Рішення № 102548109, 10.01.2022, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.01.2022м. СумиСправа № 920/1151/21

Господарський суд Сумської області у складі судді Жерьобкіної Є.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників за наявними матеріалами справу № 920/1151/21

за позовом Комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради «Обласна дитяча клінічна лікарня» (40031, м. Суми, вул. Ковпака, буд. 22),

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРАЙМ ЛАЙТ» (79044, м. Львів, вул. Єфремова, буд. 84/1 Б),

про стягнення 89245 грн 82 коп.,

УСТАНОВИВ:

25.10.2021 позивач звернувся з позовом до суду, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь 43198 грн 60 коп. суми попередньої оплати за неотриманий товар відповідно до укладеного між сторонами договору поставки № 82 від 12.04.2021, 37460 грн 00 коп. 20% штрафу відповідно до п. 4.5 договору, 5140 грн 80 коп. пені відповідно до п. 4.3 договору, 422 грн 52 коп. 3% річних, 3023 грн 90 коп. 7% штрафу відповідно до п. 4.3 договору.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.10.2021, справу призначено до розгляду судді Жерьобкіній Є.А.

Ухвалою від 28.10.2021 Господарський суд Сумської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 920/1151/21; визначив, що справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; надав відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; надав відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву; надав позивачу семиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання відповіді на відзив; надав відповідачу семиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.

За приписами ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

25.11.2021 позивач подав до суду клопотання № 01-16/7/1425 від 24.11.2021 про долучення документів, що підтверджують розмір понесених судових витрат позивачем (вх. № 9777 від 25.11.2021), відповідно до якого надає докази понесення витрат на професійну правничу допомогу на загальну суму 9300 грн 00 коп.

20.12.2021 позивач подав до суду клопотання від 20.12.2021 (вх. № 10352 від 20.12.2021) про уточнення матеріалів справи, відповідно до якого просить суд врахувати виправлені неточності в поданому клопотанні за вх. № 9777 від 25.11.2021, а саме:

- абзац четвертий викласти в наступній редакції: « 19 жовтня 2021 Позивач у справі уклав Договір про надання правової допомоги з адвокатом Четвертак Л.В.»;

- абзац сьомий викласти в наступній редакції: «Таким чином Позивач надає докази, що підтверджують розмір судових витрат, які сплатив Позивач у зв`язку з розглядом справи, зокрема витрат на професійну правничу допомогу».

Відповідач відзиву на позовну заяву, будь-яких заяв чи клопотань станом на 10.01.2022 до суду не подав.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подання доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарський суд, в межах наданих йому повноважень, створив належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

12.04.2021 Комунальне некомерційне підприємство Сумської обласної ради «Обласна дитяча клінічна лікарня» за результатами проведених публічних закупівель уклало договір поставки № 82 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Прайм Лайт».

Відповідно до п. 1.1 договору, відповідач зобов`язується поставити позивачу наступний товар: ДК 021:2015-09130000-9 «Нафта і дистиляти» (Бензин і дизельне паливо), по бланках внутрішнього обліку (надалі - талони) відповідача в асортименті та за цінами, зазначеними в специфікації, а позивач зобов`язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах договору. Кількість: бензин – А-92 5000 л, дизельне паливо – 2500 л.

Відповідно до п. п. 2.2, 2.3 договору встановлено, що ціна договору становить: 187300 грн 00 коп. Ціна включає податки, збори та інші обов`язкові платежі до бюджетів, передбачені чинним законодавством України.

Згідно специфікації, яка є додатком до договору, підписана сторонами та скріплена печатками, сторони погодили найменування, кількість та ціну товару, що підлягає передачі постачальником замовнику, а саме: відповідач зобов`язувався поставити товар – бензин А-92 (талони по 10 л) у кількості 5000 л на загальну суму 125700 грн 00 коп. та дизельне паливо у кількості 2500 л на загальну суму 61600 грн 00 коп.

