Ухвала суду № 102531832, 10.01.2022, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/17/22

Провадження № 2/307/2/22

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

10 січня 2022 року м. Тячів

Суддя Тячівського районного суду Закарпатської області Бряник М.М. ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Солум» та нерезидента України Р.Е. Анодус ЛТД де третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Південно-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання правочину недійсним, скасування державної реєстрації речового права та документа на підставі якого здійснено реєстрацію права,

В С Т А Н О В И В:

5 січня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання правочину недійсним, скасування державної реєстрації речового права та документа на підставі якого здійснено реєстрацію права, де вказав, що хоч рішенням Тячівського районного суду від 4.02.2015 року, прилюдні торги з реалізації заставленого майна, що проведені 19.03.2012 р. визнані недійсними, учасником та переможцем цих торгів, відповідачем ТОВ «Солум», 13.12.2012 р. було укладено договір іпотеки з відповідачем, нерезидентом України, Р.Е. Анодус ЛТД, місце розташування якого є Кіпр.

Вивчивши матеріали позовної заяви, приходжу такого висновку.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що відповідач - Р.Е. Анодус ЛТД по справі є нерезидентом, та відомостей про його реєстрацію або його представництв у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на території України, не має.

Суд зазначає, що порядок вручення судових та позасудових документів на території Республіки Кіпр регулюється Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах (Гаага, 15.11.1965 р.) та Угодою між Україною та Республікою Кіпр про правову допомогу в цивільних справах підписаною 06.09.2004 р. та ратифікованою 22.09.2005, яка набула чинності 18.03.2006 р., відповідно до ст. 1 якої визначено, що громадяни однієї Договірної Сторони користуються на території іншої Договірної Сторони таким самим правовим захистом щодо своїх особистих та майнових прав, що й громадяни цієї іншої Договірної Сторони.

Громадяни однієї Договірної Сторони мають право на вільний та безперешкодний доступ до судів та інших органів другої Договірної Сторони, до компетенції яких входять цивільні справи, в тому числі сімейні справи, і можуть звертатися до них, подавати клопотання і позови та здійснювати інші дії, необхідні у зв`язку з судовим розглядом, на тих самих умовах, що й громадяни другої Договірної Сторони.

Положення цієї Угоди застосовуються до юридичних осіб, які мають своє місцезнаходження на території будь-якої з Договірних Сторін і які були створені відповідно до її законодавства.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору України.

Статтею 497 ЦПК України зазначено, що підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам, встановлених у статях 175 і 177 ЦПК України.

Звертаючись до суду з даним позовом, який виникає із приводу нерухомого майна, позивач обрав виключну підсудність за місцезнаходженням цього майна.

Згідно ч.1 ст.30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Відповідно до п.п.1 ч.1 ст.77 Закону України «Про міжнародне приватне право», підсудність судам України є виключною у справах з іноземним елементом, якщо нерухоме майно, щодо якого виник спір, знаходиться на території України, крім справ, що стосуються укладення, зміни, розірвання та виконання договорів, укладених в рамках державно-приватного партнерства, зокрема концесійних договорів, згідно з якими нерухоме майно є об`єктом такого партнерства, зокрема об`єктом концесії, а спір не стосується виникнення, припинення та реєстрації речових прав на такий об`єкт.

Відповідно до п.п. (d) та (і) ч.1 ст. 17 Угоди між Україною та Республікою Кіпр про правову допомогу в цивільних справах підписаною 2004 р. визначено, що для цілей цієї Угоди суд Договірної Сторони, який виносить рішення, вважається таким, що має юрисдикцію у справі, якщо виконується одна з таких умов:

- у справах по спорах, що виникають з договірних зобов`язань, договір було укладено на території цієї Договірної Сторони або він був чи буде виконаний на її території, або там розташований об`єкт судового розгляду;

- або нерухоме майно, яке є предметом провадження, розташоване на території цієї Договірної Сторони.

