Рішення № 102531869, 11.01.2022, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/10168/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2022 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючої - судді Шумило Н.Б.

за участю секретаря судового засідання - Луцак В.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ужгород в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», третя особа: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Боднар Ірина Михайлівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий виклад обставин справи

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Пересоляк Олександр Сергійович, звернулася до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», третя особа: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Боднар Ірина Михайлівна, у якому просить визнати виконавчий напис Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Боднар Ірини Михайлівни від 30.03.2021 року №421 таким, що не підлягає виконанню.

Позов обґрунтовує тим, що 30.03.2021 року приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна вчинила виконавчий напис за реєстр. №421 про звернення стягнення на нерухоме майно позивача кафе-бар магазин площею 160,6 м2 за адресою: АДРЕСА_1 в рахунок погашення заборгованості 579 127,30 дол. США. Позивач вважає, що вказаний виконавчий напис вчинено з грубими порушеннями порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами, і, як наслідок, неправомірне провадження щодо виконання вказаного виконавчого напису про звернення стягнення на прострочену заборгованість. Вказує, що вчинюючи виконавчий напис, нотаріус не врахував та не перевірив факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості. Посилається на те, що розмір боргових зобов`язань позивача перед відповідачем, який визначений у виконавчому написі нотаріуса, не є підтвердженим випискою по рахунку позивача за Договором кредиту, що є порушенням вимоги п.3.5 ст.3 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за №296/5, а також відсутні докази належного направлення позивачем письмової вимоги про усунення порушень у не менш ніж тридцятиденний строк, що є обов`язковою вимогою відповідно до п. 6 ч. 10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів». Лист вимога відповідача була відправлена 12.02.2021р. цінним листом та підписана представником за довіреністю Савіхіна А.М., однак копії довіреності до цінного листа долучено не було. Зазначає, що розмір пені у виконавчому написі складає 333 403, 38 дол. США, а згідно розрахунку заборгованості станом на 15.03.2021р. - 384 359,62 дол. США. У виконавчому написані навіть не зазначено документів стягувача, на підставі яких він був вчинений. Крім цього, в Ужгородському міськрайонному суді розглядається справа 308/8395/15-ц про визнання недійсним договору іпотеки на нерухоме майно кафе-бар магазин площею 160,6 м2 за адресою АДРЕСА_1 . Так, 10.03.2021 року позивач на адресу відповідача рекомендованим листом з ідентифікатором 8801708697755 відправив лист заперечення на вимогу про усунення порушень відповідача, де перерахував зазначені вище обставини. Згідно результатів пошуку офіційного сайту ДП УДПЗ «Укрпошта» лист заперечення отриманий відповідачем 18.03.2021 року. Саме зазначений лист та наявність судового спору підтверджує неможливість вчинення нотаріусом виконавчого напису у безспірному порядку.

Позивач вказує, що вчиняючи виконавчий напис, нотаріус протиправно стягнув заборгованість за 13 років, один місяць 15 днів. Так, із судового рішення Вищого спеціалізованого суду України від 15.05.2017р. у справі №308/3402/13-ц та рішення Ужгородського міськрайонного суду у цій самій справі від 20 березня 2015 року прострочка за кредитним договором мала місце в грудні 2009 року, коли банк звернувся із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки і виселення. Вимоги ст.ст. 35,40 Закону України «Про іпотеку» щодо повідомлення боржника (іпотекодавця, якщо він є відмінним від боржника) про порушення основного зобов`язання та/або іпотечного договору та про вимогу добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення Позивачем виконані в повному обсязі. Саме в грудні 2009 року відповідач набув право на звернення до суду. Зазначає, що загальний строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису становить три роки. Отже, набувши право вимоги у грудні 2009 року відповідач пропустив строки звернення до нотаріуса із вчиненням виконавчого напису. Крім цього, вказує, що ним вживалися заходи досудового врегулювання спору - позивач звертався до відповідача 10.03.2021р. з листом, однак, відповідач його проігнорував.

Процесуальні дії по справі:

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06.08.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню залишено без руху. 09.08.2021 року представником позивача усунуті зазначені в ухвалі недоліки (а.с.60).

