Рішення № 102563986, 18.06.2021, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

02068, м. Київ, вул. Кошиця, 5-А

справа № 753/19060/19

провадження № 2/753/5449/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2021 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді КАЛІУШКА Ф.А.

при секретарі ПОСТАНОГОВІЙ І.О.

за участю сторін:

позивач не з`явився;

відповідачі не з`явились;

третя особа не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Моторно (транспортного) страхового бюро України, Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий союз» та ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 , про визнання недійсним договору, стягнення страхового відшкодування з урахування штрафних санкцій, відшкодування шкоди

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Моторно (транспортного) страхового бюро України (далі по тексту - відповідач 1, МТСБУ), Приватне акціонерне товариство «Європейский страховий союз» (далі по тексту - відповідач 2, ПрАТ «Європейський страховий союз»), ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач 3, ОСОБА_2 ) про про визнання недійсним договору, стягнення страхового відшкодування з урахування штрафних санкцій, відшкодування шкоди.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує, що 22 травня 2018 року близько 19 години 05 хвилин у м. Києві на вулиці Залізничне шосе, сталася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля марки CHEVROLET LACETTI, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля марки FORD FUSION, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . Відповідно до постанови Печерського районного суду м. Києва від 15.03.2019 року, дана ДТП сталася внаслідок порушення водієм автомобіля FORD FUSION пп. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України. Цивільна відповідальність ОСОБА_2 застрахована у ПрАТ «Європейський страховий союз» на підставі страхового полісу серії АМ № 1075560. Відповідно до Звіту про оцінку вартості матеріального збитку №1349 від 01.06.2018 року виконаного на замовлення МТСБУ, вартість відновлювального ремонту автомобіля марки CHEVROLET LACETTI, державний номерний знак НОМЕР_1 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складає 22 813,80 грн. (в тому числі ПДВ), вартість відновлювального ремонту цього транспортного засобу без урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складає 34 638,05 грн., а його ринкова вартість до пошкодження складає 134 301,04 грн. Із розпорядження № 3620 від 29.08.2017 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, вбачається анулювання ліцензії на проведення страхової діяльності ПрАТ «Європейський Страховий Союз», а відповідно до розпорядження № 4061 від 12 жовтня 2017 року відповідача 2 виключено з Державного реєстру фінансових установ, анульовано видане Товариству свідоцтво про реєстрацію фінансової установи серії СТ № 411 від 02 серпня 2005 року. На момент укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності між ПрАТ «Європейський Страховий Союз» та ОСОБА_2 , а саме 30 рудня 2017 року, страхова компанія не мала відповідних повноважень на укладення договору обов`язкового страхування у зв`язку з відсутністю ліцензії на здійснення таких операцій. Позивач при таких обставинах звернувся до МТСБУ для виплати спричиненої шкоди за рахунок коштів фонду захисту потерпілих, однак листом від 28.08.2018 йому відмовлено у відшкодуванні, посилаючись на дійсність полісу. Із відповіді МТСБУ вбачається, що зазначений договір страхування є правомірним, оскільки договір обов`язкового страхування серії АМ № 1075560 діє на умовах передбачених у даному договорі, незалежно від того чи внесені представником страховика відомості про укладений договір страхування до ЦБД МТСБУ. МТСБУ виконує зобов`язання страховика за внутрішніми договорами страхування у разі недостатності коштів та майно страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/ або ліквідований. МТСБУ керуючись Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зобов`язана відшкодувати позивачу вартість відновлювального ремонту автомобіля марки CHEVROLET LACETTI, державний номерний знак НОМЕР_1 , урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, що складає 22 813, 80 грн. З огляду на викладене, оскільки МТСБУ не відшкодував шкоду позивачу за рахунок коштів фонду захисту потерпілих, відтак розрахунок штрафних санкцій: 3 % річних, пені та інфляційного збільшення боргу має обраховуватися починаючи з 28.08.2018 року - дати прийняття рішення про відмову у виплаті по 21.05.2019 року - дати звернення до суду. Враховуючи вищенаведене, сума відшкодування, 3 % річних, пені та інфляційного збільшення боргу, які підлягають до стягненню з МТСБУ становить: 31 459,36 грн. (22813,80 + 499,00 + 5963,24 + 2183,32). Також позивач вказує, що розрахунок залишкової суми матеріального збитку, що має бути стягнено з винуватця ДТП - ОСОБА_2 має наступний вигляд: 34 638,05 грн. (загальна вартість відновлювального ремонту без урахування коефіцієнту зносу запчастин) - 22 813, 80 грн. (відновлювальний ремонт з урахування коефіцієнту зносу запчастин) = 11 824 (одинадцять тисяч вісімсот двадцять чотири) грн. 25 коп. Враховуючи вищенаведене, розмір матеріальних збитків, які підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_2 становить: 11 824 (одинадцять тисяч вісімсот двадцять чотири) грн. 25 коп.

