Рішення № 102529690, 10.01.2022, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 січня 2022 року Справа № 480/7870/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Кунець О.М., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/7870/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Сумській області та просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Сумській області, що полягає в неприйнятті наказу за поданою позивачкою і розглянутою Головою Комісії з ліквідації, заступником начальника Головного управління ДПС у Сумській області заявою про надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань згідно Постанови КМУ № 500 від 08.08.2016р.

- зобов`язати Головне управління ДПС у Сумській області (код ЄДРПОУ 43144399, м. Суми, вул. ІллінськаДЗ) вчинити дії щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) щорічної разової матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань згідно ст.54 Закону України «Про державну службу» та постанови КМУ № 500 від 08.08.2016р. «Про затвердження Порядку надання державним службовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань» в розмірі середньомісячної заробітної плати за поданою нею і розглянутою керівником заявою від 19.02.2021 року.

В обґрунтування позовних позивачка зазначає, що вона, перебуваючи на посаді начальника відділу інформаційно-аналітичної роботи управління правової роботи Головного управління ДПС у Сумській області, 19.02.2021 подала заяву Голові Комісії з ліквідації, заступнику начальника Головного управління ДПС у Сумській області Полив`яному О.В. про надання їй матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань згідно Постанови КМУ № 500 від 08.08.2016. Вказана заява була погоджена шляхом накладання Полив`яним О.В. резолюції "кадри, бухгалтерія - до наказу". Оригінал заяви позивачкою був переданий в бухгалтерію для виплати у встановленому розмірі. При цьому, розмір фонду оплати праці працівникам Головного управління ДПС у Сумській області на лютий і березень 2021 року дозволяв виплатити позивачці матеріальну допомоги. Проте, матеріальна допомога з невідомих причин не була нарахована та виплачена.

На переконання позивачки, відповідачем допущена саме протиправна бездіяльність щодо не реалізації поданої нею заяви і не виплати щорічної разової матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Відповідно до ухвали суду від 01.09.2021р. було відкрито провадження т а призначено справу до розгляду за правилами спрощеного провадження без виклику сторін. Відповідачу запропоновано надати відзив.

22.09.2021р. Відповідач надав суду відзив, у якому проти позовних вимог заперечує та зазначає, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань державному службовцю може надаватися один раз на рік за рішенням керівника державної служби в межах норми оплати праці. При цьому, твердження Позивачки стосовно достатності розміру фонду оплати праці працівникам Головного управління ДПС у Сумській області (код ЄДРПОУ 43144399) на лютий і березень 2021 р. для виплати їй матеріальної допомоги, відповідач просить суд врахувати, що матеріальна допомога для вирішення соціально - побутових питань не гарантується державному службовцю жодним нормативно - правовим актом, в тому числі Конституцією, оскільки ч. 2 ст. 54 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 р. №889 - VIII передбачає лише можливість її отримання. Крім цього, матеріальна допомога може бути виплачена державному службовцю лише за наявності коштів фонду оплати праці або не виплачуватись взагалі.

Так, позивачкою 19.02.2021 р. подано заяву про надання матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань в розмірі середньомісячної заробітної плати. Станом на 19.02.2020 (день отримання заяви від позивача) питання виплати позивачу матеріальної допомоги не могло бути розглянутим, оскільки керівник Головного управління ДПС у Сумській області на цю дату не міг знати, яка сума коштів залишиться після всіх першочергових виплат (заробітної плати та інших розрахунків з працівниками, наприклад, остаточні розрахунки при звільненні). При щомісячному нарахуванні заробітної плати грошові кошти в першу чергу спрямовуються на виплату основних складових заробітної плати таких як: посадовий оклад, надбавка за звання, надбавка за вислугу років, надбавка за інтенсивність праці, щомісячні премії, відпускних та допомоги на оздоровлення. І лише при наявній економії коштів, в кінці місяця керівник може прийняти рішення про виплату допомоги для вирішення соціально - побутових питань.

