Ухвала суду № 102553712, 12.01.2022, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/38/22

Провадження № 2/629/422/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.01.2022 року суддя Лозівського міськрайонного суду Харківської області Жмуд Н.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Приватного підприємства «СУЗ» про скасування права власності, -

в с т а н о в и в:

Представник позивача звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства «СУЗ» про скасування права власності, посилаючись на те, що позивачка є спадкоємцем майна померлих: ІНФОРМАЦІЯ_1 діда – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 – бабусі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 – батька ОСОБА_3 . Спадковим майно є квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого Лозівським ковальсько-механічним заводом 27 вересня 1993 року. ОСОБА_1 як спадкоємиця першої черги після смерті батька прийняла його 1/3 частину вищевказаної квартири, інші 2/3 частини залишились у власності бабусі та дідуся. В 2006 році, після смерті бабусі її частка перейшла до дідуся, який став володіти 2/3 квартири. Заяву на прийняття спадщини після смерті дідуся подали його син - дядько позивачки – ОСОБА_4 та позивачка. Проте, оформити спадщину та отримати свідоцтво про право на спадщину дядько не зміг в зв`язку зі смертю. Завершити спадкування позивач також не змогла, так як 07.02.2018 року право власності на квартиру перейшло до ПП «СУЗ» на підставі договору міни б/н від 02.02.1998 року та рішення Сімферопольського районного суду АРК від 23.06.1998 року по справі №2-455/98. Вказав, що договір міни був укладений 02.02.1998 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ПП «СУЗ». Проте, батько позивачки – ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 за два роки до укладання договору міни б/н, який був підставою як для прийняття рішення Сімферопольського районного суду АРК від 23.06.1998 року по справі 2-455/98, так і набуття ПП «СУЗ» права власності на квартиру. З наведеного вбачається, що договору міни б/н, який став підставою набуття права власності на спірну квартиру не існує. Також зазначив, що рішення Сімферопольського районного суду, яке ПП «СУЗ» використано як одну із двох підстав набуття права власності також не існує, так як суддя, який ухвалив рішення не обіймав посаду судді і не міг прийняти відповідн6е рішення станом на 23.06.1998 року. На підставі викладеного просить скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 за Приватним підприємством «СУЗ».

Крім того, представник позивача просить витребувати з: відділення №1 Лозівського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області для огляду кримінальне провадження №42018221380000055 від 27.04.2018 та копію постанови якою закінчено досудове розслідування у випадку її прийняття; Лозівської державної нотаріальної контори Харківської області копію спадковою справи 884/2007 № у спадковому реєстрі 43535125; Відділу державної реєстрації виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області копію реєстраційної справи №1842194363110 щодо реєстрації права власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 розташовану, за Приватним підприємством «СУЗ».

Також просить звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору у зв`язку із тим, що вона є одинокою матір`ю.

Вказана позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки вона подана з порушенням вимог ст.ст. 175, 177 ЦПК України з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За загальним правилом (ч.1 ст.5 ЦПК України) суд здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Позовна заява повинна відповідати вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України.

В порушення п. 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України у позові відсутні відомості про наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

У відповідності до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні у нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Однак, в порушення вищевказаних вимог, позивачем до позовної заяви, не надані докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (відсутня належним чином завірена копія договору міни б/н від 02.02.1998 року) і не вказує підстави про звільнення його від доказування. Хоча представник позивача, у додатках до позову, посилається на вказаний документ, проте до матеріалів справи його не долучає, про що було складено відповідний акт старшим секретарем Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 10.01.2022 року.

Крім того, долучені до позову копії документів є неякісними, тобто частково є непридатними для читання, а рішення Сімферопольського районного суду АРК від 23.06.1998 року по справі 2-455/98 взагалі нечитабельне.

Відповідно до ч. 4 ст.177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору.

При подачі позовної заяви позивачем не сплачено судовий збір, при цьому за змістом позовної заяви представник позивача як на підставу звільнення від сплати судового збору посилається на те, що позивачка є одинокою матір`ю.

