Рішення № 102521862, 11.01.2022, Томашпільський районний суд Вінницької області

Справа № 146/450/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" січня 2022 р. Томашпільський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого-судді Пилипчука О.В.

з участю секретаря судового засідання Бойко Т.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Томашпіль цивільну справу

ім`я (найменування) сторін та інших учасників справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: ТОВ «Фінансова компанія управління активами»

приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович,

третя особа: приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Табінський Олег Володимирович

вимоги позивача: про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню

представник позивача: адвокат Зубар В.В.

ВСТАНОВИВ:

Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

07 квітня 2021 року до Томашпільського районного суду надійшов даний позов, в якому позивач ОСОБА_1 просить визнати виконавчий напис №634, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. від 20.01.2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» м.Київ, заборгованості за кредитним договором №4015516 від 22.11.2013 року в сумі 17963 грн. 57 коп. таким, що не підлягає виконанню.

Позов обґрунтований наступним.

Позивач вказує, що предметом даної позовної заяви є визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису №634, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. від 20.01.2020 року щодо задоволення вимоги ТОВ «Фінансова компанія управління активами» м.Київ, якому ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»» відступлено право вимоги на підставі договору факторингу №20/01/20-1/2 від 20.01.2020 року, якому також ТОВ «Дата Майнінг Груп» відступлено право вимоги на підставі договору факторингу № 2016-1 ДМГ / ЄАПБ від 10.10.2016 року, якому в свою чергу ПАТ «Альфа Банк» на підставі договору факторингу передав права стягнення боргу за кредитним договором №4015516 від 22.11.2013 року, яким останній задовольнив вимоги про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту, відсотками та несплаченою пенею в сумі 17963 грн. 57 коп.

Про зазначений виконавчий напис позивач дізналася 30.12.20 року, оскільки саме цієї дати на її адресу надійшов лист з Томашпільського відділення поліції Могилів – Подільського відділу поліції ГУНП у Вінницькій області, яким повідомлено позивача про відкриття провадження №62391995 в справі про стягнення з неї заборгованості на підставі виконавчого напису № 634, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. від 20.01.2020 року.

Позивач вказує, що нарахування заборгованості за кредитним договором № 4015516 від 22.11.2013 року у розмірі 17963 грн. 57 коп. є безпідставним. Ця заборгованість є оспорюваною , оскільки жодних письмових вимог про сам факт існування боргу та підстави для його стягнення від відповідача позивачу не надходило, кошти по даному кредитному договору позивачем не отримувались, а тому у нотаріуса не було підстав для вчинення оспорюваного виконавчого напису.

Позивач відмічає, що оспорюваний виконавчий напис було вчинено нотаріусом 20 січня 2020 року в період часу, коли законодавством не було передбачено можливості вчинення виконавчого напису на підставі кредитного договору.

Позивач наголошує, що нотаріус зобов`язаний був перевірити отримання вимоги стягувача боржником.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 09 квітня 2021 року відкрито загальне позовне провадження у справі, підготовче засідання призначено на 19 травня 2021 року.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 19 травня 2021 року підготовчий розгляд справи відкладено на 16 червня 2021 року.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 16 червня 2021 року підготовчий розгляд справи відкладено на 14 липня 2021 року.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 14 липня 2021 року підготовчий розгляд справи відкладено на 08 вересня 2021 року.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 08 вересня 2021 року підготовчий розгляд справи відкладено на 29 вересня 2021 року.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 29 вересня 2021 року підготовчий розгляд справи відкладено на 20 жовтня 2021 року.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 20 жовтня 2021 року закрито підготовче провадження справу призначено до судового розгляду на 25 листопада 2021 року.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 25 листопада 2021 року розгляд справи відкладено на 08 грудня 2021 року.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 08 грудня 2021 року розгляд справи відкладено на 30 грудня 2021 року.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 30 грудня 2021 року розгляд справи відкладено на 11 січня 2022 року.

Доводи учасників процесу.

В судове засідання позивач не з`явився, однак представник позивача, адвокат Зубар В.В. надіслав до суду заяву про розгляд справи без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Представник відповідача ТОВ «Фінансова компанія управління активами» Велікданов С.К. в судове засідання не з`явився, однак надіслав до суду заяву про розгляд справи без його участі позовні вимоги визнає в частині визнання виконавчого напису №634, від 20.01.2020 року таким, що не підлягає виконанню.

Представник відповідача приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуревічова Олега Миколайовича в судове засідання неодноразово не з`являвся, хоча і був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Представник третьої особи: приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Табінський Олег Володимирович, в судове засідання неодноразово не з`являвся, хоча і був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

Суд, розглянувши заяву представника позивача, заяву представника відповідача ТОВ «Фінансова компанія управління активами», дослідивши матеріали справи, оцінивши належність і достовірність показань сторін по справі, сприяючи всебічному й повному з`ясуванню обставин справи, що має істотне значення для правильного вирішення спору, прийшов до наступного.

Відповідно до ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; розумні строки розгляду справи судом; забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках – на касаційне оскарження судового рішення; обов`язковість судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно ч.3 ст. 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно ч.ч. 1,2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно ч.ч.1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно ч.3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно ч.1-4 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що до суду звернулася ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий 19.04.2005 року, Томашпільським РВ УМВС України у Вінницькій області.