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.08.2021 року прийнято до розгляду відкрито загальне позовне провадження в цивільній справі, призначено підготовче судове засідання, про що повідомлено учасників справи (а.с. 78-79).

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13.09.2021 року заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Пересоляк Олександра Сергійовича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», третя особа: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Боднар Ірина Михайлівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню задоволено частково. Зупинити стягнення на підставі виконавчого напису №421 від 30.03.2021 року, який вчинений Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Боднар Іриною Михайлівною (а.с.96-99).

20 вересня 2021 року на адресу суду поштовими засобами зв`язку від відповідача Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» надійшов відзив на позовну заяву, до якого долучено накази направлення такого іншим учасникам справи. Відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Вказує, що між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір, за яким існують невиконані кредитні зобов`язання ОСОБА_1 перед AT КБ «ПриватБанк». Відповідно договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, Позивач повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору. Згідно договору у випадку порушення зобов`язань за кредитним договором, Позивач сплачує Банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом. Відповідач зобов`язання за даним договором виконав у повному обсязі, а саме надав Позивачу кредит у розмірі, передбаченому умовами Кредитного договору. Позивач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов договору, тобто зобов`язання за договором не виконав, в результаті чого, Банк звернувся для захисту свого порушеного права до нотаріусу для вчинення виконавчого напису. Зазначає, що відповідно до п.2.2 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, Позивачу на його адресу, яка зазначена в позові, було направлено письмову вимогу про усунення порушення за договором, докази направлення та текст вимоги наявні у матеріалах справи. Як вбачається з позовної заяви, жодних розрахунків, або доказів невідповідності чи відсутності боргу перед Банком не надається. Відповідач вважає, що факт того, що позивач не спростовує наявність заборгованості вже є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Вказано, що Банком для вчинення виконавчого напису було надано всі необхідні документи, згідно з Переліком документів затвердженим Кабінетом Міністрів України, які підтверджують наявність правовідносин між кредитором та боржником, а також документи які підтверджують заборгованість. Так, нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов`язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів.

Відповідач звертає увагу, що строки передбачені статтею 88 Закону України «Про нотаріат», за своєю природою, не є позовною давність, вчинення виконавчого напису, є позасудовим способом захисту цивільних прав. Але навіть якщо виходити з норм статті 256 Цивільного кодексу України: "Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу." Ця норма закону стосується саме звернення до суду, а ні з якому разі не строком звернення до Нотаріуса для вчинення виконавчого напису. He зважаючи на те, що строк позовної давності невірно використовувати у даному випадку, Банком все одно норма цієї статті не порушено. У відзиві вказано, що у даному випадку певною подією для початку перебігу строку має бути дата припинення дії договору. Але договір не був припинений у зв`язку з п.9.6. Умов та правил надання банківських послуг, які діяли на момент підписання договору. У цьому пункті чітко зазначено, що договір є дійсним до моменту належного виконання сторонами зобов`язань. Зобов`язання позивачем на сьогоднішній день не виконано. Так, у договорі на основі якого був вчинений виконавчий напис нотаріусом, строк дії не передбачено, тобто він укладений на невизначений час. Виходячи з цього, можна зробити висновок, що сторони мають здійснити свої права та обов`язки у будь який час. Таким чином, договір досі чинний, а отже з кредитора виникає право вимагати виконання обов`язків боржника, передбачених договором, з тому числі й право на примусове стягнення боргу у будь який час. Звертає увагу суду, що позивачем не оскаржується наявність боргу, так, позивач не оскаржує ані суму боргу, ані його наявність. Інформація про звернення Банку до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки не є свідченням недотримання умови щодо безспірності заборгованості у цій справі, оскільки позивач визнає наявність заборгованості на суму, вказану у виконавчому написі нотаріуса. Відповідач вважає, що виконавчий напис є цілком правомірним та вчинений з дотриманням всіх вимог законодавства. На підставі наведеного просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22.10.2021 року клопотання представника позивача - адвоката Пересоляк Олександра Сергійовича про витребування доказів задоволено частково. Витребувано у приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни належним чином завірені копії документів, які стали підставою для видачі виконавчого напису від 30.03.2021 року № 421 (а.с.125-126).

