Рішення № 102557297, 13.01.2022, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2022 р. № 520/21925/21

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Мар`єнко Л.М.,

розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, буд. 5, м. Харків, 61002) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області, в якому просить суд:

- визнати незаконними дії Головного Управління Національної поліції в Харківській області код ЄРДПОУ: 40108599, які полягають у не зарахуванні та не виплаті позивачу середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, тобто за період з 13.04.2021 року по 07.10.2021 року;

- зобов`язати Головне Управління Національної поліції в Харківській області код ЄРДПОУ: 40108599, нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, тобто за період з 13.04.2021 року по 07.10.2021 року в розмірі 92954,24 грн. (дев`яносто дві тисячі дев`ятсот п`ятдесят чотири гривні двадцять чотири копійки).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що остаточний розрахунок при звільненні відповідачем здійснено 07.10.2021 року, таким чином, позивач просить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13.04.2021 року по 07.10.2021 року в розмірі 92954,24 грн., посилаючись на ст.116, ст.117 КЗпП.

Від представника відповідача - Тищенко В., через канцелярію суду, надійшов відзив на позов, в якому вона просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, зазначаючи, що відповідач під час спірних правовідносин діяв в межах чинного законодавства України.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.

Відповідно до ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Харківській області та 13.04.2021 року позивач був звільнений зі служби за п.2 ч.1 ст.77 (через хворобу) Закону України "Про Національну поліцію".

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було виплачено позивачу одноразову грошову допомогу позивачу 06.10.2021 року у сумі 168372,30 грн.

Позивач вважає, що оскільки відбулася невиплата грошової одноразової грошової допомоги у строк на момент звільнення, то він має право на виплату середнього грошового забезпечення за період з 13.04.2021 року по 07.10.2021 року в розмірі 92954,24 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

В силу статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди захищається законом.

Відповідно до статті 3 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

За правилами встановленими частиною першою статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

У постанові Верховного суду №682/3060/16-ц від 27.01.2020 року встановлено, що звернення працівника, до суду з позовом про стягнення сум, які належать йому до виплати від підприємства, установи, організації станом на день звільнення, а також середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід вважати пред`явленням вимоги про розрахунок, яка передбачена статтею 116 КЗпП України (якщо така вимога раніше не пред`являлась). У такому випадку відповідальність роботодавця на підставі статті 117 КЗпП України наступає після звернення звільненого працівника до суду та невиплати після пред`явлення вимоги роботодавцем всіх сум, які йому належать. Час затримки розрахунку при звільненні позивача починається з моменту коли відповідачеві стало відомо про вимогу позивача: отримання відповідачем копії позовної заяви або проведення судом судового засідання (за відсутності відомостей про дату отримання копії позовної заяви) до фактичної виплати заробітної плати.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що питання відповідальності за затримання розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення, що ставить таких осіб у вкрай невигідне становище, оскільки фактично позбавляє їх гарантій на фінансове забезпечення соціально-побутових потреб та створює умови для неналежного виконання роботодавцем своїх обов`язків. У той же час такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України.

Тобто, За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 06.11.2013 у справі № 21-352а13 та постанові Верховного Суду України від 17.02.2015 у справі №21-8а15.

Крім того, така правова позиція була підтримана у подальшому Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20.09.2018 у справі №810/1549/17, від 17.10.2018 у справі № 805/2948/17-а, від 08.11.2018 у справі №821/1333/16, від 18.04.2019 у справі № 806/889/17.

Частиною першою статті 94 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-УІІІ) передбачено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Згідно з частиною другою статті 94 Закону України «Про Національну поліцію» порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Відповідно до ст. 102 Закону № 580-УІІІ виплата одноразової грошової допомоги після звільнення зі служби в поліції здійснюється в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (далі Закон № 2262-ХІІ).

З аналізу вказаної норми випливає, що виплата одноразової грошової допомоги проводиться після звільнення.

Підстави та розмір виплати одноразової грошової допомоги після звільнення зі служби в поліції визначені в статті 9 Закону № 2262-ХІІ.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров`я, працівникам міліції (особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на момент опублікування Закону України "Про Національну поліцію" проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п`яти років і до 7 листопада 2015 року були звільнені із служби в органах внутрішніх справ незалежно від підстав звільнення та продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їхніх територіальних органах, закладах і установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України "Про державну службу", а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Згідно з частиною четвертою статті 9 цього Закону виплата зазначеної в частинах першій та другій цієї статті одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах цивільного захисту, транспорту, виконання кримінальних покарань, пожежної і техногенної безпеки, єдину державну податкову політику, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.

Критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції України, у тому числі здобувачам вищої освіти, яким присвоєно спеціальне звання поліції (далі - здобувані), закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських (далі - ЗВО), регулюється Порядком та умовами виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 (далі - Порядок № 260).

Згідно з пунктом 1 розділу IV Розділу Порядку № 260, поліцейським, які звільняються із служби через хворобу (за станом здоров`я), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відповідно до частини 8 розділу VI Порядку № 260 одноразова грошова допомога при звільненні виплачується не пізніше двох місяців з дня звільнення із служби, а в разі надходження коштів пізніше цього терміну - протягом п`яти робочих днів після їх надходження в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання центрального органу управління поліцією, органів поліції, державних органів, установ та організацій, до яких відряджені (прикомандировані) поліцейські.

