Рішення № 102553900, 10.01.2022, Глибоцький районний суд Чернівецької області

Справа № 715/2991/21

Провадження № 2/715/63/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2022 року

смт. Глибока

Глибоцький районний суд Чернівецької області

в складі: головуючого судді Цуркана В.В.

секретар судового засідання Майщук С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи: приватний нотаріус Києво - Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна та приватний виконавець виконавчого округу Чернівецької області Кондрюк Костянтин Олександрович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 в інтересах якої діє Новіков О.П. звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи: приватний нотаріус Києво - Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна та приватний виконавець виконавчого округу Чернівецької області Кондрюк Костянтин Олександрович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 12.04.2006 року між нею та АТ поштово - пенсійним банком «Аваль», правонаступником якого є ТзОВ «Вердикт Капітал» укладено кредитний договір, згідно якого вона отримала кредит у розмірі 4000 грн. з процентною ставкою 36% річних на строк до 06.06.2016 року. 12.06.2021 року приватним нотаріусом Києво - Святошинського районного нотаріального округу Київської області, вчинено виконавчий напис №76137 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Вердикт Капітал» заборгованості у розмірі 28309,67 грн., які є боргом за кредитним договором від 12.06.2021 р. за період з 08 квітня 2021 року по 25 травня 2021 року укладеним між нею та Акціонерним поштово - пенсійним банком «Аваль», правонаступником якого є ТзОВ «Вердикт Капітал». Однак, станом на дату вчинення спірного виконавчого напису нотаріуса 12.06.2021 року, чинне законодавство не передбачало умов та підстав для вчинення виконавчого напису при поданні кредитного договору, викладеного у простій письмовій формі. Крім того, зі змісту виконавчого напису достовірно не вбачається те, що дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем та що вищезазначена заборгованість складалася саме з такого розміру, як зазначено у виконавчому написі. Вказує, що відповідно до кредитного договору, термін користування кредитом становить 48 місяців, тобто з 06.06.2012 року по 06.06.2016 року. При цьому, відповідач незаконно нарахував частину заборгованості за відсотками та пенею за межами строку кредитування, а нотаріусом незаконно стягнено цю заборгованість у виконавчому написі. Крім того, вказує що її не було письмово повідомлено про перехід до ТзОВ «Вердикт Капітал» прав кредитора за кредитним договором.

Зважаючи на викладене, просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №76137 від 12.06.2021 року, вчинений приватним нотаріусом Києво - Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною про звернення стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 27 659,67 грн. за кредитним договором № 010/82/0790/31996 від 12.04.2006 року, а також просить суд стягнути з відповідача на її користь судові витрати.

Представник позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, однак подав до суду заяву, згідно якої позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити та справу розглядати у їх з позивачкою відсутності.

Представник відповідачаТзОВ «Вердикт Капітал» в судове засідання не з`явився, проте подав до суду відзив на позовну заяву, згідно якого вимоги позивача не визнав, заперечував проти їх задоволення вказавши на те, що в обґрунтування безспірності вимог нотаріусу було надано перелік документів, що передбачено чинним законодавством України та підтверджують безспірність заборгованості за кредитним договором.

Третя особа приватний нотаріус Києво - Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В.в судове засідання не з`явилася, хоча належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи.

Третя особа приватний виконавець виконавчого округу Чернівецької області Кондрюк К. О. судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Судом встановлено, що приватним нотаріусом Києво - Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною вчинено виконавчий напис № 76137, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 , яка є боржником за кредитним договором 010/82/0790/31996 від 12 квітня 2006 року, укладеним з АТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником усіх прав та обов`язків якого на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами № 114/16 від 09.03.2016 року є ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк», правонаступником усіх прав та обов`зків якого на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами АКП - 9032016 від 09 березня 2016 року є ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит - Капітал», правонаступником усіх прав та обов`язків якого на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами 15/04/2016-1 від 15 квітня 2016 є ТзОВ «Компанія з управління активами «Прімоколект -Капітал», правонаступником усіх прав та обов`язків якого на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами ВК/02 від 08 квітня 2021 року є ТзОВ «Вердикт Капітал» , заборгованість у розмірі 27 659,67 грн., а також витрати пов`язані із вчиненням виконавчого напису - 650,00 грн. Строк за який проводиться стягнення з 08.04.2021 року по 25.05.2021 року.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Чернівецької області Кондрюка К.О. від 26.11.2021 року ВП № 67684150 відкрито виконавче провадження з виконання вказаного вище виконавчого напису нотаріуса.

