівертехбуд» ( ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ), ТОВ «Фірма Добробуд» ( ОСОБА_8 ), ТОВ «Зернотранс 2016» ( ОСОБА_9 ), ТОВ «КлінкернЮкрейн»( ОСОБА_10 ) вчинили розтрату бюджетних коштів під час виконання робіт.

За отриманою інформацією, фінансово-господарські операції вищезазначених суб`єктів господарювання, не мали реального товарного характеру у повному обсязі, а роботи не могли виконуватись, у зв`язку із відсутністю трудових ресурсів, виробничого, транспортного та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів, дозвільних документів для здійснення діяльності, яка їх потребує, що призвело до нанесення збитків державі за рахунок неправомірного перерахування Товариств бюджетних коштів у сумі 1474 000 грн., що відображено в аналітичному досліджені Державної податкової служби України Головного управління ДПС у Чернігівській області від 27 травня 2021 року № 29/25-01-08-13 за період з 01.01.2019 по 31.12.2020.

Таким чином, Товариства спільно з службовими особами Управління житлового-комунального господарства Чернігівської міської ради та Управління капітального будівництва Чернігівської міської ради здійснили розтрату бюджетних коштів у сумі 15856674,7 (з ПДВ), під час закупівлі товарно-матеріальних цінностей у товариств-постачальників будівельних матеріалів для виконання робіт з капітальних ремонтів, що відображено в аналітичних дослідженнях Державної податкової служби України Головного управління ДПС у Чернігівській області від 03 червня 2021 року № 30/25-01-08-13/40627275, № 31/25-01-08-13/40627274 від 04 червня 2021 року.

У т.ч. під час досудового розслідування було проведено слідчу дію обшук на підставі ухвали слідчої судді Дніпровського районного суду м. Києва у ході якої слідчим СВ Дніпровського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_11 22.12.2021 року в присутності двох понятих, було проведено обшук приватного будинку, за адресою: АДРЕСА_1 ,де проживає засновник ТОВ «Зернотранс 2016» ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1 ,у ході якого було виявлено та в подальшому вилучено: DVD-Rдиск Verbatim 4.7 GB 16x, 120 minу білому конверті; флешка 8GBT&Qчорногокольору; USB-карта чорного кольоруSanDisk 1 GBу пластмасовій коробці; дві сім-карти «life»та «Водафон» НОМЕР_1 ; патрони «ТАХО» 12 калібр у кількості 12 шт. у коробці; патрони «RIO» 16 калібр у кількості 15 шт. у коробці; патрони «ТАХО» 16 калібр у кількості 20 шт. у коробці; акт №31-0000041 здачі-прийняття робіт на 2 арк., у кількості 2 шт.; рахунок-фактура №31-0000016 від 15.11.2021 на 1 арк.; видаткова накладна №493 від 16.09.2021 на 1 арк.; товарно-транспортна накладна №1 від 16.09.2021.

Після проведення обушку указане майно визнано речовим доказом у порядку ст.ст. 98, 110 КПК.

Враховуючи вищевикладене, з метою забезпечення в тому числі й збереження речових доказів, а також попередження відчуження, зникнення, втрати або пошкодження вищезазначеного майна, або настання інших наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню, заявник просить накласти арешт шляхом заборони використання, розпорядження, відчуження майна на вилучене під час указаного обшуку майно, з підставі відповідності його критеріям ч. 1 ст. 170 КПК із змінами, внесеними згідно із Законом№ 720-IXвід 17.06.2020 та у світлі наявності мети визначеної п. 1 ч. 2 указаної статті наведеного Кодексу.

Позиція сторін

Прокурор групи прокурорів прокурор Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 у судовому засіданні заявлене клопотання підтримав, просив задовольнити з підстав викладених у його мотивувальній частині.

Особа за місцем проживання котрої власне було вилучено майно під час обшуку, про даний розгляд інформувалася у порядку ст. 135 КПК, однак в судове засідання не прибула, відповідно слідчий суддя, у розрізі норм ст.ст. 22, 26, 172 КПК, уважає за можливе здійснити розгляд клопотання у її відсутність.