Окрім того, ст.80 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що у разі якщо при розгляді справи з іноземним елементом у суду виникне необхідність у врученні документів або отриманні доказів, у проведенні окремих процесуальних дій за кордоном, суд може направити відповідне доручення компетентному органу іноземної держави в порядку, встановленому процесуальним законом України або міжнародним договором України.

Згідно п.2.3 розділу ІІ Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та ДСА України від 27 червня 2008 року №1092/5/54, доручення та документи, що до нього додаються, складаються мовою, передбаченою відповідним міжнародним договором України. Якщо доручення чи документи, що до нього додаються, складено українською мовою, слід додавати завірений переклад на мову запитуваної держави або на іншу мову, передбачену міжнародним договором України. Документи, що підлягають врученню згідно з дорученням суду України, складаються мовою запитуваної держави чи іншою мовою, передбаченою міжнародним договором України, або супроводжуються завіреним перекладом на таку мову. У відповідних випадках документи, що підлягають врученню, можуть бути складені або перекладені на ту мову, яку, як є підстави вважати, розуміє особа, якій необхідно вручити документи.

Відповідно до ст. 1 Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, передбачено, що ця конвенція застосовується у цивільних або комерційних справах щодо всіх випадків, коли існує потреба в передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном.

Згідно статті 2 Конвенції, кожна Договірна Держава призначає Центральний Орган, обов`язком якого є отримання прохань про вручення документів, що виходять від інших Договірних Держав, і здійснення процесуальних дій відповідно до положень статей 3 - 6. Кожна Держава організовує Центральний Орган згідно із своїм правом.

Орган влади чи судовий працівник, компетентний відповідно до права запитуючої Держави, направляють Центральному Органу запитуваної Держави прохання згідно з формуляром, що додається до цієї Конвенції, без потреби легалізації або виконання інших аналогічних формальностей. До прохання додається документ, що підлягає врученню, або його копія. Прохання і документ надаються в двох примірниках (стаття 3 Конвенції).

Відповідно до ст.5 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, Центральний Орган запитуваної Держави власноручно вручає документ або забезпечує його вручення відповідним органом: a) у спосіб, визначений його внутрішнім правом для вручення документів, складених в цій державі, особам, що перебувають на її території, або b) в особливий спосіб, обумовлений запитуючим органом, якщо такий спосіб не є несумісним з законами запитуваної Держави. З урахуванням положень пункту (b) частини першої цієї статті документ може завжди бути вручений шляхом безпосередньої доставки одержувачу, який приймає його добровільно. Якщо документ має бути вручений відповідно до частини першої цієї статті, то Центральний Орган може вимагати, щоб документ був складений або перекладений офіційною мовою або однією з офіційних мов запитуваної Держави.

Крім того, як вбачається із ст. 10 Конвенції, якщо запитувана держава не заперечує, що ця Конвенція не обмежує можливості надсилати судові документи безпосередньо поштою особам, які перебувають за кордоном.

Нотою, датованою 05.01.1984р., Уряд Кіпру зазначив, що не заперечує проти способів передачі документів, передбачених у ст. 10 Конвенції.

Таким чином, з метою належного повідомлення нерезидента України відповідача Р.Е. Анодус ЛТД (R.E. ANODUS LTD) про час і місце розгляду даної справи, враховуючи положення ст.ст. 1-10 Конвенції та ст. 2 Угоди між Україною та Республікою Кіпр про правову допомогу в цивільних справах підписаною 2004 р, відправлення судових документів цьому відповідачу повинно здійснюватися через центральний орган Республіки Кіпр, обов`язком якого є отримання прохань про вручення документів, а також, безпосередньо за адресою місцезнаходження відповідача Р.Е. Анодус ЛТД.

Разом з цим відповідно до положень статті 3 Угоди між Україною та Республікою Кіпр про правову допомогу в цивільних справах підписаною 2004 р, визначено, що Запити про надання правової допомоги та додатки до них складаються мовою запитуючої Договірної Сторони, до них також додаються завірені копії перекладу мовою іншої Договірної Сторони або англійською мовою.

