Рішення № 102556351, 13.01.2022, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2022 р. № 400/3550/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В. В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідача:Головного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001,

про:скасування рішення від 14.08.2020 № 0059235005,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі - відповідач), в якій просить скасувати рішення відповідача від 14.08.2020 № 0059235005 про застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за неперерахування або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в сумі 3 373,35 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на відсутність в його поведінці як платника податків бездіяльності, оскільки здійснив перерахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - ЄСВ) за другий, третій та четвертий квартали 2019 року у належній сумі, але внаслідок помилки вони не були зараховані на казначейський рахунок відповідача та в подальшому повернуті позивачу. Отримавши відповідну інформацію та повернуті кошти, позивач сплатив ЄСВ повторно. Позивач, з посиланням на практику Верховного Суду, вказує, що здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету в строк має кваліфікуватися як дія, хоча і помилкова, та такі дії не можуть бути підставою для застосування штрафів. Крім того, позивач зазначив, що з 26.02.2014 є найманим працівником, за якого ЄСВ сплачує роботодавець. Одночасна сплата ЄСВ позивачем та його роботодавцем спричинило його подвійну сплату, що суперечить меті запровадження державою консолідованого страхового внеску.

Ухвалою про відкриття провадження у справі суд установив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву за кожним з доводів позовної заяви.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в позові. У відзиві наведені посилання на законодавство, що визначає перелік платників ЄСВ та установлює їх обов`язки; зазначено про перебування позивача на обліку як фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, - адвоката; вказані відомості про наявні нарахування позивачу з ЄСВ відповідно до даних інформаційної бази даних ІС „Податковий блок" в ІКП позивача за період з 1 кварталу 2019 року по 2 квартал 2020 року; повідомлено про те, що рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені від 14.08.2020 № 0059235005 було сформоване за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) ЄСВ на загальну суму 3 373,35 грн (у тому числі штрафна санкція - 1 652,52 грн та пеня - 1 720,83 грн) за період з 20.07.2019 по 02.06.2020; зазначено про те, що рішення від 14.08.2020 № 0059235005 було отримано позивачем особисто 14.08.2020.

У відзиві відповідач стверджує про безпідставність та необгрунтованість викладених у позові доводів, але не спростовує, не заперечує та навіть не коментує жодного з доводів позивача, якими обгрунтовані позовні вимоги.

Позивач подав відповідь на відзив, в якій зазначає про формальність відзиву на позовну заяву та підтримує викладені в позові аргументи.

Правом подати заперечення відповідач не скористався.

На підставі частини дев`ятої статті 205, статті 262 Кодексу адміністративноо судочинства України, суд розглянув справу в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

Безпосередньо, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши докази, що містяться у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, суд установив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.

З 26.02.2014 позивач працює в АТ „Перший український міжнародний банк" на посаді головного юрисконсульта відділу судового супроводження, що підтверджується довідкою від 27.04.2020 № КНО-08.1.4.1/807.

З лютого 2014 року по червень 2020 року АТ „Перший український міжнародний банк" сплатив за позивача ЄСВ.

З грудня 2017 року до грудня 2019 року позивач також сплатив за себе ЄСВ.

Зазначені обставини підтверджуються Індувідуальними відомостями про застраховану особу щодо позивача.

Позивач з 27.12.2017 перебуває у відповідача на обліку як платник ЄСВ, що підтверджується повідомленням про взяття на облік платника єдиного внеску від 27.12.2021 № 1714.

У 2019 році позивач здійснив оплату ЄСВ:

- за перший квартал 2019 року - у сумі 2 754,18 грн за квитанцією від 19.04.2019 № 30;

- за другий квартал 2019 року - у сумі 2 754,18 грн за квитанцією від 18.07.2019 № 154;

- за третій квартал 2019 року - у сумі 2 754,18 грн за квитанцією від 18.10.2019 № 527;

- за четвертий квартал 2019 року - у сумі 2 754,18 грн за квитанцією від 20.12.2019 № 188.

Грошові кошти були сплачені за одними і тими самими платіжними реквізитами ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва; призначення платежу містить посилання на РНОКПП позивача та зазначення про відповідний квартал 2019 року, за який сплачувався ЄСВ.

