Ухвала суду № 102531610, 11.01.2022, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 242/6347/21

Провадження №2/242/501/22

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження

11 січня 2022 року м. Селидове

Суддя Селидівського міського суду Донецької області Черков В.Г., розглянувши позовну заяву керівника Покровської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах – Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області до Селидівської міської ради, ОСОБА_1 , третя особа – приватний нотаріус Покровського районного нотаріального округу Донецької області Климова Оксана Володимирівна, про визнання незаконним та скасування рішення Селидівської міської ради, визнання недійсним договору купівлі-продажу, повернення земельної ділянки, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку,-

В С Т А Н О В И В:

До Селидівського міського суду Донецької області надійшла позовна заява керівника Покровської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах – Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, про забезпечення позову, подану в цивільній справі за позовом керівника Покровської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах – Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області до Селидівської міської ради, ОСОБА_1 , третя особа – приватний нотаріус Покровського районного нотаріального округу Донецької області Климова Оксана Володимирівна, про визнання незаконним та скасування рішення Селидівської міської ради, визнання недійсним договору купівлі-продажу, повернення земельної ділянки, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, яка мотивована тим, що на засідання дванадцятої чергової сесії Селидівської міської ради VIII скликання 20.09.2021 прийнято рішення № 8/12-367 «Про продаж земельної ділянки громадянці ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 », яким продано вказаній громадянці земельну ділянку площею 0,0670 га з кадастровим номером 1413800000:03:004:0310 під розміщення та обслуговування торгівельного павільйону закусочної з літнім майданчиком та ганками із земель житлової та громадської забудови комунальної власності Селидівської міської ради. В подальшому 30.09.2021 між Селидівської міської радою та ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу вказаної земельної ділянки, який посвідчений приватним нотаріусом Покровського районного нотаріального округу Донецької області Климовою О.В., зареєстровано у реєстрі за № 1004. Вказує, що відповідно до Генерального плану м. Селидове, затвердженого рішенням Селидівської міської ради від 25.04.2018 № 7/31-972, вказана земельна ділянка розташована в Парку відпочинку м. Селидове (експлікація 2.10), а тому відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України не може бути передана у приватну власність. З урахуванням цього, позивач вважає рішення міської ради № 8/12-367 незаконним та таким, що підлягає скасуванню, договір купівлі-продажу – визнанню недійсним, державну реєстрацію права власності – скасувати, а земельну ділянку – повернути.

Відповідно до ч. 6 ст. 187 ЦПК України 08.12.2021 було направлено запит до органу реєстрації місця перебування та місця проживання відповідача ОСОБА_1 . Відповідь на запит надійшла до суду 11.01.2022.

Вирішуючи питання про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі, суддя приходить до наступного висновку.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Відповідно до положень частини другої цієї ж статті право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).

Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Так, з матеріалів, які долучені до позовної заяви, вбачається, що відповідач ОСОБА_1 є власником торгівельного павільйону закусочної з літнім майданчиком та ганками загальною площею 97,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , яка розташована на земельній ділянці комунальної форми власності площею 0,0670 га, кадастровий номер 1413800000:03:004:0310, цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, знаходиться в оренді (згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-1406288312019 від 11.11.2019 року, виданого головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області). Будівля складається: А1- торгівельний павільйон закусочна з літнім майданчиком загальною площею 95,2 кв.м., а1- ганок загальною площею 0,9 кв.м., а’1 – ганок загальною площею 1,4 кв.м. (копія договору купівлі-продажу від 15.11.2019 року).

Рішенням Селидівської міської ради від 20.09.2021 № 8/12-367 (оскаржується позивачем) вирішено затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) під розміщення та обслуговування торгівельного павільйону закусочної з літнім майданчиком та ганками за адресою: АДРЕСА_1 , а також продати ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0670 га з кадастровим номером 1413800000:03:004:0310, під розміщення та обслуговування торгівельного павільйону закусочної з літнім майданчиком та ганками за адресою: АДРЕСА_1 , із земель житлової та громадської забудови комунальної власності Селидівської міської ради (код КВЦПЗ 03.07).

Договором купівлі-продажу земельної ділянки від 30.09.2021 року (оскаржується позивачем), Селидівська міська рада продала, а ОСОБА_1 (за умови сплати вартості) купила земельну ділянку площею 0,0670 га з кадастровим номером 1413800000:03:004:0310, під розміщення та обслуговування торгівельного павільйону закусочної з літнім майданчиком та ганками за адресою: АДРЕСА_1 . Цільове призначення земельної ділянки – для будівництва та обслуговування будівель торгівлі; вид використання земельної ділянки: для обслуговування павільйону закусочної з літнім майданчиком та ганками.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Відповідно до частини 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно з частиною 2 статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду.

Згідно зі статтею 1 ГК України цей кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб`єктами господарювання, а також між цими суб`єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Разом із цим учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності. Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями (статті 2, 3 ГК України).

Отже, фізична особа, яка виявила бажання реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки - суб`єкта господарювання.

Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб`єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських.

За положеннями статей 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності (частина перша статті 320 ЦК України).

Фізична особа, яка є власником, зокрема, нерухомого майна, має право використовувати його для здійснення підприємницької діяльності.

Позов у цій справі пред`явлено прокурором до Селидівської міської ради, а також покупця спірної земельної ділянки ОСОБА_1 , яка є фізичною особою без відповідного статусу підприємця, але з урахуванням того, що вона власник торгівельного павільйону закусочної з літнім майданчиком та ганками за адресою: АДРЕСА_1 , а земельна ділянка площею 0,0670 га з кадастровим номером 1413800000:03:004:0310, їй продана саме для обслуговування такого павільйону, то стає цілком очевидним, що аналіз змісту та підстав поданого позову свідчить про те, що спір між сторонами виник щодо права власності на земельну ділянку (яка буде використовуватися для обслуговування торгівельного павільйону, тобто нежитлового приміщення, в якому буде здійснюватися відповідна торгівля чи підприємницька діяльність), тому з урахуванням вищевикладених вимог закону вважаю, що спір у цій справі за суб`єктним складом учасників та характером правовідносин підлягає вирішенню в господарських судах.

В даному випадку близькі за змістом правові висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 916/1261/18, від 30 червня 2020 року у справі № 235/445/18, постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 263/12948/18, та постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 686/19389/17.

Відповідно до ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо, зокрема – заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Вищевикладене дає підстави для висновку, що позовна заява не може бути розглянута в порядку цивільного судочинства, а підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 186 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

У відкритті провадження за позовом керівника Покровської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах – Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області до Селидівської міської ради, ОСОБА_1 , третя особа – приватний нотаріус Покровського районного нотаріального округу Донецької області Климова Оксана Володимирівна, про визнання незаконним та скасування рішення Селидівської міської ради, визнання недійсним договору купівлі-продажу, повернення земельної ділянки, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку – відмовити.

Роз`яснити, що для вирішення цього питання позивачам слід звернутися до відповідного господарського суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня його проголошення (складання) безпосередньо до Донецького апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала не була вручене у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому ухвали суду.

Суддя В.Г. Черков