Рішення № 102543451, 12.01.2022, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 751/1185/20

Провадження № 2/750/25/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2022 року м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова в складі:

судді Карапута Л.В.,

секретаря Лось А.Ю.,

за участі представника позивача - Блохіної Н.В., представника Чернігівської обласної прокуратури - Косової О.А., представника Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України в Чернігівській області - Устименко І.Г.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України в Чернігівській області, Чернігівської обласної прокуратури про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду,

в с т а н о в и в:

21.02.2021 позивач звернувся до Новозаводського районного суду м. Чернігова з позовом до Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України в Чернігівській області, Чернігівської обласної прокуратури про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду та просить стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області шляхом списання з Єдиного казначейського рахунку, призначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури і суду 170028 грн. 00 коп. в якості відшкодування моральної шкоди та стягнути за рахунок державного бюджету кошти за оплату правової допомоги адвоката в сумі 42000 грн. 00 коп.

Заявлені вимоги позивач мотивує тим, що вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 06.08.2015 року ОСОБА_1 був визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України та призначено покарання у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України позивача звільнено від відбування покарання з випробуванням, якшо протягом іспитового строку у 2 роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки. Не погоджуючись з таким вироком, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу про скасування вказаного вище вироку та закриття провадження. Зазначає, що 15.02.2016 року апеляційним судом Чернігівської області апеляційна скарга залишена без задоволення, а оскаржуваний вирок без змін. Вказує, що не погоджуючись з таким рішення Апеляційного суду Чернігівської області, захисником позивача була подана касаційна скарга, яка 22.09.2016 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ була задоволена частково, а саме: вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 06.08.2015 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 15.02.2016 року скасовано і призначено новий розгляд в суді першої інстанції. За наслідками нового розгляду, вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 23.06.2017 року, ОСОБА_1 був визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України та призначене йому покарання у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України позивача звільнено від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку в 1 рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки. Не погоджуючись з таким вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 23.06.2017 року, позивачем та його захисником була подана апеляційна скарга. Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 27.02.2019 року скаргу було задоволено, вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 23.06.2017 року - скасовано, а кримінальне провадження закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України, в зв`язку з відсутністю в діях складу кримінального правопорушення. З огляду на викладене, вважає, що під час незаконного перебування під слідством та незаконного засудження (загальний час перебування під слідстом і судом становить 31 місяць) йому було завдано страждань, внаслідок незаконного притягнення його до кримінальної відповідальності та незаконного перебування під слідством і судом, які полягають у порушенні нормальних життєвих зв`язках, погіршення відносин з оточуючими людьми, необхідністю прикладення додаткових зусиль для організації свого життя, душевних стражданнях, які вплинули на його здоров`я, тому сума 170 028 грн. 00 коп. є гарантований Законом мінімальний розмір моральної шкоди.

19.03.2021 року представник Державної казначейської служби України подала письмовий відзив на позовну заяву в якому просила відмовити в задоволенні позову, оскільки казначейство жодних прав та інтересів позивача не порушувало, не вступало у правовідносини з ним і жодної шкоди позивачеві не завдавало, то відповідно до вимог Конституції України, Цивільного кодексу України, інших актів законодавства Казначейство не може нести відповідальність за шкоду завдану позивачу діями інших суб`єктів. Державні органи як юридичні особи несуть юридичну відповідальність лише за

своїми договірними зобов`язаннями. Держава не відповідає по зобов`язаннях державних організацій, які є юридичними особами, а ці організації не відповідають по зобов`язаннях держави. Така юридична особа, відповідає за своїми зобов`язаннями коштами, які є в розпорядженні. Однак, позивачем не доведено причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та тяжкими фізичними та моральними стражданнями, на які посилається позивач, так як позивачем не надано жодних доказів того, що ці фізичні та моральні страждання виникли внаслідок дій відповідача.

20.03.2020 представник Головного управління Державної казначейської служби України в Чернігівській області подав до суду відзив на позовну заяву в якому просив відмовити в задоволенні позову з підстав того, що дії Головного управління відносно позивача незаконними не визнано, крім того позивачем не обгрунтовано факт заподіяння йому моральних чи фізичних страждань, втрат немайного характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі.

27.03.2020 представник Прокуратури Чернігівської області подав відзив на позовну заяву в якому просив відмовити в задоволенні позову посилаючись на відсутність в матеріалах справи належних доказів незаконності рішень, дій чи бездіяльності прокуратури, недоведеність факту заподіяння шкоди позивачу та причинного зв`язку між ними, необгрунтованість розміру такої шкоди та підстав для її стягнення.