Відповідно до ст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій).

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).

Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно із Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Проте, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15,16,18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не потрібно обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87,88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі необхідно перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акту має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (стаття 50 Закону України «Про нотаріат»).

З тексту оспорюваного виконавчого напису від 20 червня 2021 року вбачається, що приватний нотаріус при вчиненні нотаріальної дії керувався ст. ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат» та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 р. за №1172.

Постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29 червня 1999 року затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі «Перелік»).

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 (надалі - Постанова №662) були внесені зміни до Переліку документів, відповідно до яких, серед іншого, Перелік було доповнено розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» та пунктом 2 такого змісту:

«Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Однак, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14, залишеною в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, пункти 1 і 2 Постанови №662 були визнані незаконними і нечинними в наведеній частині з моменту прийняття.

Підставою для скасування вказаного нормативного акту слугувало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених у статті 88 Закону України «Про нотаріат». Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбачені статтею 88 Закону України «Про нотаріат» умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положенням статті 87 цього Закону.

При прийнятті постанови 22 лютого 2017 року судом застосовано вимоги положення п. 10.2 постанови Пленуму ВАС України від 20.05.2013р. №7 «Про судове рішення в адміністративній справі», згідно якого визнання акту суб`єкта владних повноважень не чинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акту.

Суд з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальниками, вважав за необхідне визнати нечинною Постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття.

Відповідно до статті 124 Конституції України, ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відомості про визнання судом незаконними та нечинними п. 1 та п. 2 постанови № 662 були оприлюднені в Офіційному вісник України 21 березня 2017 року.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі №826/20084/14 відмовлено в задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, не знайшовши підстав для такого перегляду.

Виконавчий напис, вчинено 20 червня 2021 року приватним нотаріусом після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14.

Тобто, станом на 20 червня 2021 року (день вчинення спірного виконавчого напису) було визнано нечинною Постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття.

Таким чином, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29 червня 1999 року у редакції станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису приватного нотаріуса, стосувався лише нотаріально посвідчених договорів і не міг застосовуватись до кредитного договору укладеного між позивачем та відповідачем у простій письмовій формі.

З огляду на викладене, суд відхиляє доводи відповідача про те, що нотаріус може вчиняти напис на оригіналі кредитного договору, який не є нотаріально посвідчений, перевіривши тільки наявність документів з урахуванням Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку.

Таким чином, вчинивши спірний виконавчий напис, приватний нотаріус Грисюк О.В. не дотримала встановленої процедури, що потягло порушення законних прав позивача, а тому позов слід задовольнити та визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.

Щодо клопатання ТзОВ «Вердикт Капітал» про зменшення витрат на правову допомогу, суд вважає за доцільне залишите дане клопотання без задоволення, оскільки позивачка ОСОБА_1 у своїх позовних вимогах не просила суд стягнути з відповідача на її користь витрати на правову допомогу, а судові витрати складаються лише з судового збору за подання до суду позовної заяви та заяви про забезпечення позову, які згідно ст. 141 ЦПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За подачу позову позивачем сплачено 908 грн. судового збору та за подачу заяви про забезпечення позову сплачено 454 грн. Дані суми підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі наведеного та керуючись 4, 5, 10, 12, 18, 133, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати виконавчий напис № 76137 від 20 червня 2021, вчинений приватним нотаріусом Києво - Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною, про звернення стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ТзОВ «Вердикт Капітал» заборгованості за кредитним договором № 010/82/0790/31996 від 12 квітня 2006 року у розмірі 28 309,67 гривень, таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з ТзОВ «Вердикт Капітал», код ЄДПОУ 36799749, яке знаходиться в м. Київ, вул. Кудрявський Узвіз, 5 Б, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , жительки АДРЕСА_1 , судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок, а також судові витрати по сплаті судового збору за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Глибоцький районний суд протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: