Ухвала суду № 102527177, 11.01.2022, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

11 січня 2022 року Справа №200/17029/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Шувалова Т.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області в частині незарахування до загального та пільгового стажу період роботи з 06.07.1987 року по 25.11.1987 року, періоду проходження військової строкової служби з 27.11.1987 року по 12.11.1990 року та період з 14.01.1991 року по 23.12.2001 року включно при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 ;

- скасувати рішення Бахмутсько - Лиманського об`єднаного Управління пенсійного фонду України Донецької області від 25.11.2019 року № 98 про незарахування до загального та пільгового стажу роботи періоду з 06.07.1987 року 25.11.1987 року, з 27.11.1987 року по 12.11.1990 року, періоду проходження військової строкової служби з 27.11.1987 року по12.11.1990 року та період з 14.01.1991 року по 23.12.2001 року включно при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до загального та пільгового стажу ОСОБА_1 період роботи з 06.07.1987 року по 25.11.1987 року відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», період проходження військової строкової служби з 27.11.1990 року по 12.11.1990 року згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та період з 14.01.1991 року по 23.12.2001 року включно відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.11.2019 року № 7815 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, періоду роботи з 06.07.1987 року 25.11.1987 року відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», періоду проходження військової строкової служби з 27.11.1987 року по 12.11.1990 року згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та період з 14.01.1991 року по 23.12.2001 року відповідно до п. п. 1 п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням зарахованих до пільгового стажу періодів роботи, строкової служби, роботи.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2021 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

29 грудня 2021 року від позивача надійшла заява на усунення недоліків, в якій останній просив поновити строк звернення до суду, в обґрунтування якої зазначив, що він не повинен був дізнаватись про його право на оформлення та отримання пенсійних виплат. Вказує, що відповідач несвоєчасно надав рішення про відмову в призначенні пенсії. Крім того, посилався на наявність карантину на території України та хворобу. Таким чином, позивач просить визнати причини пропуску строку для звернення до суду за захистом прав та законних інтересів поважними та поновити даний строк.

Із матеріалів позовної заяви убачається, що позивач, серед іншого просить суд скасувати рішення Бахмутсько - Лиманського об`єднаного Управління пенсійного фонду України Донецької області від 25.11.2019 року № 98 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Вирішуючи питання дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду та виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху, суд зазначає наступне.

Частинами першою-другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до рішення Бахмутсько - Лиманського об`єднаного Управління пенсійного фонду України Донецької області від 25.11.2019 року № 98 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах 18.11.2019 року. Спірне рішення прийнято відповідачем 25.11.2019 року, тобто у межах десятиденного строку з моменту звернення особи до пенсійного органу. У вказаному спірному рішенні зазначено, що позивачем не надавались довідки підтверджуючі пільговий характер роботи.

Із позовною заявою до суду позивач звернувся 30 листопада 2021 року, тобто поза межами шестимісячного строку, визначеного частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 року, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" установлено з 12.03.2020 року на усій території України карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України № 392 від 20.05.2020 року «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів», запроваджено адаптивний карантин на території України та дію карантину продовжено до 31.07.2020 року.

Постановами Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №641, від 26.08.2020 року №760, від 13.10.2020 №956 установлено продовжити на всій території України дію карантину до 31 грудня 2020 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" до 28.02.2021 року встановлено карантин та запроваджено локдаун з 08.01.2021 року по 24.01.2021 включно.

Постановами Кабінету Міністрів України від 17.02.2021 №104, від 21.04.2021 року№405, від 16.06.2021 року №611, від 11.08.2021 року №855, від 22 вересня 2021 року № 981, установлено продовжити на всій території України дію карантину до 31 грудня 2021 року.

З червня 2020 року в Україні загалом та Донецькій області зокрема було пом`якшено карантинні обмеження та запроваджено так званий "адаптивний карантин", під час якого діяли лише окремі обмеження в залежності від встановленого рівня епідеміологічної небезпеки поширення COVID-19, які загалом, на переконання суду, не могли перешкодити позивачеві звернутися до органів пенсійного фонду для отримання інформації щодо призначення пенсії, згідно заяви, яка була подана позивачем до органу пенсійного фонду. Також позивач не був позбавлений можливості звернутися до суду із позовом про оскарження рішення про відмову у призначенні пенсії за віком від 25.11.2019 року № 98.

