Рішення № 102527210, 10.01.2022, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 січня 2022 року Справа№200/7746/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабаш Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального судового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ 14099344, Харківська область, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 21910427, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26) про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просила:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 , в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 з 01.04.2021 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 114 Закону України №1058-ІУ від 09.07.2003 "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зарахувавши до пільгового стажу роботи повний робочий день водієм трамвая на міських пасажирських перевезення за період з 23.02.1984 року по 05.10.2001 рік у Донецьке трамвайно-тролейбусне управління та за період з 22.10.2001 року по 22.11.2005 рік у Трамвайне депо ім. Русакова та за період з 05.12.2006 року по 31.05.2016 рік у Комунальне комерційне підприємство донецької міської ради «Донелектроавтотранс»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, прийнявши для розрахунку пенсії довідку про з/п №06-23 від 19.06.2012 року, довідку №67 від 06.05.2015 року, довідку №03-23 від 11.03.2015 року, довідку про з/п №64 від 06.05.2015 року, довідку про з/п №52 від 06.05.2015 року, довідку №04.10-88/1018 від 23.09.2019 року, довідку про період навчання від 26.03.2015 року №179, довідку №03/327 від 12.03.2021 року та довідку №55-04-01/403 від 12.03.2015 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області йому відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

До пільгового стажу позивача УПФУ не зараховано період роботи з 23.02.1984 року по 05.10.2001 року на посаді водія трамваю у Донецькому трамвайно-тролейбусному управлінні та з 05.12.2006 року по 31.05.2016 року у Комунальному комерційному підприємстві Донецької міської ради «Донелектроавтотранс».

Позивач із вказаною позицією не згоден у зв`язку з чим, вважає необґрунтованим рішення прийняте УПФУ про відмову йому в призначенні пенсії.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25.06.2021 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії передано до Харківського окружного адміністративного суду за територіальною підсудністю.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 31.08.2021 року апеляційну скаргу представника позивача на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 25.06. 2021 року у справі № 200/7746/21 задоволено. Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 25.06.2021 року у справі № 200/7746/21 скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22.09.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі, за правилами спрощеного судового провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22.11.2021 року розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження на 16.12.2021 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16.12.2021 року підготовче судове засідання відкладено до 28.12.2021 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28.12.2021 року закрито підготовче провадження, судовий розгляд призначено по суті на 10.01.2022 року.

В матеріалах справи наявний відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпровській області на позовну заяву, в якому зазначено, що 14.04.2021 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про призначення пенсії через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України.

За результатами розгляду заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Щодо зарахування до пільгового стажу періодів роботи з 23.02.1984 року по 05.10.2001 року, з 22.10.2001 року по 22.11.2005 року та з 05.12.2006 року по 31.05.2016 року управлінням зазначено, що в трудовій книжці позивача відсутні відомості, які дають право на пенсію на пільгових умовах, а саме, не зазначено, що він працював водієм міського пасажирського транспорту.

Серед інших документів позивачем надано ряд довідок, проте дані документи управлінням не прийняті до уваги, оскільки вони видані ДНР.

Довідка про заробітну плату №06-23 від 19.06.2012 року - сканована копія зроблена з ксерокопії документа, а не з оригіналу, містить інформацію щодо несплати страхових внесків до Пенсійного фонду Росії та не в повному об`ємі зазначено підставу видачі.

Довідки від 06.05.2015 року №67, від 06.05.2015 року №64, від 06.05.2015 року №52, від 23.09.2019 року №04.10-88/1018, від 12.03.2021 року №03/327. Довідка про період навчання від 26.03.2015 року №179, Свідоцтво про розірвання любу ОСОБА_2 не можна врахувати, оскільки вони видані ДНР.

Довідку від 11.03.2015 року №03 - 23 не можна врахувати, оскільки надана з копії, в ній не в повному обсязі зазначені підстави видачі, та за інформацією вона протирічить довідці від 19.06.2012 року №06-23.

Довідка №55-04-01/403 від 12.03.2015 року надана не з оригіналу, а з копії.

Крім того, управлінням зазначено про відсутність відомостей з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщену особу ОСОБА_1 .

Управлінням зазначено, що оскільки позивачем не було надано документів, які підтвердили його роботу за професією водія міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) у ОСОБА_1 відсутній необхідний пільговий стаж роботи відповідно до п. 8 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області на адресу суду надіслано відзив на адміністративний позов, в якому зазначено, що 14.04.2021 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про призначення пенсії через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України.

За результатами розгляду заяви рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області позивачу відмовлено в призначенні пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.