Мотиви, з яких виходив слідчий суддя при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався у ракурсі встановлених обставин із даного питання

Слідчий суддя, перевіривши клопотання заявника на дотримання вимог Кримінального процесуального Кодексу України (далі КПК), приходить до наступного.

Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ч. 2 ст. 1 КПК України).

Відповідно щодо унесення уточнень до клопотання прокурором групи прокурорів, котрий не правда первинне, то слід указати, що процесуальне керівництво у проваджені здійснюється групою прокурорів у т.ч. прокурорами Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

Згідно з параграфом 2 глави3розділу1та пунктом 19 частини першої статті3 КПКпрокурор є суб`єктом кримінального процесу зі сторони обвинувачення.

Відповідно до частин першої та другоїстатті 37 КПКпрокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів.

Прокурор здійснює свої повноваження у кримінальному провадженні з початку до його завершення. Те саме стосується й прокурорів, які включені до складу групи прокурорів у конкретному кримінальному провадженні. Тобто в конкретному кримінальному провадженні, за загальним правилом, характер діяльності прокурорів, які входять до складу групи, містить ознаку постійності.

Прокурори, які включені до складу групи прокурорів, і в такий спосіб знаходяться в єдиному організаційно-процесуальному утворенні, спрямовані на досягнення єдиної мети, виконують загальні завдання. Крім того, всі прокурори, які входять до складу групи прокурорів, мають однакові процесуальні права і обов`язки, а отже, однаковий процесуальний статус.

Ще однією ознакою групи прокурорів виступає єдність процесуального статусу.

Група прокурорів у кримінальному провадженні діє як єдиний процесуальний суб`єкт - прокурор. Процесуальні дії, що вчиняють прокурори, які входять до групи, мають характер взаємодоповнюваності та взаємозамінності й спрямовані на реалізацію прав та обов`язків прокурора відповідно до нормКПК України (див. постанову ВП ВС від 27 листопада 2019 року в справі № 629/847/15-к).

На підставі викладеного розуміння сутності групи прокурорів можна зробити висновок, що прокурор - член групи прокурорів у конкретному кримінальному провадженні володіє всім обсягом прав прокурора (оскільки він визначений керівником органу прокуратури для здійснення таких повноважень у цьому провадженні) незалежно від того, чи брав він участь у ньому на попередніх етапах.

Повноваження прокурора (в т.ч. того, який входить у групу прокурорів) в межах конкретного кримінального провадження не припиняються і жодною нормою кримінального процесуального закону України не звужуються.

У ключі чого, Велика Палата Верховного Суду в справі № 629/847/15-к констатує, що всі прокурори, визначені у групі прокурорів для здійснення процесуального керівництва (за винятком старшого прокурора, на якого, крім іншого, покладається додаткове повноваження з керівництва діями інших прокурорів групи), є взаємозамінні та рівнозначні між собою в межах визначеного кримінального провадження.

Відповідно певні дії учиненні в установленому законом порядку одним з прокурорів, який входять до групи, можуть бути доповнені чи змінені іншим прокурором із числа зазначених у групі і вважається єдиним процесуальним рішенням (дією, документом тощо), що указує на те, що самі уточнення та доповнення до первинного звернення заявлені компетентною на те особою у розумінні указаних норм КПК.

Щодо звернення по суті, то слід зауважити, що відповідно ж до абзацу 1 ч. 1ст. 170 КПК із змінами, внесеними згідно із Законом№ 720-IXвід 17.06.2020 арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення.

Згідно п. 1 ч. 2ст. 170 КПК Україниарешт на майно накладається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч. 3ст. 170 КПК Україниу випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу.

Речовими доказами, згідно ч. 1ст. 98 КПК України,є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Так, в судовому засіданні слідчим суддею встановлено, що клопотання про арешт майна подано, у відповідності дост. 170 КПК України,оскільки останнє містить в собі критерії визначені ч. 2 цієїстатті Кодексу, а саме є речовим доказом, згідно постанови від 17.12.2021.

