Рішення № 102554869, 10.01.2022, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 січня 2022 р. Справа№200/14449/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазарєва В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, в якому просить визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо невиплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової щорічної оплачуваної відпустки за 2018 рік, в кількості 15 днів; та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити йому грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової щорічної оплачуваної відпустки за 2018 рік, в кількості 15 днів, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції - 429,20 грн., в сумі 6 438,00 грн. (15х429,20 грн.).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у період з 1995 року до 2019 він проходив службу в органах внутрішніх справ (міліції) поліції МВС України. Наказом начальника ГУНП в Донецькій області від 30.09.2019 № 424 о/с його було звільнено зі служби в поліції у зв`язку із хворобою. За час проходження служби в національної поліції ГУНП в Донецькій області у 2018 році позивачу було надано щорічну основну оплачувану відпустку в кількості 30 календарних днів, хоча згідно з Законом України «Про Національну поліцію», ст. 93, повинна було надано щорічну основну оплачувану відпустку в кількості 45 календарних днів, так як вислуга в органах національної поліції /міліції/ станом на 2018 рік складала 23 календарних роки.

З метою захисту та реалізації своїх законних прав та інтересів, для досудового врегулювання спору, позивачем 03.08.2021 до ГУНП в Донецькій області було направлено відповідну заяву про виплату грошової компенсації за невикористані дні вищезазначеної щорічної оплачуваній додаткової відпустки за 2018 рік в кількості 15 діб. ГУНП в Донецькій області у своїй відповіді від 11.08.2021 р. на дане питання не відповів. У зв`язку з чим 08.09.2021р. до ГУНП в Донецькій області було направлено повторну заяву про виплату грошової компенсації за невикористані дні вищезазначеної щорічної оплачуваній додаткової відпустки за 2018 рік у кількості 15 діб. Листом ГУНП від 20.09.2021 р. у задоволенні прохання було відмовлено.

На день звільнення (станом на 30.09.2019) позивач мав частину невикористаної щорічної додаткової відпустки за 2018 рік у кількості 15 діб.

Позивач зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 83 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) і ч. 1 ст. 24 Закону України від 15.11.1996 №504/96-ВР «Про відпустки» (далі - Закон №504/96-ВР) у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також дні додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи.

Водночас відповідачем при звільненні позивача безпідставно не виплачено компенсацію за невикористані ним 15 діб щорічної додаткової оплачуваної відпустки за 2018 рік.

У зв`язку з чим позивач звернувся до суду із цим позовом.

01 листопада 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі із вирішенням розглядати її у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, про що постановлена ухвала. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.

15 грудня 2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому Головне управління Національної поліції в Донецькій області із посилання на певні нормативно-правові акти зазначає, що у відповідності до приписів Закону №580-УІІІ та Порядку №260, які є спеціальним законодавством та підлягають застосуванню при вирішенні спорів з приводу порядку та умов грошового забезпечення поліцейських та надання їм відпустки, грошова компенсація за невикористану відпустку виплачується у випадку її невикористання у році звільнення. Грошова компенсація за невикористані відпустки за попередні роки не передбачена, а встановлено правило надання чергової відпустки поліцейському до кінця календарного року.

Враховуючи вищенаведене, представник відповідача вважає, що позов є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

У зв`язку з тим, що суддя Лазарєв В.В. з 09.12.21 до 20.12.21 перебував на лікарняному, а з 20.12.21 до 06.01.22 перебував у щорічній основній відпустці, справу розглянуто у перший робочій день судді.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

У відповідності до частини 2 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

У відповідності до частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Розглянувши наявні заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується вимоги, дослідивши докази, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта громадянина України (а.с. 4-5). Має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 (а.с. 6).

Згідно записів у трудовій книжці позивач з 15.08.1995 до 06.11.2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ України (а.с. 8). З 07.11.15 до 30.09.19 проходи службу у національні поліції України (зворотна сторона а.с. 8).

Згідно наказу ГУНП в Донецькій області від 30.09.2019 №424 о/с позивача було звільнено зі служби в поліції за п.2 ч. 1 ст.77 (через хворобу) Закону України «Про Національну поліцію» з посади оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти особи відділу кримінальної поліції Слов`янського відділу поліції з 30 вересня 2020 року. Вислуга років станом на день звільнення склала: у календарному обчисленні та для виплати одноразової грошової допомоги - 24 років 01 місяців 16 днів, у пільговому обчисленні - 33 років 08 місяців 06 днів (а.с. 7).

Згідно матеріалів справи, судом встановлено, що позивач перебуваючи на службі у національній поліції, використав частину основної щорічної чергової відпустки за 2018 рік у кількості 30 діб у період з 01.05.18 до 02.06.18. Рапортів щодо надання додаткової щорічної оплачуваної відпустки за 2018 рік до підрозділу кадрового забезпечення не надходило (Довідка від 20.09.21 № 3524/12/03-2021 (а.с. 12)).

