Ухвала суду № 102558156, 13.01.2022, Черкаський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Черкаси

13 січня 2022 року Справа № 580/10466/21

Черкаський окружний адміністративний суд у складі судді Трофімової Л.В. за участі секретаря судового засідання Овсієнко Г.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференцзв`язку клопотання представника відповідача під час підготовчого провадження про передачу за територіальною підсудністю адміністративної справи № 580/10466/21

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) [позивач - особисто, представник позивача, адвокат - Феськов І.В. за ордером]

до Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (03110, Київ, вул. Солом`янська, 13, код ЄДРПОУ 34620942) [представник відповідача - Казнадій В.В. за витягом з ЄДР]

про визнання протиправним, скасування наказу та зобов`язання вчинити дії, постановив ухвалу.

06.12.2021 вх. 48805/21 представник позивача ОСОБА_1 адвокат Феськов І.В., звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України від 22.09.2021 №565-ос повністю;

- поновити ОСОБА_1 з 23.09.2021 на посаді начальника Управління матеріально-технічного забезпечення Департаменту забезпечення Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

10.12.2021 ухвалою ЄДРСР 101813474 поновлено позивачу (з підстав перебування на лікуванні) ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом до Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України про визнання протиправною бездіяльності, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 10.01.2022, 13.01.2022.

Позивач (представник позивача) і відповідач (представник відповідача) заявили клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференцзв`язку.

Представником відповідача у відкритому судовому засіданні 10.01.2022 заявлене клопотання, проте з урахуванням права позивача бути почутим, оголошено перерву у вирішенні клопотання відповідача 13.01.2022 з проведенням судового засідання у режимі відеоконференції.

05.01.2022 через систему Електронний суд (вх.396/22) надійшло клопотання відповідача «щодо визначення підсудності розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії».

06.01.2022 через систему Електронний суд (вх.620/22) надійшли заява з відзивом на позов, де відповідач просить: розглянути та задовольнити клопотання щодо визначення підсудності розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії; прийняти відзив Адміністрації Держспецзв`язку на адміністративний позов ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, в порядку спрощеного провадження передбаченого частиною першої статті 257 КАС України (спір пов`язаний з проходженням військової служби); у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

11.01.2022 через систему Електронний суд (вх.1218/22) надійшла копія паспорта позивача, де на стор. 14 зазначено: «місце проживання зареєстроване 31.05.2013 за адресою АДРЕСА_2 », записи про зняття з реєстрації місця проживання не зазначені на стор.14-15.

11.01.2022 через систему Електронний суд (вх.1364/22) надійшло клопотання відповідача: передати справу №580/10466/21 за належною територіальною юрисдикцією, а саме на розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

12.01.2022 через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив позивача, де у додатку міститься рапорт ОСОБА_1 з інформацією: станом на 20.12.2021 постійного житла позивач не мав.

Належним та компетентним судом у розумінні процесуального закону є суд, який розглядає та вирішує справу за позовною заявою, поданою із дотриманням правил інстанційної, предметної та територіальної підсудності.

Правила передачі адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого визначені статтею 29 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 30 КАС спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються. Адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження адміністративним судом, до якого вона надіслана. Справа, прийнята адміністративним судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому адміністративному суду (частина третя цієї статті).

За загальним визначенням підсудність адміністративних спорів (справ) є правовим інститутом, що містить адміністративно-процесуальні норми, що розмежовують компетенцію щодо розгляду і вирішення адміністративних справ між окремими інституціями судової системи і між адміністративними судами одного інституційного рівня. Визначення компетентного суду для розгляду адміністративної справи провадиться, серед іншого, залежно від предмета публічно-правового спору або його суб`єктного складу, територіальних меж юрисдикції певного суду, функцій під час розгляду справи, що виконує певний суд судової системи.

Правила підсудності у своїй сукупності певним чином встановлюють алгоритм обрання компетентного адміністративного суду для розгляду і вирішення конкретної справи. Правильне визначення компетентного суду для розгляду і вирішення адміністративної справи має значення для ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення в адміністративній справі.