Документи, отримані при виконанні запитів про надання допомоги, складаються мовою запитуваної Договірної Сторони.

У такому разі саме на позивача покладається обов`язок забезпечити подання до суду належно оформлених, перекладених, нотаріально посвідчених документів, після чого вони направляються судом до Міністерства юстиції України.

Оскільки відповідач по справі Р.Е. Анодус ЛТД, є нерезидентом, який як вбачається зі змісту позовної заяви не має свого представництва на території України, та місцем його знаходження згідно даних позовної заяви є Республіка Кіпр, позивачу ОСОБА_1 слід надати в двох екземплярах належним чином засвідчений переклад позовної заяви та усіх додатків до неї на офіційну мову запитуваної держави (грецькою мовою) або англійською мовою для вручення їх відповідачу за місцем знаходження.

Суд звертає увагу позивача ОСОБА_1 на те, що оформлення документів для їх можливого використання як за кордоном так і на території України є проставлення апостиля, запровадженого Гаазькою Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів 1961 року, до якої приєдналися більше ніж 90 країн в тому числі Республік Кіпр.

Гаазька Конвенція, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів 1961 року, згода на обов`язковість якої надана Законом України від 10 січня 2002 року «Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів», набула чинності між Україною і державами-учасницями Конвенції, що не висловили заперечень проти її приєднання, з 22 грудня 2003 року.

Апостиль - це спеціальний штамп, який проставляється на офіційних документах, що надходять від держав - учасниць зазначеної Конвенції. Він засвідчує справжність підпису особи під документом і автентичність відбитку печатки або штампа, якими скріплено відповідний документ.

Відповідно до статей 2, 3 зазначеної Конвенції кожна з Договірних держав звільняє від легалізації документи, на які поширюється ця Конвенція і які мають бути представлені на її території. Єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.

Згідно з положеннями вказаної Конвенції документ, на якому проставлено апостиль, не потребує жодного додаткового оформлення чи засвідчення і може бути використаний в будь-якій іншій державі-учасниці цієї Конвенції.

Відповідно до ч.ч. 3, 4, ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи наведене, суд звертає увагу позивача, що статтею 9 Угоди між Україною та Республікою Кіпр про правову допомогу в цивільних справах 2004 року визначено, що кожна договірна сторона несе всі витрати, що виникають на її території у зв`язку з виконанням запиту, і не вимагає за це відшкодування.

Згідно ч.4 ст.177 ЦПК України до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивач ОСОБА_1 пред`являючи позов про визнання правочину недійсним, скасування державної реєстрації речового права та документа, на підставі якого здійснено реєстрацію та зазначивши ціну позову 142 755 гривень та зазначивши, що судовий збір у загальній сумі 4152 грн. він сплачує однією квитанцією за 4 позовними вимогами: 1 - майновою та 3- немайновими, не додав до позовної заяви документів, які свідчать про оплату ним судового збору.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, – у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з абзацом 4 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» з 1.01.2022 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2481 грн.

Частиною 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» передбачено, у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Позивачем у позовній заяві заявлено чотири позовні вимоги немайнового характеру.

При цьому до позовної заяви не додано доказів підтверджуючих його сплату.

Таким чином, у даному випадку позивачеві слід сплатити судовий збір за чотири позовні вимоги немайнового характеру та додати документ, що підтверджує його сплату в сумі 3969,60 грн. (992,4 х 4 = 3969,60).

Разом з цим, у мотивувальній частині позовній заяві позивач заявив клопотання про витребування доказів, не сформувавши відповідної вимоги в прохальній частині позовної заяви. Клопотання вмотивовано тим, що він не є стороною оспорюваного правочину, а тому просить витребувати у відповідачів оригінали або належно завірені копії свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 08.05.2012 року, серія і номер 1080 та договору іпотеки, серія і номер 4291,4292 від 13.12.2012 року, укладеного відповідачами №1 та №2 щодо оспорюваного майна, які ним не можуть бути долучені до позовної заяви.

