Рішення № 102552711, 13.01.2022, Шахтарський міський суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Першотравенський міський суд Дніпропетровської області)

Провадження номер № 2/0186/2/22

Справа № 186/1013/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2022 року м.Першотравенськ.

Першотравенський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді - Янжули С.А.

при секретарі - Лиман Н.П.

з участю:

представників позивача - Койдан О.В. і ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Першотравенську в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою Першотравенського міського житлово-комунального підприємства до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про поновлення строку для звернення до суду з позовною заявою та стягнення боргу за спожиті комунальні послуги,

ВСТАНОВИВ:

20 червня 2019 року позивач - Першотравенське міське житлово-комунальне підприємство звернувся до суду з позовом про стягнення боргу за спожиті комунальні послуги з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , який неодноразово уточнював, в останнє подав уточнену позовну заяву 20 грудня 2021 року.

І. Стислий виклад позиції позивача.

В обґрунтування уточненого позову позивач зазначив, що між Першотравенським МЖКП та відповідачами встановлені фактичні цивільно-правові відносини з приводу надання комунальних послуг на підставі відкритого особового рахунку. Боржники не відмовлялися від споживання послуг у встановленому порядку, але не виконують зобов`язання з оплати.

Відповідачі у справі мешкають за адресою: АДРЕСА_1 та є споживачами послуг, які надаються Першотравенським міським житлово-комунальним підприємством.

В ході судового розгляду було виявлено уточнену інформацію стосовно площі вказаного житлового приміщення, за даними абонентського відділу Першотравенського МЖКП обліковувалася опалювальна площа 47,2 м2, однак дійсна площа становить 45,7 м2.

Згідно даних бухгалтерського обліку абонентського відділу позивача сума заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з 01 липня 2014 року по 01 січня 2020 року становить 22 341,38 гривень, що складається із боргу за опалення в розмірі 17 022,88 гривень, боргу за централізоване водопостачання в розмірі 3 587,90 гривень та боргу за водовідведення в розмірі 1 730,60 гривень.

Послуги були надані в повному обсязі та належної якості. Скарг з приводу ненадання чи неналежного надання послуг від відповідачів на адресу підприємства не надходило. Отже, споживачі зобов`язані оплатити спожиті послуги, а виконавець має право вимагати від боржників виконання обов`язку щодо оплати наданих послуг.

18 липня 2014 року позивачем було подано позовну заяву до Першотравенського міського суду Дніпропетровської області про стягнення з відповідача ОСОБА_2 заборгованості за спожиті комунальні послуги в сумі 17 107,63 гривень, рішенням суду від 20 лютого 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 серпня 2017 року, позовні вимоги були задоволені частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь Першотравенського МЖКП заборгованість за опалення 5 036,22 гривень, заборгованість за послуги водопостачання та водовідведення у розмірі 1 940,35 гривень, за вивіз ТПВ 153,95 та 101,53 гривень судового збору. У задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.

Верховний Суд України, розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2 в зазначеній цивільній справі, залишив її без задоволення, а рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 10 серпня 2017 року - без змін.

Відповідачі не оплачують кошти за спожиті житлово-комунальні послуги.

Відповідно п.5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач повинен оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Згідно ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Відповідно до «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630, плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку. Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Відповідно до вимог статті 67 Житлового кодексу України, плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Згідно з положеннями статті 68 Житлового кодексу України, наймач зобов`язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги.

Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму богу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України. Згідно зазначеної статті, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Просить суд поновити строки звернення до суду у зв`язку з тим, що попередній аналогічний позов розглядався касаційною інстанцією за ініціативою ОСОБА_2 , що є причиною пропуску строків звернення до суду. Постанову ВС України отримано ними лише 14 лютого 2019 року.

Просить суд поновити пропущений з поважних причин строк для звернення до суду; стягнути солідарно з відповідачів на свою користь суму боргу за спожиті комунальні послуги в розмірі 22 341,38 гривень, з яких: 17 022,88 гривень - за опалення, 5 318,50 гривень - за водопостачання та водовідведення, а також стягнути судові витрати по справі.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Представники позивача в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просять їх задовільнити.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не надала, про дату розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суд не сповістила.

