Рішення № 102556240, 13.01.2022, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

13 січня 2022 рокуСєвєродонецькСправа № 360/6873/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Захарова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Старобільської районної державної адміністрації Луганської області про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

08 листопада 2021 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Управління соціального захисту населення Старобільської районної державної адміністрації Луганської області (далі - відповідач), з такими вимогами:

1) визнати протиправним рішення Управління соціального захисту населення Старобільської районної державної адміністрації Луганської області від 12.10.2021 № 13 про відмову в видачі довідки ВПО його доньці ОСОБА_2 , в зв`язку з відсутністю в документі, що посвідчує особу, відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно - територіальної одиниці, з яких здійснюється внутрішнє переміщення, та відсутності обставини, що спричинили внутрішнє переміщення, визначені у статті 1 Закону У країни «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»;

2) зобов`язати Управління соціального захисту населення Старобільської районної державної адміністрації Луганської області взяти на облік та видати ОСОБА_1 , довідку про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи його доньки ОСОБА_2 .

В обґрунтування вимог зазначено, що позивач є батьком ОСОБА_2 , яка є малолітньою особою.

У 2014 році позивач виїхав із міста постійного проживання з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру, а саме із міста Суходольськ Луганської області.

Позивача у 2015 році Управлінням праці та соціального захисту населення Новопсковської районної Державної адміністрації Луганської області постановлено на облік як внутрішньо переміщену особу, про що видано відповідну довідку.

У 2017 році в зв`язку зі зміною місця проживання, позивачу видано нову довідку внутрішньо переміщеної особи.

У вересні 2021 року, після отримання свідоцтва про народження дитини - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач особисто звернувся із заявою до Управління соціального захисту населення Старобільської районної Державної адміністрації Луганської області про видачу довідки та взяття її на облік внутрішньо переміщеної особи.

Позивачем отримано рішення Управління соціального захисту населення Старобільської районної державної адміністрації Луганської області від 12.10.2021 № 13 про відмову у видачі довідки ОСОБА_2 .

Позивач вважає рішенням протиправним, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

06.12.2021 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов відзив на позовну заяву (арк. спр. 18-19), у якому відповідач заперечував проти позовних вимог з огляду на наступне.

Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Згідно із статтею 1 Закону внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.

Частиною 10 статті 4 Закону встановлено, що заявнику може бути відмовлено у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, якщо, зокрема: 4) у заявника немає відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, та відсутні докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, визначені частиною сьомою цієї статті.

Відповідач вказує, що для отримання довідки ВПО особа повинна здійснити переміщення, а саме прибути з території де виникли відповідні обставини, що спричинили внутрішнє переміщення (надати підтверджуючі документи).

На виконання частини десятої статті 4 Закону будь-які підтверджуючі документи про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення або докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє. переміщення, визначені частиною 7 статті 4 Закону на розгляд до Управління не надано, та відповідно до пункту 3 Порядку № 509 відомості про зареєстроване та фактичне місце проживання ОСОБА_2 відсутні.

Відповідач звертає увагу, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 17.06.2021. При цьому, дитина зареєстрована зі своєю матір`ю ОСОБА_4 , ка не є внутрішньо переміщеною особою, а тому відповідно до частини 10 статті 4 Закону факт внутрішнього переміщення ОСОБА_2 відсутній та підстав для видачі довідки внутрішньо переміщеної особи немає.

З огляду на наведене, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою суду від 15.11.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (арк.спр. 13-14).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі- КАС України), суд дійшов наступного.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , має доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: смт.Білокуракине Білокуракинського району Луганської області, що підтверджується копіями паспорта, картки платника податків та свідоцтвом про народження дитини серії НОМЕР_2 від 16.06.2021 (арк. спр. 4-8).

Згідно з довідкою Виконавчого комітету Білолуцької селищної ради про реєстрацію місця проживання особи від 20.09.2021 №5460 дитина позивача - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 (арк.спр.10).

Відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №4358 від 10.02.2017, виданої Управлінням соціального захисту населення Новопсковською районною державною адміністрацією Луганської області, позивач отримав статус внутрішньо переміщеної особи (арк. спр. 6).

Позивач звернувся до Управління соціального захисту населення Старобільської районної державної адміністрації Луганської області з заявою від 07.06.2021 про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи, його доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (арк. спр. 21 зв.).