Суд, звертає увагу позивача, що згідно п.2 ч.1 ст. 3 ЦПК України усі учасники судового процесу рівні перед законом та судом. Згідно ч.2, 3 ст. 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відтак витребування оспорюваних позивачем оригіналів або належно завірених копії свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 08.05.2012 року, серія і номер 1080 та договору іпотеки, серія і номер 4291, 4292 від 13.12.2012 року, у відповідачів між якими ці договори було укладено та які не є суб`єктом створення цих документів, не відповідає завданням та основним засадам цивільного судочинства.

Враховуючи наведене, позивачу слід роз`яснити право на заявлення клопотання про витребування доказів, оспорюваних свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів та договорів іпотеки, саме у першоджерела, яким цей доказ було створено, у даному випадку від приватного нотаріуса Тячівського районного нотаріального округу Н.І. Русин, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рвач Ж.В., чи нотаріального архіву.

Відповідно до ч.1 ст.84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Відповідно до ч.2 ст.84 ЦПК України у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено який доказ витребовуються, обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати, підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа, вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

В клопотанні про витребування доказів, поданому суду, не зазначено заходів, які були вжиті позивачем для отримання вказаного доказу, або причини неможливості самостійно отримати цей доказ та від кого саме з відповідачів слід витребувати зазначені докази, а тому позивачу слід усунути наведені недоліки.

Окрім цього в мотивувальній частині позовної заяви позивач зазначив, що одночасно із подачею даного позову ним подається заява про забезпечення позову у спосіб заборони будь-яких дій щодо належного йому об`єкта нерухомого майна.

Разом з цим жодних заяв про забезпечення позову, до суду не надходило та у прохальній частині про таке забезпечення вимоги ОСОБА_1 не заявлено.

Враховуючи наведене, позивачу слід роз`яснити право у відповідності до ст.ст. 149-153 ЦПК України подати заяву про забезпечення позову, яка відповідно до вимог ч. 1 ст. 151 ЦПК України повинна бути подана в письмовій формі, підписана заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові – для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Згідно ч.6 ст. 151 ЦПК України, до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору встановленому порядку і розмірі.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, – у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Ставка судового збору за подання до суду заяви про забезпечення позову, яка подана фізичною особою, становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За таких обставин згідно до вимог ч.1ст.185 ЦПК України позовна заява ОСОБА_1 підлягає залишенню без руху з встановленням строку для усунення недоліків.

Відповідно до ч. 2 ст. 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Враховуючи наведене, вважаю, що до даної позовної заяви слід застосувати правила ч. 1 ст. 185 ЦПК України та залишити без руху, надавши позивачеві строк для усунення вказаних недоліків шляхом до суду належно посвідчених, перекладених на грецьку або англійську мови позовної заяви та доданих до неї документів та сплати судового збору в розмірі 3969,6 грн., про що додати відповідний документ.

Платіжними реквізитами для перерахування судового збору в гривнях є:

отримувач коштів - ГУК у Зак. обл/Тячівська тг/22030101;

код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37975895;

банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.);

код банку отримувача (МФО) - 899998;

рахунок отримувача - UA528999980313151206000007373;

код класифікації доходів бюджету - 22030101;

призначення платежу *;101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Тячівський районний суд Закарпатської області (назва суду, де розглядається справа).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 95, 175, 176, 177, 185, 260, 261, 353 ЦПК України, суддя,

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Солум» та нерезидента України Р.Е. Анодус ЛТД де третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Південно-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання правочину недійсним, скасування державної реєстрації речового права та документа на підставі якого здійснено реєстрацію права, залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення вказаних у даній ухвалі недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали.

Роз`яснити, що в разі не усунення у визначений строк недоліків позовна заява буде вважатися неподаною і повернута позивачеві.

Копію ухвали надіслати позивачеві та представнику позивача.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Суддя Бряник М.М.