Тому позивач просить у своїй позовній заяві, визнати договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладений між ПрАТ «Європейський Страховий Союз» та ОСОБА_2 , посвідчений полісом АМ/1075560 від 30 грудня 2017 року, недійсним з моменту його укладення. Стягнути з МТСБУ на користь позивача страхове відшкодування з урахуванням 3% річних, пені та інфляційного збільшення боргу в сумі 31 459,36 грн. Стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача різницю між вартістю відновлювального з урахуванням зносу та без урахування зносу в сумі 11 824,25 грн., та вирішити питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою суду від 20.01.2020 відкрито провадження у цивільній справі, залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 (далі по тексту - третя особа, ОСОБА_3 ) та призначено судове засідання в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідач 3 - ОСОБА_2 скористався своїм правом на подання відзиву, у якому зазначає, що позивач є ані власником, ані користувачем пошкодженого транспортного засобу CHEVROLET LACETTI, державний номерний знак НОМЕР_1 . Особа може звернутися до суду виключно для захисту своїх порушених прав, а даний спір виник у зв`язку з пошкодженням майна, то виключно власник такого майна може бути позивачем у даній справі. Однак позивач ОСОБА_1 не є власником пошкодженого транспортного засобу. Також ОСОБА_2 зазначає, що в матеріалах справи наявна довіреність від 02 липня 2019 року, посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клітко В.В. та зареєстрована в реєстрі за № 2075, з якої вбачається, що ОСОБА_3 уповноважив ОСОБА_1 бути його представником щодо захисту його прав та інтересів у зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою та отримання сум страхового відшкодування у зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою, в результаті якої завдано шкоду автомобілю марки CHEVROLET, моделі LACETTI, 2008 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_1 , а відтак у відповідності до стст. 17, 244, 237 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) позивач ОСОБА_1 міг звернутись до суду виключного в інтересах ОСОБА_3 , діючи як його представник. Але натомість ОСОБА_1 звернувся до Дарницького районного суду м. Києва як самостійний позивач, діючи від власного імені, однак жодних доказів на підтвердження того, що його особисті права чи інтереси були відповідачами порушені, ним суду не надано. Цивільно-правова відповідальність на момент ДТП була застрахована ПрАТ «Європейський страховий союз» за полісом № АМ/1075560 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 29 грудня 2017 року. Згідно з полісом страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, становить 100 000грн., франшиза - нуль. Тому у відповідності до норм чинного законодавства України свої майнові вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, в межах 100 000 грн., у випадку їх обґрунтованості, відповідна особа має заявляти саме до ПрАТ «Європейський страховий союз». Також відповідач ОСОБА_2 у своєму відзиві на позовну заяву зазначає, що позивач не є стороною у договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеному між ПрАТ «Європейський страховий союз» та ним, посвідчений полісом АМ/1075560 від 30 грудня 2017 року, а тому позовна вимога про визнання договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у вище зазначеному договорі є необґрунтованою. Відповідно до позовної вимоги про стягнення з ОСОБА_2 різниці між загальною вартістю відновлювального ремонту без урахування коефіцієнту зносу запчастини та відновлювальним ремонтом з урахуванням коефіцієнту зносу запчастини у розмірі 11 824,25 грн., зазначає відповідач, що за нормами чинного законодавства у випадку стягнення на користь позивача заподіяної внаслідок ДТП майнової шкоди враховується ступінь зношеності пошкодженого майна, а тому заявлена вимога є необґрунтованою. З урахуванням наведеного ОСОБА_2 просить суд у своєму відзиві відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою суду від 14.09.2020 прийнято до провадження цивільну справу та призначено судове засідання в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін для розгляду справи по суті.

