Рішення № 102547544, 12.01.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.01.2022Справа № 910/9919/21Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді - Приходько І.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ-ВИДОБУТОК"

до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ"

про стягнення 67 905,38 грн.,

без виклику учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ-ВИДОБУТОК" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" про стягнення вартості нестачі вантажу у розмірі 67 905,38 грн.

В обґрунтування своїх вимог ДП "Добропіллявугілля-видобуток" посилається на порушення перевізником - АТ "Українська залізниця" своїх зобов`язань щодо збереження вантажу (вугілля кам`яне), що був переданий позивачем до перевезення відповідачеві залізничним транспортом у відповідних вагонах.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2021 відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того, ухвалою було встановлено строк відповідачу, який становить 15 днів з дня вручення вказаної ухвали, для подачі до суду обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву, а також усіх письмових та електронних доказів, що підтверджують заперечення проти позову.

20.07.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому сторона повністю заперечує проти позову, вказуючи на те, що позивач не довів наявність та розмір завданих йому збитків відповідачем.

06.08.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій сторона зазначила про безпідставність і необґрунтованість доводів відповідача.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Беручи до уваги запровадження карантину та особливого режиму роботи суду, зважаючи на період перебування судді Приходько І.В. у відпустці та на лікарняному, завершальний розгляд справи здійснювався 12.01.2022.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Добропіллявугілля-видобуток" (позивач) відповідно до залізничних накладних №№ 53854394, 53954897, 53940300, 53954921, 53935227, 53020518, 53867008, 53960498, 53960464, 53990297, 53990289, 48002851, 53991766, 48040752 здійснило відправлення вугілля кам`яного зі станцій Добропілля та Лиман Донецької залізниці на станцію Світлодарське Донецької залізниці одержувачу - ВУГЛЕГІРСЬКІЙ ТЕПЛОВІЙ ЕЛЕКТРИЧНІЙ СТАНЦІЇ ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ЦЕНТРЕНЕРГО". Вагони з вантажем по вказаним накладним були прийняті до перевезення відповідачем.

По прибуттю вагонів на станцію Світлодарське Донецької залізниці у період з 11 квітня по 19 квітня 2021 року було складено наступні комерційні акти:

- № 494209/100, відповідно до якого, недостача вугілля у вагоні № 60913761 склала 2860 кг;

- № 494209/101, відповідно до якого, недостача вугілля у вагоні № 53034096 склала 2400 кг;

- № 494209/102, відповідно до якого, недостача вугілля у вагоні № 66519208 склала 1040 кг;

- № 494209/103, відповідно до якого, недостача вугілля у вагоні № 68122480 склала 900 кг; у вагоні № 68605419 - 1990 кг;

- № 494209/104, відповідно до якого, недостача вугілля у вагоні № 68804574 склала 1130 кг;

- № 494209/105, відповідно до якого, недостача вугілля у вагоні № 68768936 склала 2880 кг;

- № 494209/107, відповідно до якого, недостача вугілля у вагоні № 60019650 склала 990 кг; у вагоні № 67173526 - 2910 кг; у вагоні № 66177130 - 1030 кг;

- № 494209/108, відповідно до якого, недостача вугілля у вагоні № 60623154 склала 1550 кг; у вагоні № 60247004 - 3140 кг;

- № 494209/109, відповідно до якого, недостача вугілля у вагоні № 67575464 склала 1250 кг; у вагоні № 62253786 - 2140 кг; у вагоні № 67874636 - 2040 кг; у вагоні № 66752734 - 1820 кг;

- № 494209/111, відповідно до якого, недостача вугілля у вагоні № 60600939 склала 2780 кг; у вагоні № 68564418 - 5510 кг; у вагоні № 66048521 - 1530 кг; у вагоні № 68715804 - 2780 кг;

- № 494209/112, відповідно до якого, недостача вугілля у вагоні № 68683523 склала 2130 кг;

- № 494209/114, відповідно до якого, недостача вугілля у вагоні № 60255353 склала 1350 кг; у вагоні № 60153236 - 1930 кг;

- № 494209/115, відповідно до якого, недостача вугілля у вагоні № 68147305 склала 1600 кг;

- № 494209/116, відповідно до якого, недостача вугілля у вагоні № 60224664 склала 1780 кг.

В усіх випадках при складанні комерційних актів уповноваженими особами констатовано, що у тих вагонах, в яких виявилася недостача кам`яного вугілля, на поверхні вантажу були виявлені поглиблення, порушене маркування. В технічному відношенні вагони були справними, люки зачиненими, течі вантажу не зафіксовано.

Позивач зазначив, що відповідач, як перевізник належним чином не виконав зобов`язань щодо збереження вантажу під час перевезення, у зв`язку з чим зобов`язаний відшкодувати позивачу збитки у розмірі 67 905,38 грн., заподіяні незбереженням прийнятого до перевезення вантажу згідно залізничних накладних №№ 53854394, 53954897, 53940300, 53954921, 53935227, 53020518, 53867008, 53960498, 53960464, 53990297, 53990289, 48002851, 53991766, 48040752.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення перевізник зобов`язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.

Згідно з пунктом 2 статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 920 Цивільного кодексу України обумовлено: у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до статті 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Статтею 23 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Згідно з статтею 113 Статуту залізниць України за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з не залежних від перевізника причин.