Кошторис Головного управління ДПС у Сумській області разом з розрахунками, затверджений ДПС України 26.01.2021 р., та зміни до кошторису разом з розрахунками, що затверджені ДПС України 12.02.2021 р. Розрахунки до кошторису на період ліквідації по КЕКВ 2111 «Заробітна плата» не включають витрати на виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань. Тобто, кошти на виплату даної матеріальної допомоги були відсутні.

Одночасно відповідач зазначає, що заява про надання матеріальної допомоги на вирішення соціально - побутових питань від ОСОБА_1 надійшла 19.02.2021р. Проте 26.03.2021р. ОСОБА_1 була звільнена. Оскільки на кінець березня 2021 року вона не перебувала в трудових відносинах з Головним управлінням ДПС у Сумській області, матеріальна допомога їй, як вважає відповідач, не мала виплачуватись. (а.с.12-13).

Крім цього, у відзиві відповідач звертає увагу суду на те, що у провадженні Сумського окружного адміністративного суду перебувала справа №480/3528/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про стягнення матеріальної допомоги. 29.07.2021 р. рішенням Сумського окружного адміністративного суду по справі №480/3528/21 було відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

З аналізу матеріалів справ вбачається, що у справі №480/7870/21 позивачка просить визнати бездіяльність відповідача щодо ненарахування матеріальної допомоги, а у позовній заяві яка була предметом розгляду у справі №480/3528/21 позивачка просила стягнути з відповідачів матеріальну допомогу. При цьому, як зазначає відповідач, по суті вимоги по даній справі є ідентичними до позовних вимог по справі №480/3528/21- стягнення матеріальної допомоги.

З урахуванням викладеного, відповідач у клопотанні від 21.09.2021р. (а.с.11) просив суд залишити позовну заяву яка є предметом розгляду у даній справі без розгляду з посиланням на положення п.10. ч.І ст. 240 Кодексу адміністративного судочинства "після відкриття провадження судом встановлено, що позивачем подано до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду».

28.09.2021р. позивачкою подана відповідь на відзив, в якій ОСОБА_1 зазначила, що у Головного управління ДПС у Сумській області було достатньо для виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. Вважає, що позиція відповідача, викладена у відзиві на позов є необґрунтованою, тому наполягала на своїх вимогах (а.с.25-28).

Крім цього, позивач подала до суду заперечення на клопотання про залишення позовної заяви без розгляду (а.с.29-30).

Відповідно до ухвали суду від 29.09.2021р. було відмовлено позивачу у задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як свідчить з матеріалів справи, згідно Наказу Головного управління ДПС у Сумській області від 31.08.2020 № 108-0 (пункт 153) переведено з 01.09.2020 начальника відділу інформаційно-аналітичної роботи та правового супроводження діяльності управління правового забезпечення ОСОБА_1 на посаду начальника відділу інформаційно-аналітичної роботи управління правової роботи Головного управління ДПС у Сумській області, у зв`язку зі змінами в організаційній структурі та штатному розписі.

19.02.2021 ОСОБА_1 звернулася із заявою до голови Комісії з ліквідації, заступника начальника ГУ ДПС у Сумській області про надання їй матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в розмірі середньомісячної заробітної плати згідно п. 2 ст. 54 Закону України "Про державну службу", постанови Кабінету Міністрів України №500 від 08.08.2016, у зв`язку з необхідністю медичного обстеження та подальшого лікування (а.с.5).

Вказана заява була погоджена шляхом накладання Полив`яним О.В. резолюції "кадри, бухгалтерія - до наказу".

Проте, наказ про виплату позивачці матеріальної допомоги не був прийнятий, а матеріальна допомога не нарахована та не виплачена.

