Рішення № 102544616, 12.01.2022, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/6951/21

Провадження № 2/711/741/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2022 року Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого судді Скляренко В.М.,

при секретарі Гладиш О.Ю.

за участі:

представника позивача Кулика А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, Придніпровський відділ державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, Придніпровський відділ державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування позову вказує, що 28.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі № 244971, яким стягнуто з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» заборгованість в сумі 10 189 грн.

В подальшому, 08.09.2021 року головним державним виконавцем Придніпровський відділ державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Назаренко Вікторією Анатоліївною прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 66741370 з примусового виконання вказаного виконавчого напису.

Оспорюваний виконавчий напис позивач вважає таким, що не підлягає виконанню, оскільки він вчинений з грубим порушенням вимог Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, а саме вчинений поза межами трирічного загального строку позовної давності, без отримання письмових доказів законності такої вимоги в частині стягувача, без перевірки наявності повідомлення боржника кредитором про наявність заборгованості та необхідність її погашення, а також без перевірки наявності та безспірності стягуваної заборгованості.

А тому, просить визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 28.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, та зареєстрований в реєстрі за № 244971, про стягнення з нього (позивача ОСОБА_1 ) на користь відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» заборгованості за Кредитним договором, укладеним між позивачем та ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», в розмірі 10 189 грн. Також, просить стягнути з відповідача на його користь понесені ним судові витрати.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29.10.2021 року задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову та зупинено стягнення у ВП 66741370, що здійснюється на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Євгена Михайловича від 28.06.2021 року, зареєстрованого в реєстрі за №244971, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» заборгованості у розмірі 10 189 грн., до розгляду справи №711/6951/21 по суті та набрання чинності судовим рішенням.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02.11.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Сторонам встановлено строк для подачі заяв про суті спору.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Кулик А.О. позовні вимоги підтримав та просив визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 28.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, та зареєстрований в реєстрі за № 244971, про стягнення із ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» заборгованості за період з 20.06.2021 року по 27.06.2021 року в розмірі 10 164 грн.. Також просив стягнути з відповідача на користь позивача, понесені останнім судові витрати, що складаються зі сплати судвого збору та витрат за правничу допомогу адвоката.

Представник відповідача - ТзОВ «Фінансова компанія управління активами» в судове засідання не з`явився, однак, попередньо на адресу суду 23.11.2021 року директором ТзОВ «Фінансова компанія управління активами» Велікдановим С.К. було надіслано заяву про визнання позовних вимог, в якій останній вказує, що не заперечує проти визнання виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, зареєстрованого в реєстрі за № 244971, таким, що не підлягає виконанню, а також, не заперечує проти стягнення з ТзОВ «Фінансова компанія управління активами» судового збору за подання позовної заяви в розмірі 454 грн., 227 грн. судового збору за подання заяви про забезпечення позову, а також 1 907 грн. - витрат позивача за правничу допомогу адвоката.

В судове засіданні треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. та представник Придніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) не з`явились, не повідомивши суд про причину неявки, хоча про день, час та місце розгляду справи їх було повідомлено в установленому законом порядку.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Кулика А.О., дослідивши письмові докази, встановив наступні обставини та прийшов до наступного висновку.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Положеннями ст. ст. 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Частиною 4 ст. 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Разом з тим, як роз`яснив Пленум Верхового Суду України у п. 24 постанови від 12.06.2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

В судовому засіданні встановлено, що 28.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі № 244971, яким стягнуто з позивача ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» заборгованості за період з 20.06.2021 року по 27.06.2021 року в розмірі 10 164 грн.

Разом з тим, 08.09.2021 року постановою головного державного виконавця Придніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Назаренко Вікторією Анатоліївною на підставі вказаного виконавчого напису було відкрито виконавче провадження № 66741370, в межах якого головним державним виконавцем була винесена постанова про арешт майна боржника від 08.09.2021 року.

Статтею 18 ЦК України встановлено, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першої статті 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена глава 14 Закону та глава 16 розділу ІІ Порядку.

Згідно зі статтею 87 Закону для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5 містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1-3 глави 16 розділу ІІ Порядку).

Відповідно до підпункту 1.1 пункту 1 глави 16 розділу ІІ вказаного вище Поряду для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у кредитора (підпункт 2.2 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку). За змістом підпункту 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку, вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка боржника на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану у договорі адресу.

Відповідно до підпункту 3.1 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Крім того, підпунктами 3.2, 3.4, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ цього ж Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою КМУ від 29.06.1999 року № 1172.

Так, п.п.1, 1-1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів передбачено стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами. Зокрема, для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку) подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання (п. 1 Переліку документів).

Відповідно до пункту 2-2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172, для одержання виконавчого напису про стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, подаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Виходячи із наведеного, строк протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

При цьому, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Аналогічного висновку щодо застосування вказаних норм матеріального права у аналогічних правовідносинах, дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.03.2019 року за наслідками розгляду цивільної справи № 137/1666/16-ц (касаційне провадження № 14-84цс19).

