Рішення № 102543463, 11.01.2022, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/13477/21

Провадження № 2/750/234/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2022 року м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова в складі:

судді Карапута Л.В.,

секретаря Лось А.Ю.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Прімоколект. Центр грошових вимог» про скасування обтяження на нерухоме майно,

в с т а н о в и в:

24.11.2021 року позивач звернулася до суду з позовом та подавши до суду виправлену позовну заяву 06.12.2021 року просила скасувати обтяження у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна піж реєстраційним номером обтяження № 11532221 на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 внесеного 07.05.2008 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Пантелієнко Олександром Сергійовичем за реєстраційним номером 7148018 на підставі договору іпотеки, серія та номер 1924 та вирішити питання щодо судових витрат.

В обґрунтування позову зазначила, що згідно свідоцтва від 08.10.2015 року зареєстрованого в реєстрі за №650 виданого приватним нотаріусом Пантелієнко Олександром Сергійовичем, позивач є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 45355453 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 745840174101, номер запису про іпотеку 11532278, 07.08.2008 року внесено запис про державну реєстрацію прав та їх обтяжень номер 11532221. Видавши свідоцтво про придбання нерухомого майна, що було предметом іпотеки 08.0.2015, приватним нотаріусом Пантелієнко О.С. не було вчинено дії щодо зняття заборони відчуження майна, чим порушені права власності щодо розпорядженням майном позивача. На письмову заяву Пантелієнко О.С. була надана відповідь про відмову в знятті обтяження. Згідно повідомлення іпотекодержателя ПАТ «Рафффайзен Банк Аваль» від 01.06.2016 року право вимоги банку до ОСОБА_3 колишнього власника спірної квартири за кредитним договором №014/2035/74/69574 від 07.08.2008 року були відступлені ПАТ «Вектр Банк» та потім продано ТОВ «Прімоколект», яке на даний час є іпотекодержателем майна позивача, а саме квартири, тому на підставі вимог ст.. 319, 321, 391 ЦК України та п. 5 глави 15 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 р. №296/5 нотаріус який наклав заборону, знімає заборону відчуження майна за рішенням суду, тому просила скасувати обтяження у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна піж реєстраційним номером обтяження № 11532221 на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 внесеного 07.05.2008 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Пантелієнко Олександром Сергійовичем за реєстраційним номером 7148018 на підставі договору іпотеки, серія та номер 1924.

У судове засідання позивач подала заяву про розгляд справи без її участі, просила згідно наявних документів та доказів задовольнити позов повністю.

Представник відповідача Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» подав до суду заяву про розгляд справи без участі представника.

Представник співвідповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Прімоколект. Центр грошових вимог» в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи сповіщався належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Фіксування судового засідання технічним записом не здійснювалося відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва від 08.10.2015 вбачається, що ОСОБА_1 належить на праві власності майно, що складається з однокімнатної квартири АДРЕСА_1 . Квартира, що належала іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Пантелієнком О.С. 07.05.2008 року за реєстровим №1920, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів за № 2878840, що підтверджується Витягом з Державного реєстру правочинів, виданим Пантелієнком О.С. приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу, 07 травня 2008 року за №5888327 та зареєстрованого КП «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації» Чернігівської обласної ради в книзі 218 номер запису 16292 вартістю 254298,75 грн., яке придбане ОСОБА_1 , що раніше належало ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Пантелієнком О.С. 07.05.2008 року за реєстровим №1920, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів за № 2878840, що підтверджується Витягом з Державного реєстру правочинів, виданим Пантелієнком О.С. приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу, 07 травня 2008 року за №5888327 та зареєстрованого КП «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації» Чернігівської обласної ради в книзі 218 номер запису 16292 (а.с. 6).

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 08.10.2015 року квартира АДРЕСА_1 зареєстрована за ОСОБА_1 , підставою виникнення права власності зазначено свідоцтво про придбання нерухомого майна на аукціоні з реалізації заставленого майна, серія та номер 650, виданий 08.10.2015 приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Пантелієнко О.С. (а.с. 7). Також підставою внесення запису зазначено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 25152546 від 08.10.2015.