Платежі були прийняті банківською установою.

Зазначені обставини підтверджуються копіями зазначених вище квитанцій.

Платежі за другий, третій та четвертий квартали 2019 року не були зараховані на рахунки відповідача, повернуті до банку та обліковувалися на рахунку позивача.

На підставі заяв на видачу готівки від 01.06.2020 позивачу повернуті грошові кошти в сумі 8 262,60 грн (2 754,18 х 3).

16.04.2020 позивач за перший квартал 2020 року сплатив ЄСВ в сумі 3 117,18 грн (платіжне доручення від 16.04.2020 № 4826392637), які були зараховані відповідачем в порядку календарної черговості в рахунок погашення нарахувань за 2019 рік.

У зв`язку з цим, з метою повного погашення заборгованості, позивач сплатив ЄСВ у сумі 5 145,36 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 02.06.2020 № 4965095382.

14.08.2020 відповідач прийняв рішення № 0059235005, яким застосував до позивача штраф у сумі 1 652,52 грн та нарахував пеню в сумі 1 720,83 грн.

Ухвалюючи рішення у справі, суд виходить з такого.

Закон України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI), визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI, платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI, платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску.

Пунктом 1 частини 10 статті 9 цього Закону встановлено, що днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (частина 11 статті 9 Закону № 2464-VI).

Відповідно до частини 10, пункту 2 частини 11 статті 25 вказаного Закону на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Суди відхиляє доводи відповідача, що позивачем було несвоєчасно здійснено сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного ЄСВ.

Під час судового розгляду не підтвердилась обставина несвоєчасної сплати позивачем ЄСВ, оскільки, як установив суд, позивач сплатив ЄСВ у визначений законом строк, однак внаслідок технічної помилки кошти помилково не були зараховані на рахунок відповідача. Зазначена обставина була виявлена та самостійно виправлена позивачем, шляхом зарахування відповідних сум на правильний рахунок.

Штрафні санкції застосовуються у разі несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску, а не у випадку помилково сплачених сум єдиного внеску. Здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Тому дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання, не можуть слугувати підставою для застосування штрафів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.08.2018 у справі №821/1897/17.

На підставі вищезазначеного суд дійшов висновку, що позивачем зобов`язання зі сплати ЄСВ виконані вчасно, у встановлені законодавством терміни для здійснення такої сплати. Помилка при проведенні платежу не може слугувати підставою для застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасне перерахування ЄСВ.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.04.2020 у справі № 821/844/17.

Також суд узяв до уваги, що у 2019 році позивач був найманим працівником та за нього сплатив ЄСВ роботодавець - АТ „Перший український міжнародний банк".

Суд вказує, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI, а саме: щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно перебувають у трудових відносинах в межах цієї діяльності, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 27.11.2019 у справі № 160/3114/19.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На підставі вищенаведеного суд дійшов висновку, що в діях позивача відсутнє порушення, яке полягає у несвоєчасній сплаті (несвоєчасному перерахуванні) ЄСВ, відповідач не мав законних підстав для застосування до позивача штрафу і нарахування пені, а оскаржуване рішення відповідача є протиправним та підлягає до скасування.

Суд також вказує, що відповідач не виконав обов`язку доказування правомірності свого рішення відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, не навівши у відзиві на позовну заяву жодного контраргумента на доводи позовної заяви.

Відповідач, всупереч вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України,

не довів та надав належних доказів на підтвердження наявності правових підстав для застосування до позивача штрафних санкцій за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного соціального внеску та нарахування пені.

Судові витрати у справі становить судовий збір у сумі 840,80 грн, сплачений позивачем за звернення до адміністративного суду із позовною заявою.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 19, 19, 77, 241 - 246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 43144729) задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати прийняте Головним управлінням ДПС у Миколаївській області рішення від 14.08.2020 № 0059235005 про застосування до ОСОБА_1 штрафних санкцій у сумі 1 652,52 грн та нарахування пені в сумі 1 720,83 грн.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 43144729) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 840,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду .

Суддя В.В. Птичкіна