15 листопада 2021 року на адресу суду поштовими засобами зв`язку від Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу на виконання ухвали суду від 22.10.2021 року надійшли витребувані документи.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08.12.2021 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.179-180).

Позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Пересоляк О.С. у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. При цьому, представник позивача адвокат Пересоляк О.С. подав клопотання, згідно якого просить провести судове засідання без участі позивача.

Крім цього, 11.01.2022 року представником позивача - адвокатом Пересоляк О.С. подано заяву, згідно якої просить розглянути питання про відшкодування судових витрат на підставі доказів, поданих протягом 5 днів після ухвалення судового рішення по справі.

Згідно ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності .

Представник відповідача Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується витягом із сайту «Укрпошта» (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html), за трекінгом відправлення №8800018560319. Про причини неявки не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

У відповідності до п.1 ч.3 ст.223 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача.

Третя особа Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Боднар Ірина Михайлівна у судове засідання не з`явилася, при цьому, подала заяву про розгляд справи без її участі.

За таких обставин суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини, встановлені судом:

Судом встановлено, що 14.12.2007 року між Закарпатським РУ Закритого акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №231 Є/V-U. За вказаним договором сума кредиту становить 140 000,00 доларів США. У пункті 1.3 Договору сторони узгодили, що строк повернення кредиту, процентів і винагороди згідно графіку погашення кредиту, процентів і винагороди Додатку №1 Договору, але не пізніше 13.12.2017 року, передбачено, що вказаний строк може бути змінено згідно у випадках, передбачених договором.

Згідно пункту 6.8. Договору строк позовної давності по Договору встановлюється сторонами тривалістю 5 років.

Відповідно до п.7.1. Договір вступає в силу з моменту підписання сторонами і діє в обсягу перерахованих коштів до повного виконання зобов`язань сторонами по Договору (а.с.21-26, 145-147).

До матеріалів справи долучено Додаток №1 до договору про видачу строкового кредиту №231 Є/V-U від 14 грудня 2007 року, в якому зазначено графік погашення кредиту, відсотків і винагороди, починаючи із 10.01.2008 року по 10.12.2017 року, який підписаний Банком та ОСОБА_1 (а.с.148-149).

У забезпечення виконання зобов`язань Позичальника, що випливають з кредитного договору від 14.12.2007 року №202 Є/V-U з повернення кредиту, наданого у вигляді непоновлюваної лінії в сумі 140 000,00 доларів США на строк по 13 грудня 2017 року включно, між Закритим акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» (Іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (Іпотекодавець) було укладено Іпотечний договір, який посвідчено приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Капітула Г.Д. та зареєстровано в реєстрі за №2952. Згідно з пунктом 7 Договору Іпотекодавець надав в Іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно: кафе-бар та магазин, площею 160,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний №14372310.

У пункті 18.8.3. Іпотечного договору передбачено, що з метою задоволення своїх вимог Іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет Іпотеки незалежно від настання термінів виконання якого-небудь із зобов`язань за Кредитним договором, зокрема, у випадку порушення Позичальником якого-небудь із зобов`язань, передбачених умовами кредитного договору.

Згідно пункту 24 Іпотечного Договору звернення стягнення на Предмет іпотеки здійснюється у випадках, передбачених, п.п.18.6, 18.8.1, 18.8.2, 18.8.3, 18.9 цього договору, відповідно до розділу V Закону України «Про іпотеку» на підставі рішення суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно із застереженням Іпотекодержателя, що міститься в договорі (а.с.15-20, 142-144).