До пільгового стажу позивач не зараховано періоди роботи з 23.02.1984 року по 05.10.2001 року, з 22.10.2001 року по 22.11.2005 року та з 05.12.2006 року по 31.05.2016 року.

У трудовій книжці позивача відсутні відомості, які дають право на пенсію на пільгових умовах, а саме, не зазначено, що він працював водієм міського пасажирського транспорту.

Серед інших документів позивачем надано ряд довідок, проте вони не прийняті до уваги, оскільки видані органами, які знаходяться на непідконтрольній українській владі території.

Відповідно статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області через веб-портал із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно статті 114 Закону України від 09.07.2003 року №1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 22.04.2021 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії.

В рішенні зазначено, що вік позивач на момент звернення за призначенням пенсії становить 55 років 27 днів. Загальний стаж роботи становить 18 років 06 місяців 13 днів.

Довідка про заробітну плату №06-23 від 19.06.2012 року сканована копія зроблена ксерокопія документа, а не з оригіналу, містить інформацію щодо несплати страхових внесків до Пенсійного фонду Росії та не в повному об`ємі зазначено підставу видачі).

Довідка від 06.05.2015 року №67 (видана ДНР), довідка №03-23 від 11.03.2015 року (надана з ксерокопії, не в повному об`ємі зазначено підставу видачі, за інформацією протирічить довідці №06-23 від 19.06.202 року), довідка про з/п від 06.05.2015 року №64 (видана ДНР), довідка про з/п №52 від 06.05.2015 року (видана ДНР), довідка №04.10-88/1018 (видана ДНР), свідоцтво про розірвання шлюбу ОСОБА_2 (видано ДНР), довідка про період навчання від 26.03.2015 року №179 (видана ДНР), довідка №03/327 від 12.03.2021 року (видана ДНР), довідка №55-04.01/403 від 12.03.2015 року (надана з ксерокопії).

Спірним питанням даної справи є правомірність дій УПФУ стосовно відмови в призначені пенсії позивачу.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058 передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно- правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди призначення пільгових пенсій провадиться за нормами зазначеного закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

Згідно з нормами ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

За правилами встановленими нормами ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно пункту 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затв. наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005р. №383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992р. та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992р.

Списки №1, 2 затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956р. №1173 застосовуються до пільгової роботи до 31.12.1991р.; якщо пільгова робота продовжується після 01.01.1992р. (або тільки почалася після цієї дати), але не більше як до 11.03.1994р., - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991р. №10; якщо пільгова робота продовжується після 11.03.1994р. (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 16.01.2003р., - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994р. №162.

Пунктом 10 Порядку №383 передбачено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993р. №637.

Згідно статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України

Пунктами 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993р. (далі - Порядок №637), передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Отже, за змістом вказаних норм, для встановлення права особи на пенсію за віком на пільгових умовах необхідним є, крім іншого, встановлення досягнення особою передбаченого законом віку, та відповідна кількість років стажу роботи, в тому числі на відповідних посадах.

При цьому, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Як свідчать матеріали справи, підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах стала відсутність у нього необхідного пільгового стажу. При цьому Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не враховано надані позивачем уточнюючі довідки, оскільки такі видані організаціями, які знаходяться на тимчасово непідконтрольній Україні території.

Що стосується доводів відповідача про те, що довідки, видані на тимчасово окупованій території не може бути взята до уваги, то на думку суду такі є безпідставними, оскільки, документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян, оскільки вказана обставина не може слугувати підставою порушення прав громадян України на пенсійне забезпечення, що відповідає правозастосовній практиці в частині застосування так званих "намібійських винятків" Міжнародного суду ООН.

При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

В свою чергу, відсутність у відповідача можливості здійснити перевірку відомостей на підприємстві, яке знаходиться на непідконтрольній українській владі території, не може бути підставою для відмови особі у реалізації наявного у нього права на пенсійне забезпечення.

Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Тобто в розрізі даної справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.

Подібна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 28.08.2018 року (справа №175/4336/16-а), від 25.09.2018 року (справа №242/65/17), від 11.07.2019 року (справа №423/1156/17).

