Рішення № 102539118, 01.12.2021, Баришівський районний суд Київської області

Справа № 355/927/20

Провадження № 2/355/131/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2021 року

Баришівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Червонописького В.С.,

секретаря судового засідання Ющенко Л.А., Котенко Л.О.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Службу у справах дітей та сім`ї Броварської районної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області про скасування усиновлення,-

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий виклад позовних вимог і заперечень відповідача.

05.08.2020 за вх.№ 4519 ОСОБА_1 (далі позивач 1), ОСОБА_2 ( далі позивач 2) звернулися з позовною заявою до Службу у справах дітей та сім`ї Броварської районної державної адміністрації (далі відповідач), третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області про скасування усиновлення.

В обґрунтування своїх вимог зазначали, що вони є усиновителями неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до рішення суду.

Проте, не дивлячись на всі їхні зусилля, незалежно від їх волі та бажання, відносини із усиновленою дитиною не складаються, дитина відмовляється називати їх татом та мамою, відмовляється виконувати будь-які їхні прохання, взагалі їх не розуміє та як наслідок цього, між ними склалися стосунки, які є неможливими для їх спільного сумісного проживання і виконання позивачами своїх батьківських обовязків.

Просить суд постановити рішення, яким скасувати рішення Баришівського районного суду Київської області від 12.11.2018 року про усиновлення малолітнього ОСОБА_3 , внести зміни до свідоцтва про народження дитини, змінивши прізвище та по-батькові, які були до його усиновлення, а саме прізвище з « ОСОБА_3 » на « ІНФОРМАЦІЯ_2 », по батькові з « ОСОБА_3 » на « ІНФОРМАЦІЯ_2 », а також зняти з реєстрації усиновленого ОСОБА_3 з місця його теперішнього проживання за адресою : АДРЕСА_1 .

Служба у справах дітей та сім`ї Броварської районної державної адміністрації Київської області проти заявленого позову заперечує пояснивши, що 23.11.2021 року на засіданні Комісії з питань захисту прав дитини було розглянуто питання доцільності ( недоцільності) скасування усиновлення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відносно малолітнього ОСОБА_3 . За результатами даного розгляду, комісія прийшла до висновку про недоцільність скасування даного усиновлення.

ІІ. Заяви і клопотання сторін

07.10.2020 за вх.№ 6044 надійшла заява про проведення попереднього судового засідання без представника служби у справах дітей та сім`ї Баришівської РДА (а.с.38).

07.10.2020 за вх.№ 6053 від представника позивачів надійшло клопотання про витребування доказів ( а.с.39).

07.10.2020 за вх.№ 6054 надійшла заява від позивачів та їхнього представника про проведення попереднього судового засідання без їхньої участі (а.с.40).

03.11.2020 за вх.№ 6661 надійшла заява від представника органу опіки і піклування Фастівської РДА про проведення судового засідання без їхньої участі (а.с.53).

24.11.2020 за вх.№ 6054 надійшла заява від позивачів та їхнього представника про проведення судового засідання без їхньої участі (а.с.57).

08.12.2020 за вх.№ 7450 від представника позивачів надійшло клопотання про витребування доказів (а.с.68).

12.04.2021 за вх.№ 2412 надійшло клопотання про заміну неналежного відповідача належним (а.с.122).

30.11.2021 за вх.№ 7423 надійшла заява від представника органу опіки і піклування Фастівської РДА про проведення судового засідання без їхньої участі (а.с.53).

ІІІ. Процесуальні дії по справі

Протокол щодо неможливості автоматизованого розподілу судової справи між суддями ( а.с.24).

Відповідно до розпорядження керівника апарату суду від 06.08.2020 року № 161 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи (а.с.25).

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 12.08.2020 розгляд даної справи визначений судді Коваленку К.В. (а.с.26).

Ухвала судді від 21.08.2020 про залишення позовної заяви без руху (а.с.27).

18 вересня 2020 року постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі та призначення справи за правилами загального позовного провадження (а.с.34).

10 грудня 2020 року постановлено ухвалу про витребування доказів (а.с.70).

Відповідно до розпорядження керівника апарату суду від 07.07.2021 року № 684 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи (а.с.125).

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 07.07.2021 розгляд даної справи визначений судді Червонопиському В.С. (а.с.126).