Відповідач ОСОБА_2 відзив на позовну заяву, у встановлений судом строк не подав, у судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, оскільки у зв`язку ненаданням належних послуг з централізованого опалення, після втручання в систему теплопостачання 2007-2008 роках, він та його сім`я, змушені були виїхати з вказаної квартири до іншого міста, що підтверджується відповідними актом, намагання з його боку отримати належної якості послуги з теплопостачання не привели до значних зрушень з цього питання (звертався до всіх можливих інстанцій), тобто позивач не надає належної якості послуги з 2008 року. Тривалий час він та його сім`я, ніякими послугами, що надаються позивачем, не користуються, оскільки в даному житловому приміщенні не проживає. Просить відмовити в задоволенні позову, 25 вересня 2019 року подав суду письмову заяву про застосування строків позовної давності та відмову в задоволенні позовних вимог.

Інших клопотань, в порядку ст.222 ЦПК України, учасниками справи суду не надано.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

27 червня 2019 року ухвалою суду відкрите спрощене позовне провадження у даній справі, призначено її розгляд на 26 липня 2019 року, відповідачу запропоновано подати суду відзив на позовну заяву.

27 червня 2019 року ухвалою Першотравенського міського суду Дніпропетровської області було задоволено заяву Першотравенського міського житлово-комунального підприємства, заінтересована особа ОСОБА_2 про забезпечення позову; накладено арешт на грошові кошти, рухоме і нерухоме майно, що на праві власності належить ОСОБА_2 , в межах суми позову 21 784,22 гривень.

13 вересня 2019 року ухвалою Першотравенського міського суду Дніпропетровської області зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до Першотравенського МЖКП про захист прав споживачів було повернуто заявнику.

Ухвалою Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 03 жовтня 2019 року клопотання ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову було задоволене; скасовано заходи забезпечення позову, вжиті згідно ухвали судді Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 27 червня 2019 року, у вигляді накладення арешту на грошові кошти, рухоме і нерухоме майно, що на праві власності належить ОСОБА_2 в межах суми позову Першотравенського міського житлово-комунального підприємства до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за комунальні послуги (справа №186/1013/19, провадження №2/0186/349/19) - 21 784,22 гривень, на підставі ч.ч.4,5 ст.156 ЦПК України, в зв`язку з тим, що ОСОБА_2 вніс на депозитний рахунок суду грошові кошти у розмірі вимог позивача - Першотравенського МЖКП, - 21 784,22 гривні, в рахунок забезпечення позову в цивільній справі №186/1013/19 (провадження №2/0186/349/19) за позовом Першотравенського МЖКП до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за комунальні послуги.

10 жовтня 2019 року ухвалою суду до участі в справі залучено в якості співвідповідача ОСОБА_3 .

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Суд, вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

За правилами статей 2,12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК).

Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Водночас, відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Дійсно, Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності №184298041 від 10 жовтня 2019 року підтверджується, що власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_3

Довідкою про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб №03.4-15/10199 від 14 червня 2019 підтверджується, що в даному житловому приміщенні зареєстрований ОСОБА_2 .

Копіями актів від 08 грудня 2017 року, 21 березня 2019 року ЖРЕД підтверджується, що ОСОБА_2 проживає в квартирі АДРЕСА_3 без реєстрації з вересня 2010 року по теперішній час.

Затрати на утримання та обслуговування будинку АДРЕСА_4 по наданню відповідачам комунальних послуг, а саме: централізованої подачі питної води, централізованого опалення, водовідведення та вивіз ТПВ несе Першотравенське міське житлово-комунальне підприємство.

Відповідачі зверталися до позивача із заявами про перерахунок сплати за житлово-комунальні послуги в зв`язку з їх непроживанням за вказаною адресою та про необхідність заміни центральних стояків по теплопостачанню, що підтверджується відповідними заявами.

Судом встановлено, що опалювальна площа квартири АДРЕСА_1 становить 45,7 м2, що підтверджується копією технічного паспорту на вказане житлове приміщення та рішення виконавчого комітету Першотравенської міської ради від 20 грудня 2006 року №422.

