Рішення № 102545735, 20.12.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/4278/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2021 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області:

під головуванням судді Іванова А.П.,

при секретарі судових засідань Боті О.І.,

представника позивачки ОСОБА_1

представника відповідачки ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгород цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа на стороні відповідачки, яка не заявляє самостійних вимог приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Закарпатської області Семен Євгенія Вікторівна про визнання права власності на спадкове майно,

встановив:

07 квітня 2021 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 , в якому просила суд визнати за нею право власності на 1/2 частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 в якості спадкового майна за померлим батьком ОСОБА_6 .

04 серпня 2021 року позивачка уточнила свої позовні вимоги та просила суд визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину №297 видане приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Семен Є.В. в частині прийняття ОСОБА_4 1/2 частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 в якості спадкового майна.

12 листопада 2021 року позивачка уточнила свої позовні вимоги та просила суд: надати їй додатковий строк для прийняття спадщини за померлим батьком ОСОБА_6 ; визнати за нею право власності на 1/4 частину спадкового майна; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину №297 видане приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Семен Є.В. в частині прийняття ОСОБА_4 1/2 частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 в якості спадкового майна.

В судовому засіданні представник позивачки підтримав позовні вимоги в останній редакції від 12 листопада 2021 року та просив їх задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідачки позовні вимоги не визнала в повному обсязі, просила суд відмовити у задоволенні позову.

Третя особа на стороні відповідача приватний нотаріус Семен Є.В. в судове засідання не з`явилась, однак надала суду заяву, в якій просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 в повному обсязі, оскільки на її думку позов необґрунтований.

Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши надані суду докази вважає, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Так, згідно з свідоцтва про народження НОМЕР_1 (а.с. 4) батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 записаний ОСОБА_6 , матір`ю записана ОСОБА_7 .

Із свідоцтва про розірвання шлюбу НОМЕР_2 (а.с. 5) видно, що шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 розірвано 13 жовтня 2003 року.

Із рішення Ужгородської міської ради №289 від 28 вересня 2005 року (а.с. 6) видно, що прізвище малолітньої ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , змінено на « ОСОБА_10 ».

Згідно з свідоцтва про смерть НОМЕР_3 (а.с. 71-72) ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що відділом №1 Красногорського управління ЗАГС зроблено актовий запис про смерть №1667.

Із відповіді нотаріуса Першої Ужгородської державної нотаріальної контори Митровка В.М. №51/01-16 від 02 лютого 2021 року (а.с. 7) видно, що нотаріус не надав на запит адвокатського об`єднання інформацію про спадкову справу щодо померлого ОСОБА_6 та договір дарування Ѕ частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №209057431 (а.с. 8), Ѕ частка квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 на праві спільної часткової власності належала ОСОБА_6 відповідно до свідоцтва про право власності від 16 липня 2003 року.

Згідно з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №246452062 (а.с. 9), квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до свідоцтва про право на спадщину №297 від 17 червня 2020 року належить ОСОБА_4 .

Із пояснень приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Семен Є.В. (а.с. 68) видно, що ОСОБА_5 із заявою про прийняття спадщини, видачу свідоцтва про спадщину після смерті ОСОБА_6 не зверталась. Дії, які б свідчили про бажання прийняти спадщину не здійснювала. Про існування інших спадкоємців першої черги, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_6 їй, як нотаріусу не відомо.

Щодо позовної вимоги ОСОБА_5 про надання їй додаткового строку для прийняття спадщини за померлим батьком ОСОБА_6 суд зазначає, що згідно з частини 1 статті 1269 ЦК України, частини 1 статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

У відповідності до частини 2 статті 1272 ЦК України за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до частин 1, 3 статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Позивачка зазначила, що строк для прийняття спадщини пропущений через те, що з батьком не спілкувалась, про його смерть дізналась у 2020 році від друзів батька.

Судом встановлено, що батьки позивачки розлучились у 2003 році, що батько позивачки помер у Російській Федерації 04 березня 2018 року, між тим ОСОБА_5 звернулася до суду з вимогою про визначення додаткового строку достатнього для прийняття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_3 . При цьому не надала суду жодних доказів, які б свідчили про те, що вона не знала про смерть батька, не ставила питання про виклик свідків, які б підтвердили цю обставину. Інших причин поважності неподання заяви про прийняття спадщини не навела.

З огляду на викладене суд вважає, що позивачка не довела того, що пропустила строк для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті батька у зв`язку з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій із прийняття спадщини.