25 серпня 2021 року ухвала про прийняття справи до розгляду а.с.127).

07 вересня 2021 року ухвала суду про заміну сторони по справі (а.с.132).

Судом на підставі частини другої статті 247 Цивільно процесуального кодексу України (далі ЦПК), у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІV. Фактичні обставини справи встановлені судом та зміст спірних правовідносин

Відповідно до положень ст.51 Конституції України, ст.5 СК України держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, забезпечує охорону прав матері та батька, створює умови для зміцнення сім`ї. Ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України.

Згідно зі ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до змісту статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (ч. 1). Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами (ч. 2).

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону (ч. 6).

Згідно зі ст.207 СК України, усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім`ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку, передбаченого ст.282 СК України. Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя.

Частинами 3-5 ст.232 СК України визначено, що з моменту усиновлення виникають взаємні особисті немайнові та майнові права і обов`язки між особою, яка усиновлена (а в майбутньому - між її дітьми, внуками), та усиновлювачем і його родичами за походженням. Усиновлення надає усиновлювачеві права і накладає на нього обов`язки щодо дитини, яку він усиновив, у такому ж обсязі, який мають батьки щодо дитини. Усиновлення надає особі, яку усиновлено, права і накладає на неї обов`язки щодо усиновлювача у такому ж обсязі, який має дитина щодо своїх батьків.

За змістом статті 207 СК України усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім`ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку, передбаченого статтею 282 цього Кодексу. Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя.

Судом встановлено, що рішенням Баришівського районного суду Київської області від 12 листопада 2018 року справа № 355/1515/18 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 усиновили малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якому після вступу рішення в законну силу було присвоєно прізвище ОСОБА_3 .

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 29 грудня 2018 року проживав та є зареєстрованим разом з усиновлювачами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , перебував на їхньому утриманні і навчався в шкільному закладі с. Веприк (Веприцька ЗОШ ОЗНЗ І-ІІІ ступеню).

У частині першій статті 238 СК України визначено, що усиновлення може бути скасоване за рішенням суду, якщо: 1) воно суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання; 2) дитина страждає недоумством, на психічну чи іншу тяжку невиліковну хворобу, про що усиновлювач не знав і не міг знати на час усиновлення; 3) між усиновлювачем і дитиною склалися, незалежно від волі усиновлювача, стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов`язків.

Отже, в контексті положень про усиновлення та батьківство, усиновитель робить свідомий та виважений вибір набути прав батька (матері) стосовно дитини, яка не є його кровною, та приймає на себе кореспондуючий цьому обов`язок стати рідною людиною цій дитині, вживати всіх можливих заходів та дій в інтересах дитини, займатися питаннями її виховання та розвитку таким чином і обсягом, яке в мінімальному значенні закріплено у законодавстві та диктується загальними уявленнями про батьківство. При цьому зовнішньо також має прослідковуватися те, що дитина відчуває, що вона перебуває в такому оточенні, яке забезпечить їй у необхідному випадку допомогу, зокрема і на її прохання у звичайних побутових обставинах.

Згідно із статтею 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яку ратифіковано постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Статтею 5 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають відповідальність, права і обов`язки батьків і у відповідних випадках членів розширеної сім`ї чи общини, як це передбачено місцевим звичаєм, опікунів чи інших осіб, що за законом відповідають за дитину, належним чином управляти і керувати дитиною щодо здійснення визнаних цією Конвенцією прав і робити це згідно зі здібностями дитини, що розвиваються.

Відповідно до частини першої, четвертої статті 14 Європейської конвенції про усиновлення дітей (ратифіковано Законом № 3017-VІ (3017-17) від 15 лютого 2011 року із застереженням та заявою) усиновлення може бути скасовано або визнано недійсним лише за рішенням компетентного органу. Найвищі інтереси дитини завжди мають перевагу. Усиновлення може бути скасовано до досягнення дитиною повноліття лише на підставі серйозних обставин, передбачених законом.

Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України у пункті 12 постанови «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року № 3 усиновлення може бути скасовано або визнано недійсним тільки за рішенням суду за позовами батьків, усиновлювача, опікуна, піклувальника, органу опіки та піклування, прокурора, а також усиновленої дитини, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно пункту 13 зазначеної постанови усиновлення може бути скасоване, якщо: воно суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання; між усиновлювачем і дитиною незалежно від його волі склалися стосунки, які роблять неможливим виконання ним своїх батьківських обов`язків.

