Ухвала суду № 102551480, 12.01.2022, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/3585/20

УХВАЛА

12 січня 2022 року м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області у складі:

головуючої- судді Саєнко О.Б., при секретарі - Фольварковій Н.О.,

за участю: прокурора - Степанюк О.П.,

захисників: Хоміча О.О., Маркової О.В.,

обвинувачених: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ,

перекладача - Петрова О.О.

розглядаючи у закритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці клопотання сторін кримінального провадження, відомості про яке внесені 17.03.2020 до ЄРДР за №12020020000000131 за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.301 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького районного суду Вінницької області перебуває на розгляді вищевказане кримінальне провадження.

12.01.2022 у судовому засіданні прокурор Степанюк О.П. підтримала подані нею через канцелярію суду, письмові клопотання про продовження застосування запобіжного заходу ОСОБА_2 у виді тримання під вартою , а ОСОБА_1 у виді цілодобового домашнього арешту; просила суд продовжити обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки такий строк спливає, а ризики, які стали підставою його застосування не змінилися та не відпали, а саме: ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, не має постійного місця роботи чи навчання, джерел доходу, може вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити кримінальне правопорушення у якому обвинувачується, може переховуватися від суду, незаконно впливати на малолітнього потерпілого, свідків, сприяти переховуванню інших співучасників злочину, ОСОБА_2 згідно інформації Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України раніше судимий на території Республіки Австрія, також 12.10.2021 до Вінницького районного суду переданий обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 301 КК України.

Крім цього, прокурор просила продовжити запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_1 у виді цілодобового домашнього арешту, строк дії якого спливає, оскільки ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, немає джерел доходу, може вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити кримінальне правопорушення у якому наразі обвинувачується, може переховуватися від суду, незаконно впливати на малолітнього потерпілого та свідків, також 12.10.2021 до Вінницького районного суду переданий обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 301, ч.3 ст.149 КК України.

В судовому засіданні захисник Хоміч О.О. заперечував з приводу клопотання прокурора щодо продовження ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вважає його необґрунтованим, оскільки вважає, що ризики, які існували на момент обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою наразі відпали. Заявив суду усне клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 у виді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт. Зазначив, що ОСОБА_2 має соціальні зв`язки, перебуваючи під цілодобовим арештом не зможе переховуватися від суду, оскільки , строк дії його паспорту спив, він не володіє ані українською, ані російською мовами, а тому цей захід зможе убезпечить його від спілкування з потерпілою стороною та свідками в даному провадженні.

Обвинувачений ОСОБА_2 заперечував щодо задоволення клопотання прокурора, підтримав усне клопотання свого захисника, з підстав зазначених захисником Хомічем О.О.

Захисник Маркова О.В. заперечувала щодо задоволення клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту ОСОБА_1 , просила суд змінити ОСОБА_1 , запобіжний захід останній з цілодобового домашнього арешту на домашній арешт у нічну пору доби, оскільки ОСОБА_1 не може працевлаштуватися, отже не може забезпечувати себе матеріально, окрім того, може купувати собі продукти харчування лише у дні явки до суду. Зазначила , що ОСОБА_1 протягом часу застосування даного запобіжного заходу не порушувала обов`язків покладених на неї судом, тому не буде порушувати їх і у подальшому. Потенційний роботодавець не може надати довідку про те, що має намір працевлаштувати ОСОБА_1 , оскільки це буде вважається гарантією її працевлаштування. Також вважає, що ОСОБА_1 об`єктивно не може переховуватися від суду оскільки вона здала до поліції свій паспорт.

Обвинувачена ОСОБА_1 підтримала думку свого захисника, запевнила суд про не порушення у подальшому обов`язків покладеним судом та не буде спілкуватися з потерпілою стороною та свідками у даному провадженні.

Прокурор Степанюк О.П. заперечувала щодо задоволення усних клопотань захисників, зазначила, що у разі зміни запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 він має намір проживати за однією адресою, що підтверджується поданим раніше договір оренди житлового приміщення, що є недопустимим, оскільки це негативно буде впливати на розгляд даного провадження , оскільки останній не визнає своєї винуватості і може впливати на обвинувачену ОСОБА_1 . Окрім того, якщо змінити ОСОБА_1 з цілодобового домашнього арешту на певний час доби, вона має об`єктивну можливість спілкуватися з малолітнім потерпілим, який є її братом, а також з свідками даного провадження, частина з яких є працівниками агентства де вони разом працювала, а решта - родичами обвинуваченої. Тому це також буде негативно впливати на розгляд даного провадження , оскільки обвинувачена буде мати можливість незаконно впливати на них з метою зміни ними показів у суді. Також вважає, що у такому випадку у обвинувачених буде можливість переховуватися від суду , оскільки вони обвинувачуються у вчинені злочину по даному провадженні , а також по двох злочинам і по іншому провадженні, яке перебуває вже на розгляді в Вінницькому районному суді.

Заслухавши клопотання прокурора та захисників, з`ясувавши міркування присутніх учасників судового процесу щодо них, оглянувши матеріали кримінального провадження, суд прийшов до такого.

Відповідно до положень ч.3 ст. 331 КПК, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно до п. п.2,4 ч.2 ст.183 КПК, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років або до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що, перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобового або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Відповідно до положень, викладених в ч.1 ст. 177 КПК, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Відповідно до ч. 1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього кодексу.

Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожна людина має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, у випадку законного арешту або затримання особи, здійсненого з метою її присутності перед компетентним судовим органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню нею злочину або її втечі після його вчинення. Європейський суд з прав людини стверджує, що вимога законності не може бути задоволена лише шляхом дотримання національного законодавства, яке само по собі повинно відповідати Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Плесо проти Угорщини»), тому позбавлення волі може бути цілком законним з точки зору внутрішнього права, однак, бути свавільним, виходячи зі змісту Конвенції, порушуючи тим самим її положення (рішення ЄСПЛ у справі «А. та інші проти Об`єднаного Королівства»).

З наведеного витікає, що рішення суду про застосування до особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою/продовження строку дії такого запобіжного заходу буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції та рішень Європейського суду.

Судом установлено, що запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_2 застосований за рішенням суду, тобто у спосіб, встановлений КПК України.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 21.01.2021 до ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту до 25.02.2021 включно, який неодноразово ухвалами Вінницького районного суду продовжувалися.

Вирішуючи письмове клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_2 , суд враховує, що тримання під вартою є винятковим та відповідно до ст. 176 КПК України найбільш суворим запобіжним заходом.

Підставою продовження запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», «К.Г. проти Німеччини»).

Згідно роз`яснень, викладених у постанові № 14 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.12.2014 «Про узагальнення судової практики застосування судами першої та апеляційної інстанції процесуального законодавства щодо обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою», відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК України, суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. У ході судового провадження сторона обвинувачення зобов`язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи.

Оглянувши обвинувальний акт, вислухавши міркування присутніх учасників кримінального провадження, суд вважає наразі продовжують існувати та не відпали ризики, передбачені п.п. 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України.

Так, дане кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, ще не допитано: малолітнього потерпілого, свідків, обвинувачених, не досліджено письмові та речові докази, тому суд вважає що існують ризики того, що обвинувачені зможуть незаконно впливати на малолітнього потерпілого, його законного представника та свідків.

Також, при винесені даного процесуального рішення, суд бере до уваги, що обвинувачений ОСОБА_2 є громадянином іншої держави - Австрії; на час затримання не був працевлаштований на території України; не мав постійного законного джерела доходу; є особою, тричі судимою на території Австрії за вчинення умисних злочинів: один з яких за підроблення документів та двічі за вчинення злочинів пов`язаних з незаконним обігом наркотичних та психотропних речовин, відбув покарання реально (зі слів самого обвинуваченого); даних про те, що покарання за вказані злочини він відбув у суду немає , а також те, що відносно нього, 12.10.2021 до Вінницького районного суду передано обвинувальний акт у вчиненні ним нових епізодів кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 301 України, тому суд вважає, що існує ризик того, що будучи на волі обвинувачений ОСОБА_2 може вчинити інший злочин.

