Рішення № 102545871, 13.01.2022, Приазовський районний суд Запорізької області

справа № 2/325/48/2022

325/1468/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2022 року смт. Приазовське

Приазовський районний суд Запорізької області у складі головуючого судді Васильцової Г.А., секретарі Міняйло А.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Приазовського районного суду Запорізької області цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Працевитого Геннадія Олександровича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, - приватний нотаріус приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Київської області Гуревічов Олег Миколайович, Вінницький районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області;

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до Приазовського районного суду Запорізької області з позовною заявою, в якій просить визнати виконавчий напис № 7212 від 31.07.2019 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Київської області Гуревічовим Олегом Миколайовичем, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» суму заборгованості за кредитним договором № 1620/5319DCLRKPT від 05.08.2014 року у розмірі 30638,02 гривень. Крім того, просить стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 31.07.2019 р приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. вчинений виконавчий напис № 7212 про стягнення на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» з боржника ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором 1620/5319DCLRKPT від 05.08.2014 у розмірі 30638,02 гривень. На підставі виданого виконавчого напису було відкрите виконавче провадження. Вважає, що приватний нотаріус видав виконавчий напис в супереч діючому законодавству, а саме: не пересвідчився у безспірності заборгованості за кредитним договором, та те, що кредитний договір, за яким проводиться стягнення не посвідчувався нотаріально, що унеможливлює стягнення у безспірному порядку шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса. Таким чином, просить задовольнити заявлені вимоги.

Ухвалою суду від 29 листопада 2021 року було відкрите провадження у справі за правилами спрощеного провадження.

Ухвалою суду від 29 листопада 2021 року задоволено заяву представника позивача про забезпечення позову. Зупинено стягнення за виконавчим провадженням ВП № 59761394 від 13 серпня 2019 року відкритого на підставі виконавчого напису, № 7212 від 31.07.2019 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Київської області Гуревічовим О.М. простягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» у розмірі 30638,02 грндо набрання законної сили рішенням у даній цивільній справі № 325/1468/21.

28 грудня 2021 року на адресу суду від відповідача надійшли клопотання про врегулювання спору за участю судді, про зменшення та відмову у компенсації витрат на правничу допомогу, та про визнання позову.

У судове засідання позивач та його представник не з`явилися, від представника позивача - адвоката Працевитого Г.О. на адресу суду надійшли пояснення по справі, в яких він не погоджується з клопотаннями відповідача про врегулювання спору за участю судді, щодо клопотання про зменшення та відмову у компенсації витрат на правничу допомогу зазначає, що надані акти та опис роботи адвоката є достатніми для розуміння необхідності його процесуальних дій на користь позивача, а тому вони підлягають задоволенню в повному обсязі. Крім того надана заява про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просить задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, відповідно до ст. 128 ЦПК України належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи; в поданих заявах та клопотаннях просить слухати справу у їх відсутність; відзив на позов не надав.

Третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов О.М. у судове засідання не з`явився, належним чином був повідомленим про день розгляду справи.

Третя особа - державний виконавець Вінницького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області у судове засідання не з`явився, належним чином був повідомлений про день розгляду справи.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст. 4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1. ст.13 ЦПК України).

Судом встановлено, що 05 серпня 2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Платинум Банк», укладено кредитний договір № 1620/5319DCLRKPT, у відповідності до якого ОСОБА_1 отримав кошти в розмірі 25042,16 грн., із нарахуванням процентів за користування кредитними коштами у розмірі 0,0001% річних.

Вказаний договір нотаріально не посвідчений.

31 липня 2019 року року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Миколайовичем вчинено виконавчий напис зареєстрований в реєстрі № 7212, яким задоволені вимоги ТОВ «Фінансова компанія управління активами», якому ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» відступлено право вимоги на підставі договору факторингу № 20182407-1/2 від 24 липня 2018 року за кредитними договорами, якому в свою чергу ПАТ «Платинум Банк» на підставі договору факторингу № 20150721/Г від 21 липня 2015 р відступлено право вимоги за кредитним договором № 1620/5319DCLRKPT від 05.08.2014 року та стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість на загальну суму 30638,02 грн. за період з 20 липня 2015 року по 01 липня 2019 року, з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 25042,16 грн.; заборгованість по нарахованим і несплаченим відсоткам становить 1755,00 грн., заборгованість за нарахованою та несплаченою пенею - 3690,86 грн.; витрати на вчинення виконавчого напису нотаріуса 150,00 грн. Вказаний виконавчий напис звернуто до виконання.

Постановою державного виконавця Вінницького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Гарматюк У.І. ВП № 59761394 від 13.08.2019 року відкрите виконавче провадження та звернене стягнення на доходи боржника.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За змістом статті 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5(далі - Порядок) визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку(підпункт 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього переліку)»; доповнити розділ пунктом 11 такого змісту: «11. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувана про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу», п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин

2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості.». Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 826/20084/14 (провадження № 11-174ас18) відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року.

Відповідно до пункту 1 Переліку (в редакції на момент вчинення виконавчого напису) «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а)оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів);б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Згідно матеріалів, наданих представником позивача, вбачається, що кредитний договір № 1620/5319DCLRKPT від 05.08.2014 року, на підставі якого вчинявся виконавчий напис, нотаріально не посвідчений, а тому відповідно за таким договором не може проводиться стягнення заборгованості у безспірному порядку за виконавчим написом. .

Зазначене узгоджується із висновками щодо застосування відповідних норм права, викладеними в постанові ВС у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12.03.2020 № 757/24703/18-ц.