Рішенням Новозаводського районного суду міста Чернігова від 14.05.2020 року возов ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України в Чернігівській області, прокуратури Чернігівської області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно - розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду - задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 42000 (сорок дві тисячі) грн. 00 коп. на відшкодування понесених витрат на правову допомогу у кримінальному провадженні, шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку, призначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно - розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду. В задоволенні позову в іншій частині відмовлено. Судові витрати зі сплати судового збору віднесено на рахунок держави.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 18.11.2020 року апеляційні скарги ОСОБА_1 і Державної казначейської служби України задоволено частково. Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 14.05.2020 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Десянського районного суду м. Чернігова.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 07.12.2020 року справу прийнято до провадження судді та відкрито провадження по справі.

17.12.2020 року представник Головного управління Державної казначейської служби України в Чернігівській області подав до суду відзив на позовну заяву в якому просив відмовити в задоволенні позову з підстав того, що Головне управління не є органом, що здійснює безспірне списання коштів державного бюджету за судовим рішенням, жодної шкоди позивачу не заподіювало, у правовідносини з ним не вступало, жодних прав та законних інтересів позивача не порушувало, тому вимога позивача щодо стягнення суми моральної шкоди з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області є безпідставною.

18.12.2020 представник Державної казначейської служби України подала письмовий відзив на позовну заяву в якому просила відмовити в задоволенні позову, оскільки розмір відшкодування моральної шкоди не є адекватним завданій шкоді, не випливає з обставин справи та не підтверджується доказами, а вказана сума шкоди є завищена і не відповідає дійсності.

24.12.2020 представник Головного управління Державної казначейської служби України в Чернігівській області подав до суду відзив на позовну заяву в якому просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що додані до позовної заяви матеріали не містять жодного рішення суду про визнання дій відповідачів або органу Казначейства протиправними або неправомірними внаслідок чого порушено право позивача.

24.12.2020 представник Чернігівської обласної прокуратури подав відзив на позовну заяву в якому просив відмовити в задоволенні позову посилаючись на підстави викладені у відзиві від 27.03.2020.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 24.12.2020 року закрито підготовче провадження у цивільній справі та призначено до судового розгляду по суті на 25.01.2021 року.

Ухвалою Верховного Суду від 21.12.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Чернігівського апеляційного сулду від 18 листопада 2020 року. Витребувано з Деснянського районного суду міста Чернігова цивільну справу №751/1185/20 за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України в Чернігівській області, прокуратури Чернігівської області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

Ухвалою Верховного Суду від 14.07.2021 року касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 18.11.20220 року, відкрите на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України, закрито.

25.10.2021 року представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог та збільшення розміру моральної шкоди, в якій просить стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з Єдиного казначейського рахунку, призначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури і суду 700000 грн. 00 коп. в якості відшкодування моральної шкоди та стягнути за рахунок державного бюджету кошти за оплату правової допомоги адвоката в сумі 42000 грн. 00 коп.

01.11.2021року представник Державної казначейської служби України та представник Головного управління Державної казначейської служби України в Чернігівській області подали відзив на заяву про уточнення позовних вимог в якому просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

08.11.2021 року представник Чернігівської обласної прокуратури подав відзив на заяву про уточнення позовних вимог, в якому просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, оскільки розмір моральної шкоди в сумі 170028 грн позивачем визначений на підставі ч. 3 ст. 13 Закону України «про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратіри і суду», як відшкодування моральної шкоди за час перебування під сліством, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, який у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їз тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, епутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можоивість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Таким чином, саме по собі визначення моральної шкоди у мінімально можливому розмірі, без надання наледного обгрунтування обставинам, зумовленими вищезгаданими чинниками, не можна вважати правильним, законним та обгрунтованим. Одночасно на підставі ч. 2 ст. 49 ЦПК України подану заяву про збільшення позовних вимог просила залишити без задоволення.

У судовому засіданні представник позивача просила позов задовольнити.

Представник Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України в Чернігівській області просила відмовити в задоволенні позову та зазначила, що розмір моральної шкоди може визначатися на підставі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що діють на час розгляду справи.

