Рішення № 102529868, 12.01.2022, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/8789/21

12 січня 2022 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Тернопільській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Тернопільського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) (далі - Тернопільський ВДВС, Відділ, відповідач), у якому просить:

визнати протиправними дії Тернопільського ВДВС щодо відмови у знятті арешту з майна ОСОБА_1 ,

зобов`язати Тернопільський ВДВС зняти арешт з усього майна ОСОБА_1 .

Позовна заява обґрунтована тим, що на примусовому виконанні у відповідача перебувала постанова Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Тернопільській області від 09.10.2015 про накладення штрафу на ОСОБА_1 у розмірі 8500 грн. У межах цього виконавчого провадження одночасно з відкриттям виконавчого провадження 09.11.2016 державним виконавцем накладено арешт на майно боржника ОСОБА_1 . У подальшому 05.02.2018 виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон №1404-VIII), тобто в зв`язку відсутністю майна в боржника, на яке може бути звернено стягнення.

На заяву позивачки про зняття арешту, накладеного на її майно, відповідачем надіслано відмову у її задоволенні, яку позивачка вважає протиправною з посиланням на те, що виконавче провадження відкрите з порушенням вимог закону, бо виконавчий документ 01.11.2016 був пред`явлений до виконання стягувачем з пропущенням тримісячного строку. Державний виконавець мав повернути постанову №117/15 від 09.10.2015 стягувачу, в зв`язку з пропущенням встановленого законом строку пред`явлення виконавчого документа до виконання. Однак державний виконавець 09.11.2016 відкрив виконавче провадження №52783341 та наклав арешт на все майно позивачки.

Постанова №117/15 від 09.10.2015 не може бути повторно пред`явлена до виконання, а у разі пред`явлення її до виконання підлягає поверненню, так як пройшло більше трьох років з моменту повернення постанови стягувачу. До того ж стягувач Державна архітектурно-будівельна інспекція України перебуває в стані припинення з 20.03.2020 в зв`язку з ліквідацією.

У постанові №117/15 від 09.10.2015 неправильно зазначено по-батькові боржника, а саме вказано ОСОБА_1 , а не ОСОБА_1 . На даний час не можливо привести виконавчий документ у відповідність до вимог закон, так як стягувач перебуває в стані припинення, а отже неможливо повторно звернути даний виконавчий документ до примусового виконання.

За таких обставин позивачка вважає, що постанова №117/15 від 09.10.2015 Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Тернопільській області не підлягає виконанню, тому слід зняти арешт з її майна.

Ухвалою суду від 13.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін суддею одноособово, з урахуванням § 2 глави 11 розділу ІІ Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), призначено судове засідання, залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Тернопільській області. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов до 24.12.2021, запропоновано третій особі надати пояснення щодо предмета позову до цієї ж дати, призначено судове засідання на 04.01.2022.

У строк, встановлений судом, надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач проти позову заперечує та зазначає, що згідно бази даний Автоматизованої системи виконавчих проваджень встановлено, що на виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження №52783341 відкрите на підставі постанови Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Тернопільській області від 09.10.2015 про накладення штрафу на ОСОБА_1 у розмірі 8500 грн. 05.02.2018 виконавче провадження завершене на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону №1404-VIII. Матеріали виконавчого провадження знищено, бо закінчився визначений строк їх зберігання.

Також зауважує, що діяльність Державної архітектурно-будівельної інспекції України перебуває в процесі припинення, але не припинено. У спірному випадку відсутні підстави визначені частиною четвертою статті 59 підставі Закону №1404-VIII для зняття державним виконавцем арешту з майна боржника.

Копію ухвали від 13.12.2021 про відкриття провадження у справі надіслано на адресу третьої особи, проте така ухвала суду повернулася з довідкою оператора поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою». У судові засідання представник третьої особи не прибув, жодних заяв, клопотань чи пояснень від Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Тернопільській області до суду не надходило.

Розгляд справи здійснювався за відсутності представника третьої особи, який не прибув у судове засідання, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду.

У судових засіданнях, які відбувалися у цій справі, представник позивачки позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві. Зазначив, що копію виконавчого документа позивачка не має в наявності, можливо й не отримувала, проте з огляду на суму штрафу припускає, що мова йде про постанову у справі про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Наполягає на пропуску строку для повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання, незалежно від того чи то постанова про накладення штрафу у справі про адміністративне правопорушення (три місяці), чи адміністративно-господарського штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності (один рік). Просить позов задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала з підстав, які наведені у відзиві. Зазначила, що при сплаті штрафу боржником виконавче провадження підлягає відновленню, а накладений арешт на майно позивачки - зняттю. Лише за таких умов можливе зняття арешту з майна боржника. Просила відмовити у позові.