В подальшому - у березні 2021 року ОСОБА_1 було звільнено. Позивачем та відповідачем до матеріалів справи не надано копію Наказу про звільнення позивачки. Однак, рішенням суду від 29.07.2021р. у справі №480/3528/21 було встановлено, що Наказом Головного управління ДПС у Сумській області від 04.03.2021 № 35-0 припинено державну службу та звільнено ОСОБА_1 з посади начальника відділу інформаційно-аналітичної роботи управління правової роботи Головного управління ДПС у Сумській області у зв`язку з ліквідацією Головного управління ДПС у Сумській області як юридичної особи публічного права, згідно пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" .

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою та третьою статті 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 2 ст. 54 Закону України "Про державну службу" державним службовцям м о ж е надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань. Порядок надання та розмір такої допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України затверджений Порядок надання державним службовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань від 08.08.2016 № 500 (далі по тексту - Порядок), який визначає умови надання державним службовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та її розмір.

Пунктами 2, 3 Порядку передбачено, що державним службовцям матеріальна допомога може надаватися один раз на рік у розмірі середньомісячної заробітної плати на підставі особистої заяви. Рішення про надання матеріальної допомоги державним службовцям приймається керівником державної служби у державному органі в межах затвердженого фонду оплати праці.

Отже, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань для державних службовців не носить обов`язкового характеру і виплачуються тільки в разі прийняття відповідного рішення керівником цього органу в розмірі, що не повинен перевищувати середньомісячну зарплату.

Тобто, надання державним службовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань є правом керівника державної служби у державному органі, а не його обов`язком. Відповідно , твердження позивача про протиправну бездіяльність відповідача є безпідставною та необґрунтованою.

Слід зазначити, що позивач вбачає протиправну бездіяльність відповідача у тому, що відповідачем не реалізовано подану нею заяву і не виплачено щорічну разової матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. Так, у позовній заяві йдеться про те, що фактично керівник Головного управління ДПС у Сумській області Голова Комісії з ліквідації р о з г л я н у в подану позивачкою заяву і прийняв р і ш е н н я про її погодження і виплати матеріальної допомоги. Оригінал заяви був переданий в управління інфраструктури та бухгалтерського обліку ГУ ДПС у Сумській області для підготовки наказу і виплати матеріальної допомоги. При цьому, розмір фонду оплати праці працівникам Головного управління ДПС у Сумській області на лютий і березень 2021 року був достатнім для того щоб виплатити матеріальну допомоги. Проте, накладена керівником ГУ ДПС у Сумській області резолюція на заяві управлінням інфраструктури та бухгалтерського обліку так і не була виконана, у зв`язку з чим матеріальна допомога за вказаною заявою ОСОБА_1 не була виплачена. Отже, у розумінні позивача реалізація відповідної заяви мала бути здійснена саме шляхом здійснення відповідної виплати коштів. Нездійснення відповідних заходів, на переконання позивача, свідчить про бездіяльність відповідача.

Однак суд в ході розгляду справи дійшов висновку, що позиція позивача є необґрунтованою беручи до уваги висновки та обставини встановлені судовим рішенням у справі №480/3528/21. Так, у постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 02.12.201р. судом встановлено, що кошторис Головного управління ДПС у Сумській області (код ЄДРПОУ 43144399) разом з розрахунками затверджений ДПС України 26.01.2021, зміни до кошторису разом з розрахунками затверджені ДПС України 12.02.2021.

Так, дослідивши матеріали справи, зокрема розрахунок до кошторису Головного управління ДПС у Сумській області (код ЄДРПОУ 43144399), колегія суддів встановила, що на період ліквідації по КЕКВ 2111 «Заробітна плата» не включає витрат на виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань, що підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, колегія суддів переглядаючи в порядку апеляційного провадження рішення суду у справі №480/3528/21 погодилась з висновком суду першої інстанції про те, що відсутні підстави для стягнення на користь позивачки не нарахованої та не виплаченої щорічної разової матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в розмірі середньомісячної заробітної плати у сумі 16499,22 грн.

З урахуванням викладеного, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Кунець