Рішення № 102530755, 10.01.2022, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2022 року справа № 580/5737/21

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі судді Кульчицького С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України Черкаській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №232730009435 від 02.12.2020 про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю на день звернення необхідного стажу роботи;

- зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву від 09.09.2020 позивача про призначення пенсії із зарахуванням до стажу роботи, що надає право на пенсію, періоду роботи з 21.08.1984 - 15.08.1995 (робота в колгоспі «Путь Ленина» АР Крим), період з 15.07.1996 по 23.08.2002, період військової служби з 14.11.1978 по 10.11.1980.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №232730009435 від 02.12.2020 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком. Позивач вважає вказане рішення протиправним та таким, що порушує його право на соціальний захист.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 20.09.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі за даним позовом без повідомлення учасників справи (письмове провадження).

Відповідач проти позовних вимог заперечив, надавши до суду відзив на позовну заяву в якому вказав, що при розгляді наданих позивачем документів встановлено, що його страховий стаж становить 17 років 3 місяці 8 днів. До страхового стажу не зараховано періоди роботи за записами у трудовій книжці з 21.08.1984 по 15.08.1985 в колгоспі «Путь Ленина» АР Крим, оскільки даний запис має виправлення та відсутня інформація про дату реорганізації колгоспу в КСП; з 15.07.1996 по 23.08.2002 зарахований по даним, що містяться в системі персоніфікованого обліку з 15.01.1998 по 15.01.2002, оскільки в даному записі відсутній підпис відповідальної особи. Також до страхового стажу не зараховано період проходження військової служби, оскільки у військовому квитку відсутня дата початку служби. Отже, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, який дає право на пенсію за віком, прийнято рішення про відмову у призначені пенсії.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає про таке.

Відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 у період з 14.11.1978 по 10.11.1980 позивач проходив військову службу у Радянській армії.

Вказана обставина підтверджується воєнним квитком ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 .

Довідкою Гайсинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Вінницької області від 29.12.2020 №1770 підтверджується, що ОСОБА_1 призвано на військову службу 13.11.1978.

З трудової книжки колгоспника ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 вбачається, що розпорядженням №81 від 21.08.1984 позивача прийнято до колгоспу "Путь Ленина" Джанкоївського району АР Крим.

Розпорядженням №77 від 20.08.1994 позивача з 15.08.2021 виключено з колгоспу "Путь Ленина" Джанкоївського району.

15.07.1996 позивача наказом №25к від 25.07.1996 прийнято робочим по охороні у радгосп Чонгарський.

Наказом №26к від 05.08.1996 позивача з 22.07.1996 переведено на посаду водія.

Відповідно до наказу №32к від 30.09.1997 позивача згідно договору переведено з 18.08.1997 робочим по охороні.

23.08.2002 позивача звільнено за власним бажанням із займаної посади згідно наказу №26к від 23.08.2002.

01.12.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України Черкаській області №232730009435 від 02.12.2020 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку відсутністю необхідного страхового стажу.

Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду регулюють Закони України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ), від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058- IV).

Відповідно до пункту 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Частиною першою статті 24 Закону №1058-ІУ визначено, що страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з приписами частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Як встановлено ст. 62 Закону №1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Пунктом 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Разом з тим, у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (пункт 2 Порядку №637).

Також відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди З відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості зазначені неповні чи неточні відомості про роботу працівника у певний період, то для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи, на підставі яких можна дійти висновку, де і протягом якого періоду працював працівник. Ці документи можуть бути видані роботодавцем (його правонаступником), архівними установами, до яких передано документи з особового складу для зберігання. Якщо є можливість підтвердити трудовий стаж даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, то використовуються ці відомості.

Відомостями, які містяться в трудовій книжці колгоспника ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 підтверджується період роботи позивача з 21.08.1984 по 15.08.1995 в колгоспі «Путь Ленина» Джанкоївського району АР Крим та період роботи з 15.07.1996 по 23.08.2002 у радгоспі Чонгарський.