Відповідно до ч. 1 ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно зі ст.8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Згідно ч.2 ст.8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Отже, законодавством чітко регламентовано право суду на звільнення сторони від сплати судового збору, зменшення його розміру, розстрочення або відстрочення його сплати, а єдиною підставою для відстрочення, розстрочення або звільнення сторони від сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони. Звільнення сторони від сплати судового збору є правом, а не обов`язком суду. При цьому, клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в позовній заяві, яка подається до суду, або окремим документом. Сторона, яка заявляє в позовній заяві прохання про звільнення від сплати судового збору, повинна навести доводи і подати належні і допустимі, у розумінні ст.ст. 77, 78 ЦПК України, докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Відповідно до ст.129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади.

Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.

У пункті 29 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України від 17.10.2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» роз`яснено, що єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо).

При цьому, питання звільнення, відстрочення або розстрочення від сплати судового збору є правом, а не обов`язком суду, і застосовується у виключних випадках за наявності лише вагомих для цього підстав.

Сторона, яка просить звільнити від сплати судового збору, згідно зі ст. 12 ЦПК України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Враховуючи, те що позивачем будь-яких обґрунтувань, причин неможливості сплати судового збору, або наявності підстав для звільнення від сплати судового збору суду не надано, позивачем не надано належних та достатніх доказів того, що існують обставини які не дозволяють сплатити позивачу судовий збір у розмірі, що визначено в ст.4 Закону України "Про судовий збір", тому підстави для звільнення від сплати судового збору, судом не вбачається.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою судовий збір становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 вказаного закону, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Станом на 01.01.2022 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2481 грн. та 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 992,40 грн.

Отже, позивачу необхідно сплатити судовий збір в сумі 992,40 грн., перерахувавши на розрахунковий рахунок за наступними реквізитами: отримувач коштів: Лозівське УК/ОТГ Лозова/22030101, код отримувача (ЄДРПОУ) 38053090, банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.),номер рахунку: UA138999980313161206000020573, код класифікації доходів бюджету: 22030101, найменування коду класифікації доходів бюджету: судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050).

На підтвердження сплати судового збору необхідно надати до суду документи, що підтверджують його сплату,або надати суду належним чином оформлене клопотання в підтвердження того, що її майновий стан не дозволяє їй сплатити встановлений розмір судового збору. Документи про сплату судового збору подаються до суду тільки в оригіналі. Копії, дублікати, у тому числі виготовлені із застосуванням технічних засобів (фотокопії тощо), цих документів не можуть бути належним доказом сплати судового збору.

Крім того, разом з позовними вимогами міститься клопотання позивача про витребування доказів, проте нормами цивільного процесуального законодавства передбачено, що у прохальній частині позову викладаються позовні вимоги та виключно надається право заявити клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, якщо такий розгляд допускається, викладення інших клопотань та заяв у прохальній частині не передбачено.

Заяви та клопотання - це важливий засіб встановлення обставин, які мають значення для справи, забезпечення та відстоювання прав та законних інтересів учасників процесу, які згідно аналізу норм цивільного процесуального законодавства оформляються у письмову вигляді окремим документом.

В силу ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Частиною 3 ст. 177 ЦПК України передбачено, що у разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про звільнення (відстрочення, зменшення) від сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказів тощо.

Тобто, клопотання про витребування доказів повинно бути оформлено на окремому аркуші відповідно до вимог ч. 2 ст. 84 ЦПК України, та до клопотання повинні бути надані докази вжиття заходів для отримання витребуваних доказів самостійно позивачем.

Крім того, представник позивача однією із вимог просить залучити для огляду матеріали судової справи № 629/1170/18, однак, де саме знаходяться вказані матеріали не зазначає, і не вказує яке саме відношення вони мають до справи.

Згідно ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст.175, 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків.

Суд, вирішуючи питання щодо залишення без руху позовної заяви, також керується практикою Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.

Враховуючи зазначене, залишення позовної заяви без руху жодним чином не перешкоджає позивачу у доступі до правосуддя після усунення недоліків позову.

Керуючись ст.ст.185, 258, 260 ЦПК України, суддя -

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного підприємства «СУЗ» про скасування права власностізалишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків заяви, вказаних в мотивувальній частині ухвали, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Роз`яснити позивачу, що в разі невиконання вимог, вказаних в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, заява вважатиметься неподаною та буде їй повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Наталя ЖМУД