Рішення № 102557701, 12.01.2022, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2022 р.м. ХерсонСправа № 540/6942/21 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гомельчука С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Генічеської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулась до суду з позовом до Генічеської міської ради (далі - відповідач, Генічеська міськрада), в якому просить:

- визнати незаконним та скасувати рішення XIV сесії Генічеської міської ради VІІІ скликання м. Генічеськ Херсонської області від 27.09.2021р. №991 в частині відмови гр. ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,1000 га, кадастровий номер 6522186500:04:001:3006, із цільовим призначенням, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати Генічеську міську раду, у двотижневий строк з дня набрання судовим рішенням законної сили - затвердити ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передати у власність земельну ділянку, площею 0,1000 га, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), із земель комунальної власності в межах населеного пункту, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 6522186500:04:001:3006.

В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на те, що вона з метою реалізації свого права на отримання землі, звернулась до Генічеської міськради із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (в межах норми безкоштовної приватизації) земельної ділянки із цільовим призначенням, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована на території Генічеської міської ради ( АДРЕСА_1 ). Вказує, що у встановлений Земельним кодексом України строк відповіді на подане клопотання не отримала, а тому здійснила замовлення проекту землеустрою за принципом «мовчазної згоди». Зазначає, що після розроблення проекту землеустрою, вона звернулась до відповідача із клопотанням про затвердження проекту землеустрою та передачі земельної ділянки у власність. Рішенням від 27.09.2021р. №991 Генічеська міськрада відмовила у затвердженні проекту землеустрою. Вказане рішення вважає протиправним та мотивує його незаконність тим, що на її думку, відповідач взагалі не має права відмовляти у затвердженні проекту землеустрою, після того як останній погоджено у встановленому законом порядку.

Ухвалою судді від 10.11.2021р. відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

У поданому до суду відзиві представник Генічеської міської ради не погоджується із позицією ОСОБА_1 , просить у задоволенні позовних вимог відмовити. Мотивуючи законність спірного рішення вказує на те, що позивачка не мала права на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, так як рішенням Генічеської міськради від 18.01.2021р. №192 позивачці відмовлено у задоволенні клопотання (вх. №1475 від 21.12.2020р.) про надання дозволу на розробку відповідного проекту.

Дослідивши докази і письмові пояснення позивача, викладені у позовній заяві, з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлено, що позивачка звернулась до Генічеської міської ради із клопотанням від 18.12.2020р. (зареєстровано за вх. №1475 від 21.12.2020р.) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,10 га, із цільовим призначенням, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), до якого додано графічні матеріали, на яких зображено бажане розташування земельної ділянки (а. с. 58).

Позивачка вказує, що у визначений чинним законодавством строк відповіді на клопотання не отримала, тому здійснила замовлення проекту землеустрою за принципом мовчазної згоди - уклала договір №53/0552-04/02 від 04.02.2021р. на виконання робіт по розробці проекту землеустрою (а. с. 29), про що повідомила відповідача (а. с. 32).

За замовленням позивачки Командитним товариством науково-впроваджувальною фірмою «Нові технології» було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1000 га (а. с. 24-41).

Згідно пояснювальної записки виконавця проекту землеустрою, проект погодженню не підлягає (а. с. 27 - зворотня сторона).

На виконання вимог Закону України "Про державний земельний кадастр" державним кадастровим реєстратором земельну ділянку зареєстровано у Державному земельному кадастрі з присвоєнням кадастрового номеру 6522186500:04:001:3006.

Позивачка звернулась до відповідача із клопотанням про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки від 02.07.2021р. (зареєстровано за вх. №2781 від 06.07.21р.) (а. с. 60).

Рішенням Генічеської міськради від 27.09.2021р. №991 позивачці відмовлено у затвердженні проекту землеустрою через відсутність дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність гр. ОСОБА_1 зазначеної вище земельної ділянки (а. с. 54).

Позивачка не погодившись з таким рішенням відповідача, звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 14 Конституції України та ст. 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Статтею 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. "б" ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Пунктом "в" ч. 3 ст. 116 ЗК України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель комунальної власності для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки комунальної власності у власність. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовані розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

У ч. 7 ст. 118 ЗК України зазначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. ч. 9, 10 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Приписами статті 50 Закону України "Про землеустрій" (в редакції чинній на час розроблення проекту землеустрою) визначено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок розробляються у разі формування нових земельних ділянок із земель державної, комунальної власності (крім випадків формування земельних ділянок за іншою документацією із землеустрою) та у разі зміни цільового призначення земельних ділянок у випадках, визначених законом.

Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок може передбачати формування та/або зміну цільового призначення декількох земельних ділянок, за умови що розпорядником земельних ділянок буде один орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України, або власником земельної ділянки приватної власності є одна особа.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна для об`єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці; розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою.

При цьому, частинами 7, 8 статті 186 Земельного кодексу України визначено, що Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування, інші суб`єкти, визначені цією статтею, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання документації із землеустрою безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про її погодження або про відмову в погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Строк дії таких висновків є необмеженим.

Підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Відповідно до ч. ч. 9, 10 ст. 186 ЗК України, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, іншим суб`єктам, визначеним цією статтею, при погодженні та затвердженні документації із землеустрою забороняється вимагати: додаткові матеріали та документи, не включені до складу документації із землеустрою, визначеного Законом України "Про землеустрій"; надання погодження документації із землеустрою будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами чи організаціями, погодження яких не передбачено цією статтею; проведення будь-яких обстежень, експертиз чи робіт.