Суд зазначає, що записи про спірний період роботи позивача у період з 21.08.1984 по 15.08.1995 в колгоспі «Путь Ленина» Джанкоївського району АР Крим не містять перекреслень, виправлень чи дописок, які б змінювали суть записів або перекручували б їх зміст, записи виконані під порядковими номерами, які розміщені послідовно по хронології, написані акуратно, завірені підписом посадової особи підприємства та печаткою підприємства.

Щодо доводів відповідача про те, що записи про трудову діяльність позивача у період з 15.07.1996 по 23.08.2002 у радгоспі Чонгарський не засвідчені підписом, посадової особи підприємства та щодо виправлень дати народження позивача на титульній сторінці його трудової книжки серії НОМЕР_2 , слід зазначити, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку, а загальних підставах.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 687/975/17.

Щодо зарахування до страхового стажу позивача період проходження строкової служби в Радянській Армії суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 8 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що рішення Головного управління №231250001114 від 18.02.2021 позивачу відмовлено у зарахуванні до страхового стажу період проходження строкової служби з 14.11.1978 по 10.11.1980, оскільки у військовому квитку позивача відсутня дата початку служби.

Проте, період проходження позивачем строкової служби з 14.11.1978 по 10.11.1980 підтверджується наявною в матеріалах справи копією трудової книжки ОСОБА_1 та довідкою Гайсинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Вінницької області від 29.12.2020 №1770 згідно якої позивача призвано на військову службу 13.11.1978.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відмова у зарахуванні до страхового стажу позивача період проходження ним строкової служби в Радянській Армії з з 14.11.1978 по 10.11.1980 є протиправною.

Згідно з абзацом першим пункту 4.7 розділу ІV "Приймання, оформлення і розгляд документів" Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Зважаючи на те, що судом встановлено неправомірність рішення відповідача про відмову в призначенні позивачу пенсії, суд приходить до висновку про його скасування та необхідності зобов`язання відповідача зарахувати до пільгового стажу позивача спірні періоди роботи та проходження військової служби.

З урахуванням наведених обставин, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки наявних у матеріалах справи доказів в сукупності та виходячи за межі позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, судові витрати зі сплати судового збору у сумі 908, 00 грн підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно частини 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Таким чином, Кодексом адміністративного судочинства України передбачені витрати на правничу допомогу адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу.

Частиною 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги №1/31/05/2021 від 31.05.2021, акт прийому-передачі наданих послуг від 22.10.2021, касовий ордер №2 від 22.10.2021 та квитанцію до прибуткового касового ордера №2 від 22.10.2021.

Згідно акту прийому-передачі наданих послуг від 22.10.2021 адвокат Різник Юрій Андрійович надав позивачу правову допомогу на загальну суму 1500, 00 грн за підготовку та подання позовної заяви до Черкаського окружного адміністративного суду.

З урахуванням викладеного та підтверджених доказами понесених витрат, суд дійшов висновку, що 1500, 00 грн, є справедливим, розумним, пропорційним та обґрунтованим розміром відшкодування витрат на правничу допомогу.

Отже, судові витрати на правничу допомогу у сумі 1500, 00 грн підлягають стягненню з бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 241-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №232730009435 від 02.12.2020 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, Черкаська обалсть, 18001, код ЄДРПОУ 21366538) повторно розглянути заяву від 09.09.2020 та зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) період проходження військової служби у Радянській армії з 14 листопада 1978 року по 10 листопада 1980 року, період роботи у колгоспі «Путь Ленина» Джанкоївського району АР Крим з 21 серпня 1984 року по 15 серпня 1995 року та період роботи в радгоспі Чонгарський з 15 липня 1996 року по 23 серпня 2002 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, Черкаська обалсть, 18001, код ЄДРПОУ 21366538) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок та витрати на правничу допомогу в сумі 1500 (одна тисяча п`ятсот) гривень 00 копійок.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