Процесуальний закон встановлює три різновиди підсудності адміністративних справ: предметну або родову; територіальну або просторову, інстанційну або функціональну.

Як предмет підсудностi розумiють сукупність правил, що визначають (розмежовують) компетенції судів із розгляду адміністративних справ у першій інстанції залежно від предмета публічно-правового спору або його суб`єктного складу. Територіальна підсудність - це також сукупність правил, що визначають розмежування компетенції адміністративних судів одного рівня щодо розгляду адміністративних справ у першій інстанції залежно від території, на яку поширюється їх діяльність. Ця підсудність поділяється на такі її види, як загальну, альтернативну, виключну і за зв`язком справ.

Як інстанційну підсудність належить розуміти правила, що визначають розмежування компетенції адміністративних судів під час розгляду адміністративних справ.

Стаття 29 КАС встановлює правила передачі адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого і наводить перелік умов, коли така передача можлива. В основному підставами для передачі справи є чинники, що впливають на дотримання правил територіальної підсудності. Змістовним підтвердженням цьому є використання в нормах цієї статті характерних формулювань, що вказують на цей вид підсудності, як-от «про обов`язок передати справу за місцем проживання (перебування) відповідача» (пункт 1 частини першої цієї статті); або якщо «…справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду» (пункт 2 частини першої цієї статті); або якщо «…суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду» (пункт 3 частини першої цієї статті); чи якщо «…неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи» (пункт 4 частини першої цієї статті); або ліквідовано, або з визначених законом підстав припинено роботу адміністративного суду, який розглядав справу, та однією із сторін у справі є суд, в якому розглядається справа, або суддя цього суду (пункти 5, 6 частини першої цієї статті).

Верховний Суд у справі №640/12339/19 наголосив: із приписів частини першої статті 30 КАС випливає, що положення цієї статті спрямовані на недопущення спорів між судами одного інституційного рівня, яким підсудні справи з однаковим предметом спору, і, коли з`являються обставини, що зумовлюють зміну територіальної підсудності. Саме тому, щоб унеможливити пересилання справи з одного суду до іншого з підстави забезпечення дотримання територіальної підсудності, закон встановив заборону. Положення частини другої статті 30 КАС, що відсилають до положень статті 29 цього Кодексу, посилюють правильність думки про те, що передача справ з одного суду до іншого за підсудністю забороняється з підстав територіальної підсудності. Розгляд судом предметно непідсудної йому справи може призвести до ухвалення незаконного рішення, обмежити право кожного на судовий захист належним судом, позбавити можливості скористатися правом на апеляційне чи касаційне оскарження рішення. якщо суд першої інстанції помилково чи неправильно направив до суду тієї самої інстанції справу, яка за предметом спору, суб`єктним складом учасників, характером спірних правовідносин відноситься до його підсудності, а суд, якому була направлена справа (позовна заява), повернув її назад як направлену внаслідок порушення правил підсудності, то рішення суду, який повернув справу адресанту, не може розцінюватися як ознака спору щодо підсудності чи порушення заборони про передавання справ, встановленої статтею 30 КАС (п.52-54).

У підготовчому судовому засіданні після витребування усіх сторінок паспорта позивача (11.01.22 вх.1218/22) встановлено, що зареєстрованим місцем реєстрації позивача з 31.05.2013 є гуртожиток за адресою: АДРЕСА_2 . У матеріалах справи не виявлено документів за підтвердження місця реєстрації, проживання, перебування позивача у контексті адреси зазначеної стосовно позивача у позові в Черкаській області.

Статтею 8 Європейської Конвенції з прав людини і основоположних свобод та іншими міжнародно-правовими документами про права людини закріплено право на житло. Конституцією України також серед основних прав і свобод людини й громадянина проголошено право на житло. У статті 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Частиною 2 статті 128 ЖК передбачено, що жила площа в гуртожитках надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації та відповідного профспілкового комітету. Відповідно до статті 129 ЖК на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на дану жилу площу. Аналогічне положення міститься в п. 10 Розділу II Примірного Положення про гуртожитки, в якому зазначено, що на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер (додаток), який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу. Ордер може бути виданий лише на вільну жилу площу.