Позивач ОСОБА_1 та відповідач 3 - ОСОБА_2 скористалися своїми процесуальними правами та надали суду відповідь на відзив та заперечення на відповідь на відзив, які долучені до матеріалів справи.

В судове засідання сторони, будучи належним чином повідомленими про розгляд справи, не з`явились, однак представниками позивача та відповідача 3 направлені клопотання про відкладення розгляду справи. При цьому в матеріалах справи міститься клопотання представника відповідача 2 про розгляд справи у його відсутність.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України) суд зобов`язаний відкласти судовий розгляд справи в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники.

Частиною 3 ст. 223 ЦПК України також визначено, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.

Суд бере до уваги, що сторони були належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду справи, а враховуючи строки розгляду справи і той факт, що справа перебуває у провадженні майже два роки, виходячи з дотримання процесуальних строків розгляду справи, суд визнає за можливе проводити судовий розгляд справи у відсутності сторін та їх представників, які були належним чином повідомлені про день та час судового засідання, а свою правову позицію у справі висловили у заявах по суті спору.

Суд, повно і всебічно дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджені тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних відстав.

Судом встановлено, що 22 травня 2018 року близько 19 години 05 хвилин у м. Києві на вулиці Залізничне шосе, сталася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля марки CHEVROLET LACETTI, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля марки FORD FUSION, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .

Відповідно до постанови Печерського районного суду м. Києва від 15.03.2019 року, дана ДТП сталася внаслідок порушення водієм автомобіля FORD FUSION пп. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України. Цивільна відповідальність ОСОБА_2 застрахована у ПрАТ «Європейський страховий союз» на підставі страхового полісу серії АМ № 1075560.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Транспортний засіб є джерелом підвищеної небезпеки, а відтак на підставі ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Третя особа - ОСОБА_3 (власник автомобіля CHEVROLET LACETTI, державний номерний знак НОМЕР_1 ) уповноважив позивача - ОСОБА_1 від його імені подавати заяви різноманітного роду, в том числі позовні заяви з правом їх підпису, а також отримувати належні йому грошові кошти випадку вчинення ТЗ пошкоджень іншими особами в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що підтверджується копією нотаріально завіреної довіреності від 25.05.2018 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бурлаковою Н.К., зареєстрованої в реєстрі за №1241.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована в ПрАТ «Європейський Страховий Союз», що підтверджується копією полісу № 1075560 від 30.12.2017.

Відповідно до Звіту про оцінку вартості матеріального збитку №1349 від 01.06.2018 року, виконаного на замовлення МТСБУ, вартість відновлювального ремонту автомобіля марки CHEVROLET LACETTI, державний номерний знак НОМЕР_1 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складає 22 813,80 грн. (в тому числі ПДВ), вартість відновлювального ремонту цього транспортного засобу без урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складає 34 638,05 грн., а його ринкова вартість до пошкодження складає 134 301, 04 грн.

Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг анульовано ліцензію на проведення страхової діяльності ПрАТ «Європейський Страховий Союз», що підтверджується копією розпорядження № 3620 від 29.08.2017, а також виключено відповідача 2 з Державного реєстру фінансових установ та анульовано свідоцтво про реєстрацію фінансової установи, серії СТ № 411 від 02 серпня 2005 року, що підтверджується копією розпорядження № 4061 від 12 жовтня 2017 року.

Страховик ПрАТ «Європейський Страховий Союз» позбавлений права укладати договори страхування ОСЦПВВНТЗ з 03.10.2017. 29.08.2017 ПрАТ «Європейський Страховий Союз» було анульовано дії усіх ліцензій. Тобто, на момент укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності між ПрАТ «Європейський Страховий Союз» та ОСОБА_2 , а саме за станом на 30 рудня 2017 року, страхова компанія не мала відповідних повноважень на укладення договору обов`язкового страхування у зв`язку з відсутністю ліцензії на здійснення таких операцій.

За таких обставин, позивач звернувся до МТСБУ для виплати спричиненої шкоди за рахунок коштів фонду захисту потерпілих, однак листом від 28.08.2018 відмовлено у відшкодуванні, посилаючись на дійсність полісу.

Із відповіді МТСБУ вбачається, що зазначений договір страхування є правомірним, оскільки договір обов`язкового страхування серії АМ № 1075560 діє на умовах передбачених у даному договорі, незалежно від того чи внесені представником страховика відомості про укладений договір страхування до ЦБД МТСБУ. МТСБУ виконує зобов`язання страховика за внутрішніми договорами страхування у разі недостатності коштів та майно страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/ або ліквідований.