Крім того, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком документів є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої вимоги боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Тобто нотаріус, перш ніж вчинити виконавчий напис, також повинен перевірити чи підпадає заявлена вимога під той вид заборгованості, про який йдеться в Переліку №1172, чи подані всі передбачені Переліком документи, чи оформлені такі документи належним чином, чи підтверджують подані документи безспірність заборгованості боржника перед кредитором та прострочення виконання зобов`язання, чи не виник спір між зацікавленими особами, чи не минув встановлений законодавством строк для вчинення виконавчого напису.

Саме в обов`язок нотаріуса входить перевірка безспірності боргу у боржника після надання стягувачем документів, що встановлюють прострочення зобов`язання. При наявності заперечень боржника нотаріус повинен оцінити його аргументи на предмет наявності ознаки безспірності відносно вимог кредитора. За відсутності ознаки безспірності нотаріус повинен був відмовити в здійсненні виконавчого напису.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року № 6-887цс17 та постанові Верховного Суду у справі № 207/1587/16 від 19 вересня 2018 року (провадження № 14-12559св18).

Велика Палата Верховного Суду не відступила від наведених вище висновків Верховного Суду України щодо застосування статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат».

З досліджених судом доказів, суду не можливо встановити документи, на підставі яких був виданий виконавчий напис та не можливо встановити, чи при вчиненні напису нотаріус отримував від стягувача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, чеки тощо), щоб свідчили про безспірність заборгованості.

Також, матеріали цивільної справи не містять доказів на підтвердження того, що при вчиненні напису нотаріус отримав від банку або позивача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо).

Отже, на думку суду, у даному випадку, виконавчий напис приватним нотаріусом був вчинений в порушення вимог Закону «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Суд не приймає до уваги інші доводи представника позивача, які не стосуються суті спору.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд наголошує, що відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що факт безспірності підпадає під об`єктивний сумнів, стверджувати протилежне підстави відсутні, а тому зазначений виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню, тобто позов є обґрунтованим.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Вирішуючи питання щодо стягнення судових витрат по праві, суд приходить до наступного.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, тому з відповідача ТОВ «Фінансова компанія управління активами» на користь позивача підлягає стягненню понесені позивачем документально підтверджені витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн. та 454,00 грн..

Що стосується витрат на правничу допомогу суд виходить з наступного.

Позивачем надано договір про надання правової допомоги від 29.10.2021 року, що укладений між позивачем та Адвокатським бюром «ЮРКОНСАЛТ» «Генадія Працевитого», додатковий договір від 29.10.2021 р, ордер, акт № 197 від 29.10.2021 року надання послуг до договору, рахунок № 197 від 29.10.2021 року за складання позовної заяви на суму 3000 грн.. та рахунок № 201 від 09.11.2021 року за ведення справи у суді на суму 6167,00 гривні, акт № 201 від 09.11.2021 року надання послуг до договору.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Також, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

В силу положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04, зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою (п. 268, 269).

Крім того, згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Частиною 5 ст. 137 ЦПК України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач у своїй поданій заяві про зменшення розміру витрат на правничу допомогу не погоджується з розміром, зазначеним представником позивача та вважає, що розмір не є співмірним із ціною позову, складністю справи та виконання адвокатом робіт, посилаючись на розмір адвокатських послуг інших адвокатів у інших справах. Вважає, що розмір витрат на адвокатські послуги підлягають зменшенню з 9167,00 грн до 1907,00 грн.

Також, представник відповідача зазначає, що предмет позову у даній конкретній справі - немайновий, а відтак відраховувати відсоткове співвідношення витрат на правничу допомогу, як то стверджує представник позивача, до немайнового позову є не доречним.

Суд не погоджується з доводами представника відповідача виходячи з наступного.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Неодноразово ВС зазначалося, що дійсно склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківській документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналізуючи докази, надані представником позивача на підтвердження надання правничої допомоги позивачу, суд вважає їх належними та допустимими.

Таким чином, позивачем документально доведено, що ним понесені витрати на правову допомогу.

Крім того, суд не приймає до уваги надані представником відповідача розміри надання правничої допомоги інших адвокатів, оскільки розмір витрат за надання професійної правничої допомоги визначає кожен адвокат самостійно, а доказів про не співмірність та ринкову вартість послуг представником відповідача суду не надано.

Таким чином, з урахуванням обставин справи, враховуючи її значення для позивача, обсяг наданих адвокатом послуг, їх складність та час, необхідний для їх надання, суд дійшов до переконання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 4000 грн., що відповідатиме вимогам розумності та співмірності.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81-82, 89, 141, 223, 247, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Працевитого Геннадія Олександровича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, - приватний нотаріус приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Київської області Гуревічов Олег Миколайович, Вінницький районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 7212 від 31.07.2019 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Київської області Гуревічовим Олегом Миколайовичем, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» суму заборгованості за кредитним договором № 1620/5319DCLRKPT від 05.08.2014 року у розмірі 30638,02 гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» (ЄДРПОУ 35017877) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,рєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , судові витрати по справі в розмірі 1362 ( одна тисяча триста шістдесят дві) гривні 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» (ЄДРПОУ 35017877) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,рєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 (чотирьох тисяч) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його складення, апеляційної скарги.

Дата складення судового рішення 13 січня 2022 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,рєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник позивача: адвокат - Працевитий Геннадій Олександрович, адреса: 69035, м. Запоріжжя, вул.. Лермонтова, б. 4, оф. 18.

Відповідач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» (ЄДРПОУ 35017877), місцезнаходження: 08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Соборна, б. 105-Б.

Третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул.. Мала Житомирська, 6/5.

Третя особа: Вінницький районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, місцезнаходження: 21009, м. Вінниця, вул.. Винниченка, б. 29.

Суддя Г.А. Васильцова