При цьому, слідчим суддею шляхом дослідженні матеріалів провадження, у порядкуст. 94 КПК України,встановлено, що таке майно дійсно відповідає критеріямст. 98 вказаного Кодексу, тобто існує дійсна сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення.

Саме клопотання відповідає вимогамст. 171 КПК України. Строк звернення з клопотанням про арешт майна після проведення обшуку визначений абзацом другим частини 5 статті 171 КПК згідно із Законом№ 769-VIIIвід 10.11.2015 із змінами, внесеними згідно із Законом№ 1019-VIIIвід 18.02.2016 дотриманий.

Зазначене у клопотанні майно відноситься до видів передбачених Главою17РозділуІІ КПК України, на які може бути накладено арешт.

Вимоги ст. 168 КПК дотримано. Так, за ч. 2ст. 168 КПКтимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду. Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

Як вбачається з матеріалів провадження та даних ухвали слідчого судді на обшук стороні обвинувачення надавався відповідний дозвіл на вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку.

Постановою вказані електронні інформаційні системи або їх частини, мобільних терміналів систем зв`язку визнано речовими доказами у кримінальному провадженні та як указав прокурор у т.ч. вони набули цей статус як такі, що зберегли на собі його сліди, можуть бути знаряддям вчинення кримінального правопорушення або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

В ході розгляду клопотання також було указано на процесуальну необхідність проведення їх огляду у т.ч., не можливо виключити необхідність огляду останніх із залученням спеціаліста та спеціалізованого програмного забезпечення і обладнання з метою відновлення видалених на них файлів разом з інформацією, що на них міститься, розсекречення засекречених чатів у інтернет-месенджерах, наявних у вилучених мобільних телефонах, а також з метою відновлення видалених файлів та відомостей наявних на флеш-носіях та інших девайсах, які до них підключалися та могли залишити свій електронний слід на них, що також може бути необхідною умовою проведення експертного дослідження.

За вказаних обставин слідчий суддя вважає, щоне можливо виключити "поза розумним сумнівом" того, що у вилучених пристроях можуть міститися видалені відомості, відновити які можливо лише із залученням експерта,усі вказані пристрої містять відомості, що мають значення для розслідування кримінального провадження, тобтонаявні достатні підстави вважати, що існує можливість використання такого майна як доказу у кримінальному провадженні і воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98 КПК.

Так самовилучення вказаних носіїв інформації органом досудового розслідування,з урахуванням надання слідчим суддею дозволу на їх відшукання в ухвалі про обшук, та можливого отримання інформації з таких носіїв в подальшому шляхом зчитування, для чого необхідне залучення спеціаліста та застосовування відповідної техніки, відповідає вимогам, як абз. 3 ч. 2ст. 168 КПК,так,і ч.2указаної статтіКодексу вцілому,адже цянорма передбачаєдозвіл навилучення електроннихінформаційних системабо їхчастин,мобільних терміналів систем зв`язку, у тому числі у зв`язку із необхідністю проведення відповідного дослідження, та у разі наявності дозволу суду на це.

Щодо патронів, то їх вилучення кореспондується з положеннями речення 2 частини 7 ст. 236 КПК, ураховуючи відсутність даних на отримання відповідних дозволів на час учинення слідчої дії.

Також, у судовому засіданні слідчим суддею не встановлено, що клопотання суперечить вищезазначеним вимогамКПК України, тобто не містить правових підстав для арешту майна, достатності доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, вказівки на розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження або не є пропорційним, тобто не відповідає тяжкості правопорушення і становитиме особистий і надмірний тягар для володільця майна.

Тож, слідчий суддя погоджується з висловленою у судовому засіданні думку заявника про те, що необхідно накласти арешт на майно на підставіст. 170 КПК України, оскільки є достатні підстави вважати, що це майно відповідає критеріям, зазначеним у пункті першому частині другійстатті 170 цього Кодексу.