Представник Чернігівської обласної прокуратури просила відмовити взадоволенні позову, оскільки прийняття судом рішення про закриття кримінального провадждення відносно ОСОБА_1 є результатом реалізації принципу змагальності, встановленого ст. 22 КПК України, а не наслідком незаконних дій під час досудового розслудвання.

У справі встановлено наступне.

13.11.2014 о 16 год. 00 хв. старшим слідчим слідчого відділу Чернігівського міського відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області за погодженням прокурора прокуратури м. Чернігова повідомлено ОСОБА_1 про те, що він підозрюється в умисному невиконанні постанови Чернігівського районного суду від 07.04.2009, яка набрала законної сили, тобто в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, що підтверджується копією повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення від 13.11.2014 (а.с. 4).

10.01.2015 стосовно ОСОБА_1 старшим слідчим слідчого відділу Чернігівського міського відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області складено обвинувальний акт за вищевказаною статтею, який затверджено старшим прокурором відділу прокуратури м. Чернігова 12.01.2015 (а.с. 5).

Вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 06.08.2015 у справі № 750/2994/15-к ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, та призначено йому покарання у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі; на підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного судом покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку у 2 роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки (копія цього вироку на арк. 6-8). Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 15.02.2016 цей вирок залишено без змін (а.с. 9-11).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.09.2016 вищевказані вирок суду І інстанції та ухвалу апеляційного суду скасовано, а справу призначено на новий розгляд в суді І інстанції (а.с. 12-14).

Вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 23.06.2017 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, і призначено йому покарання у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі; на підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік (копія вироку на арк. 15-18). Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 27.02.2019 цей вирок скасовано, а кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 закрито на підставі ст. 284 ч. 1 п. 3 КПК України, у зв`язку з відсутністю в діях останнього складу кримінального правопорушення (а.с. 22-24).

Таким чином, кримінальне переслідування позивача тривало 3 роки 3 місяці 14 днів (з 13 листопада 2014 року по 27 лютого 2019 року).

Копією договору про надання правової допомоги, розрахунками витрат на цю допомогу і квитанціями від 14.11.2014, 01.08.2015, 01.02.2016, 29.04.2016, 08.01.2017, 15.07.2017, 14.02.2020 на загальну суму42000 грн 00 коп. підтверджується оплата ОСОБА_1 послуг адвоката Блохіної Н.В. (а.с. 20-21, 19- 37).

Аналізуючи норми права, що регулюють спірні правовідносини, та обставини справи, суд доходить таких висновків

Згідно пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема у випадку законного ув`язнення особи після засудження її компетентним судом.

Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ст. 3 Конституції України). Відповідно до ч. 5 ст. 9, ч. 6 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ст. 38 Декларації прав і свобод людини та громадянина, п. 5 ст. 5 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, враховуючи рішення Європейського Суду від 08.06.1976р. у справі «Енгель та інші проти Нідерландів» та рішення від 02.12.1986р. у справі «Боцано проти Франції», кожен, хто став жертвою арешту, затримання, засудження, має право на відшкодування шкоди.

Також пунктом 5 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, хто є потерпілим від арешту або затримання, здійсненого всупереч положенням цієї статті, має забезпечене правовою санкцією право на відшкодування.

Відповідно до вимог ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

За правилами статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

У ч. 2 ст. 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, якщо шкоду завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування, як запобіжного заходу, тримання під вартою.

За приписами ч. 1 ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями чи дією органу державної влади, відшкодовується державою незалежно від вини цього органу. Згідно з ч. 1 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, відшкодовується Державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду; право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду виникає у разі закриття кримінальної справи органом попереднього (досудового) слідства.

Відповідно до вимог ст.1 Закону України від 01.12.1994 року № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянину внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Стаття третя вказаного Закону передбачає відшкодування громадянинові моральної шкоди.

За вимогами статей 2, 4 Закону України № 266/94-ВР право на відшкодування шкоди у порядку та у розмірах, визначених цим Законом, виникає у випадку постановлення виправдувального вироку суду; відшкодування моральної шкоди проводиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визначаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом, згідно з частинами 1, 3 ст. 13 Закону України № 266/94-ВР проводиться за рахунок коштів державного бюджету і не може бути меншим одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Отже, межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.

Оскільки розмір мінімальної заробітної плати станом на день подання позову у лютому 2020 року становить 4723,00 грн., тому за розрахунком позивача, його моральна шкода визначена з такого розрахунку: (36 місяців х 4723 грн = 170028 грн).

Згідно зі ст. 4 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" № 266 від 01.12.1994, відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету.

Таким чином, встановивши обставини справи та оцінивши в сукупності докази, враховуючи норми ч. 3 ст. 13 Закону України № 266, яка визначає мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством та судом не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць, суд дійшов висновку про розумність, виваженість та справедливість відшкодування моральної шкоди позивачеві у вищевказаній сумі. При цьому, суд визнає страждання, заподіяні позивачу, що призвели до погіршення та позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру, які виразилися і в тому числі, що позивач з 26.02.2016 року по 19.10.2016 року перебував на обліку в Деснянському відділі КВІ м. Чернігова по виконанню вироку та був знятий з обліку на підставі ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.09.2016 року.

Доводи відповідачів у відзивах на позов про відсутність обґрунтування позивачем завданої йому моральної шкоди спростовуються як змістом позовної заяви, так і поясненнями представника позивача у ході судового розгляду справи. Інші доводи Державної казначейської служби України не відповідають положенням діючого законодавства України, що випливає зі змісту викладеного вище.

Разом з тим, враховуючи положення п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України подану заяву про збільшення позовних вимог після закінчкення підготовчого засідання суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяу, про що зазначає у рішенні суду на підставі ч. 5 ст. 49 ЦПК України.

Згідно з п. 4 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», у наведених у статі 1 цього Закону випадках громадянину відшкодовуються суми, сплачені останнім у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги.

В судовому засіданні встановлено, що захисник позивача ОСОБА_1 - адвокат Блохіна Н.В. добросовісно приймала участь під час досудового розслідування та судового розгляду по кримінальному обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, а саме з 14.11.2014 року по 27.02.2019 року, що доводиться матеріалами кримінальної судової справи № 750/29941/15к провадження № 1-кп/750/59/17, які були досліджені в судовому засіданні.

Правничу допомогу позивачу надавала адвокат Блохіна Н.В. на підставі договору про надання правової допомоги від 18.03.2014 на загальну суму 42000 грн.

Крім того, на обґрунтування позовних вимог про відшкодування витрат на правову допомогу, позивач надав такі документи: квитанція № б/н від 14.11.2014, копія договору про надання правової допомоги від 18.03.2014 року, розрахунок оплати витрат на правову допомогу від 14.11.2014 року, квитанцію № б/н від 01.08.2015, розрахунок оплати витрат на правову допомогу від 01.08.2015 року, квитанцію №б/н від 01.02.2016, розрахунок оплати витрат на правову допомогу від 01.02.2016 року, квитанцію № б/н від 29.04.2016, розрахунок оплати витрат на правову допомогу від 29.04.2016 року, квитанцію №б/н від 08.01.2017, акт від 08.01.2017 року про прийняття - передачу наданої правової (правничої) допомоги відповідно до Договору про надання правової (правничої) допомоги від 18.02.2014, квитанцію № б/н від 15.07.2017 року, акт від 15.07.2017 року про прийняття - передачу наданої правової (правничої) допомоги відповідно до Договору про надання правової (правничої) допомоги від 18.02.2014, квитанцію №б/н від 14.02.2020, договір про надання правової допомоги від 14.02.2020, розрахунок оплати витрат на правову допомогу від 14.02.2020 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 393, ордер, довідка про взяття на облік платика податків, відомості щодо якого не підлягають включенню до ЄДР. (а.с. 19-21, 25-40)

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне вимоги щодо стягнення на його користь коштів за оплату правової допомоги адвоката задовольнити частково в розмірі 41500 грн., оскільки суд не убачає законних підстав для стягнення витрат на правову допомогу адвоката в кримінальній справі у розмірі 500 грн. на виготовлення копій документів та екземплярів під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, так як представником позивача не подано належних доказів їх виконання за Актом від 14.11.2014 року (а.с. 21 зв.).

Суд зазначає, що обидві сторони у цій справі згідно із Законом України «Про судовий збір», якій набрав чинності з 01.11.2011, звільнені від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 141, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України в Чернігівській області, Чернігівської обласної прокуратури про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) у відшкодування моральної шкоди в розмірі 170028 грн. 00 коп. шляхом безспірного списання коштів Державною казначейською службою України (місце знаходження: вул. Бастіонна, 6, м. Київ, код Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України 37567646) з єдиного казначейського рахунку, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 41500 грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 13.01.2022.

Суддя Л.В. Карапута