Рішення № 102527129, 12.01.2022, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2022 року Справа№200/18786/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабаш Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (ЄДРПОУ: 34984509, 49000, м. Дніпро, вул. Староказацька, буд. 56) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Шевченківського ВДВС у м. Дніпрі, в якому просила:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не направлення подання до відповідного державного казначейського органу на повернення ОСОБА_1 надміру стягнутих коштів у розмірі 8099,20 грн. на користь Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради;

зобов`язати відповідача направити подання до відповідного державного казначейського органу на повернення ОСОБА_1 надміру стягнутих коштів у розмірі 8099,20 грн. на користь Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в межах виконавчого провадження, яке було відкрито на виконання рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська в справі 200/1199/17, з її заробітної плати було утримано 8099,20 грн. В зв`язку з тим, що рішення суду, на підставі якого проводилось утримання було скасовано, вона звернулась до відповідача з заявою про здійснення подання до казначейського органу для повернення надміру стягнутих коштів. Проте відповідач листом від 07.07.2021 відмовив, посилаючись на відсутність інформації про скасування виконавчого документа або про зупинення судом стягнення. Позивач вважає таку бездіяльність протиправною, в зв`язку з чим звернувся з даним позовом.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28.12.2021 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального судового провадження та призначено підготовче судове засідання у справі на 10.01.2022.

Ухвалою суду від 10.01.2022 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду на 12.01.2022 року.

Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі. Також відповідач надіслав постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з тим, що вимоги виконавчого документа виконані в повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22.03.2017 у справі № 200/1199/17 задоволено позовні вимоги Управління соціального захисту населення Шевченківської районної у м. Дніпрі ради до ОСОБА_1 про стягнення надміру нарахованих сум допомоги переміщеним особам на проживання в розмірі 7072 грн.

Постанова суду набрала законної сили 04.04.2017 та 02.02.2018 виданий виконавчий лист.

На підставі зазначеного виконавчого листа державним виконавцем Шевченківського ВДВС у м. Дніпрі 25.01.2020 року була прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 60980869.

Встановивши, що ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з Донецькою дирекцією АТ «УКРПОШТА», 06.02.2020 державний виконавець прийняв постанову про звернення стягнення на її заробітну плату.

Також постановою від 06.02.2020 державний виконавець визначив мінімальні витрати виконавчого провадження в розмірі 320 грн.

З довідки від 27.10.2020 Донецької дирекції АТ «УКРПОШТА» вбачається, що за період з 02.2020 по 08.2020 з ОСОБА_1 утримано та перераховано на користь Центрального управління соціального захисту населення Дніпропетровської міської ради по ВП № 6098089 8099,20 грн.

Разом з цим, постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23.07.2020 постанова Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22.03.2017 у справі № 200/1199/17 скасована, а провадження у справі закрито.

25.08.2020 на адресу Шевченківського ВДВС у м. Дніпрі надійшла заява Центрального управління соціального захисту населення про закінчення виконавчого провадження по виконавчому листу № 200/1199/17 у зв`язку з скасуванням постанови суду, на підставі якої видано цей виконавчий лист.

Постановою державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Дніпрі від 15.10.2020 закінчено виконавче провадження № 60980869 у зв`язку виконанням вимог виконавчого документа в повному обсязі.

В червні 2021 року ОСОБА_1 надіслала лист відповідачу, в якому просила на підставі Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 здійснити подання до відповідного державного казначейства на повернення грошових коштів у розмірі 8099,20 грн.

Листом від 07.07.2021 року Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області № Д-2512-02 роз`яснило позивачу, що під час перебування виконавчого документу на виконанні дії державного виконавця сторонами не оскаржувались, інформація щодо скасування виконавчого документу або про зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документу до ВДВС не надходила, тому кошти, що стягнуті з рахунків боржника, не є помилково стягнутими.

Згідно статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1 Закону України від 2 червня 2016 року №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 5 Закону №1404-VIII встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та, у передбачених цим Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини 2 статті 18 Закону №1404-VIII).

За приписами статей 68, 69 Закону №1404-VIII державний виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату боржника.

Згідно статті 39 даного Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 5) скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Разом з цим, Закон №1404-VIII не наділяє державного виконавця правом самостійно вирішувати питання повернення коштів, стягнутих за рішенням суду, яке в подальшому було скасовано.

Вказане питання врегульовано Кодексом адміністративного судочинства України, а саме статтею 380, якою визначено питання повороту виконання судового рішення:

Суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: 1) закриває провадження у справі.

Питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони.

До заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним виконавцем.

Якщо питання про поворот виконання судового рішення не було вирішене згідно із частинами першою - третьою цієї статті, заява відповідача про поворот виконання розглядається адміністративним судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Отже питання повернення коштів, стягнутих на підставі скасованого судового рішення, належить до виключної компетенції суду.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відтак відповідач не допустив відносно позивача протиправної бездіяльності, оскільки бездіяльністю може бути визнана лише така поведінка особи, коли за законодавством вона мала вчинити будь-яку дію, але не вчинила. В даному випадку ні Закон України «Про виконавче провадження», ні інший нормативно-правовий акт не визначають обов`язку державного виконавця звертатися з поданням про повернення надміру сплачених коштів до органів казначейської служби.

Суд вважає помилковим посилання позивача на Порядок повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787. Даний Порядок регулює правовідносини в бюджетному процесі та розповсюджується на повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії.

Тобто до спірних правовідносин цей Порядок застосуванню не підлягає.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 132, 139, 205, 241-246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.П. Бабаш