30 березня 2021 року Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Боднар Іриною Михайлівною вчинено виконавчий напис за №421, яким пропоновано звернути стягнення на нерухоме майно - кафе-бар та магазин, площею 160,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що належить на праві ОСОБА_1 . Вказано, що зазначене нерухоме майно на підставі договору іпотеки, посвідченого 14.12.2007 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Капітула Г.Д. за реєстровим №2952, передане в іпотеку Акціонерному товариству Комерційний банк «Приватбанк», яке є правонаступником Закритого акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк». За рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна, пропоновано задовольнити вимоги Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» шляхом перерахування коштів у розмірі: заборгованість за кредитом - 79 465,20 доларів США; заборгованість за відсотками - 166 015,04 доларів США; комісія - 243,68 долари; пеня - 333 403,38 долари США, що всього становить 579 127 доларів США 30 центів, що за курсом НБУ на 29.01.2021 року становить 16 327 278 гривень 06 копійок. Всього, з урахуванням, витрат пов`язаних з вчиненням виконавчого напису, становить 16 330 778 гривень 06 копійок. Строк, за який провадиться стягнення, - тринадцять років один місяць п`ятнадцять днів, а саме 14.12.2007 року по 29.01.2021 року (а.с.14).

Постановою головного державного виконавця Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Роман Владислава Яношевича від 24.05.2021 року відкрито виконавче провадження №65527360, з приводу виконання виконавчого напису №421 виданого 30.03.2021 року Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Боднар І.М., про звернення стягнення на нерухоме майно - кафе-бар та магазин, площею 160,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що належить на праві ОСОБА_1 , боржник - ОСОБА_1 , стягувач - АТ КБ «Приватбанк» (а.с.27-28).

ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_3 була надіслана письмова вимога про усунення порушень за Кредитним договором №231 Є/V-U від 14.12.2007 року, датована 05.02.2021 року. У вимозі вказано, що станом на 29.01.2021року Позичальником не виконані мови Кредитного договору стосовно своєчасного повернення сум кредиту та своєчасної сплати нарахованих за користування кредитними коштами процентів у встановлені Кредитним договором терміни. Банк вимагає виконання борговий зобов`язань за кредитним договором та сплати суми боргу за Кредитним договором яка становить всього: 579 147 доларів США 30 центів, що за курсом НБУ на 29.01.2021 року (один долар США дорівнює 28.1929000 гривень) складає еквівалент 16 327 841 гривня 91 копійка, з урахуванням:

- заборгованість за кредитом у розмірі 79 465 доларів США 20 центів, що за курсом НБУ на 29.01.2021 року складає еквівалент 2 240 354 гривні 44 копійки;

- заборгованість за процентами у розмірі 166 015 доларів США 04 центи, що за курсом НБУ на 29.01.2021 року складає еквівалент 4 680 445 гривень 42 копійки;

- заборгованість з комісії у розмірі 243 долара США 68 центів, що за курсом НБУ на 29.01.2021 року складає еквівалент 6 870 гривень 05 копійок;

- заборгованість з пені у розмірі 333 423 долара США 38 центів, що за курсом НБУ на 29.01.2021 року складає еквівалент 9 400 172 гривні 01 копійка.

Повідомлено, що термін повернення кредиту, сплати процентів та інших обов`язкових платежів за кредитним договором вважаються такими, що настали, я кредит, проценти та інші обов`язкові платежі за кредитним договором - обов`язковим до повернення і сплати в повному обсязі протягом 30 календарних днів з дати відправлення письмової вимоги. Попереджено, що невиконання даної вимоги Банку щодо повернення кредиту, вважається істотним порушенням умов Кредитного договору, тож Банк буде змушений почати примусове стягнення заборгованості, зокрема, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с.29-30, 139).

Згідно опису вкладення до листа від 12.02.2021 року ОСОБА_1 було надіслано наступні документи: Письмова вимога від 05.02.2021 року про усунення порушень за Кредитним договором №231 Є/V-U від 14.12.2007 року (а.с.31, 141).

До матеріалів справи долучено виписку з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості за договором №231 Є/V-U від 14.12.2007 року укладеного між ПриватБанком та ОСОБА_1 , станом на 29.01.2021 року, у якому зазначено наступне:

-загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) - 79 465,20 доларів США, що складає еквівалент 2 240 354,44 грн.;

-залишок заборгованості за процентами - 166 015,04 доларів США, що складає еквівалент 4 680 445,42 грн.;

-заборгованість з комісії - 243,68 долара США, що складає еквівалент 6 870,05 грн.;

-погашено пені, в т.ч. списано - 50 936,24 долара США, що складає еквівалент 1 436 040,32 грн.;

-загальна сума нарахованої пені - 333 423,38 долара США, що складає еквівалент 9 400 172,01 грн.;

-всього заборгованість за кредитом - 579 147,30 доларів США, що складає еквівалент 16 327 841,91 грн..

