Рішення № 102557384, 12.01.2022, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

12.01.2022 р. справа №520/25905/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши за процедурою письмового провадження у порядку ст.263 КАС України справу за позовом ОСОБА_1 (далі за текстом - заявник, громадянин, позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі за текстом - владний суб`єкт, адміністративний орган, Управління) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

Матеріали позову з недоліками в оформленні одержані судом 06.12.2021 р. Рішення про прийняття справи до розгляду було прийнято 14.12.2021 р. після усунення недоліків позову. Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті може бути розпочатий з 30.12.2021 р.

Позивач, ОСОБА_1 (далі за текстом - заявник, здобувач пенсії) у порядку адміністративного судочинства заявив вимогу про 1) визнання неправомірною бездіяльності Відповідача щодо нерозгляду заяви Позивачки про призначення пенсії; 2) зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області розглянути відповідну заяву Позивачки про призначення виплати пенсії подану 13.05.2020 року та прийняти вмотивоване рішення відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Аргументуючи цю вимогу зазначив, що унаслідок вчинення протиправної бездіяльності органом публічної адміністрації створена штучна перешкода в отриманні пенсії за віком.

Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі за текстом - владний суб`єкт, адміністративний орган, ГУ, орган публічної адміністрації, Управління, орган контролю) про розгляд справи був сповіщений належним чином та завчасно, проте обов`язків за ч.2 ст.77, ч.3 ст.79, ч.2 ст.162, п.1 ч.4 ст.162 КАС України з приводу подання відзиву та доказів не виконав.

З огляду за обсяг та зміст приєднаних до позову документів, котрі повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, суд доходить до переконання про те, що такий стан реалізації суб`єктом владних повноважень функції представництва у справі не є перешкодою для вирішення спору по суті на підставі наявних доказів.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2021р. у справі №520/12865/2020 були установлені такі обставини: заявник народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 10.06.2002р. мешкав у АДРЕСА_1 , отримував пенсію за віком, виплата якої була припинена після виїзду на постійне місце проживання до Ізраїлю. 13.05.2020р. заявник в особі представника за довіреністю порушив перед органом публічної адміністрації питання з приводу поновлення виплати пенсії за віком з дати припинення. За цим зверненням було вчинено відмову, оформлену рішенням ГУ ПФУ в Харківській області від 25.06.2020р. № 2000-0328-8/37264, умотивовану ненаданням документів в підтвердження громадянства України.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2021р. у справі №520/12865/2020 було визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 20.05.2020р. в частині відмови в поновленні виплати пенсії за віком ОСОБА_1 ; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за віком з 07.10.2009 відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з компенсацією втрати частини доходів.

Рішенням ГУ ПФ у Харківській області від 03.06.2021р. матеріали звернення заявника від 13.05.2020р. були повторно розглянуті органом публічної адміністрації із вчиненням нової відмови у поновленні пенсії за віком у зв`язку із настанням пенсійного віку у 55 років - 17.06.2003р. (тобто вже під час постійного проживання на території держави Ізраїль) і у зв`язку із відсутністю події призначення пенсії за віком у минулому.

Стверджуючи про вчинення органом публічної адміністрації саме протиправної бездіяльності за зверненням від 13.05.2020 р., заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, котрі склались на підставі установлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист.

Згідно зі ст. 1 Закону України від 09.07.2003р. №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі за текстом - Закон України №1058-IV) пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону України №1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі ст. 51 Закону України №1058-IV у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від`їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Конституційний Суд України своїм Рішенням від 07.10.2009 у справі № 25-рп/2009 визнав зазначені положення Закону № 1058-IV такими, що не відповідають Конституції України.

Отже, з 07.10.2009р. виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень ст.51 Закону України №1058-IV, а відтак, орган публічної адміністрації повинен відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2021р. у справі №520/12865/2020 на Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області було покладено чіткий та однозначний до сприйняття обов`язок - ПОНОВИТИ АЗОЛІНІЙ ЛЮДМИЛІ ПЕТРІВНІ ВИПЛАТУ ПЕНСІЇ ЗА ВІКОМ З 07.10.2009 ВІДПОВІДНО ДО НОРМ ЗАКОНУ УКРАЇНИ «ПРО ЗАГАЛЬНООБОВ`ЯЗКОВЕ ДЕРЖАВНЕ СОЦІАЛЬНЕ СТРАХУВАННЯ» З КОМПЕНСАЦІЄЮ ВТРАТИ ЧАСТИНИ ДОХОДІВ.