У судовому засіданні 04.01.2022 оголошено перерву до 12.01.2022, витребувано у відповідача додаткові пояснення.

06.01.2022 до суду надійшли додаткові пояснення Тернопільського ВДВС.

У судовому засіданні 12.01.2022 судом постановлено ухвалу про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Згідно з частиною третьою статті 241 КАС України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами КАС України з урахуванням особливостей, визначених статтею 287 Кодексу.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

09.10.2015 Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Тернопільській області винесено постанову №117/15, якою накладено штраф на ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка проживає за адресою АДРЕСА_1 , в розмірі 8500 грн.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень 09.11.2016 державним виконавцем Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області на підставі постанови №117/15 відкрито виконавче провадження №52783341 (а.с.3-4).

Одночасно 09.11.2016 державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все майно боржника ОСОБА_1 (а.с.3 зворот).

05.02.2018 постановою державного виконавця повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону №1404-VIII (а.с.5).

17.11.2021 ОСОБА_1 через представника подано заяву до Тернопільського ВДВС про зняття арешту накладеного на майно боржника ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка проживає за адресою АДРЕСА_1 , постановою державного виконавця Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області від 09.11.2016 (а.с.6).

У відповіді від 26.11.2021 на цю заяву відповідачем наведені підстави для зняття державним виконавцем арешту з майна боржника, які визначені частиною четвертою статті 59 підставі Закону №1404-VIII, та вказано, що згідно з частиною п`ятою цієї ж статті арешт може бути знятий за рішенням суду.

Позивачка не погоджуючись з діями державної виконавчої служби щодо відмови зняти арешт з майна, у зв`язку з чим звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Рішення відповідача (дії, вчиненні при його прийнятті) як суб`єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягають оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом №1404-VIII.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (частина перша статті 5 Закон №1404-VIII).

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів, зокрема, рішень, за якими стягувачами є держава, державні органи; постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом (пункти 4, 6 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII).

Частинами першою, п`ятою, статті 26 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Частиною сьомою статті 26 Закону № 1404-VIII встановлено, що у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника. У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

Статтею 56 Закону № 1404-VIII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Відповідно до частини четвертої статті 59 Закону №1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону;

10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

Згідно з частиною п`ятою статті 59 Закону №1404-VIII у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

У спірному випадку арешт на майно ОСОБА_1 накладено державним виконавцем в межах виконавчого провадження №52783341 одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження 09.11.2016 при виконанні постанови Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Тернопільській області №117/15 від 09.10.2015, якою накладено штраф на ОСОБА_1 у розмірі 8500 грн.

Аналізуючи підстави для зняття арешту з майна боржника, визначені частиною четвертою статті 59 Закону №1404-VIII, суд зауважує, що такі не можуть бути застосовані у цих правовідносинах. Разом з тим суд перевіряє доводи позивачки щодо наявності інших підстав для зняття арешту з її майна.

Так, ОСОБА_1 стверджує про відсутність підстав для відкриття виконавчого провадження через сплив строку для пред`явлення виконавчого документа для виконання. З цього приводу суд зазначає.

Строки пред`явлення виконавчих документів до виконання, переривання строку давності пред`явлення виконавчого документа до виконання, поновлення пропущеного строку регламентує стаття 12 Закону №1404-VIII, чинного з 05.10.2016.

До цього часу умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначав Закон України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 (далі - Закон № 606-ХІV).

У спірному випадку постанова про накладення штрафу винесена 09.10.2015, а тому строк пред`явлення виконавчого документу до виконання регламентувався положеннями Закону № 606-ХІV.

Відповідно до статті 22 Закону № 606-ХІV виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки:

1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців;

2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для:

1) виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення;

2) виконання рішень комісій по трудових спорах - з дня видачі посвідчення на примусове виконання рішення;

3) інших виконавчих документів з наступного дня після набрання ними юридичної сили, якщо інше не передбачено законом.

У спірному випадку виконавчим документом є постанова Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Тернопільській області №117/15 від 09.10.2015 про накладення штрафу.