Вказано, що станом на 15.03.2021 року заборгованість в сумі 579 147,30 доларів США не погашена (а.с.32-38, 157-160).

10.03.2021 року ОСОБА_1 рекомендованим листом (трекінг №8801708697755) було надіслано АТ КБ «ПриватБанк» заперечення на письмову вимогу від 05.02.2021 року про усунення порушень за Кредитним договором №231 Є/V-U від 14.12.2007 року. У такій вказано, що вимога від 05.02.2021 року про усунення порушення підписана представником за довіреністю Савіхіна А.М, однак до листа не додано жодної довіреності на підтвердження повноважень представника на підписання та направлення відповідної вимоги. Вказує, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області по справі №308/3402/13-ц від 20 березня 2015р. первісний позов ПАТ «КБ «Приватбанк» задоволено, а саме в рахунок стягнення заборгованості станом на 17.06.2014 року за договором №231/V-U звернуто стягнення на будинок та земельну ділянку площею 230,00 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу вказаного предмета іпотеки (на підставі договору іпотеки б/н від 07.12.2007 року) Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також надання позивачу всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 23 травня 2016 року рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 березня 2015 року в частині задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» про звернення стягнення на будинок та земельне ділянку та виселення скасовано, в цій частині позову відмовлено. Апеляційний суд виходив з того, що за договором іпотеки забезпечується виконання зобов`язання позичальника, що випливають з кредитного договору від 14 грудня 2007 року №202 Є/V-U, а банк мотивує правові підстави для звернення на предмет іпотеки наявність заборгованості за кредитним договором №231/V-U. Вказано, що ПАТ КБ «ПриватБанк» пропустив встановлений законом строк позовної давності, оскільки вже скористався правом достроково звернення стягнення за кредитним договором №231/V-U від 14.12.2007 року, який не забезпечений іпотекою, як встановлено рішенням суду. Окрім того, на розгляді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області знаходиться справа 308/8395/15-ц про визнання недійсним договору іпотеки на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.41-42).

Згідно трекінгу поштового відправлення №8801708697755 вказане заперечення було вручено за довіреністю 18.03.2021 року (а.с.43).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 15 травня 2017 року (справа №308/3402/13-ц) касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» відхилено, рішення апеляційного суду Закарпатської області від 23 травня 2016 року залишити без змін. Вказано, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 березня 2015 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки і виселення - задоволено. В рахунок погашення заборгованості звернуто стягнення на будинок та земельну ділянку загальною площею 230,00 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк» (з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки. Виселено ОСОБА_1 та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у квартирі (предмет іпотеки), розташованій за адресою: АДРЕСА_2 , зі зняттям з реєстраційного обліку у органі МВС України, до повноважень якого входять питання громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаного будинку. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживача та визнання недійсним кредитного та іпотечного договорів - відмовлено. Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 23 травня 2016 року рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 березня 2015 року в частині задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» про звернення стягнення на будинок та земельну ділянку загальною площею 230,00 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 та виселення ОСОБА_1 та інших осіб - скасовано, і в цій частині позову ПАТ КБ «ПриватБанк» - відмовлено. Вказно, що скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині звернення стягнення на будинок, земельну ділянку і виселення та ухвалюючи в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що за договором іпотеки забезпечується виконання зобов`язання позичальника, що випливають з кредитного договору від 14 грудня 2007 року № 202Є/V-u, а банк мотивує правові підстави для звернення на предмет іпотеки наявність заборгованості за кредитним договором № 231Є/V-u. Встановивши, що виправлення в іпотечному договорі зроблено нотаріусом без участі відповідачки і таке виправлення відсутнє у її примірнику договору іпотеки та врахувавши, що в іпотеці перебуває кафе-бар та магазин, вимоги про звернення стягнення на яке позивачем не заявлялись, а земельна ділянка в іпотеку не передавалась, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову в частині звернення стягнення на будинок та земельну ділянку та виселення (а.с.45-51).