Суд не погоджується з даним твердженням відповідача 1, оскільки на момент укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності між ПрАТ «Європейський Страховий Союз» та ОСОБА_2 , а саме 29 грудня 2017 року, страхова компанія не мала відповідних повноважень на укладення договору обов`язкового страхування у зв`язку з відсутністю ліцензії на здійснення таких дій.

Згідно ч. 5 ст. 12 ЦК України, якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною чи сторонами вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За змістом ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом ст. 29 Закону України «Про страхування» договір страхування вважається недійсним з моменту його укладання у випадках, передбачених Цивільним кодексом України.

Відповідно до роз`яснень, які містяться у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», судам відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо).

В силу положень ст. 998 ЦК України договір страхування є нікчемним або визнається недійсним у випадках, встановлених цим Кодексом. Наслідки недійсності договору страхування визначаються відповідно до положень про недійсність правочинів, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії) може бути визнаний судом недійсним.

Нікчемний правочин або правочин визнаний судом недійсним є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідач ОСОБА_2 уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності з ПрАТ «Європейський Страховий Союз» не перевірив страховика на наявність ліцензії та права на здійснення таких операцій.

За наслідком встановлених обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання недійсним оспореного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладений між ПрАТ «Європейський страховий союз» та ОСОБА_2 , посвідчений полісом АМ/1075560 від 30 грудня 2017 року, недійсним з моменту його укладення.

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: а) транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Цивільно-правова відповідальність водія - ОСОБА_2 , за встановлених судом обставин, на момент дорожньо-транспортної пригоди не була застрахована, тому МТСБУ, керуючись Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зобов`язане відшкодувати позивачу вартість відновлювального ремонту автомобіля марки CHEVROLET LACETTI, державний номерний знак НОМЕР_1 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, що складає 22 813,80 грн.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній у справі № 753/15214/16-ц від 09.01.2020, у разі, якщо страхова компанія позбавлена ліцензії, виключена з МТСБУ, перебуває в стані припинення (банкрутства), фактично не здійснює діяльності, потерпілий може звернутися з позовом про стягнення шкоди безпосередньо до особи, яка її завдала.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

За статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень стст. 3 та 4 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Суб`єктами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ), потерпілі.

Згідно стст. 21, 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

За змістом стст. 33, 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний, зокрема, невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. Особа, якій подається заява про страхове відшкодування, зобов`язана надавати консультаційну допомогу заявнику під час складення заяви і на вимогу заявника зобов`язана ознайомити його з відповідними нормативно-правовими актами, порядком обчислення страхового відшкодування (регламентної виплати) та документами, на підставі яких оцінено розмір заподіяної шкоди.

Статтею 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у межах строку визначеного законом, тобто в межах 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування (21.8.2018 року), а саме 28.08.2018 року прийняв рішення про відмову у здійсненні регламентної виплати.

Позивач з таким рішення відповідача не погодився та звернувся до суду, що передбачено положеннями Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

З урахуванням наведених правових норм та встановлених обставин, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення регламентної виплати з МТСБУ на користь позивача у розмірі 22 813, 80 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Оскільки на момент прийняття рішення МТСБУ про відмову у виплаті страхового відшкодування був дійсним полісом АМ/1075560 від 30 грудня 2017 року, а отже відмова законною, оскільки до моменту визнання договору недійсним у МТСБУ не виникло обов`язку страхування виплачувати кошти потерпілому. При цьому, з моменту визнання договору обов`язкового страхування недійсним, у МТСБУ виник обов`язок виплачувати регламенту виплату. Проте, враховуючи, що момент виникнення обов`язку є одночасно і моментом визнання договору недійсним, то у МТСБУ на момент винесення рішення відсутнє прострочення з виплати належної позивачу регламентної виплати.

На підставах вищезазначеного суд приходить до висновку у відмові в задоволені позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій: 3% річних, пені та інфляційного збільшення боргу.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України реальними збитками є витрати, яких особа зазнала у зв`язку з знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Статтями 28, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, це шкода, пов`язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року, вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування колісним транспортним засобом (втрати товарної вартості).

Визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395.