Позивачка вважає, що до неї застосовано відповідальність у справі про адміністративне правопорушення і строк пред`явлення такого документа до виконання становить три місяці.

Самого виконавчого документу - постанови Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Тернопільській області №117/15 від 09.10.2015 про накладення штрафу у суду немає, а тому суд не може робити однозначний висновок про те, що до ОСОБА_1 застосовано саме відповідальність у справі про адміністративне правопорушення. З огляду на повноваження органів державного архітектурно-будівельного контролю такі органи виносили постанови за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, відповідальність за які передбачені Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», тобто притягували до адміністративно-господарської відповідальності, а отже, мова може йти про інший виконавчий документ і строк пред`явлення такого документа до виконання становив відповідно до статті 22 Закону № 606-ХІV один рік з дня наступного після набрання ним юридичної сили.

Так, Закон України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» від 14 жовтня 1994 року № 208/94-ВР (далі - Закон № 208/94-ВР) встановлював відповідальність суб`єктів містобудування за правопорушення у сфері містобудівної діяльності. Згідно зі статтями 4, 5 Закону № 208/94-ВР постанови про накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, винесені посадовими особами, визначеними у частині другій статті 3 цього Закону, є виконавчими документами і підлягають виконанню в установленому законом порядку. Штраф підлягає сплаті у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення або надіслання постанови. У разі несплати штрафу в зазначений строк другий примірник постанови надсилається органу державної виконавчої служби для виконання постанови в примусовому порядку. Не підлягає виконанню постанова, яку не було звернуто до виконання протягом двох років з дня винесення.

Процедуру накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, що передбачені Законом № 208/94-ВР визначалася Порядком накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1995 №244.

За відсутності виконавчого документа, постанови Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Тернопільській області №117/15 від 09.10.2015 про накладення штрафу, суд не може встановити і дати набрання ним юридичної сили, а за відсутності матеріалів виконавчого провадження (зокрема, заяви стягувача про пред`явлення виконавчого документа до виконання) не може робити однозначний висновок стосовно дотримання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Відтак, суд не приймає до уваги мотиви позивачки про те, що штраф застосований до неї органом державного архітектурно-будівельного контролю у справі про правопорушення у сфері містобудівної діяльності є штрафом у справі про адміністративне правопорушення і станом на 09.11.2016 сплинув строк для пред`явлення виконавчого документа від 09.10.2015 для виконання.

Для повного з`ясування таких обставин суд ухвалою про відкриття провадження у справі від 13.12.2021 залучив третю особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Тернопільській області, проте з огляду на прийняття рішення про припинення юридичної особи Державної архітектурно-будівельної інспекції України з 20.03.2020, додаткові обставини у справі з`ясувати не вдалося.

Стосовно доводів позивачки про те, що такий виконавчий документ не може бути пред`явлений повторно, а у разі пред`явлення його до виконання підлягає поверненню, так як пройшло більше трьох років з моменту повернення постанови стягувачу, такі заслуговують на увагу з таких міркувань.

Судом встановлено, що 05.02.2018 постановою державного виконавця повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону №1404-VIII (а.с.5).

02.06.2016 прийнято Закон України № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження», що набрав чинності 05.10.2016.

Відповідно до частини сьомої Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1404-VІІІ виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону №1404-VІІІ у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Пунктом 2 частини першої статті 37 Закону №1404-VІІІ визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені протягом року виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

У разі повернення виконавчого документа з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, стягувачу повертаються невикористані суми внесеного ним авансового внеску. На письмову вимогу стягувача виконавцем надається звіт про використання авансового внеску. У разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті арешт з майна знімається (частина третя статті 37 Закону №1404-VІІІ).

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону (частина п`ята статті 37 Закону №1404-VІІІ).

За таких обставин, суд вважає, що постанова Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Тернопільській області №117/15 від 09.10.2015, якою накладено штраф на ОСОБА_1 у розмірі 8500 грн, не може бути на даний час пред`явлена повторно до виконання, бо пройшли визначені законом строки для пред`явлення цього виконавчого документу до виконання.

Також суд звертає увагу на положення частин першої та другої статті 40 Закону №1404-VІІІ (у редакції, яка діяла на час винесення державним виконавцем постанови про повернення виконавчого документа стягувачу), відповідно до яких у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

При цьому, виходячи зі змісту частини третьої статті 37 Закону №1404-VІІІ, арешт майна при поверненні виконавчого документа з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої цієї статті (у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені протягом року виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними) не знімається.