Відповідно до п. п. 3.3, 3.4 договору, термін дії карток на пальне вказується у видатковій накладній, але має бути не меншим ніж 1 рік. Товари постачаються покупцю частково (товарними партіями) на умовах FCA (Інкотермс 2010) завантажено в автомобільний транспорт покупця з резервуарів автозаправних станцій (АЗС) продавця. Перелік АЗС та їх місцезнаходження визначаються згідно додатку № 2, що є невід`ємною частиною договору. Протягом дії даного договору сторони мають право змінювати перелік АЗС, шляхом внесення відповідних змін до договору.

Відповідно до додатку № 2 до договору (Перелік АЗС, розташованих на території м. Суми Сумської області та м. Києві) визначена єдина АЗС, на якій позивач може заправлятися ПММ то талонах відповідача, а саме АЗС – «МОТТО», за адресою: м. Суми, вул. Металургів, буд. 17а. Інших АЗС на території м. Суми не визначено.

Пунктом 3.5 договору визначено, що датою поставки товару є дата отримання оператором АЗС картки на пальне від клієнта.

Відповідно до п. 6.1 договору, договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2021.

Суд установив, що відповідач передав позивачу талони на пальне на загальну суму 72056 грн 00 коп.

Відповідно до видаткової накладної № 142 від 26.04.2021 позивачу видано талони на 200 л дизельного палива та на 200 л. бензину А-92 на загальну суму 9956 грн 00 коп.

Відповідно до видаткової накладної № 204 від 17.05.2021 позивачу видано талони на 500 л дизельного палива на загальну суму 12320 грн 00 коп.

Відповідно до видаткової накладної № 142 від 28.05.2021 позивачу видано талони на 1000 л дизельного палива та на 1000 л. бензину А-92 на загальну суму 49780 грн 00 коп.

На виконання взятих на себе договірних зобов`язань, позивач оплатив отримані талони, що підтверджується платіжними дорученнями: № 2291 від 12.05.2021 на суму 9956 грн 00 коп., № 2337 від 18.05. 2021 на суму 12320 грн 00 коп., № 2421 від 28.05.2021 на суму 49780 грн 00 коп.

Однак, позивач у позовній заяві зазначив, що отримав паливно-мастильних матеріалів лише на суму 28857 грн 40 коп.

Під час спроби отримати пальне на АЗС за наданими відповідачем талонами, позивач встановив неможливість виконання такої операції, що стало причиною для подальшого звернення із листом-претензією до ТОВ «Прайм Лайт», внаслідок чого з 26.06.2021 виникла заборгованість в сумі 43198 грн 60 коп.

Актами від: 26.06.2021, 14.07.2021, 19.08.2021 зафіксовано неможливість заправки автомобілів Комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради «Обласна дитяча клінічна лікарня» за талонами, отриманими у Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм Лайт».

16.07.2021 позивач звернувся до відповідача з листом № 01-16/7/957, яким повідомив, що з 26.06.2021 ТОВ «Прайм Лайт» не виконує умови договору та не постачає паливно-мастильні матеріали КНП СОР «Обласна дитяча клінічна лікарня», що наносить збитки та унеможливлює нормальну роботу автотранспорту підприємства.

Також позивач в листі зазначив, що у разі односторонньої відмови від виконання своїх обов`язків відповідач має сплатити позивачу штраф у розмірі 20 % суми договору (п. 4.5 договору).

Вказаний лист залишено відповідачем без відповіді та задоволення. Акт звірки взаєморозрахунків, направлений позивачем на адресу відповідача останнім не підписано, будь-якої відповіді з приводу існуючої заборгованості відповідач не надіслав.

Пунктом 5.1 договору визначено, що всі або певні спори і розбіжності, вимоги чи претензії, які виникли або можуть виникнути між сторонами з даного договору та у зв`язку з ним, у тому числі, які стосуються його виконання, припинення або недійсності, які не можуть бути вирішені шляхом переговорів, підлягають вирішенню в Господарському суді за місцем знаходження відповідача.

Суд установив, що предметом спору у даній справі є вимога про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості, що виникла у зв`язку з неналежним виконанням ТОВ «Прайм Лайт» прийнятих на себе зобов`язань за укладеним між сторонами договором поставки № 82 від 12.04.2021.