Із вказаної ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 15 травня 2017 року також слідує, що публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з даним позовом у грудні 2009 року зазначивши в його обґрунтування, що 14 грудня 2007 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір № 231Є/V-u, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 140 000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 13 грудня 2017 року. Крім цього вбачається, що рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 03 липня 2013 року, в частині, що не скасована ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 листопада 2013 року, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 231Є/V-U від 14 грудня 2007 року укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 на загальну суму: 141 626,15 доларів США з яких: 130 630,02 доларів США заборгованість за кредитом; 4 093,79 долара США заборгованість по процентам за користування кредитом; 45,54 долара США заборгованість по комісії за користування кредитом; 82,94 долара США заборгованість по пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором; 31,25 долар США заборгованість по штрафу (фіксована частина) і 6742,61 долари США заборгованість по штрафу (процентна складова), звернуто стягнення на предмети застави за відповідними договорами.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності та кожен окремо, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до наступного висновку.

Застосоване судом законодавство, позиція суду та оцінка доводів учасників справи:

Згідно з ч. 3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (стаття 15 Цивільного кодексу України).

У частині 1 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в частині 2 цієї статті визначено способи захисту цивільних справ та інтересів судом.

За змістом статей 12 та 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» (надалі - Закон) та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за №282/20595 (надалі - «Порядок»).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 Закону).

Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону та Глава 16 розділу ІІ Порядку.

Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Наведена норма спрямована на фактичне повідомлення боржника, аби надати йому можливість усунути порушення, і цим запобігти стягненню на кошти боржника. Тому повідомлення боржника слід вважати здійсненим належним чином за умови, що він одержав або мав одержати повідомлення, але не одержав його з власної вини. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення.

Відповідно до п.3.1. Глави 16 розділу ІІ Порядку нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу (пунктами 3.3., 3.4. пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (стаття 50 Закону України «Про нотаріат»).

Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку про те, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Можливість звернення стягнення на предмет іпотеки передбачена як загальним Законом України «Про нотаріат», так і спеціальним Законом України «Про іпотеку».

Згідно стаття 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Частинами першою, другою статті 35 цього Закону визначено, що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

У відповідності до підпункту 1-1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а)оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б)оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; в)засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання заборгованості, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; г)оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; г)довідка фінансової установи про ненадходження платежу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц (провадження № 14-706цс19) зазначено, що, вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Водночас порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Безспірність документа, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов`язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною.

У постанові від 13 жовтня 2021 року у справі № 554/6777/17-ц Верховний Суд дійшов до висновку про те, що на сьогодні чинне законодавство України не зобов`язує нотаріуса викликати позичальника і з`ясовувати наявність чи відсутність його заперечень проти вимог позикодавця. Проте, право позичальника на захист його інтересів забезпечується шляхом направлення йому повідомлення про заборгованість та необхідність її погашення. Однак, враховуючи те, що нотаріальне провадження є безспірним, для забезпечення такої безспірності нотаріусові бажано з`ясувати у позичальника наявність заперечень щодо вчинення виконавчого напису або сплати ним боргу.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Вказані правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19).

Із матеріалів справи, а саме з ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 15 травня 2017 року (справа №308/3402/13-ц) слідує, що публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк звернулося до суду із позовом у грудні 2009 року в якому в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 231Є/V-U від 14 грудня 2007 року укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 просило звернути стягнення на предмети застави. Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 03 липня 2013 року, в частині, що не скасована ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 листопада 2013 року, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 231Є/V-U від 14 грудня 2007 року звернуто стягнення на предмети застави (а.с.48-49).

У постанові Верховного Суду України від 18 листопада 2021 року справа №466/5186/18 вказано, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.

Таким чином Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» скористався передбаченим частиною 2 статті 1050 ЦК України правом вимоги щодо дострокового виконання зобов`язання за кредитним договором №231 Є/V-U від 14.12.2007 року.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) визначила, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519, вказує на те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Отже, кредитодавець має право нараховувати передбачені договором проценти лише впродовж строку дії кредитного договору або до звернення кредитора до суду з вимогою про дострокове стягнення заборгованості, після спливу такого строку нарахування відсотків є безпідставним.