Також суд бере до уваги, що обвинуваченим інкримінується вчинення злочину, який відносить згідно КК України до класифікації особливо тяжких злочинів та категорії кримінальних правопорушень проти громадського порядку та моральності, тому суд вважає що існує ризик того, що обвинувачені можуть переховуватися від суду та вчинити інший злочин.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що немає підстав для зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, оскільки ризики наведені прокурором не зникли та продовжують існувати, а тому у задоволенні клопотання захисника Хоміча О.О. слід відмовити за необґрунтованістю, так як жодних належних та допустимих доказів у спростування наведених прокурором ризиків стороною захисту суду не подано.

Також, при винесені даного процесуального рішення відносно ОСОБА_1 суд бере до уваги, що стосовно останньої, 12.10.2021 до Вінницького районного суду передано обвинувальний акт у вчиненні нею нових епізодів кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 301, ч.3 ст. 149 КК України. Доказів про те, що вона має потенційну можливість працевлаштуватися суду не надано, суд не вважає , доводи по цьому питанню щодо гарантії працевлаштування висловлені захисником слушними. Тому у задоволені клопотання з захисника Маркової О.В. слід відмовити за необґрунтованістю.

При цьому , навпаки, суд вважає слушними приведені прокурором доводи , щодо заперечення у задоволені клопотань захисників.

Таким чином, з метою дотримання балансу між суспільним інтересом та правом особи на особисту свободу, суд доходить висновку, що для забезпечення виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов`язків та уникнення встановлених судом ризиків, доцільно продовжити ОСОБА_2 запобіжний захід у виді тримання під вартою, а ОСОБА_1 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, - на 60 днів по 12.03.2022, включно; з покладенням на ОСОБА_1 певних обов`язків.

Керуючись ст.ст. 177, 181, 331, 376 КПК України, Суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Степанюк О.П. - задовольнити.

Продовжити застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів у Державній установі «Вінницька установа виконання покарань №1», а саме - по 12.03.2022 , включно.

Продовжити обвинуваченій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , застосований запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту на 60 днів, за адресою: АДРЕСА_1 , а саме - по 12.03.2022 , включно.

У задоволені усних клопотань захисників Маркової О.В. та Хоміча О.О. про зміну обраних запобіжних заходів обвинуваченим - відмовити.

Відповідно до ст. 194 КПК України покласти на обвинувачену ОСОБА_1 такі обов`язки: з`являтися за викликом до суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування з потерпілим , свідками; не відлучатися з місця проживання без дозволу прокурора, суду; здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт, інші документи, що дають право для виїзду з України.

Роз`яснити обвинуваченій ОСОБА_1 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за її поведінкою, мають право з`являтися в житло, під арештом у якому вона перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї зобов`язань.

Копії ухвали направити уповноваженій особі Державної установи «Вінницька установа виконання покарань №1» та Відділенню поліції № 1 Хмільницького районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області (вул. В. Нестерчука, 64, м. Калинівка, Вінницької області, ел. пошта: 09@vn.npu.gov.ua), для виконання та зобов`язати негайно поставити на облік обвинувачену ОСОБА_1 , про що письмово повідомити Вінницький районний суд Вінницької області. Оголосити перерву в даному судовому засіданні до 14.30 годин- 15.02.2022 , у зв`язку з неявкою малолітнього потерпілого та його законного представника.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`яти днів: обвинуваченими - з дня отримання копії ухвали; а іншими учасниками- з дня проголошення ухвали.

Повна ухвала суду проголошена 13.01.2022 о 17.40 год.

Суддя Олена САЄНКО