Ухвала суду № 102544352, 10.01.2022, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 10.01.2022 Справа № 542/381/17

Провадження №1-кп/554/42/2022

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2022 року Октябрський районний суд м.Полтави:

головуючого - судді - Троцька А.І.,

при секретарі - Струкової І.П.,

за участю прокурора - Рощепа Я.В.,

обвинуваченої - ОСОБА_1 ,

захисника - Бражника А.А.,

потерпілих - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження №12017170270000011 від 06.01.2017 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених чп.п.6,13 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Октябрського районного суду м.Полтави перебувають матеріали кримінального провадження №12017170270000011 від 06.01.2017 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених чп.п.6,13 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187 КК України.

В судовому засіданні прокурор заявила та надала письмове клопотання про продовження обвинуваченій ОСОБА_1 міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строк якої закінчується 17.01.2022 року.

В обґрунтування клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою посилалася на те, що 27.01.2017 року ухвалою слідчого судді Новосанжарського районного суду Полтавської області до ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Даний запобіжний захід було неодноразово продовжено, оскільки ризики передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для обрання відносно обвинуваченої запобіжного заходу не змінились та продовжують існувати і наразі. Просила врахувати, що обвинувачена не одружена, не має на утриманні неповнолітніх дітей, не має постійного джерела доходів. Застосувати до обвинуваченої більш м`який запобіжний захід не можливо, оскільки через наявність ризиків ОСОБА_1 підлягає постійному візуальному контролю для забезпечення повного та всебічного встановлення об`єктивної істини у кримінальному провадженні.

Обвинувачена ОСОБА_1 заперечувала, просила змінити відносно неї запобіжний захід на не пов`язаний із триманням під вартою.

Захисник обвинуваченої - адвокат Бражникк А.А. заперечував проти задоволення клопотання, вказував, що відсутня необхідність в ізоляції від суспільства обвинуваченої.

Потерпілі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтримали клопотання прокурора.

Суд, вислухавши думку учасників судового засідання щодо доцільності продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, прийшов до наступного висновку.

При вирішенні питання про доцільність продовження запобіжного заходу, суд враховує вимоги статті 29 Конституції України, статті 9 Загальної Декларації прав людини, статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і статті 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.

Відповідно до вимог ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам.

Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, серед іншого, переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Встановлено, що ухвалою слідчого судді Новосанжарського районного суду Полтавської області від 27.01.2017 року до ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Відповідно до ч.4 ст. 183 КПК України, розмір застави не визначався.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 01 жовтня 2021 року вироку Полтавського районного суду Полтавської області від 28 січня 2020 року щодо ОСОБА_1 скасовано, призначено новий судовий розгляд в суді першої інстанції в іншому складі суду та продовжено строк тримання обвинуваченої під вартою на 60 днів, до 29 листопада 2021 року.

Згідно мотивувальної частини ухвали суду апеляційної інстанції знайшов за необхідне продовжити строк тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_1 , беручи до уваги мету застосування заходів забезпечення кримінального провадження, яка передбачає досягнення дієвості цього провадження (ст. 131 КПК України), необхідність попередження ризику переховування ОСОБА_1 від суду під тиском тягаря можливого відбування покарання, з метою запобігання спробам вчинити інше кримінальне правопорушення, враховуючи тяжкість злочину, а також те, що ОСОБА_1 раніше неодноразово була засуджена, в тому числі і за злочин проти життя та здоров`я особи, міцних соціальних зав`язків не має, а з матеріалів кримінального провадження підстав для зміни запобіжного заходу на більш м`який не вбачається.

Так, ухвалами Новосанжарського районного суду Полтавської області від 27 січня 2017 року та Полтавського апеляційного суду від 01 жовтня 2021 року встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та в розумінні ст. 199 КПК України, при розгляді клопотань підлягає оцінці те, чи не зменшились заявлені ризики або чи не з`явилися нові, що виправдовують тримання особи під вартою.

Слід зазначити, що після скасування Полтавським апеляційним судом вироку у даному кримінальному провадженні, його розгляд може бути розпочато з початку, у зв`язку з чим має бути проведений новий допит учасників кримінального провадження, у тому числі свідків та потерпілих, тому, на думку суду, вказаний заявлений ризик про ймовірний на них тиск не зменшився та продовжує існувати з високою ймовірністю.

Крім того, вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи.

Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, а також те, що метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, вчинити інші кримінальні правопорушення. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

З урахуванням викладеного, суд вважає, що встановлені при обранні запобіжного заходу та при його продовженні ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України наразі не зменшилися та продовжують існувати з високою ймовірністю.

Крім того, суд вважає доведеним в судовому засіданні прокурором неможливість застосування до обвинуваченої ОСОБА_1 , більш м`якого запобіжного заходу з наступних причин:

- особисте зобов`язання - не можливо застосувати у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 з метою уникнення кримінального покарання, може переховуватись від суду, впливати на свідків та потерпілих, місце проживання яких їй відомо, вчиняти нові злочини;

- особиста порука - на адресу прокуратури області та суду не надходили письмові звернення осіб, які поручаються за ОСОБА_1 ;

- застава - відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України не може бути застосована у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, який спричинив загибель людини;

- домашній арешт - не можливо застосувати у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 підлягає постійному візуальному контролю з метою запобігання вчиненню вищевказаних ризиків.

За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора та продовження обвинуваченій ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Керуючись ст.ст. 131, 132, 177, 183, 372, 376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченої - задовольнити.

Продовжити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в державній установі «Полтавська установа виконання покарань (№23)» строком на шістдесят днів, тобто до 10 березня 2022 року.

Копію ухвали направити в ДУ «Полтавська установа виконання покарань (№23)».

Ухвала підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Октябрський районний суд м.Полтави з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, протягом 7 днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали оголошено 11.01.2022 року о 13.05 год.

Суддя Октябрського районного

суду м.Полтави А.І. Троцька