У заяві про вчинення виконавчого напису банк визначив до стягнення відсотки за кредитом та пеню, що нараховані після ухвалення рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 03 липня 2013 року, яким було частково задоволено позов та звернуто стягнення на предмети застави.

З огляду на вказаний та ту обставину, що ПАТ «Альфа-Банк» скористався передбаченим частиною 2 статті 1050 ЦК України правом вимоги щодо дострокового виконання зобов`язання за кредитним договором №231 Є/V-U від 14.12.2007 року, наявною є відсутність ознаки безспірності заборгованості при вчиненні виконавчого напису, оскільки в такому вказана заборгованість по відсотки за кредитом та пенею.

Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 607/13646/18 (провадження № 61-21494св19), постанові Верховного Суду від 25 листопада 2020 року справа № 461/4885/17 (провадження провадження № 61-3474св19).

Також із матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 заперечувала щодо вимоги банку від 05.02.2021 року про усунення порушень та кредитним договором №231 Є/V-U від 14.12.2007 року, та такі заперечення були отримані банком 18.03.2021 року, що також свідчить про відсутність безспірності заборгованості .

Згідно пункту 2.3. пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.

Ненадання доказів щодо повідомлення боржника та недотримання тридцятиденного строку з моменту повідомлення унеможливлюють вчинення виконавчого напису, оскільки неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об`єктивно позбавило його можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги банку. У такому випадку боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між ним та кредитором щодо суми заборгованості, що об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису. Аналогічні висновки щодо необхідності повідомлення боржника про усунення порушень викладені у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі № 357/12818/17 (провадження № 61-44380св18), від 10 квітня 2019 року у справі № 201/11696/16 (провадження № 61-26838св18), від 18 жовтня 2019 року у справі № 591/6609/16 (провадження № 61-28093св18), від 01 квітня 2020 року у справі № 236/2511/17 (провадження № 61-17565св18).

Як вбачається із опису вкладень до листа ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_3 , було надіслано письмову вимогу від 05.02.2021 року про усунення порушень за Кредитним договором №231 Є/V-U від 14.12.2007 року, згідно відмітки поштового відділення зв`язку така була надіслана 12.02.2021 року (а.с.31, 141). При цьому, ОСОБА_1 було подано заперечення на вказану вимогу.

Таким чином, посилання позивача на те, що відсутні докази направлення позивачу письмової вимоги про усунення порушень спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Відповідно до ст.88 Закону України "Про нотаріат" нотаріус вчиняє виконавчі написи за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Згідно п. 3.1. глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 р. за № 282/20595 нотаріус вчиняє виконавчі написи за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2019 у справі №916/3006/17 та у постанові від 21.09.2021у справі №910/10374/17 зробила наступний висновок: Строк для звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису, передбачений статтею 88 Закону України "Про нотаріат", безпосередньо пов`язаний з позовною давністю, встановленою ЦК України. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Отже, загальний строк для звернення стягувача до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису становить не більше трьох років з дня виникнення у стягувача права вимоги до боржника незалежно від суб`єктного складу сторін у правовідносинах, тобто цей строк підлягає застосуванню й у відносинах між юридичними особами. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено іншу позовну давність, виконавчий напис видається у межах цього строку. Тобто інший строк давності для вчинення виконавчого напису нотаріуса повинен бути прямо передбачений саме законом, і не може бути змінений домовленістю сторін

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 вересня 2021 року справа № 910/10374/17, провадження № 12-5гс21 підтвердила висновок, викладений у постанові від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17, що норми частини першої статті 88 Закону України «Про нотаріат» слід застосовувати разом з нормами частини другої статті 88 цього Закону та статті 257 ЦК України, які передбачають трирічний строк від дня виникнення права вимоги, в межах якого вчиняється виконавчий напис.

У розумінні закону строк, у межах якого особа може звернутися до нотаріуса по захист свого цивільного права, є відповідним строком давності з правовими наслідками, які з цього випливають. Вчинення нотаріусом виконавчого напису поза межами зазначеного строку, що пройшов з дня виникнення у кредитора права вимоги, законом не передбачено.