Крім того, вказана постанова наголошує, що основною причиною скасування усиновлення є невідповідність усиновлення інтересам усиновленої дитини, незабезпечення їй сімейного виховання. Цим поняттям охоплюються усі аспекти правовідношення із усиновлення, як винного, так і невинного характеру зі сторони усиновлювача. До таких обставин, зокрема, слід віднести відсутність взаємної злагоди в силу особистих якостей усиновлювача та (або) усиновленого, в результаті чого усиновлювач не користується авторитетом у дитини або дитина не відчуває себе членом сім`ї усиновлювача та інших обставин, що негативно впливають на емоційний стан дитини.

Положеннями ч.ч.1, 2 ст.14 Європейської конвенції про усиновлення дітей (переглянута), яка ратифікована Законом України №3017-VI від 15 лютого 2011 року регламентовано, що усиновлення може бути скасовано або визнано недійсним лише за рішенням компетентного органу. Найвищі інтереси дитини завжди мають перевагу. Усиновлення може бути скасовано до досягнення дитиною повноліття лише на підставі серйозних обставин, передбачених законом.

Позивачі, як на правову підставу для скасування усиновлення, посилаються на п. 3 ч.1 ст. 238 СК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В судовому засіданні встановлено, що визначальною причиною для скасування усиновлення позивачі вказують на зміну поведінки дитини в негативну сторону, вчинення нею крадіжок, з приводу чого виникли конфліктні відносини, що призвело до ускладнень стосунків між ними та роблять неможливим їхнє спільне проживання і виконання своїх батьківських обов`язків, що позивачі виділяють як похідну причину. Не дивлячись на всі зусилля, відносини між усиновлювачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , не залежно від їх волі та бажання, з малолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не склалися.

Так, дитина відмовляється називати їх мамою та татом, відмовляється виконувати будь-які їх прохання та взагалі не розуміє нових батьків. Крім того, дитина (не дивлячись на систематичні додаткові позашкільні заняття із вчителями та репетиторами, а також із самими усиновлювачами), має проблеми із навчанням, та на їхню думку має певні вади, які не були їм відомі раніше на час усиновлення.

Крім того, дитина страждає ігровою залежністю, має схильність до брехні та крадіжок, він нецензурно лається, погрожував фізичною розправою іншим дітям. Спілкується виключно із дітьми із не благополучних сімей, серед яких є їх ватажком, оскільки є самим старшим із них. Крім того він маніпулює своїми відносинами із усиновлювачами для досягнення своїх цілей (щоб йому придбали новий «айфон», щоб не заставляли його навчатися та робити домашнє завдання, щоб не заважали йому йти гуляти коли він захоче та не контролювали його).

Позивачі, враховуючи вищезазначені обставини, з вересня 2019 року вимушені виносити цінні речі із будинку, щоб усиновлений ОСОБА_3 їх не пошкодив (або знищив), чи не викрав.

Крім того, ОСОБА_3 , будучи не вдоволений своїм постійним проживанням разом із усиновлювачами та їх контролем над ним, примушенням його до навчання, - спочатку погрожував, що втече від них, а в червні 2020 року не прийшов ночувати до дому, внаслідок чого проводилися його розшуки за допомогою правоохоронних органів. Така ж ситуація повторилася 31.07.2020 року, але при цьому усиновлювачами було виявлено пропажу алкогольних напоїв та деяких речей із будинку.

Внаслідок чого, між ними склалися стосунки, які є неможливими для їх спільного сумісного проживання і виконання усиновлювачами своїх батьківських обов`язків, що в свою чергу, суперечить інтересам дитини та не забезпечує їй належного сімейного виховання.

Судом враховується, що ключовим питанням при вирішенні справ про скасування усиновлення є невідповідність усиновлення інтересам дитини.

В судовому засіданні був досліджений висновок служби в справах дітей та сім`ї Броварської районної державної адміністрації відповідно до якого, дана служба категорично заперечує щодо задоволення позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Так, під час особистої розмови з представником служби у справах дітей та сім`ї Броварської районної державної адміністрації, ОСОБА_3 заперечував про те, що було викладено в позовній заяві ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а саме: відмова від виконання їх прохань, допомоги по-господарству, схильність до брехні та крадіжок.