Проте, як зазначено вище, на час розгляду цієї справи стягувач вже позбавлений права пред`явити повторно виконавчий документ про стягнення штрафу з ОСОБА_1 через пропущення строку пред`явлення його до виконання.

В даному випадку відповідачем не надано суду доказів існування незавершених виконавчих проваджень щодо позивача, які б обумовлювали необхідність залишення в силі накладеного на її майно арешту. Завершених виконавчих проваджень щодо позивачки також до суду не надано.

Отже, судом встановлено, що на виконанні у відповідача відсутні відкриті виконавчі провадження, в межах яких можливе звернення стягнення на майно позивачки, у тому числі і шляхом його арешту, для забезпечення реального виконання постанови (виконавчого документа), яке належить виконувати. Відтак, наведені обставини свідчать про відсутність правових підстав у відповідача зберігати накладений ним арешт на майно позивачки. Також існування арешту майна позивачки при визнанні відповідачем факту завершення всіх виконавчих проваджень відносно позивачки порушує саму мету застосування відповідної процедури. Так, наразі, механізм забезпечення виконання рішення існує, проте провадження в рамках якого його було застосовано завершено.

Суд враховує, що збереження арешту майна боржника необхідне для забезпечення прав стягувача, у разі повторного пред`явлення ним виконавчого документу протягом строків, визначених Законом. Разом з тим, відповідачем не надано до суду доказів того, що повторно стягувачем до Відділу пред`являвся виконавчий документ, раніше повернутий в межах виконавчого провадження №52783341. Отже, стягувач своїм правом на повторне пред`явлення до виконання виконавчих документів не скористався і на даний час таке право втратив через сплив строків пред`явлення виконавчого документа до виконання.

За таких обставин, відмова Тернопільського ВДВС у знятті арешту з належного позивачці майна є порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження», що позбавляє її можливості вчиняти дії щодо належного їй майна, вільно розпоряджатися ним.

Статтею 59 Закону №1404-VIII передбачено порядок зняття арешту з майна, накладеного державним виконавцем. Так, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини визначені у частині четвертій цієї статті і зазначені вище.

Ні положення статті 59 Закону №1404-VIII, ні норми статті 37 цього ж Закону не передбачають зняття накладеного арешту як наслідок повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення.

Оскільки у спірному випадку судом встановлені інші підстави для зняття арешту з майна боржника, і за їх наявності арешт може бути знятий лише за рішенням суду, а також, враховуючи, що законодавчо механізм зняття арешту за відсутності відкритого виконавчого провадження не врегульований, то суд не вбачає протиправності дій Тернопільського ВДВС щодо відмови у знятті арешту з майна ОСОБА_1 . В цій частині позовні вимоги до задоволення не підлягають.

Разом з тим, враховуючи встановлені у цій справі обставини та враховуючи те, що в ході судового розгляду справи не доведено належними доказами правомірності існування арешту, накладеного на майно позивачки попри відсутність відкритих виконавчих проваджень щодо неї, а наявність арешту перешкоджає позиваці вільно розпоряджатись належним їй майном, суд дійшов висновку, що наявні підстави для зняти арешту з усього майна ОСОБА_1 , накладеному у виконавчому провадженні №52783341 (у якому боржником зазначено ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ). У цій частині позовні вимоги підлягають до задоволення.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень довів правомірність своїх дій, проте не спростував підстав для зняття арешту з майна позивачки.

Отож, суд, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

Відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов підлягає до задоволення частково, то до відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає половина суми сплаченого судового збору у розмірі 454,00 грн, перерахована відповідного до квитанції від 03.12.2021 (а.с.13).

Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 271, 287 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Тернопільського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Тернопільській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Зобов`язати Тернопільський відділ державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) зняти арешт з усього майна ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Тернопільського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 454,00 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні 00 (нуль) копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів десяти днів з дня його складення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Тернопільського відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) (46016, Тернопільська область, місто Тернопіль, вулиця Київська, 3а, код ЄДРПОУ 34905338).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Тернопільській області (46006, Тернопільська область, місто Тернопіль, вулиця Шпитальна, 7).

Повний текст рішення складено та підписано 12 січня 2022 року.

Суддя Чепенюк О.В.