Розрахунком по абоненту 13081 - квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_3 , наданим з урахуванням дійсної площі вказаного житлового приміщення, підтверджується, що заборгованість по оплаті житлово-комунальних послуг: опалення, водопостачання та водовідведення становить 22 341,38 гривень. Розрахунок надано за період: з 01 липня 2014 року по 01 січня 2020 року.

Відповідачі не відмовлялися від споживання вказаними послугами у встановленому порядку.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Суб`єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого cамоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень, будинків, споруд, житлових комплексів або комплексів будинків і споруд (ст.1, ч. 2 ст.3, ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Позивач є виконавцем послуг з централізованого опалення, водопостачання та водовідведення, збору та вивозу твердих побутових відходів за місцем проживання відповідачів.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Разом з тим, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду України по справі 20 квітня 2016 року по справі 221/515/15-а.

Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення відповідача, як споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Така позиція суду кореспондується з висновком Верховного суду України викладеним у постанові від 30 жовтня 2013 року по справі 6-59цс13, який підлягає врахуванню іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні аналогічних норм права у відповідності до положеньст.360-7 ЦПК України, про те що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, в силу ч.ч. 1,3 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку (ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Згідно зі ст. 67 ЖК України, плата за комунальні послуги (водопостачання, водовідведення, газ, електрична, теплова енергія і інші послуги) підлягають до оплати крім квартирної плати за затвердженими у встановленому порядку тарифами.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлення тарифів на комунальні послуги відноситься до повноважень органів місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 5 ч. З ст. 20 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» споживач повинен своєчасно у встановлений термін сплачувати надані послуги.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Стосовно вимог про поновлення пропущеного строку для звернення до суду за захистом порушеного права.

Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

У відповідність ст.ст.256, 257 та 267 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Позивачем заявлено вимогу про поновлення вказаного строку позовної давності з посиланням на те, що на розгляді Першотравенського міського суду Дніпропетровської області перебувала аналогічна цивільна справа за їх позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за комунальні послуги, але за інший період, остаточне рішення по якій прийняте Верховним Судом України, копію відповідної постанови позивач отримав 14 лютого 2019 року, до суду з даним позовом звернувся 20 червня 2019 року.

Відповідач ОСОБА_2 заявив про пропуск позивачем строку позовної давності, оскільки позовні вимоги заявлені за період з 01 липня 2014 року по 01 січня 2020 року, а до суду з даним позовом звернувся 20 червня 2019 року.

Суд вважає, що вимоги позивача про поновлення процесуального строку для звернення з даним позовом про стягнення з відповідачів боргу за спожиті комунальні послуги за період з 01 липня 2014 року по 01 січня 2020 року до суду, не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу того, що строк позовної давності пропущено ним з поважних причин, які б позбавляли його права на звернення до суду з даним позовом у межах строку позовної давності. Розгляд судами різних інстанцій цивільної справи за позовом позивача до відповідача про стягнення боргу за комунальні послуги за інший період споживання послуг, не позбавляло позивача права звернення до суду з даним позовом у передбачений законом строк позовної давності.

Таким чином, суд розглядає позовні вимоги позивача про стягнення боргу за спожиті комунальні послуги в межах строку позовної давності, а саме: з 20 червня 2016 року по 31 грудня 2019 року включно.

Що стосується позовних вимог про стягнення заборгованості за період з 20 червня 2016 року по 31 грудня 2019 року.

Матеріалами справи підтверджується, що за вказаний період борг відповідачів перед позивачем по сплаті за надані комунальні послуги становить (з урахуванням сплачених відповідачами сум за вказаний період, підтверджених відповідними квитанціями): за опалення - 11 737,65 гривень та за водопостачання і водовідведення - 3 708,41 гривень, а всього: 15 446,06 гривень.

Відповідач ОСОБА_3 є власником вказаного житлового приміщення, а відповідач ОСОБА_2 в даній квартирі зареєстрований.