Кожен орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, інший суб`єкт, визначений цією статтею, розглядає та погоджує документацію із землеустрою самостійно та незалежно від погодження такої документації іншими органами.

Висновок (рішення) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, іншого суб`єкта, визначеного цією статтею, щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію. Повторна відмова у погодженні або затвердженні документації із землеустрою допускається лише у разі, якщо розробник не усунув недоліки, зазначені у попередньому висновку (рішенні), а також якщо підстава для відмови виникла після надання попереднього висновку (рішення). Повторна відмова у погодженні або затвердженні не позбавляє розробника документації із землеустрою права усунути недоліки такої документації та подати її на погодження або затвердження.

Таким чином, ст. 186 ЗК України передбачено два альтернативні варіанти рішень у формі рішення, які можуть бути прийняті відповідним органом, за результатами розгляду проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки: про затвердження цього проекту або про відмову в його затвердженні.

Частиною 1 ст. 122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин здійснюється виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Таким чином, до повноважень відповідача належить розпорядження землями комунальної власності, у тому числі передача таких земельних ділянок у власність або користування у порядку, передбачених ст. ст. 118, 123 ЗК України.

Згідно ч. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Верховний Суд у постанові від 24.09.2020р. по справі №376/943/17 зазначив, що відповідно до статті 118 ЗК України, порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянам передбачає визначену земельно-правову процедуру, яка включає такі послідовні стадії:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою чи відмову у затвердженні.

Таким чином, відповідно до норм земельного законодавства України передумовою для прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність є подання клопотання щодо отримання земельної ділянки у власність та одержання дозволу для розробки проекту землеустрою та його погодження у встановленому ст. 186 Земельного кодексу України порядку.

При цьому, відповідно до абз. 3 ч. 7 ст. 118 ЗК України, особа може замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу - за принципом "мовчазної згоди".

Згідно вказаної норми у разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Отже, принцип "мовчазної згоди" може бути застосований за наявності таких умов:

1) у місячний строк з дня реєстрації клопотання суб`єктом владних повноважень не було прийнято рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні;

2) у місячний строк з дня закінчення місячного строку з дня реєстрації клопотання заявником замовлено розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та повідомлення суб`єкта владних повноважень про це шляхом направлення письмового повідомлення з доданим до нього договором на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Отже, лише за наявності вказаних умов погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без попереднього отримання дозволу на розробку цього проекту має бути прийнятий відповідним суб`єктом владних повноважень для розгляду питання щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Так, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачка звернулась до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, до якого нею було додано необхідний пакет документів (а. с. 58).

Клопотання зареєстроване виконавчим комітетом міської ради 21.12.2020р. за вх. №1475.

Згідно доводів позивачки, у строк, визначений ч. 7 ст. 118 ЗК України, її клопотання не було розглянуте, а тому, скориставшись правом на застосування принципу мовчазної згоди, вона замовила проект землеустрою, про що повідомила відповідача.

Разом з тим, судом встановлено, що за результатами розгляду означеного вище клопотання, 18.01.2021р. Генічеською міською радою прийнято рішення за №192, яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,1000 га, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Тобто, клопотання позивачки було розглянуто у місячний строк з моменту його реєстрації органом місцевого самоврядування (на 29-тий день).

Позивачкою отримано витяг з наведеного рішення 11.02.2021р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за штрих-кодом №7550000048033 (а. с. 55).

За наведених обставин, дії позивачки щодо намагання зобов`язати відповідача затвердити проект землеустрою та передати земельну ділянку у власність, суперечать положенням Земельного кодексу України та Закону №2806-IV, оскільки застосування принципу «мовчазної згоди», у даному випадку не могло мати місце, у зв`язку з виконанням відповідачем свого обов`язку, шляхом прийняття рішення від 18.01.2021р. №192 за результатами розгляду клопотання позивачки від 21.12.2020р. за вх. №1475.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про те, що у позивачки не виникло передбачених ст. 118 Земельного кодексу України правових підстав для замовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу - за принципом "мовчазної згоди", а у відповідача - міської ради, на час звернення позивачки із клопотанням від 02.07.2021р. (зареєстровано 06.07.2021р.), - обов`язку прийняти до розгляду проект землеустрою та вирішити питання про затвердження проекту землеустрою до отримання відповідного дозволу.

Отже, враховуючи те, що позивачкою було замовлено проект землеустрою на відведення їй земельної ділянки у власність без відповідного дозволу, суд дійшов висновку про недотримання позивачкою процедури набуття земельної ділянки в межах норм безоплатної приватизації.

Враховуючи викладене, у ході розгляду справи судом встановлено прийняття відповідачем оскаржуваного рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, порушень прав позивачки не допущено.

Надавши оцінку фактичним обставинам справи, враховуючи те, що судом встановлено відсутність порушення відповідачем вимог законодавства України, що регулює спірні правовідносини, під час прийняття оскаржуваного рішення, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання даного рішення протиправним та його скасування, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Зважаючи на вимоги ст.139 КАС України, а також з урахуванням ухвалення рішення в інтересах відповідача, підстави для стягнення судових витрат на користь позивачки відсутні.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 255, 262, 293, 295-297 КАС України, суддя

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ; адреса для листування: АДРЕСА_3 ) до Генічеської міської ради (код ЄДРПОУ 35248359, 75500, Херсонська обл., м. Генічеськ, вул. Міська, 8) про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя С.В. Гомельчук

кат. 109020100