Безспірних доказів поважності причин пропуску строку для звернення із заявою про прийняття спадщини ОСОБА_5 , суду не надала.

Суд також враховує, що інформація про те, що позивачка зверталась до відповідачки ОСОБА_4 за згодою для подачі нею до нотаріальної контори заяви для прийняття спадщини відсутня.

У постанові Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 750/262/20 (провадження № 61-14038св20) зроблено правовий висновок про те, що неспілкування позивача зі спадкодавцем внаслідок неприязних відносини між ними, а також необізнаність спадкоємця про факт смерті батька не є об`єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов`язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини.

Саме по собі незнання про смерть спадкодавця без установлення інших об`єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини не свідчить про поважність пропуску зазначеного строку.

Таким чином, необізнаність про смерть спадкодавця не є поважною причиною для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Тому суд вважає, що позовна вимога ОСОБА_5 про надання їй додаткового строку для прийняття спадщини за померлим батьком ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.

Щодо позовної вимоги ОСОБА_5 про визнання за нею права власності на 1/4 частину спадкового майна, що залишилася після смерті батька ОСОБА_6 суд зазначає наступне, що така вимога не підлягає задоволенню з ряду підстав. Так, для визнання права власності на майно слід визначити саме на яке спадкове майно претендує позивачка. Також суд враховує, що у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством.

За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

З урахуванням положень статей 1296-1299 ЦК України питання про право спадкоємця на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Зазначена правова позиція підтримана Верховним Судом у постанові по справі №707/1309/15-ц від 04 травня 2020 року.

Судом встановлено, що позивачка не зверталась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті батька.

Тому вимога ОСОБА_5 про визнання за нею права власності на 1/4 частину спадкового майна, що лишилась після смерті батька ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги ОСОБА_5 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину №297 видане приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Семен sЄ.В. в частині прийняття ОСОБА_4 1/2 частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 в якості спадкового майна, з підстав того, що відповідачка не повідомила позивачку про відкриття спадщини та те, що нотаріус Семен Є.В. не перевірила наявність інших спадкоємців першої черги при заведенні спадкової справи суд зазначає, що відповідно до статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Судом встановлено, та не заперечувалось сторонами того, що спадщину після смерті ОСОБА_6 прийняла його мати ОСОБА_4 - бабуся позивачки, яка мала право на спадкування після сина. Доказів протилежного, а саме того, що ОСОБА_4 усунена від спадкування; відсутня спорідненість між померлим ОСОБА_6 та відповідачкою позивачкою та її представником суду не надано.

Часом відкриття спадщини, є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою, в даному випадку 04 березня 2018 року, в свою чергу цивільне законодавство не зобов`язує спадкоємців повідомляти одне одного про відкриття спадщини, як не зобов`язує це робити і нотаріуса.

Щодо твердження позивачки про те, що нотаріус Семен Є.В. не перевірила наявність інших спадкоємців першої черги при заведенні спадкової справи суд зазначає, що відповідно до статтей 1268 та 1269 ЦК України прийняття спадщини здійснюється шляхом: 1) подання заяви про прийняття спадщини; 2) постійного проживання спадкоємця разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, у разі якщо спадкоємець протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, не заявив про відмову від неї; 3) малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 ЦКУ. В даному випадку судом встановлено, що позивачка ОСОБА_5 протягом шести місяців заяву про прийняття спадщини не подала, разом із померлим батьком не проживала, на час відкриття спадщини досягла повноліття, її дієздатність не обмежена і вона не позбавлена дієздатності. З огляду на викладене суд вважає, що нотаріус діяла у спосіб визначений цивільним законодавством України, і підстав для не вчинення нотаріальної дії, а саме не видачі свідоцтва про спадщину у нотаріуса не було.

З огляду на викладене суд вважає, що позовна вимога ОСОБА_5 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину №297 видане приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Семен Є.В. в частині прийняття ОСОБА_4 1/2 частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , задоволенню не підлягає.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 1269, 1270, 1272, 1296-1299, 1301 ЦК України, ст. ст. 4, 13, 89, 223, 258, 259, 263-265, 273, 280-284, 289, 354, 355 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа на стороні відповідачки, яка не заявляє самостійних вимог приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Закарпатської області Семен Євгенія Вікторівна про надання їй додаткового строку для прийняття спадщини за померлим батьком ОСОБА_6 ; про визнання за нею права власності на 1/4 частину спадкового майна; про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину №297, видане приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Семен Є.В., в частині прийняття ОСОБА_4 1/2 частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 в якості спадкового майна залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду А.П. Іванов