Частиною 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Юридично обґрунтоване розмежування повноважень кожної ланки судової системи, а також однойменних судів однієї ланки щодо розгляду і вирішення господарських справ гарантує безпомилковість діяльності всієї судової системи, здійснення покладених на неї завдань та є однією з юридичних гарантій належного та справедливого здійснення судочинства.

Під територіальною підсудністю розуміється властивість певної справи належати до відання одного з однорідних судів в залежності від просторових меж його юрисдикції, або, простіше, - просторова компетенція однорідних судів.

Отже, територіальна підсудність господарських справ фактично зумовлює відмежування компетенції із розгляду цих справ однорідними судами за просторовою характеристикою, тобто залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

За умовами ч. 1 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої ст. 30 цього Кодексу.

У всіх передбачених приписами ст. 29 Господарського процесуального кодексу України випадках альтернатива загальному правилу підсудності для позивача є факультативною, оскільки позивач самостійно та на власний розсуд може обирати між використанням як загального правила підсудності, так і застосуванням передбаченого законом альтернативного (одного або декількох).

Позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів (частина п`ята статті 29 Господарського процесуального кодексу України).

Аналіз зазначеного положення процесуального закону свідчить про те, що останнім передбачено дві окремі підстави для застосування правил альтернативної територіальної підсудності, а саме: якщо спір виник з договору, в якому визначено місце виконання, або якщо спір виник з договору, в якому не визначено місце його виконання, проте, з огляду на специфіку регламентованих ним договірних правовідносин, виконувати такий договір можливо лише в певному місці.

Правила визначення місця виконання зобов`язання передбачені ст. 532 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 532 Цивільного кодексу України, місце виконання зобов`язання встановлюється у договорі.

В силу ч. 1 ст. 197 Господарського кодексу України, господарське зобов`язання підлягає виконанню за місцем, визначеним законом, господарським договором або місцем, яке визначено змістом зобов`язання.

Поняття «місце виконання зобов`язання» за своїм змістом відображає певну просторову характеристику зобов`язальних правовідносин, при цьому таке відображення може відбуватися не тільки за допомогою формулювання «місце виконання зобов`язання», але й іншими словосполученнями.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами у справі укладено договір поставки товару № 82 від 12.04.2021.

Додатком № 2 до договору поставки, який є невід`ємною частиною останнього, визначено єдину АЗС, на якій позивач може заправляться по талонах відповідача, а саме АЗС-«МОТТО», що знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Металургів, буд. 17а.

Враховуючи зазначене, місцем виконання зобов`язання є місто Суми.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що, сторони конкретно узгодили місце виконання договору, а тому, беручи до уваги, що спір у даній справі виник у зв`язку з неналежним, за твердженням позивача, виконанням ТОВ «Прайм Лайт» умов зазначеного договору поставки, з урахуванням приписів ч. 5 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, дана позовна заява може бути розглянута Господарським судом Сумської області.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Стаття 664 Цивільного кодексу України визначає, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Стаття 689 Цивільного кодексу України передбачає, що покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Згідно зі ст. ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання не допускається; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст. 610 ЦК, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Згідно зі ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Визначене частиною другою статті 693 Цивільного кодексу України право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати за своїм змістом є правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем з поставки товару.

Суд установив, що позивач отримав паливно-мастильних матеріалів лише на суму 28857 грн 40 коп., талони на суму 43198 грн 60 коп. позивачем не використані у зв`язку з неможливістю реалізації талонів, про що складено акти від: 26.06.2021, 14.07.2021, 19.08.2021.

Враховуючи, що відповідач не виконав взятих на себе зобов`язань за договором поставки № 82 від 12.04.2021 щодо забезпечення можливості вільного обміну талонів на товар, суд визнає правомірними та обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суму попередньої оплати за неотриманий товар в розмірі 43198 грн 60 коп.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами України та цим договором.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, передбачені договором або законом, зокрема у вигляді сплати неустойки.