Відповідно постанови Ради Міністрів Української від 03.06.1986 № 208 «Про затвердження Примірного положення про гуртожитки» (Примірне положення) жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету (втратила чинність після дати реєстрації позивача у гуртожитку 31.05.2013 - на підставі постанови КМУ №582 від 12.08.2015 ). Ордер може бути виданий лише на вільну жилу площу. Під час одержання ордера пред`являються паспорти всіх членів сім`ї, включених до ордера, з відміткою про виписку з попереднього місця проживання. Адміністрація підприємства, установи, організації веде облік ордерів, що видаються громадянам на зайняття жилої площі. Бланки ордерів зберігаються як документи суворої звітності (п.10 Примірного положення). Як зазначено у п.14 Примірного положення, вселення в гуртожиток робітників, службовців, студентів, учнів та інших громадян провадиться в установленому порядку завідуючим (директором) гуртожитком або працівником, який його заступає, на підставі виданого адміністрацією підприємства, установи, організації ордера. Із системного аналізу вказаних норм вбачається, що вселення у гуртожиток і користування житловим приміщенням у гуртожитку відбувається на законних підставах у разі вселення на підставі спільного рішення адміністрації та профспілкового комітету, а отримання спеціального ордеру є формалізованим підтвердженням наявності такого рішення.

Статтею 16 Цивільного Кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права. Статтею 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» 04.08.2008 №500-VI (в редакції на 18.11.2012 частина перша статті 1 в редакції Закону №3716-VI від 08.09.2011) передбачено, що сфера дії цього Закону поширюється на громадян, які не мають власного житла, більше п`яти років на законних підставах зареєстровані за місцем проживання у гуртожитках та фактично проживають у них. Законом передбачено, що під захист підпадають особи, які дотримали певних умов, зокрема відсутність в особи власного житла; правомірність її проживання в гуртожитку та користування гуртожитком; реєстрація за місцем проживання у гуртожитку більше 5 років на законних підставах; фактичне проживання протягом п`яти років за місцем реєстрації в гуртожитку. Однією із умов є реєстрація за місцем проживання у гуртожитку більше 5 років на законних підставах.

ВС у справі № 459/1238/16-ц зазначив: особи, які проживають у гуртожитку, мають право на зайняття в ньому ліжко-місця. На осіб, які вселяються у гуртожиток, поширюється процедура реєстрації місця проживання відповідно до вимог Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» 11.12.2003 №1382-IV. Згідно зі статтею 18 ЖК Української РСР управління житловим фондом здійснюється власником або уповноваженим ним органом у межах, визначених власником.

Оскільки забезпечення дієвості і обов`язковості положень інституту підсудності адміністративних справ і є реалізацією гарантії кожного на розгляд справи судом, встановленим законом, то суд оцінивши документи і мотиви сторін, дійшов висновку з огляду на підтверджене місце реєстрації позивача у м. Києві і не підтверджене місце перебування/проживання позивача у Черкаській області як станом на час звернення до суду 06.12.2021 так і під час вирішення клопотання відповідача, що адміністративна справа № 580/10466/21 за правилами територіальної підсудності не підсудна Черкаському окружному адміністративному суду, тому повинна вирішуватись окружним адміністративним судом за місцем реєстрації позивача і відповідача у зв`язку з чим її належить направити/передати до Окружного адміністративного суду м.Києва.

Керуючись статтями 12, 19, 28, 29, 30, 171, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України про передачу за територіальною підсудністю адміністративної справи №580/10466/21 задовольнити.

Передати адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (код ЄДРПОУ 34620942) про визнання протиправним, скасування наказу та зобов`язання вчинити дії за територіальною підсудністю до Окружного адміністративного суду м.Києва .

Ухвала набрала законної сили відповідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв`язку із початком функціонування модулів Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до рішення ВРП від 17.08.2021 № 1845/О/15-21 «Про затвердження Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи».

Копію ухвали направити учасникам справи.

Суддя Лариса ТРОФІМОВА