При цьому Суд звертає увагу, що умова накладення арешту з метою забезпечення збереження речових доказів за положеннями ч. 3ст. 170 КПКне містить таку вимогу її застосування як оголошення підозри у кримінальному провадженні певній особі, не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна або вчиненням кримінального правопорушення будь-якого ступеня тяжкості самим власником такого майна. Про доведеність існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення може свідчити сам факт здійснення за певними фактичними обставинами досудового розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР, та відповідні матеріали цього провадження, у зв`язку з чим слідчий суддя на підставі описаних у клопотанні обставин кримінального правопорушення у сукупності з наданими матеріалами кримінального провадження та за своїм внутрішнім переконанням правомірно дійшов висновку, що за описаних фактичних обставин могло бути вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3ст.191 КК.

За таких обставин, слідчий суддя враховуючи правову підставу для арешту майна; наслідки арешту майна для інших осіб; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню та, вважає за необхідне застосувати найменш обтяжливий спосіб арешту майна, тобто такий спосіб арешту майна, який не призведе до наслідків, які суттєво позначаються на інтересах осіб та накласти арешт саме на підставі ч. 2ст. 170 КПК України, оскільки існує обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти з дотриманням відповідних положень національного законодавства та принципів верховенства права.

Тим паче, що накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, хоча власники і обмежуються у реалізації всіх правомочностей права власності, такий захід є тимчасовим, відповідні обмеження за вищевказаних фактичних обставин є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження, з урахуванням чого слідчий суддя констатує, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи осіб з метою виконання завдань кримінального провадження.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.131-132,170-173,309,369-372,376КПК України Суд постановив :

клопотання - задовольнити.

Накласти арешт на майно, що було вилучене 22.12.2021під часобшуку приватногобудинку заадресою: АДРЕСА_1 ,асаме: DVD-RдискVerbatim4.7GB16x,120min; флешка 8GBT&Qчорногокольору; USB-картачорного кольоруSanDisk1GBупластмасовій коробці; дві сім-карти«life»та«Водафон» 250301430081; патрони «ТАХО»12калібр укількості 12шт.у коробці; патрони «RIO»16калібр укількості 15шт.у коробці; патрони «ТАХО»16калібр укількості 20шт.у коробці; акт №31-0000041здачі-прийняттяробіт на2арк.,у кількості2шт.; рахунок-фактура№31-0000016від 15.11.2021на 1арк.; видаткова накладна№493від 16.09.2021на 1арк.; товарно-транспортна накладна №1 від 16.09.2021, шляхом заборони права користування, розпорядження та відчуження.

Ухвала підлягає негайному виконанню на всій території України.

В силуст. 175 КПК України,негайне виконання ухвали про арешт майна покласти на прокурора Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 .

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення,з урахуваннямтого,що відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові№ 5-16кс16 від 24.03.2016, на особу, яка оспорює рішення слідчого судді, ухвалене з її викликом, але без її участі, приписи норми ч. 3 ст. 395 КПК України не поширюються, й така особа має дотримуватись загального правила апеляційного оскарження ухвали слідчого судді, передбаченого п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК України та того, що у випадку, коли слідчий суддя з посиланням на ч. 2ст.376КПК України постановив ухвалу та оголосив її резолютивну частину, а повний текст ухвали оголосив в інший день, строк подачі апеляційної скарги обчислюється, відповідно до висновку Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду викладеного у постанові від 27.05.2019 у справі № 461/1434/18, з дня оголошення резолютивної частини ухвали.

Копію ухвали негайно після її постановлення вручити учасникам процесу, третім особам, власнику майна, які присутні під час оголошення ухвали. У разі відсутності таких осіб під час оголошення ухвали копія ухвали надіслати їм не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.

Роз`яснити сторонам кримінального провадження, що підозрюваний, захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за їх клопотанням, якщо вони доведуть, що в подальшому в застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали - 08:50 год. 14.01.2022.

Слідча суддя ОСОБА_12