Таким чином, для вирішення питання щодо визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, мають бути встановлені: належність кредитору права вимоги за кредитним договором, правильність вимог, зазначених у виконавчому написі, а також необхідно встановити наявність (відсутність) об`єктивних обставин, коли виконавчий напис втратив чинність та не підлягає виконанню.

Як вбачається з виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Є.М. № 244971від 28.06.2021 року, ним стягнуто із ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» заборгованість за період з 20.06.2021 року по 27.06.2021 року включно в загальній сумі 10 164 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту - 3 000 грн. та 7164 грн. - заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами.

При цьому, у виконавчому написі зазначено про перехід права вимоги від ТзОВ «1 Безпечене агентство необхідних кредитів» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» на підставі Договору факторингу № 2106 від 21.06.2021 року.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Кулик А.О. заперечував проти існування у позивача будь-яких зобов`язань перед відповідачем ТзОВ «Фінансова компанія управління активами», в тому числі, заперечував і існування у позивача заборгованості на ту суму, яка зазначена у виконавчому написі, навіть перед первісним кредитором - ТзОВ «1 Безпечене агентство необхідних кредитів».

Сам же відповідач - ТзОВ «Фінансова компанія управління активами» не скористався своїм правом спростувати ці доводи, а навпаки, визнав пред`явлені до нього позовні вимоги, про що подав до суду відповідну заяву.

Таким чином, на підставі наданих письмових доказів, а також, враховуючи, що відповідач - ТзОВ «Фінансова компанія управління активами» визнав позовні вимоги та не заперечував проти визнання оскаржуваного напису таким, що не підлягає виконанню, про що надав письмову заяву, і таке визнання відповідачем позову не суперечить вимогам закону та не порушує прав, свобод та інтересів інших осіб, суд приходить до висновку про задоволення позову ОСОБА_1 та визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису, вчиненого 28.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, та зареєстрований в реєстрі за № 244971, про стягнення із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» (код платника податків згідно з ЄДРПОУ 35017877) заборгованості за період з 20.06.2021 року по 27.06.2021 року в розмірі 10 164 грн.

Разом з тим, на підставі ст. ст. 141-142 ЦПК України, та, враховуючи визнання відповідачем позову, суд вважає за необхідне стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» на користь ОСОБА_1 50% сплаченого ним при подачі даного позову судового збору, а саме: 454 грн. - судового збору за подачу позовної заяви та 227 грн. - судового збору за подачу заяви про забезпечення позову.

Крім того, статтею 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом.

За змістом ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим, Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність).

Аналіз наведених вище положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка їх понесла та на користь якої ухвалене рішення.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 року у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір є обґрунтованим.

Як вбачається із матеріалів справи, на підтвердження витрат на правову допомогу під час розгляду даної справи, представником позивача до суду надано: копію договору № 14/09-21/21 від 14.09.2021 року про надання правової допомоги, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Куликом А.О.; копію ордера серії СА № 1021921 від 04.01.2022 року про надання правової допомоги ОСОБА_1 на підставі Договору про надання правової допомоги; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЧК №000579 на ім`я Кулика Антона Олександровича ; копію витягу з Єдиного реєстру адвокатів України; квитанцію до прибуткового касового ордеру № 1/12 від 06.12.2021 року про прийняття від ОСОБА_1 адвокатом Куликом А.О. гонорару за правову допомогу згідно Договору про надання правової допомоги № 14/09-21/1 від 14.09.2021 року в сумі 3 000 грн.

Таким чином, вказаними вище доказами підтверджено надання адвокатом Куликом А.О. послуг з професійної правничої допомоги гр. ОСОБА_1 на підставі Договору про надання правової допомоги № 14/09-21/1 від 14.09.2021 року і розмір таких витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Однак, враховуючи визнання відповідачем позову та прохання зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, до 1 907 грн., та, беручи до уваги, що представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Кулик А.О. в судовому засіданні не заперечував проти зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 1 907 грн., суд вважає за необхідне стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 1 907 грн.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. ст. 18, 32, 1054, 1212 ЦК України, ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», Законом України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за №282/20595, Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999 року, ст. ст. 6-13, 81, 82, 133, 141, 206, 258, 259, 206, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, Придніпровський відділ державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 28.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, та зареєстрований в реєстрі за № 244971, про стягнення із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» (код платника податків згідно з ЄДРПОУ 35017877) заборгованості за період з 20.06.2021 року по 27.06.2021 року в розмірі 10 164 грн.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» (код платника податків згідно з ЄДРПОУ 35017877, місцезнаходження за адресою: вул. Стельмаха, 9А, офіс 203, м. Ірпінь, Київська область, 08200) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати, що складаються зі сплати судового збору в сумі 681 грн. та витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 1 907 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 12.01.2022 року.

Головуючий В.М. Скляренко