Листом від 13.08.2021 № 02-37/4237 відповідач повідомив, що правові підстави для взяття на облік внутрішньо переміщеною особою дитини позивача відсутні (арк.спр.20 зв.).

За наслідками розгляду повторної заяви позивача від 23 вересня 2021 про взяття на облік внутрішньо переміщеною особою дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідачем прийнято рішення №13 від 12.10.2021 «Про відмову у видачі довідки Кравченко Вероніці» (арк. спр. 24).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і відзиви учасників справи, суд керується такими вимогами чинного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Законом України від 20.10.2014 № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон № 1706-VII) закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до абзаців 1-2 частини першої статті 1 Закону 1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об`єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення.

Згідно з абзацем 3 частини першої статті 1 Закону 1706-VII адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.

За приписами п.п. 2, 3 ст. 7 Закону № 1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що статус внутрішньо переміщеної особи підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Механізм видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи врегульований Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509 (далі -Порядок № 509).

Згідно з пунктом 1 Порядку № 509 довідка є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

За приписами пункту 2 Порядку № 509 для отримання довідки повнолітня або неповнолітня внутрішньо переміщена особа звертається особисто, а малолітня дитина, недієздатна особа або особа, дієздатність якої обмежена, - через законного представника із заявою про взяття на облік, форму якої затверджує Мінсоцполітики, до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи).

Пунктом 3 Порядку №509 зазначено, що заява про взяття на облік повинна містити таку інформацію про заявника: прізвище, ім`я та по батькові; громадянство; дата та місце народження; стать; відомості про малолітніх, неповнолітніх внутрішньо переміщених осіб, які прибули разом з ним (у разі необхідності); відомості про законних представників, які супроводжують малолітню дитину, недієздатних осіб або осіб, дієздатність яких обмежена, та осіб, зазначених в абзаці п`ятому пункту 2 цього Порядку; відомості про зареєстроване та фактичне місце проживання; адреса, за якою з особою може здійснюватися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції, та контактний номер телефону; обставини, що спричинили внутрішнє переміщення; повідомлення особи про її непричетність до скоєння злочинів або співучасті у злочинах; відомості про житлові, соціальні, медичні, освітні та інші потреби; відомості про наявність інвалідності та потребу в технічних та інших засобах реабілітації; відомості про місце навчання/виховання дитини (найменування закладу); відомості про працевлаштування, освіту, спеціалізацію за професійною освітою, посаду, професію.

Як фактичне місце проживання/перебування не можуть зазначатися адреси (місцезнаходження) органів державної влади, місцевого самоврядування, юридичних осіб публічного права, їх підрозділів, будь-яких інших приміщень, за якими внутрішньо переміщені особи фактично не проживають.

Згідно з абзацем 1 пункту 4 Порядку № 509 визначено, що під час подання заяви про взяття на облік заявник пред`являє документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документ, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, або свідоцтво про народження дитини.

Підстави для відмови у видачі довідки наведені в пункті 8 Порядку № 509, відповідно до якого заявнику може бути відмовлено у видачі довідки у разі, коли:

відсутні обставини, що спричинили внутрішнє переміщення, зазначені у статті 1 Закону;

у державних органів наявні відомості про подання завідомо неправдивих відомостей для отримання довідки;

заявник втратив документи, що посвідчують особу (до їх відновлення);

у документі заявника, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документі, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, немає відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, та відсутні докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, визначені абзацом другим пункту 4 цього Порядку;

докази, надані заявником для підтвердження факту проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв`язку з обставинами, зазначеними у статті 1 Закону, не підтверджують такого факту.

Рішення про відмову у видачі довідки з обов`язковим зазначенням підстав для відмови, підписане керівником уповноваженого органу, видається заявнику в день подання заяви про взяття на облік, а у випадку, передбаченому абзацом другим пункту 4 цього Порядку, - не пізніше ніж через 15 робочих днів після її подання.

Суд, зазначає, що вищенаведеною нормою встановлений вичерпний перелік підстав для відмови у взятті на облік внутрішньо переміщеної особи.

Частинами першою та другою статті 4-1 Закону № 1706-VII визначено, що Єдина інформаційна база даних про внутрішньо переміщених осіб створюється з метою обліку таких осіб.

Порядок створення, ведення та доступу до відомостей Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб визначається Кабінетом Міністрів України.