Відповідно до вимог ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» у випадку завдання збитку проведення незалежної оцінки є обов`язковим.

01.06.2018 суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 в присутності позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 складено акт огляду транспортного засобу марки FORD FUSION, державний номерний знак НОМЕР_2 , в якому було зафіксовано характер та об`єм виявлених механічних пошкоджень та на підставі якого складено звіт про оцінку вартості матеріального збитку №1349 від 01.06.2018, виконаного на замовлення МТСБУ, вартість відновлювального ремонту марки CHEVROLET LACETTI, державний номерний знак НОМЕР_1 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складає 22 813,80 грн. (в тому числі ПДВ), вартість відновлювального ремонту цього транспортного засобу без урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складає 34 638,05 грн.

Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Оскільки вартість майнового збитку, завданого ОСОБА_1 пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, то із ОСОБА_2 , як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням, відтак підлягає стягненню з останнього на користь позивача різниця між вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу та страховим відшкодуванням у розмірі 11 824, 25 грн., а вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 6 ст. 81 ЦПК України встановлено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Положеннями ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з тим, що позовні вимоги майнового характеру задоволено частково, розподіл сплаченої позивачем суми судового збору відбувається пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За змістом ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Пунктом 4 частини 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, а за приписами ч. 3 ст. 27 цього Закону, до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу врегульовано Главою 63 ЦК України.

Зокрема, ст. 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку , що встановлені договором.

Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадку і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна в договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначається в договорі про надання правової допомоги.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування представник позивача подав до суду: копію договору про надання професійної правничої допомоги №б/н від 14.09.2018, додаткової угоди № 1 від 15.09.2019 до договору про надання правової допомоги від 14.09.2018, акту приймання-передачі наданих послуг № 1 від 15.05.2019 за договором про надання правової допомоги від 14.09.2018 та додаткової угоди від 15.05.2019, акт приймання-передачі наданих послуг № 2 від 02.03.2020 за договором про надання правової допомоги від 14.09.2018 та додаткової угоди від 15.05.2019, додатку № 1 до договору №б/н від 14.09.2019 р., та додаткової угоди № 1 від 15.05.2019 р., рахунком фактичних витрат з надання правової допомоги ОСОБА_1 за договором від 14.09.2018 та додаткової угоди № 1 від 15.05.2019 (станом на 15.05.2019) з описом наданої професійної правничої допомоги із зазначенням часу витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт, рахунок фактичних витрат правової допомоги ОСОБА_1 за договором від 14.09.2018 р. та додатковою угоди № 1 від 15.05.2019 (станом на 02.03.2020) з описом наданої професійної правничої допомоги із зазначенням часу витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт, копії квитанцій від 15.05.2019 р. та від 02.03.2020.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення вимог в частині стягнення з відповідачів витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 850,00 грн., у рівних частках по 2 283,33 грн. з кожного.

На підставі викладеного та керуючись стст. 12, 22, 203, 215, 227, 526, 632, 903, 998, 1187, 1194 Цивільного кодексу України, стст. 22, 29, 36, 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», стст. 76-81, 89, 141, 178, 258, 259, 263-265, 268, 273, 275, 279, 280, 281, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Моторно (транспортного) страхового бюро України, Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий союз» та ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 , про визнання недійсним договору, стягнення страхового відшкодування з урахування штрафних санкцій, відшкодування шкоди - задовольнити частково.

Визнати договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладений між Приватним акціонерним товариством «Європейський страховий союз» та ОСОБА_2 , посвідчений полісом АМ/1075560 від 30 грудня 2017 року, недійсним з моменту його укладення.

Стягнути з Моторно (транспортного) страхового бюро України (місцезнаходження: м. Київ, вул. Русанівський бульвар, 8; ЄДРПОУ 21647131) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) суму страхового відшкодування у розмірі 22 813,80 грн., судовий збір у розмірі 380,32 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 2 283,33 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) різницю між вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу та страховим відшкодуванням у розмірі 11 824, 25 грн., судовий збір у розмірі 581,29 грн. (384,20 + 197,09), а також витрати на правову допомогу у розмірі 2 283,33 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий союз» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Ак. Туполева, 18В, оф. 4; ЄДРПОУ 33552636) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) судовий збір у розмірі 384,20 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 2 283,33 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

СУДДЯ: КАЛІУШКО Ф.А.