Нотаріусу для вчинення виконавчого напису було подано кредитний договір №231 Є/V-U від 14.12.2007 року, відповідно до пункту 1.3. якого, повернення кредиту, процентів і винагороди згідно графіку погашення кредиту, процентів і винагороди Додатку №1 Договору, але не пізніше 13.12.2017 року, передбачено, що вказаний строк може бути змінено згідно у випадках, передбачених договором.

Відповідно до Додатку №1 до договору про видачу строкового кредиту №231 Є/V-U від 14 грудня 2007 року, графік погашення кредиту, відсотків і винагороди, встановлено починаючи із 10.01.2008 року по 10.12.2017 року.

Враховуючи наведене, з поданих нотаріусу документів слідує, що строк виконання зобов`язання за кредитним договором та право вимоги у Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» виникло з 11.12.2017 року. Виконавчий напис нотаріусом вчинено 30 березня 2021 року, тобто після спливу трьох років з дня виникнення права вимоги.

Крім цього, із наданих на виконання ухвали суду від 22.10.2021 року документів, вбачається, що нотаріусу для вчинення виконавчого напису біло подано копію Іпотечного договору, укладеного між Закритим акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» (Іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (Іпотекодавець), посвідчено приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Капітула Г.Д. та зареєстровано в реєстрі за №2952, яким передано в Іпотеку нерухоме майно: кафе-бар та магазин, площею 160,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний №14372310, у забезпечення виконання зобов`язань Позичальника, що випливають з кредитного договору від 14.12.2007 року №202 Є/V-U.

Разом із тим, нотаріусу було надано кредитний договір №231 Є/V-U від 14.12.2007 року, вимогу про усунення порушень за кредитним договором №231 Є/V-U від 14.12.2007 року та виписку з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості за договором №231 Є/V-U від 14.12.2007 року укладеного між ПриватБанком та ОСОБА_1 , станом на 29.01.2021 року.

Таким чином, у договорі іпотеки, на підставі якого вчинено виконавчий напис, вказано про забезпечення виконання зобов`язань Позичальника, що випливають з кредитного договору від 14.12.2007 року №202 Є/V-U, разом із тим, нотаріусу було подано документи щодо кредитного договору №231 Є/V-U від 14.12.2007 року.

На підставі наведеного, враховуючи, що у вчиненому спірному виконавчому написі сума заборгованості, в рахунок погашення якої запропоновано звернути стягнення на предмет іпотеки, не є безспірною (відсотки нараховано після того, як банк скористався правом дострокового виконання зобов`язання), із поданих нотаріусу документів вбачається, що з дня виникнення права вимоги минуло більше трьох років, відтак наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Враховуючи наведене, позовна вимога про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, підлягає до задоволення.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торія проти Іспанії», § 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», § 2).

Згідно ч.7 ст.158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Враховуючи наведене, заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13.09.2021 року, шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису №421 від 30.03.2021 року, який вчинений Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Боднар Іриною Михайлівною, продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання даним рішенням законної сили.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позову, тому на підставі ст. 141 ЦПК України із відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1362,00 грн. судового збору (908,00 грн. за позовну вимогу немайнового характеру + 454,00 за звернення із заявою про забезпечення позову), які підтвердженні квитанціями про сплату судового збору.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст.12, 13, 56, 76-81, 263-265, 354-355 ЦПК України, ст.88 Закону України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за №282/20595, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Публічного Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», третя особа: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Боднар Ірина Михайлівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, - задовольнити.

Виконавчий напис вчинений Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Боднар Іриною Михайлівною від 30.03.2021 року №421, про звернення стягнення на нерухоме майно - кафе-бар та магазин, площею 160,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , - визнати таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути із Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження: м.Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 ) судовий збір в розмірі 1 362 (одна тисяча триста шістдесят дві) грн.

Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 вересня 2021 року у справі продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», місцезнаходження: м.Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570.

Третя особа: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Боднар Ірина Михайлівна, адреса: 49000, м.Дніпро, вул.Центральна, буд.6, оф.9.

Повне рішення суду складено - 11.01.2022 року.

Суддя Ужгородського міськрайонного

суду Закарпатської області Н.Б. Шумило