Центральний орган виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах зайнятості населення та трудової міграції, трудових відносин, соціального захисту, соціального обслуговування населення, волонтерської діяльності, з питань сім`ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, а також захисту прав депортованих за національною ознакою осіб, які повернулися в Україну, є відповідальним за забезпечення формування та ведення Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.

Умови створення, ведення та доступу до відомостей Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб визначає Порядок створення, ведення та доступу до відомостей Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2016 № 646 (далі - Порядок № 646).

Пунктом 2 Порядку № 646 визначено, що база даних - автоматизований банк відомостей, створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які є внутрішньо переміщеними. Відповідальним за забезпечення формування та ведення бази даних є Мінсоцполітики.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 646 інформація до бази даних вноситься структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі створення) рад (далі - уповноважені органи) в електронній формі на підставі поданої внутрішньо переміщеною особою заяви, форму якої затверджує Мінсоцполітики.

Якщо інформація про внутрішньо переміщену особу вноситься до бази даних уперше, автоматично формується унікальний номер запису, який відображається в довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (далі - довідка), згідно з додатком до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб» (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296; 2015 р., № 70, ст. 2312; 2016 р., № 46, ст. 1669).

Пунктом 7 Порядку № 646 визначено, що внутрішньо переміщеній особі може бути відмовлено у внесенні інформації до бази даних у разі:

- відсутності обставин, що спричинили внутрішнє переміщення, зазначених у статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»;

- наявності у державних органів відомостей про подання для отримання довідки завідомо неправдивих відомостей;

- втрати документів, що посвідчують особу (до їх відновлення);

- відсутності в документі, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документі, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, та відсутності доказів, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, визначених частиною сьомою статті 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»;

- отримання доказів, наданих для підтвердження факту проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв`язку з обставинами, зазначеними у статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», які не підтверджують такого факту.

Отже, Законом № 1706-VII, Порядком № 509 та Порядком № 646 визначено, що однією з підстав відмови у видачі довідки внутрішньо переміщеної особи та внесенні відповідної інформації до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, є відсутність обставин, що спричинили внутрішнє переміщення, зазначені у статті 1 Закону 1706-VII.

Із змісту статті 1 Закону 1706-VII слідує, що внутрішньо переміщеною особою є особа, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення, зокрема, негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації.

Судом встановлено, що дитина позивача народилася та зареєстрована в смт.Білолуцьк Новопсковського району Луганської області, тому суд погоджується з доводами відповідача про відсутність факту внутрішнього переміщення з окупованої території у розумінні статті 1 Закону 1706-VII.

Проте, абзацом 3 пункту 6 Порядку №509 визначено, що довідку отримує кожна дитина, в тому числі та, що прибула без супроводження батьків, законного представника, а також дитина, яка народилася у ВПО.

З матеріалів справи вбачається, що батько дитини ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною з окупованої території особою, що підтверджується довідкою №4358 від 10.02.2017 про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції. Дійсність даної довідки відповідачем не оспорюється.

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є дитиною, яка народилися у внутрішньо переміщеної особи - позивача ОСОБА_1 . Таким чином, дитина має право на отримання довідки ВПО на підставі пункту 6 Порядку №509.

Суд вважає, що обставина стосовно реєстрації дитини за місцем реєстрації матері ОСОБА_4 , яка не є внутрішньо переміщеною собою, не є підставою для відмови у взятті дитини на облік як ВПО, оскільки, обов`язковою умовою для видачі довідки про взяття на облік ВПО дитини, яка народилася у ВПО, є наявність такого статусу хоча б у одного з батьків.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши доводи та докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності прийнятого рішення, суд дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів суду правомірності прийнятого рішення, що є підставою для визнання протиправним та скасування рішення №13 від 12.10.2021.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн (арк. спр. 3).

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління соціального захисту населення Старобільської районної державної адміністрації Луганської області (місцезнаходження: 92703, Луганська область, м. Старобільськ, вул. Центральна, буд. 36, код ЄДРПОУ 03197055) про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Старобільської районної державної адміністрації Луганської області №13 від 12.10.2021 про відмову ОСОБА_1 у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи його дитині ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Старобільської районної державної адміністрації Луганської області поставити на облік та видати довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи дитині ОСОБА_1 - доньці ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Старобільської районної державної адміністрації Луганської області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 908,00 грн (дев`ятсот вісім грн 00 коп.)

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.

Суддя О.В. Захарова