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 08.10.2015приватним нотаріусом Пантелієнко О.С. внесено запис про іпотеку:11532278, підставою виникнення іпотеки є договір іпотеки, серія та номер 21924, виданий 07.05.2008, підставою внесення запису 6 Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ( з відкриттям розділу), індексний номер :25152546 від 08.10.2015, зазначені відомості про основне зобов`язання, де строк виконання основного зобов`язання: 07.05.2025, розмір основного зобов`язання: 34750,00 долари США, де іпотекодержателем є ВАТ Райффайзен Банк Аваль», іпотекодавець: ОСОБА_3 . Одночасно внесений запис про обтяження: 11532221, де підставою внесення запису є рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 25152546 від 08.10.2015, з видом обтяження: заборона на нерухоме майно, зареєстровано в реєстрі заборон за р. №1925/53. Особою, майно/права якої обтяжуються - ОСОБА_3 .

12.07.2021 представник ОСОБА_4 згідно довіреності від ОСОБА_1 подав письмове звернення до приватного нотаріуса Пантелієнко О.С. з метою припинення порушених прав та свобод ОСОБА_1 та з метою уникнення відшкодування матеріальної та моральної шкоди за результатами судового процесу просив вчинити дії щодо виправлення помилки, а саме при видачі свідоцтва про придбання нерухомого майна, що було предметом іпотеки 08.10.2015 року не було вчинено дії по зняттю заборони щодо відчуження майна, а навпаки вчинено таку заборону (а.с. 9).

Приватний нотаріус Пантелієнко О.С. листом від 16.07.2021 повідомив позивача, що при реалізації предмета іпотеки на його адресу не надходило повідомлення про припинення договору іпотеки, тому не було вчинено дії щодо зняття заборони щодо відчуженого майна (а.с. 10).

Разом з тим, в своєму позові позивач вказала, що згідно повідомлення іпотекодержателя ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» від 01.06.2016 року право вимоги банку до ОСОБА_3 за Кредитним договором №014/2035/74/69574 від 07.05.2008 року були відступлені ПАТ «Вектор Банк» та потім продано ТОВ «Прімоколект. Центр грошових вимог», та товариство є іпотекодержателем майна, а саме квартири АДРЕСА_1 .

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показання свідків.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.

Тобто сам суд не повинен нічого доказувати за своєю ініціативою, оскільки це - обов`язок сторін, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність. При цьому само по собі доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не звільняє позивача від виконання ним його процесуальних обов`язків, зокрема надання належних та допустимих доказів на обґрунтування своїх вимог.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначає державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, як офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч.1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстр речових прав на нерухоме майно - це єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об`єкти та суб`єкти цих прав.

Відповідно до ст. 73 Закону України «Про нотаріат», нотаріус за місцем розташування жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, іншого нерухомого майна чи місцем розташування земельної ділянки, або за місцезнаходженням однієї із сторін правочину накладають заборону їх відчуження: за повідомленням установи банку, підприємства або організації про видачу громадянину позик (кредиту) на будівництво, капітальний ремонт чи купівлю жилого будинку (квартири); при посвідченні договору довічного утримання; при посвідченні договору про заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна; за повідомленням іпотекодержателя; в усіх інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п. 74,75 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року № 868, для проведення державної реєстрації обтяжень речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення обтяжень таких речових прав, та інші документи, визначені цим Порядком. Документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно є: рішення суду щодо обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили; рішення державного виконавця щодо обтяження речових прав на нерухоме майно; інші акти відповідних органів державної влади та посадових осіб згідно із законом.

Відповідно до Положення про Єдиний держаний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 09.06.1999 р. №31/5, зареєстрованим в Мін`юсті 10.06.1999 р. за № 364/3657, реєстр заборон це електронна база даних, яка містить відомості про обтяження нерухомого майна, а саме: накладені заборони та арешти нерухомого майна; вилучення записів про заборони відчуження та арешти нерухомого майна; тимчасові застереження щодо нерухомого майна та видані витяги з реєстру заборон.

Реєстраторами реєстру заборон є державні нотаріальні контори, державні нотаріальні архіви, приватні нотаріуси, які уклали відповідні договори з адміністратором і мають повний доступ до реєстру заборон через комп`ютерну мережу; державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України та його регіональні філії в частині внесення відомостей щодо податкових застав та арештів, накладених органами державної влади.