Замість виконання судового акту, котрий набрав законної сили, орган публічної адміністрації у даному конкретному випадку до явного та очевидного прояву свавілля - вчинив управлінське волевиявлення з приводу відмови у поновленні пенсії.

Таке волевиявлення прямо суперечить ст.ст.6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ч.2 ст.2 та ч.1 ст.370 КАС України, порушує існуючий у Державі Україна правопорядок.

Суд зважає, що відповідно до ч.2 ст.2 КАС України предметом судової перевірки у порядку адміністративного судочинства є рішення та діяння (дія чи бездіяльність) владних суб`єктів.

Зміст рішення владного суб`єкта розтлумачено законодавцем у положеннях п.п. 18 і 19 ч.1 ст.4 КАС України.

Визначення ж змісту діяння (дії чи бездіяльності) владного суб`єкта норми КАС України не містять.

Разом із тим, у силу ч.6 ст.7 КАС України суд вважає за можливе застосувати загальні визначення рішення, дії, бездіяльності, наведені у п.п.1, 2 і 3 ч.2 ст.24 Митного кодексу України, згідно з якими рішення владного суб`єкта - це письмовий акт, дія владного суб`єкта - це вчинок компетентного працівника владного суб`єкта, бездіяльність владного суб`єкта - це невиконання обов`язку.

При цьому, суд зважає, що відмова владного суб`єкта як різновид форми реалізації адміністративного волевиявлення (управлінської функції) може бути втілена як у рішенні владного суб`єкта, так і в дії владного суб`єкта, котра має певну документальну фіксацію.

Тому, належним і ефективним способом захисту є як вимога про визнання неправомірної дії владного суб`єкта з приводу відмови, так і вимога про визнання протиправною відмови, оформленої відповідним письмовим документом, зокрема, і листом.

Звертаючись до суду, заявник оскаржував бездіяльність органу публічної адміністрації.

Між тим, подія вчинення ГУ ПФУ в Харківській області у спірних правовідносинах саме бездіяльності спростовується приєднаними до справи доказами, які чітко і беззастережно засвідчують, що насправді органом публічної адміністрації було вчинено управлінське волевиявлення з приводу відмови у поновленні пенсії.

Продовжуючи розв`язання спору, суд зважає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.

У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 25.06.2020р. по справі №520/2261/19 визначений ст. 77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, оціненими в їх сукупності за правилами ст.ст.90 і 211 КАС України, суд констатує, що у спірних правовідносинах органом публічної адміністрації не вчинялось бездіяльності.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому, суд зважає, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 07.11.2019р. по справі № 826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18) обов`язковою умовою визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.

Відсутність події вчинення органом публічної адміністрації оскарженої бездіяльності є підставою для відмови у позові.

При розв`язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), надав оцінку усім юридично значимим факторам і обставинам справи, дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін, виклав власні мотиви конкретного тлумачення змісту належних норм матеріального і процесуального права.

Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.

З огляду на приписи ч.1 ст.2, ч.2 ст.9, ч.4 ст.242 КАС України, а також зважаючи на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2021р. у справі №520/12865/2020, суд вважає за необхідне вийти за межі позову та надати суб`єктивному праву заявника захист згідно з резолютивною частиною даного судового акту, скасувавши реально вчинене та існуюче як явище об`єктивної дійсності управлінське волевиявлення органу публічної адміністрації у вигляді відмови, оформленої рішенням.

При цьому, суд відзначає, що скасування названого рішення суб`єкта владних повноважень безальтернативно зумовлює набуття матеріалами звернення зацікавленої особи правового статусу невирішених по суті, а відтак, виникнення у органу публічної адміністрації обов`язку поновити завершену із неправильним результатом процедуру розгляду та прийняти нове рішення у відповідності до ч.2 ст.2 КАС України з урахуванням постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2021р. у справі №520/12865/2020.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір", а відтак, відмова у позові зумовлює залишення тягаря несення витрат з оплати судового збору за заявником.

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов - залишити без задоволення.

Вийти за межі позову.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 03.06.2021р. з приводу розгляду матеріалів звернення ОСОБА_1 від 13.05.2020р. на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2021р. у справі №520/12865/2020.

Роз`яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду); підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати виготовлення повного судового рішення).

Суддя Сліденко А.В.