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом ч. 1 та 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 2 ч. 2 с. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до п. 4.3 договору поставки, за порушення строків поставки товару по договору, постачальник зобов`язаний сплатити покупцю пеню у розмірі 0,1% вартості непоставленого в строк товару за кожний день прострочення (включно з днем фактичної поставки). Нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь період прострочення виконання зобов`язання. За прострочення поставки товару понад 30 днів, постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості несвоєчасно поставленого товару.

Згідно наданих позивачем розрахунків, за неналежне виконання умов договору поставки відповідачу нараховані: 7% річних у розмірі 3032 грн 90 коп. та пеня у розмірі 5140 грн 80 коп.

Суд, перевіривши розрахунки позивача, щодо нарахування пені в розмірі 5140 грн 80 коп., 7% штрафу в розмірі 3023 грн 90 коп. визнав їх арифметично правильними та дійшов висновку про правомірність таких нарахувань.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно наданих позивачем розрахунків, за неналежне виконання умов договору поставки, відповідачу нараховані 3% річних у розмірі 422 грн 52 коп.

Враховуючи, що право на нарахування 3% річних, виникло у позивача на підставі положень діючого законодавства, суд вважає обґрунтованими і правомірними проведені позивачем нарахування 3% річних у розмірі 422 грн 52 коп.

Крім того, позивачем на підставі п. 4.5 договору поставки, враховуючи односторонню відмову постачальника від виконання своїх обов`язків за договором, нараховано відповідачу штраф в сумі 37460 грн 00 коп., що становить 20 % суми договору.

Згідно статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина перша статті 549 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (частина перша статті 611 ЦК України).

По своїй суті неустойка - це конструкція, яка є видом забезпечення виконання зобов`язання та правовим наслідком його порушення (мірою цивільно-правової відповідальності). У статті 549 та в § 2 глави 49 Цивільного кодексу України регулювання неустойки відбувається тільки з позицій забезпечення виконання зобов`язання. Неустойка (штраф чи пеня) може бути передбачена для забезпечення виконання зобов`язання. При цьому навіть визначення неустойки дозволяє констатувати, що законодавець пов`язує її стягнення саме з порушенням зобов`язання. Це підтверджується застосуванням таких понять та словосполучень, як «забезпечення зобов`язання», «порушення зобов`язання». Тому недопустимим є встановлення неустойки (штрафу чи пені) за правомірну відмову від виконання зобов`язання або односторонню відмову від договору.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Тобто, штраф є фіксованою величиною й обчислюється: у відсотках, які рахуються; від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Судом встановлено, що відповідно до п. 4.5 договору поставки, у разі односторонньої відмови постачальника від виконання своїх обов`язків за договором, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 20% суми договору, що суперечить сутності неустойки, оскільки її встановлення не допускається за правомірну відмову від виконання зобов`язання або односторонню відмову від договору.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо нарахування відповідачу штрафу у розмірі 20 % суми договору, що становить 37460 грн 00 коп. є безпідставним та суперечить нормам діючого законодавства.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме: стягнення з відповідача на користь позивача 43198 грн 60 коп. суми попередньої оплати за неотриманий товар відповідно до укладеного між сторонами договору поставки № 82 від 12.04.2021, 5140 грн 80 коп. пені відповідно до п. 4.3 договору, 422 грн 52 коп. 3% річних, 3023 грн 90 коп. 7% штрафу відповідно до п. 4.3 договору. В частині стягнення 37460 грн 00 коп. 20% штрафу суд відмовляє.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм Лайт» (79044, м. Львів, вул. Єфремова, буд. 84/1Б, код ЄДРПОУ 42151468) на користь Комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради «Обласна дитяча клінічна лікарня» (40031, м. Суми, вул. Ковпака, буд. 22, код ЄДРПОУ 03338126) 43198 грн 60 коп. боргу, 5140 грн 80 коп. пені, 422 грн 52 коп. 3% річних, 3023 грн 90 коп. 7 % штрафу, 2270 грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В частині стягнення 37460 грн 00 коп. 20 % штрафу – відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Відповідно до ст. ст. 241, 256, 257 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складене та підписане суддею 12.01.2022. (У період з 28.12.2021 до 08.01.2022 суддя Жерьобкіна Є.А. перебувала у відпустці).

Суддя Є.А. Жерьобкіна