Відповідно до п.п.2.1.1 п.2.1 Положення, підставами для внесення до реєстру заборон відомостей про накладення (зняття) заборони та арештів на об`єкти нерухомого майна є накладення (зняття) державною нотаріальною конторою або приватним нотаріусом реєстратором заборони відчуження на об`єкти нерухомого майна.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч.5 ст.3 Закону України «Про іпотеку», іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

При цьому ч.1 ст. 575 ЦК України визначає іпотеку як окремий вид застави нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

У відповідності до вимог ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Іпотека та обтяження (заборона розпоряджатися заставним нерухомим майном) підлягають державній реєстрації прав (ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Положеннями ст.17 Закону України "Про іпотеку", визначені підстави припинення іпотеки, а саме іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Також, дії нотаріуса щодо зняття заборони відчуження майна та припинення обтяжень, регулюються положеннями "Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України" , затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, а також положеннями ЗУ "Про нотаріат".

Так, відповідно до статті 74 Закону України «Про нотаріат» нотаріус знімає заборону відчуження нерухомого майна на підставі отриманого повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, припинення чи розірвання договору довічного утримання, та в інших випадках, передбачених законодавством.

Для зняття заборони необхідно подати до нотаріуса відповідну заяву, до якої додаються необхідні підтверджуючі документи. До нотаріуса може звертатись з заявою про зняття заборони як іпотекодержатель, так і іпотекодавець, за умови подання безспірних доказів виконання зобов`язання.

З метою перевірки факту звернення до нотаріуса належного іпотекодержателя, або подання іпотекодавцем повідомлення про виконання основного зобов`язання/припинення іпотечного договору, виданого належним іпотекодержателем (враховуючи непоодинокі факти відступлення прав за іпотечними договорами), нотаріус перед вчиненням дії щодо зняття заборони відчуження нерухомого майна перевіряє вказані факти шляхом одержання Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

При одержанні заяви та підтверджуючих документів, на виконання п. 6.1. Глави 15 Розділу ІІ Порядку, нотаріус реєструє таку заяву у журналі реєстрації вхідних документів, та робить відповідні відмітки в реєстрі для реєстрації заборон і арештів та в алфавітній книзі обліку заборон відчуження і арештів нерухомого майна.

Нотаріус знімає заборону відчуження майна при одержанні повідомлення, зокрема: кредитора про погашення позики; про припинення (розірвання, визнання недійсним) договору застави (іпотеки); про припинення договору іпотеки у зв`язку з набуттям іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, після припинення договору іпотеки у зв`язку з відчуженням іпотекодержателем предмета іпотеки; за рішенням суду; в інших випадках, передбачених законом.

Слід також зазначити, що обмеження та обтяження вносяться до державного реєстру і при переході прав не підлягають перереєстрації.

Припинення обмежень та обтяжень здійснюється на підставі заяв особи до якої перейшли права.

Відповідно до п.9 ст. 49 Закону України «Про нотаріат», на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов`язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржується до суду.

Порушення нотаріусом вимог закону і безпідставна відмова у вчиненні нотаріальних дій не може бути підставою для звернення з позовом до кредиторів.

Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст.13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом норм процессуального права з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства та принципу змагальності сторін, саме на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому суд під час розгляду справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати до участі у справі співвідповідача та повинен вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і щодо тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Частиною 4 статті 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд відмовляє у задоволенні позову.

За змістом статей 51 та 175 ЦПК України на позивача покладений обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, зокрема відповідачів, які залучені до участі у справі позивачем. Суд з власної ініціативи позбавлений права залучати до участі у справі належного відповідача.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц (пункт 41); від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49); від 21.11.2018 у справі №127/93/17-ц (пункт 50); від 12.12.2018 у справі № 570/3439/16-ц (пункти 37, 54); від 12.12.2018 у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4)).

Водночас позивач не залучив до розгляду справи нотаріуса, а позовні вимоги, що виникли у зв`язку із відмовою у вчиненні нотаріальної дії, заявив до кредиторів. Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права суперечить ст. 50 Закону України «Про нотаріат», а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 141, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

в задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Прімоколект. Центр грошових вимог» про скасування обтяження на нерухоме майно, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 13.01.2022.

Суддя Л.В. Карапута