Згідно із довідкою від 29.12.21 № 1968 при звільненні ОСОБА_1 нараховано та виплачено грошову компенсацію за 34 доби невикористаної щорічної відпустки в році звільнення у розмірі 14 594,71 грн. Грошова компенсація за невикористану додаткову щорічну відпустку за 2018 рік ОСОБА_1 не нараховувалась та не виплачувалась (а.с. 38-39).

Позивач оскаржує вищевказану бездіяльність відповідача, як таку, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.

Україна є […] правова держава (стаття 1 Конституції України) .

Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (стаття 3 Конституції України).

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 4 Закону України від 05 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі - Закон № 504/96-ВР) передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

У свою чергу, Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Відповідно до частин першої та третьої статті 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (стаття 60 Закону № 580-VIII).

Згідно з положеннями статті 92 Закону № 580-VIII поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом.

Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Частинами першою-четвертою статті 93 Закону № 580-VIII передбачено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів. Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.

Відповідно до частин восьмої-одинадцятої статті 93 Закону № 580-VIII поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку. Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону. Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

У свою чергу, критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання) визначаються положеннями Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 (далі - Порядок № 260).

Приписами пункту 8 розділу III Порядку № 260 передбачено, що поліцейським, які відповідно до законодавства України мають право на відпустку зі збереженням грошового забезпечення, виплата грошового забезпечення здійснюється в розмірі, що вони одержували на день вибуття у відпустку, з розрахунку посадового окладу, установленого за основною штатною посадою, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії за поточний місяць.

Водночас, згідно з абзацами сьомим і восьмим пункту 8 розділу ІІІ Порядку № 260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.

З вищевикладених норм вбачається, що поліцейським можуть бути надані, зокрема, такі відпустки: щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та додаткові відпустки, передбачені Законом України «Про відпустки» та відповідними законами України.

Як свідчать матеріали справи, станом на 30.09.2019 позивач відповідно до статей 92 та 93 Закону № 580-VIII мав право на додаткову оплачувану відпустку за 2018 рік у кількості 15 діб.

У той же час, як свідчать матеріали справи та не заперечується відповідачем, станом на момент звільнення грошова компенсація за невикористані дні оплачуваної додаткової відпустки за вислугу років позивачу нарахована та виплачена не була.

При цьому, правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення частин восбмої та одинадцятої статті 93 Закону №580-VIII.

Отже, законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року та не передбачено позбавлення права на відпустку, яке поліцейський отримав в попередньому календарному році. Водночас, надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.

Таким чином, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23 вересня 2021 року у справі № 520/12296/2020.

Рішенням Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року №8-рп/2002 в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин 2, 3 статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.

З огляду на відсутність правового врегулювання цього питання положеннями Закону № 580-VIII і Порядку № 260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, слід зазначити, що при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи КЗпП України і Закону № 504/96-ВР.

Так, відповідно до частини першої статті 24 Закону №504/96-ВР і частини першої статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Отже, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.

Аналогічні висновки висловлено судовою палатою Верховного Суду у постанові від 19.01.2021 у справі № 160/10875/19, та у постановах Верховного Суду від 04.02.2021 у справі № 160/5393/19, від 31.03.2021 у справі № 320/3843/20, від 26.05.2021 у справі №360/1362/20, від 24.06.2021 у справі № 520/8054/2020.

Вказане спростовує доводи відповідача щодо неможливості виплати компенсації за невикористані дні відпустки за попередні роки.

З приводу того, що позивач не звертався із відповідним рапортом про надання додаткової відпустки, суд зазначає, що не звернення позивача із відповідним рапортом не позбавляє його права на отримання грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової щорічної оплачуваної відпустки, яка визначена законом.

Доказів виплати такої грошової компенсації відповідачем до суду не надано.

За таких обставин, позивач має право на отримання грошової компенсації за невикористані ним 15 днів додаткової щорічної відпустки за вислугу років за 2018 рік.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, суд вважає, що позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії підлягає задоволенню.

Враховуючи приписи пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» та статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають відшкодуванню.

На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (місцезнаходження: 87517, Донецька область, місто Маріуполь, пр-т Нахімова, буд. 86, код ЄДРПОУ 40109058) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області, що полягає у невиплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані 15 діб додаткової оплачуваної відпустки за 2018 рік.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області (місцезнаходження: 87517, Донецька область, місто Маріуполь, пр-т Нахімова, буд. 86, код ЄДРПОУ 40109058) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) грошову компенсацію за невикористані 15 діб додаткової оплачуваної відпустки за 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення.

Повне судове рішення складено - 10 січня 2022 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Лазарєв