В позовній заяві зі слів усиновлювачів вказано, що дитина має певні вади, які не були їм відомі. Проте, як пояснював ОСОБА_3 , батьки жодного разу не проводили йому медичного обстеження.

Повертатися в родину відмовляється, так як батьки неприязно ставляться до нього, його життям не цікавляться і не приймають участі в його вихованні.

З усних повідомлень сусідів, в сім`ї ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проживали і інші діти, але через певний час відмовлялися від них.

Зважаючи на вище викладене служба вважає, що для дитини скасування усиновлення буде черговою втратою родини.

Відповідно до характеристики Київського обласного центру соціально-психологічної реабілітації дітей «Сезенків» на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебуває в Центрі з 14 серпня 2020 року адаптація пройшла без особливих труднощів, так як хлопець потрапив в заклад вдруге.

За період перебування в закладі ОСОБА_3 зарекомендував себе як: скритий, імпульсивний, вразливий, недовірливий.

Хлопець навчається в 10 класі Морозівського НВК «спеціалізована загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням окремих предметів - ясла-садок» імені Дениса Поповича . Розумовий розвиток ОСОБА_3 відповідає віку. Має середній рівень пізнавальної активності та словникового запасу. Ставлення до навчання позитивне, але особливого інтересу та здібностей не виявляє, під час підготовки домашніх завдань потребує контролю.

Богдан дотримується правил внутрішнього розпорядку закладу, враховує рекомендації вихователів іноді проявляє зухвалість, нестриманість та запальність хоча з часом усвідомлюючи свою провину може попросити вибачення, також сильно виражена недовіра до навколишніх людей.

В дитячому колективі підтримує дружні стосунки, віддає перевагу спілкуванню у вузькому колі, у спілкуванні з дітьми меншого віку періодично проявляє авторитетну поведінку, прагне верховодити, підкоряти собі інших, користується авторитетом серед дітей.

Конфлікти можуть виникати, так як він не витримує грубості та має підвищену імпульсивність.

Для Богдана характерний великий діапазон емоційних станів: легко захоплюється радісними подіями і впадає в повний відчай від сумних, образи приховує в собі. Позитивні риси: доброта, співпереживання, емпатійний, радіє за чужі успіхи, загострене почуття обов`язку. Негативні риси: надмірна чутливість, плаксивість, тривожність, готовність впадати у відчай, емоційне реагування на ситуації.

Хлопець дотримується особистої гігієни. На належному рівні підтримує охайний зовнішній вигляд і доцільний стан речей. Під час виконання доручень проявляє зацікавленість та наполегливість, майже завжди доводить поставлене завдання до кінця, приходить на допомогу іншим.

Відповідно до ст.ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачами та їх представником суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що між усиновлювачами і дитиною склалися, незалежно від їх волі, стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачами своїх батьківських обов`язків.

Надані позивачами письмові докази не свідчать про доцільність скасування усиновлення через те, що між позивачами та дитиною склалися стосунки, незалежно від їх волі, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачами своїх батьківських обов`язків.

Щодо доказів наданих суду на підтвердження негативної поведінки дитини судом враховується практика Європейського суду з прав людини, а саме рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Курочкін проти України» № 42276/08 від 20 серпня 2010 року в п. 56 якого вказано, що скасування усиновлення як санкція, застосована до дитини за її негідну поведінку не видається доречним виправданням застосування такого заходу, який призводить до роз`єднання сформованого сімейного осередку.

З огляду на викладене, враховуючи висновок органу опіки і піклування щодо недоцільності скасування усиновлення, пояснень дитини, яка заперечує обґрунтування позовних вимог суд приходить до висновку, що позивачами не доведено наявність підстав, які могли б бути причинами для скасування усиновлення, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, понесені позивачами судові витрати на підставі ст. 141 ЦПК України розподілу між сторонами не підлягають.

Керуючись ст.ст. 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Службу у справах дітей та сім`ї Броварської районної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області про скасування усиновлення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення буде виготовлено протягом десяти днів з моменту оголошення вступної та резолютивної частини.

Суддя В.Червонописький