Судом встановлено, що відповідно до записів з трудової книжки ОСОБА_1 Серії НОМЕР_2 позивач працював: з 23.02.1984 року по 01.08.1984 року учнем школи водіїв трамвая Куйбишевського трамвайного парку Донецького трамвайно-тролейбусного управління; з 02.08.1984 року по 05.10.2001 року водієм трамваю третього класу Донецького трамвайно-тролейбусного управління; з 22.10.2001 року по 31.01.2002 року водієм трамваю Донецького трамвайно-тролейбусного управління; з 22.10.2001 року по 31.01.2002 року водієм рухомого складу 1-го класу у відділі експлуатації тимчасово; з 01.02.2002 року по 22.10.2002 року водієм трамваю 1-го класу на регулярних міських пасажирських маршрутах у відділі експлуатації трамвайного депо ім. Русакова; з 25.10.2002 року по 18.12.2002 року водієм трамваю 1-го класу на регулярних міських пасажирських маршрутах трамвайного депо ім. Русакова по строковому договору; з 08.01.2003 року по 07.10.2003 року водієм трамваю 1-го класу у відділі експлуатації на регулярних міських пасажирських маршрутах трамвайного депо ім. Русакова по строковому договору; з 30.10.2003 року по 08.10.2004 року водієм трамваю на регулярних міських пасажирських маршрутах 1-го класу по строковому трудовому договору; з 23.11.2004 року по 22.11.2005 року водієм трамваю 1-го класу у відділі експлуатації на регулярних міських пасажирських маршрутах трамвайного депо ім. Русакова по строковому трудовому договору; з 14.03.2006 року по 01.12.2006 року робочим виробничих лазень електросталеплавильного цеху в ЗАТ «ММЗ`ІСТІЛ»; з 05.12.2006 року по 31.05.2016 року водієм трамвая 1-го класу трамвайного депо №4 КП «Донелектроавтотранс».

Тобто стаж роботи позивача у відповідні періоди підтверджений оформленими належним чином записами про займану посаду з зазначенням у його трудовій книжці та уточнюючими довідками.

Суд наголошує, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суд незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинен перевіряти їх відповідність вимогам для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що встановлені статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Одним з таких принципів є прийняття рішення розумно (розсудливо). Під нерозсудливими рішеннями, діями, бездіяльністю суб`єкта владних повноважень можна розуміти такі, яких жоден суб`єкт владних повноважень не міг би допустити, діючи відповідно до здорового глузду та обов`язків, покладених на нього законом. Нерозсудливими слід вважати також рішення, дії, бездіяльність, що є неприпустимими з погляду законів логіки та загальноприйнятих моральних стандартів.

В даному випадку пенсійний орган відмовився зарахувати позивачу стаж роботи понад 20 років, при цьому не надано оцінки самим записам в трудовій книжці, що є вочевидь абсурдним і покладає на особу тягар доказування наявності в нього стажу, який він набував майже все працездатне життя.

З огляду на викладене, у відповідача відсутні підстави для відмови позивачу в зарахуванні спірних періодів роботи до пільгового стажу роботи позивача, оскільки вони підтверджені належними та допустимими документами, поданими в якості доказів.

За викладених вище обставин вбачається, що у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не існувало законних підстав для не зарахування до пільгового стажу позивача періодів роботи з 23.02.1984 року по 05.10.2001 року, з 22.10.2001 року по 22.11.2005 року та з 05.12.2006 року по 31.05.2016 року, і відповідач прийняв незаконне рішення про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії, яке порушує її права на соціальний захист.

Щодо позовних вимог відносно визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області стосовно відмови позивачу у призначенні пенсії, суд зазначає наступне. Позивачем не зазначено та не обґрунтовано, які протиправні дії вчинені відносно нього відповідачем окрім прийняття рішення, яке є самостійним предметом оскарження. Відтак належним та достатнім способом захисту прав позивача в цій частині суд вважає скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 22.04.2021 року про відмову в призначенні пенсії.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах, то ця вимога не підлягає задоволенню з огляду на таке.

На підставі п.4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж.

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно з п.4.7 Порядку право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Саме органи пенсійного фонду визначають правильність та повноту наданих документів для призначення (перерахунку) пенсії.

Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення, перерахунку пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пільговий стаж позивача, підміняючи дискреційні функції УПФУ.

Отже, після скасування судом рішення відповідач зобов`язаний повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії та прийняти рішення з урахуванням зарахованих судом до спеціального стажу спірних періодів праці позивача.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Згідно частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при поданні позовної заяви сплатив судовий збір у розмірі 908,00 грн. Суд вважає необхідним стягнути на користь позивача судовий збір у сумі 681,00 грн.

Керуючись ст. ст. 139, 244-250, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ 14099344, Харківська область, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 21910427, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26) про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 22.04.2021 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії з урахуванням висновків суду.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 681,00 гривень.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 243 КАС України зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.П. Бабаш