Згідно статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

Відповідно до статті 130 Статуту залізниць України право на пред`явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред`явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Статтею 133 Статуту залізниць України передбачено, що передача іншим організаціям або громадянам права на пред`явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.

З аналізу ст. 130 та 133 Статуту залізниць України вбачається, що у разі недостачі вантажу, право на пред`явлення позовів набуває саме одержувач, а отже і передача такого права можливе лише вантажоодержувачем вантажовідправнику, оскільки у вантажовідправника, за приписами ст. 130 Статут залізниць України такого права, без його передачі вантажоодержувачем, не виникає.

Із залізничних накладних №№ 53854394, 53954897, 53940300, 53954921, 53935227, 53020518, 53867008, 53960498, 53960464, 53990297, 53990289, 48002851, 53991766, 48040752, вбачається, що директором ВУГЛЕГІРСЬКОЇ ТЕПЛОВОЇ ЕЛЕКТРИЧНОЇ СТАНЦІЇ ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ЦЕНТРЕНЕРГО" Тарутіним С.Г. та головним бухгалтером Абраїмовою О.В. здійснено переуступні написи, відповідно до яких право на пред`явлення, зокрема позовів у зв`язку з нестачею вантажу у передано ДП «Добропілля-видобуток».

В цій частині судом зазначає про необґрунтованість доводів відповідача стосовно відсутності повноважень зазначених осіб, зважаючи на те, що відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підтверджується факт перебування Тарутіна С.Г. на посаді директора ВУГЛЕГІРСЬКОЇ ТЕПЛОВОЇ ЕЛЕКТРИЧНОЇ СТАНЦІЇ ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ЦЕНТРЕНЕРГО" (на підставі Положення та довіреності). До позовної заяви також додані копії довіреностей на уповноваження представництва інтересів ПАТ «Центренерго» як Тарутіним С.Г., так і Абраїмовою О.В.

Одночасно з цим суд зазначає про безпідставність доводів відповідача, який наполягає на відсутності договірних правовідносин між позивачем та ПАТ «Центренерго». Так, у матеріалах справи наявна копія договору поставки вугілля №111/7 від 04.03.2021, відповідно до умов якого ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ-ВИДОБУТОК" (постачальник) зобов`язується поставити (передати) у власність ПАТ «Центренерго» (покупець) вугільну продукцію залізничним транспортом. Так само у матеріалах справи наявні Акти звіряння кількості та якості, складені на виконання умов договору №111/7 від 04.03.2021 та підписані представниками сторін цього правочину. У цих актах також зафіксовано фактичну нестачу вугільної продукції, що надходила у зазначених вагонах, обсяг якої збігається з показниками недостачі, згідно з наведеними вище комерційними актами.

Приписами статті 623 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Згідно з частиною другою статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Статтею 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

На підтвердження вартості втраченого вантажу позивачем надано суду довідку б/н б/д підписану, директором ВП «Управління навантаження, збуту та контролю якості вугілля» ДП «Добропіллявугілля-видобуток» Третьяковою А.В. та головним бухгалтером ДП «Добропіллявугілля-видобуток» Радченко Л.В., відповідно до якої, вартість вугілля у вагонах, у яких виявилася нестача, відповідає вартості, визначеної позивачем при розрахунку завданих збитків.

У пункті 2.7 роз`яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 № 04-5/601 зазначено, що згідно зі статтями 924 ЦК України, 314 ГК України і статтями 114 і 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної. Вартість вантажу, що перевозиться з оголошеною вартістю, визначається у такому ж порядку (пункт 4 Правил перевезення вантажів з оголошеною вартістю).

Згідно з пунктом 27 Правил видачі вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 1) 2 % маси, зазначеної в перевізних документах: вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; руда марганцева і хромова; кварцити у подрібненому стані (фракції 0 - 6 мм); мідний купорос; хімічна сировина навалом; солі; фрукти свіжі; овочі свіжі; шкіра оброблена і мокросолона; тютюн; м`ясо свіже; 2) 1,5 % маси, зазначеної в перевізних документах: вугілля деревне; будівельні матеріали; кварцити в кусках; жири; риба солона; мінеральні добрива; 3) 1 % маси, зазначеної в перевізних документах: мінеральне паливо; кокс; руда залізна; вовна немита; мило; м`ясо морожене; птиця бита всяка; копченості м`ясні всякі; 4) 0,5 % маси всіх інших вантажів.

Норми недостачі або надлишку маси вантажів розраховуються:

- від маси брутто - для вантажів, які перевозяться в тарі й упаковці;

- від маси нетто - для вантажів, які перевозяться без тари й упаковки.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку суми збитків, суд дійшов висновку, що останній є обґрунтованим та арифметично вірним, відповідає приписам Правил видачі вантажу.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судовий збір згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (Україна, 03150, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЄЖИ ҐЕДРОЙЦЯ, будинок 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ-ВИДОБУТОК" (Україна, 85001, Донецька обл., місто Добропілля, пр.Шевченка, будинок 2, ідентифікаційний код 43895975) збитки, заподіяні незбереженням прийнятого до перевезення вантажу, у розмірі 67 905,38 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 270,00 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 12.01.2022.

Суддя І.В. Приходько