За приписами п.14 Постанови КМУ №393 виплата такої допомоги проводиться безпосереднього не Відповідачем, а Національною поліцією за рахунок коштів, виділених у державному бюджеті для її утримання.

Одноразова грошова допомога є складовою гарантії конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та Законом № 2262-ХІІ, а не складовою грошового забезпечення позивача.

За приписами пункту 14 Постанови КМУ №393 виплата такої допомоги проводиться безпосереднього не Відповідачем, а Національною поліцією за рахунок коштів, виділених у державному бюджеті для її утримання.

Таким чином, одноразова грошова допомога позивачу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби в органах Національної поліції не є складовою грошового забезпечення поліцейського, її виплата не входить до повноважень Головного управління Національної поліції в Харківській області, а тому не може ототожнюватися із коштами, що належать звільненому позивачу і повинні виплачуватися саме відповідачем, як роботодавцем позивача. До несвоєчасної виплати такої одноразової грошової допомоги не можуть застосовуватися наслідки, передбачені ст. 117 КЗпП України.

Дана правова позиція узгоджується з позицією висловленою Верховним Судом України у постанові від 25.07.2018 року по справі № 820/1134/17.

Таких висновків дійшов Харківський апеляційний адміністративний суд при розгляді аналогічних справ, зокрема № 820/1104/17 (ухвала від 11.07.2017), № 820/1025/17 (постанова від 09.08.2017).

Крім того, слід зазначити, що ГУНП в Харківській області є бюджетною організацією і здійснює видатки на грошове забезпечення згідно з фінансуванням, отриманим з МВС України. Кошти виділені Департаментом фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Національної поліції України на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні, спрямовуються виключно на виплату зазначеної допомоги відповідно до вимог чинного законодавства за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України згідно з черговістю звільнення поліцейських.

Виділення коштів органам поліції для виплати ОГД здійснюється фінансовим підрозділом центрального органу управління поліції шляхом розподілу асигнувань в межах коштів, передбачених державним бюджетом для Національної поліції України на зазначені цілі.

З аналізу наведених приписів законодавства слідує, що виплата поліцейським одноразової грошової допомоги проводиться Національною поліцією України після звільнення особи зі служби, до повноважень Головного управління Національної поліції в Харківській області входить лише перерахування ОГД на картковий рахунок звільненого працівника, після її надходження на рахунки ГУНП. При цьому діюче законодавство не містить приписів щодо обов`язкової сплати вказаної допомоги у день звільнення особи зі служби.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 був звільнений зі служби з 13.04.2021. У зв`язку з чим, відділом УФЗБО ГУНП в Харківській області було сформовано розрахунок потреби для виплати одноразової грошової допомоги при звільнені та направлено до Департаменту фінансового забезпечення Національної поліції України.

Фінансування надійшло 04 жовтня 2021 року, а одноразова грошова допомога була перерахована на картковий рахунок ОСОБА_1 у сумі 168372,30 грн. 06 жовтня 2021 року, тобто у строки, які передбачені Порядком № 260.

З наведеного вбачається, що зміни до Порядку № 260 були внесені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.07.2020 № 539, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 10.08.2020 за № 766/35049 та пройшов відповідну експертизу на відповідність чинному законодавству, а тому його вимоги є обов`язковими для виконання. В даних змінах зазначено, що одноразова грошова допомога при звільненні виплачується не пізніше двох місяців з дня звільнення із служби, а в разі надходження коштів пізніше цього терміну - протягом п`яти робочих днів після їх надходження в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання центрального органу управління поліцією, органів поліції, державних органів, установ та організацій, до яких відряджені (прикомандировані) поліцейські.

Таким чином питання щодо строків виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби визначені спеціальним підзаконним нормативно-правовим актом - Порядком № 260, що прийнятий на виконання ч. 2 ст. 94 Закону України «Про Національну поліцію».

Положення ч. 1 ст. 116 КЗпП України встановлюють інші строки розрахунку при звільненні ніж п. 8 розділу VI Порядку № 260, а саме - в день звільнення, однак не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, адже в питанні строків виплати одноразової грошової допомоги при звільненні перевага надається саме спеціальному нормативно-правовому акту.

Отже, одноразова грошова допомога при звільненні зі служби не належить до виплат, що провадяться саме в день звільнення.

Таким чином, суд приходить до висновку про безпідставність застосування до спірних правовідносин приписів Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), а саме ч. 1 ст. 116 КЗпП України, ч. 1 ст. 117 КЗпП України, оскільки відповідачем не було допущено затримки у виплаті одноразової грошової допомоги, передбаченої ч.1 ст.9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Посилання позивача на позицію Верховного Суду зазначену у постанові від 22.05.2020 року у справі №320/1263/19 суд вважає помилковою, оскільки спірні правовідносини у цій справі виникли до внесення змін у Порядок №260 Порядку № 260 наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.07.2020 № 539, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 10.08.2020 за № 766/35049.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем не порушено право позивача на отримання середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Згідно зі ч.ч. 1, 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

За змістом статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, оскільки в межах даної адміністративної справи основні (суттєві) аргументи позовної заяви не є обґрунтованими, а відповідач, як суб`єкти владних повноважень, на яких частиною другою статті 77 КАС України покладено обов`язок щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності, довів суду правомірність своїх дій, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають не задоволенню.

Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, буд. 5, м. Харків, 61002) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, з урахуванням ч.3 Розділу VІ Прикінцевих положень КАС України, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Мар`єнко Л.М.