Рішення № 102557237, 12.01.2022, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/9026/21

12 січня 2022 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баранюка А.З., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в тернопільській області (далі - відповідач), в якому просить:

визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, оформлене листом від 19.10.2021 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 08.10.2021.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 08.10.2021 ОСОБА_1 звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо призначення йому пенсії за віком згідно статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», проте листом від 19.10.2021 №1900-0215-8/30753, йому повідомлено, що для призначення пенсії за віком підстав немає, оскільки на момент звернення за призначенням пенсії його страховий стаж складає 20 років 6 днів, що є недостатнім для призначення пенсії згідно статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також у зв`язку із недоведеністю 4 річного періоду проживання в зоні радіоактивного забруднення станом на 01 січня 1993 року, оскільки такий період складає 3 роки 1 місяць 18 днів.

Позивач не згідний з даним рішенням, вважає такі дії протиправними, оскільки довідкою №5003 від 08 жовтня 2021 року, виданою виконавчим комітетом Заліщицької міської ради Тернопільської області, підтверджено факт проживання ОСОБА_1 у АДРЕСА_1 з 14 листопада 1989 року по 01 квітня 2014 року. Крім того, 23 березня 1993 року ОСОБА_1 було видано посвідчення громадянина який постійно проживав або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4) серія НОМЕР_1 .

Також у позовній заяві вказує, що позивачем до заяви про призначення пенсії надано трудову книжку серія НОМЕР_2 , в якій зазначено, що 23.06.1993 він був прийнятий на роботу на посаду вихователя в дитячий ревматологічний санаторій (наказ №22 від 21.06.1993) та був звільнений 18.11.1995 у зв`язку із скороченням штату згідно п.1 ст.40 КЗпП України (наказ №37 від 12.09.1995). Однак вказаний період до страхового стажу не зараховано, оскільки дата запису про звільнення з роботи не відповідає даті наказу про звільнення.

Ухвалою судді від 14.12.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

12.01.2022 представник відповідача подав до суду відзив, в якому просить відмовити в задоволенні позову та вказує, що відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особи, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи, які постійно проживали чи постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років - пенсійний вік зменшується на 2 роки та додатково на 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

Початкова величина зниження пенсійного віку на 2 роки встановлюється особам, які постійно працювали у вище зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Документами наданими позивачем підтверджено, що він станом на 01.01.1993 проживав у зоні посиленого радіологічного контролю 3 роки 1 місяць 18 днів.

Початкова величина зниження пенсійного віку у даному випадку не застосовується, оскільки з моменту аварії по 31 липня 1986 року позивач не проживав та не підтверджено факту роботи у зоні посиленого радіологічного контролю.

Оскільки, станом на 01.01.1993 року не підтверджено факту проживання або роботи в зоні посиленого радіологічного контролю не менше 4 років, у відповідача відсутні підстави призначити пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Позивач в судове засідання не прибув, подав клопотання про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, подав заяву про розгляд справи без його участі. Проти позовних вимог заперечує, просить відмовити в їх задоволенні.

Відповідно до ч.3 ст.194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Суд, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали, що містяться у справі, встановив наступні факти.

Судом встановлено, що 08.10.2021 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення йому пенсії за віком згідно статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Розглянувши подану заяву та додані до неї документи, відповідач листом від 19.10.2021 №1900-0215-8/30753 повідомив що для призначення пенсії за віком згідно статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» підстав немає, у зв`язку із непідтвердженням 4 річного періоду проживання в зоні радіоактивного забруднення станом на 01 січня 1993 року, так як згідно наданих документів такий період складає 18 днів 1 місяць 3 роки.

Не погодившись із таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду із відповідним позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України № 2747-IV від 06.07.2005 (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-ХІІ).

Згідно з частиною 1 статті 55 Закону №796-ХІІ, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Пунктом 5 частини 2 статті 55 Закону №796-ХІІ передбачено, зокрема, що потерпілі від Чорнобильської катастрофи - особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, мають право на зниження пенсійного віку 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Отже, з аналізу наведеного слідує, що основною умовою для призначення пенсії за віком згідно статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є наявність підтвердженого факту проживання або роботи особи у зоні посиленого радіологічного контролю не менше 4 років.

Як видно із військового квитка позивача серії НОМЕР_3 від 18.04.1984 (аркуш справи 11) позивач з 22.09.1986 по 02.10.1989 перебував на обліку у військкоматі Чернівецької області, яка не входить до зони посиленого радіологічного контролю.

Крім того, позивачем не надано суду будь яких інших доказів на підтвердження того, що він станом на 1 січня 1993 року проживав або працював у зоні посиленого радіологічного контролю не менше 4 років.

Суд приймає до уваги пояснення позивача щодо висновків Верхового Суду зроблених у постановах від 23.05.2018 у справі №398/3509/16-а та від 27.02.2018 у справі №344/9789/17 що єдиним документом, який підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом № 796-ХІІ, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".

Поряд із цим суд зазначає, що Верховний Суд у постанові 17 червня 2020 року по справі №572/456/17 вказав на те, що під час розгляду справи щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" потрібно перевірити, чи постійно проживав або постійно працював позивач у зоні посиленого радіологічного контролю.

Під час розгляду даної справи, із наданих до позовної заяви документів встановлено, що позивач проживав зоні посиленого радіологічного контролю з жовтня 1989 року.

Отже, суд погоджується із твердженням відповідача про те що наявний період проживання позивача у зоні посиленого радіологічного контролю є недостатнім для призначення пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Вирішуючи спірні правовідносини суд приймає до уваги посилання позивача про те, що відповідачем до його страхового стажу не зараховано період роботи з 23.06.1993 по 18.11.1995, однак наведене не є предметом розгляду даної справи.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Реквізити учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 );

відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: Майдан Волі, 3, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ 14035769).

Головуючий суддя Баранюк А.З.