Вирок № 102544257, 13.01.2022, Карлівський районний суд Полтавської області

13.01.2022

єдиний унікальний номер справи 531/2444/21

номер провадження 1-кп/531/53/22

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2022 року м. Карлівка

Карлівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Попова М.С.,

за участю секретаря - Клименко Т.М.,

прокурора - Крихтенка А.О.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Карлівка обвинувальний акт кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Львівське Карлівського району Полтавської області, українця, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, освіта вища, працюючого слюсарем ТОВ «Ланнівська МТС», військовозобов`язаного, не депутата, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

На початку серпня 2021 року у ОСОБА_1 , який, у відповідності до наказу №33-К від 23 лютого 2021 року, працював на посаді водія автотранспортних засобів - експедитора ТОВ «Ланнівська МТС», яке розташоване в с. Куми Ланнівської ОТГ Полтавського району Полтавської області, та у відповідності до посадової інструкції виконував свої посадові обов`язки по розвезенню матеріальних цінностей, а також, згідно договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 24 лютого 2021 року, був відповідальним за зберігання ввірених йому підприємством матеріальних цінностей, виник умисел на привласнення майна підприємства, а саме грошових коштів.

08 серпня 2021 року ОСОБА_1 отримав наряд на розвезення хлібопродукції з с. Ланна до м. Карлівка на автомобілі ГАЗ, державний номерний знак НОМЕР_1 , та цього ж дня, реалізуючи свій злочинний умисел, після розвезення хлібопродукції, з отриманих коштів за продукцію, умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільну небезпеку свого діяння, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, протиправно, привласнив одну купюру номіналом 500 гривень, яку замінив на сувенірну банкноту того ж номіналу та здав у бухгалтерію підприємства.

Далі, 27 вересня 2021 року ОСОБА_1 знову отримав наряд на розвезення хлібопродукції з с. Ланна до м. Карлівка на автомобілі ГАЗ, державний номерний знак НОМЕР_1 , та, доводячи свій злочинний умисел до кінця, після розвезення хлібопродукції, з отриманих коштів за продукцію, умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільну небезпеку свого діяння, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, протиправно, привласнив три купюри номіналом по 500 гривень, які замінив на сувенірні банкноти того ж номіналу та здав у бухгалтерію підприємства.

Привласнені кошти в сумі 2000 гривень ОСОБА_1 витратив на власні потреби, чим привласненим скористався в повному обсязі.

Внаслідок злочинних дій ОСОБА_1 ТОВ «Ланнівська МТС» було заподіяно матеріальні збитки на вище вказану суму.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винним себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України, визнав повністю, та повністю підтвердив час, обставини та спосіб вчинення кримінального правопорушення. У скоєному щиро розкаюється.

Представник потерпілого підприємства Козленко Т.В. в судове засідання не з`явилась. Від неї надійшла заява про розгляд справи за її відсутності. Підприємство претензій до обвинуваченого не має. При призначенні покарання покладається на розсуд суду.

З`ясувавши думку учасників судового провадження про те, які докази треба дослідити та порядок їх дослідження, визнавши, в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, враховуючи, що учасниками судового провадження не оспорюються доведеність вини обвинуваченого та кваліфікація його дій, з`ясувавши правильне розуміння обвинуваченим та іншими учасниками кримінального провадження змісту цих обставин, за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, роз`яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку, суд вважає, що обвинувачення, пред`явлене ОСОБА_1 , знайшло своє підтвердження в судовому засіданні в повному обсязі, а його дії органом досудового розслідування за ч. 1 ст. 191 КК України, як привласнення і розтрата чужого майна, яке було ввірено особі та перебувало у її віданні, кваліфіковані правильно.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд керується вимогами ст. ст. 65-67 КК України та роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» з послідуючими змінами та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Як обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого, згідно ст. 66 КК України, суд враховує щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно 67 КК України, судом не встановлено.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого: його вік; стан здоров`я; соціальне становище; відсутність даних перебування на диспансерному обліку у лікарів психіатра та нарколога; раніше не судимого; посередню характеристику за місцем проживання.

Згідно з висновком досудової доповіді щодо обвинуваченого ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, складеною Полтавським районним сектором №3 філії державної установи «Центр пробації» в Полтавській області від 30 грудня 2021 року, ризик вчинення ОСОБА_1 повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній; ризик небезпеки для суспільства або окремих осіб оцінюється як середній. Беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, а також середню ймовірність вчинення повторного кримінального правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення особи без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становити високої небезпеки для суспільства (у тому числі окремих осіб).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Під час судового розгляду, проаналізувавши поведінку обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення, його щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, наслідки суспільно небезпечного діяння, добровільне відшкодування завданих збитків, відсутність будь-яких намірів уникнути кримінальної відповідальності, зваживши на всі обставини кримінального провадження в їх сукупності, суд приходить до переконання, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень буде призначення покарання в межах санкцій ч. 1 ст. 191 КК України у виді позбавлення волі без позбавлення права обіймати певні посади. Застосувавши ст. 75 КК України, звільнити від відбування покарання з випробуванням з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України - періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

В зв`язку з тим, що на досудовому слідстві відносно ОСОБА_1 запобіжний захід не обирався, враховуючи особу обвинуваченого, суд вважає за недоцільне обирати відносно нього міру запобіжного заходу.

Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Цивільний позов та процесуальні витрати по кримінальному провадженню відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 369-371, 373-376 КПК України суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винними у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України, та призначити йому покарання у виді двох років позбавлення волі без позбавлення права обіймати певні посади.

Відповідно до ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на один рік.

Згідно ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_1 обов`язки протягом іспитового строку: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

В зв`язку з тим, що відносно ОСОБА_1 на досудовому слідстві запобіжний захід не обирався, враховуючи особу обвинуваченого, суд вважає за недоцільне обирати відносно нього міру запобіжного заходу.

Речові докази - сувенірні банкноти номіналом по 500 гривень в кількості 3-х штук, зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Полтавського апеляційного суду через Карлівський районний суд, протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Згідно ч. 6 ст. 376 КПК України, копія вироку, після його проголошення, негайно вручається обвинуваченому та прокурору.

Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя