Рішення № 102543196, 13.01.2022, Білозерський районний суд Херсонської області

Справа № 648/3151/21

Провадження № 2/648/144/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2022 року смт. Білозерка

Білозерський районний суд Херсонської області в складі

головуючого судді Бугрименка В.В.,

за участю секретаря судового засідання Тищенко Т.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійні вимоги, Білозерський районний відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №3980, вчинений 23 січня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» коштів, зокрема, заборгованості за кредитним договором №646519296 від 8 квітня 2014 року, у розмірі 9050 гривень 85 копійок. Позов обґрунтовано тим, що виконавчий напис здійснено з порушенням порядку вчинення таких написів, оскільки кредитний договір нотаріально посвідчено не було, з дня виникнення права вимоги до неї минуло більше трьох років.

30 листопада 2021 року відкрито провадження у справі. Визначено судовий розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

30 листопада 2021 року задоволено заяву позивача про забезпечення позову, зупинено стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» за виконавчим написом №3980 від 23 січня 2020 року.

Відзив на позовну заяву не подано.

В судове засідання позивач не з`явилася, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

Представник відповідача та третьої в судове засідання також не з`явилися, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, надали заяви про розгляд справи за їх відсутності. В заяві представник відповідача зазначив, що позов визнає повністю.

Дослідивши письмові докази наявні в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Суд установив, що 8 квітня 2014 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень»», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», укладено кредитний договір №646519296. Відповідно до договору ОСОБА_1 отримала кредит в сумі 5166 грн., строком на 48 місяців. Вказаний договір нотаріально посвідчено не було.

В січні 2020 року представник відповідача звернувся до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису.

23 січня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. вчинено виконавчий напис №3980, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» заборгованості за кредитним договором №646519296 від 8 квітня 2014 року, зокрема, за тілом кредиту 3870 грн. 01 коп., за процентами та комісією - 2460 грн. 25 коп., пеню - 2569 грн. 69 коп. та плату за вчинення виконавчого напису - 150 грн., а всього 9050 грн. 85 коп..

За вказаним виконавчим написом третьою особою відкрито виконавче провадження №66128284.

Зазначені обставини підтверджуються копією кредитного договору, виконавчого напису №3980 від 23 січня 2020 року, копією постанови державного виконавця від 22 липня 2021 року.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 39 Закону України «Про нотаріат» (далі Закон), порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.

Відповідно до статті 87 Закону, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону визначено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі Порядок) визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Згідно до підпункту 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку, при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку.

Відповідно до пункту 1 Переліку стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі нотаріально посвідчених договорів, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року, у справі № 826/20084/14, визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, у тому числі в частині доповнення переліку після розділу Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами новим розділом такого змісту: Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин

2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості . Постанова набрала законної сили з моменту проголошення.

Оскільки оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 23 січня 2020 року, тобто після набрання законної сили вказаною постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року, нотаріусу надано кредитний договір, який не посвідчено нотаріально, отже, такий документ не може бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 березня 2020 року, у справі № 757/24703/18-ц.

Згідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Крім того, строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису, в контексті застосування положень статті 88 Закону України «Про нотаріат», безпосередньо пов`язаний із позовною давністю, встановленою ЦК України. Фактично законом визначено, що строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису є таким самим, що й позовна давність для звернення до суду.

З кредитного договору вбачається, що договором встановлено строку виконання зобов`язання, а саме, 48 місяців.

Згідно ст. 259, ч.1, п.1 ч.2 ст.258 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)

Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Враховуючи, що з дня виникнення права вимоги до позивача до дня звернення до нотаріуса минуло більше трьох років, суд погоджується з доводами позивача, що оскаржений виконавчий напис вчинено з порушенням положень ст.88 Закону щодо строку виникнення у відповідач права вимоги. Зазначена обставина залишилась поза увагою нотаріуса.

Згідно до частини третьої статті 206 ЦПК, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Враховуючи встановлені обставини, суд приймає визнання позову відповідачем, оскільки таке визнання не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, у зв`язку з чим, є підстави для задоволення позову та ухвалення рішення у справі.

Зі змісту ч.1 ст.141 ЦПК вбачається, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем понесені судові витрати зі сплати судового збору при поданні позовної заяви в сумі 908 грн. та заяви про забезпечення позову в сумі 454 грн..

Частино першою статті 142 ЦПК визначено, що у разі, зокрема, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Оскільки відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, з останнього на користь позивача необхідно стягнути 50% сплаченого судового збору, а інші 50 % судового збору мають бути повернуті позивача з державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 7-13, 141, 223, 264-268 ЦПК України, на підставі ст.ст.87, 88 Закону України «Про нотаріат», суд,

У Х В А Л И В

Позов задовольнити.

Визнати виконавчий напис №3980, вчинений 23 січня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Миколайовичем про стягнення з ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» заборгованості в розмірі 9050 гривень 85 копійок, таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 681 (шістсот вісімдесят одну) гривню.

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, що становить 681 (шістсот вісімдесят одну) гривню, сплаченого при поданні позовної заяви (квитанція №0.0.2357826313.1 та № 0.0.2357827314.1 від 27 листопада 2021 року).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Херсонського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», місце знаходження: Київська область, м.Ірпінь, вулиця Стельмаха, 9а, офіс 203; ЄДРПОУ 35017877

Суддя: В.В. Бугрименко