Крім того, суд зазначає, що факт неотримання пенсії у грудні 2019 року, тобто після звернення до органу пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, мав спонукати позивача вживати заходів з метою з`ясування інформації про те, яке рішення за результатами розгляду його заяви було прийнято відповідачем.

Згідно з наданими виписками із медичної карти позивача, ОСОБА_1 перебував на лікуванні у стаціонарі з 16.12.2019 року по 09.01.2020 року, з 14.02.2020 року до 27.02.2020 року, звертався до лікаря 25.05.2021 року.

Разом з цим, суд не приймає до уваги наведені доводи, оскільки позивач перебував на лікуванні у стаціонарі один раз на рік та не був позбавлений права своєчасного звернення до суду з позовом про скасування рішення відповідача від 25.11.2019 року № 98.

Покликаючись на введення в державі карантинних обмежень у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), позивач не надав суду жодного доказу на підтвердження обставин, пов`язаних із такими подіями, які мали місце у відношенні безпосередньо до ОСОБА_1 та перешкоджали своєчасному зверненню до органів пенсійного фонду для отримання інформації щодо розгляду заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Натомість саме по собі посилання на карантинні заходи не є безумовною підставою для поновлення строку звернення до суду, оскільки дана позовна заява подана за наявності тих самих обставин (ведення карантинних заходів), що не стали наразі перешкодою для звернення до суду, але однак уже після спливу строку звернення до суду.

При цьому, суд звертає увагу на факт безперебійної роботи підприємств поштового зв`язку, на можливість позивача скористатися засобами електронного зв`язку, що дозволяло йому безперешкодно звернутися до органу пенсійного фонду та до суду відповідно. Також суд враховує, що органи пенсійного фонду та Донецький окружний адміністративний суд роботу не припиняли.

Крім того, позивач не надав доказів щодо несвоєчасного отримання ним рішення відповідача.

Так, рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Суд звертає увагу на те, що законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно- правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.

Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

Інститут строків у адміністративному процесі стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини Перез де Рада Каванілес проти Іспанії, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (AFFAIRE PЙREZ DE RADA CAVANILLES c. ESPAGNE № 116/1997/900/1112).

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Суд звертає увагу не те, що заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними, а не зводитися лише до посилання на карантинні заходи або судову практику.

Так, заява повинна містити докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості. Відповідно з цим, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Таким чином, на переконання суду, позивач не вказав на обставини непереборного і об`єктивного характеру, що перешкодили йому дізнатись про порушення своїх прав, яке фактично мало місце у 2019 році та існування яких значною мірою утруднило або ж унеможливило реалізацію права на судовий захист у межах встановленого для цього строку звернення до суду.

Відтак, зважаючи на тривалість строку, який пропущено, поведінку позивача, яка передувала зверненню до суду з даним позовом, вказані у заяві підстави пропуску строку звернення до суду з даним позовом не є поважними.

Згідно з положеннями частини другої статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 КАС України.

Пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України визначено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Зважаючи на те, що з позовними вимогами позивач звернувся до суду поза межами встановленого статтею 122 КАС України строком, зазначені у заяві від 29.12.2021 року обставини про непропущення ним строку звернення до суду не дають підстав для визнання їх поважними, тому заяву позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду слід залишити без задоволення, а позовну заяву повернути позивачу.

Суд звертає увагу позивача, що пропуск строку звернення до суду про оскарження рішення відповідача, не позбавляє права позивача звернутися повторно до відповідача із заявою про призначення пенсії, додавши до неї документи, які не були надані у повному обсязі органу пенсійного фонду, а були надані лише до суду.

Керуючись статтями 122, 123, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,

У Х В АЛ И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду - відмовити.

Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - повернути позивачеві.

Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст ухвали складено та підписано 11 січня 2022 року.

Суддя Т.О. Шувалова