Суд вважає за необхідне стягти солідарно з відповідачів на користь Першотравенського МЖКП борг за спожиті комунальні послуги в розмірі 15 446,06 гривень, а в задоволенні решти позовних вимог відмовити в зв`язку з пропуском позивачем строку позовної давності.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Так, позивачем при пред`явленні позову до суду було сплачено судовий збір в розмірі 1 921 гривні за вимогу майнового характеру (стягнення боргу за житлово-комунальні послуги з ціною уточненого позову - 22 341,38 гривень) та 960,50 гривень судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

На підставі ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, судом частково задоволено позовні вимоги позивача на суму 15 446,06 гривень, що становить 69% від ціни позову, то відповідно ст.141 ЦПК України, з відповідачів слід стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 1 325,49 гривень, тобто по 662,75 гривень з кожного (69% від сплаченого ним судового збору 1 921 гривень) та, оскільки заява про забезпечення позову була задоволена судом, то слід стягнути з відповідачів судовий збір 960,50 гривень, тобто по 480,25 гривень з кожного, а всього стягнути судовий збір на користь позивача в сумі 2 286 гривень, тобто по 1 143 гривні з кожного. Решту судового збору слід залишити за позивачем.

Крім того, квитанцією №0.0.1482281401.1 від 02 жовтня 2019 року АТ КБ "ПриватБанк", ОСОБА_2 вніс на депозитний рахунок суду грошові кошти в розмірі первісних позовних вимог позивача - 21 784,22 гривень, в рахунок забезпечення позову в даній цивільній справі, на підставі ч.4 ст.156 ЦПК України.

Суд вважає за необхідне, на підставі ч.12 ст.158 ЦПК України, грошові кошти, внесені ОСОБА_2 на рахунок суду з метою забезпечення позову, відповідно до ч.4 ст.156 ЦПК України, в сумі 4 052,16 гривень, повернути ОСОБА_2 , який здійснив таке забезпечення, протягом п`яти днів з дня набрання законної сили рішенням суду, а решту грошових коштів, в сумі 17 732,06 гривень - перерахувати на користь Першотравенського МЖКП в рахунок стягнутого боргу з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за спожиті комунальні послуги та судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 3, 4, 6, 9, 18, 76, 77, 78, 79, 80, 89, 258, 263, 264, 280-282 ЦПК України, ст.ст.509, 526, 256, 257, 267 ЦК України, ч.1 ст.64, ст.ст. 67,68 ЖК України, ЗУ " Про житлово - комунальні послуги", - суд

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги Першотравенського міського житлово-комунального підприємства до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про поновлення строку для звернення до суду з позовною заявою та стягнення боргу за спожиті комунальні послуги - задовільнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Першотравенського міського житлово-комунального підприємства борг за спожиті комунальні послуги за період з 20 червня 2016 року по 31 грудня 2019 року включно: за опалення - 11 737,65 гривень; за водопостачання та водовідведення - 3 708,41 гривень, а всього в розмірі 15 446 (п`ятнадцяти тисяч чотирьохста сорока шести) гривень 06 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь Першотравенського міського житлово-комунального підприємства в розмірі 1 143 (однієї тисячі ста сорока трьох) гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 судовий збір на користь Першотравенського міського житлово-комунального підприємства в розмірі 1 143 (однієї тисячі ста сорока трьох) гривень.

Решту судового збору залишити за позивачем - Першотравенським міським житлово-комунальним підприємством.

На підставі ч.12 ст.158 ЦПК України грошові кошти, внесені ОСОБА_2 на рахунок суду з метою забезпечення позову, відповідно до ч.4 ст.156 ЦПК України, в сумі 4 052 (чотири тисячі п`ятдесят дві) гривні 16 копійок, повернути ОСОБА_2 , який здійснив таке забезпечення, протягом п`яти днів з дня набрання законної сили рішенням суду, а решту грошових коштів, в сумі 17 732 (сімнадцять тисяч сімсот тридцять дві) гривні 06 копійок - перерахувати на користь Першотравенського міського житлово-комунального підприємства в рахунок стягнутого боргу з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за спожиті комунальні послуги та судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Першотравенський міський суд Дніпропетровської області.

Суддя: С.А.Янжула.

Повний текст рішення суду виготовлений 13 січня 2022 року.