Згідно копії кредитного договору № 401551637 від 22.11.2013 року, укладеного з ПАТ «Альфа Банк», позивач отримала кредит в сумі 12873,26 грн. (дванадцять тисяч вісімсот сімдесят три гривні двадцять шість копійок). Дата остаточного повернення кредиту – 25.11.2015 року. (а.с.14)

Як вбачається з копії виконавчого напису, приватним нотаріусом КМНО Гуревічовим О.М., 20 січня 2020 року, було здійснено виконавчий напис № 634 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» грошових коштів в сумі 17963,57 грн, за кредитним договором № 401551637 від 22.11.2013 року . (а.с.15)

На підставі даного виконавчого напису приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва - Табінським Олегом Володимировичем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №62391995 про примусове виконання напису приватного нотаріуса Гуревічова О.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» заборгованість в сумі 17963,57 гривні, відповідно до кредитного договору № 401551637 від 22.11.2013 року, укладеного з ПАТ «Альфа Банк».

Відповідно до ст.50 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржується до суду, право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акту має особа, права та інтереси якої стосуються такі дії чи акти.

Згідно з ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вимог статті 88 Закону України «Про нотаріат» чинної на момент винесення виконавчого напису, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595. містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, яка виключає можливість спору, зокрема, щодо її розміру, строків, за яких вона нарахована тощо, а відтак, і документів, які підтверджують її безспірність і на підставі яких нотаріус вчиняє виконавчий напис. Документи, що встановлюють заборгованість, насамперед мають бути однозначними, беззаперечними та стовідсотково підтверджувати наявність у боржника заборгованості перед кредитором саме в такому розмірі.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

При вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87,88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23.01.2018 року по справі № 310/9293/15 .

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Заслуговують на увагу, посилання позивача на відсутність законодавчих підстав для вчинення виконавчого напису.

Так, згідно п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172 (із змінами, внесеними Постановою КМУ від 26.11.2014 року № 662), передбачено можливість стягнення у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів заборгованості з підстав, що випливають із кредитних відносин, за умови подання нотаріусу оригіналу кредитного договору та засвідченої стягувачем виписки з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду № 826/20084/14 від 22.02.2017 року, визнано незаконною та не чинною постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" в частині, а саме: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині "а після слів "заставлене майно" доповнити словами "(крім випадку, передбаченого пунктом 1-1цього переліку)"; доповнити розділ пунктом 1-1 такого змісту: "1-1. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу". п. 2 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: "Доповнити перелік після розділу "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами" новим розділом такого змісту: "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин. 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.".

Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року, тобто Постанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року № 662 в частині доповнення Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, зазначеним пунктом 2, визнано незаконною та не чинною.

Таким чином, у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуревічова О.М. були відсутні правові підстави для вчинення виконавчого напису щодо стягнення з позивача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» заборгованість в сумі 17963,57 гривень, відповідно до кредитного договору № 401551637 від 22.11.2013 року, укладеного з ПАТ «Альфа Банк».

Разом з тим у постанові Верховного Суду від 14 серпня 2019 року у справі № 519/77/18 зазначено, що відповідач є обов`язковим учасником цивільного процесу - його стороною. Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня особиста і безпосередня заінтересованість; саме сторони є суб`єктами правовідношення, з приводу якого виник спір. Крім того, відповідач є тією особою, на яку вказує позивач як на порушника свого права.

Тобто, відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. При цьому неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Нотаріус є публічною особою, якій державою надано повноваження щодо посвідчення прав і фактів, які мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних дій з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчиняючи нотаріальні дії, нотаріус діє неупереджено, він не може діяти в інтересах жодної з осіб - учасника нотаріальної дії. Нотаріус не стає учасником цивільних правовідносин між цими особами, а отже, не може порушувати цивільні права, які є змістом цих відносин. Відсутня і процесуальна заінтересованість нотаріуса в предметі спору та реалізації прийнятого рішення.

Спори за позовами про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом вирішуються судом у порядку цивільного судочинства за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачів, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа. За правилами цивільного судочинства як спір про право в позовному провадженні розглядаються позови про оскарження дій нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису, коли йдеться виключно про порушення нотаріусом правил вчинення відповідної нотаріальної дії і при цьому позивачем не порушується питання про захист права відповідно до положень цивільного законодавства.

Тобто нотаріус не може бути відповідачем у цій категорії справ, оскільки предметом позову є спір про право, зокрема позивач заперечує наявність у нього суми заборгованості перед кредитором, яка вказана у виконавчому написі.

Згідно ст. 206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідно до п. 24 ч.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясовування і дослідження інших обставин справи.

Відповідно ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи що позивачем частково доведено обставини на які він посилається у своєму позові, представником відповідача ТОВ «Фінансова компанія управління активами» позовні вимоги визнано, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню, а саме в частині визнання виконавчого напису за № 634, вчинений приватним нотаріусом Київського міського Нотаріального округу Гуревічовим О.М від 20 січня 2020 року таким, що не підлягає виконанню. В частині позовних вимог до неналежного відповідача - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуревічова Олега Миколайовича слід відмовити.

Відповідно до ч.5 ст.265 ЦПК України, у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем ОСОБА_1 при подачі позову до суду сплачено судовий збір в розмірі 908 гривень (а.с.1), а тому враховуючи вимоги ст. 141, ч.1 ст. 142 ЦПК України, позивачу необхідно повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить 454 гривень, з відповідача ТОВ «Фінансова компанія управління активами» стягнути на користь позивача 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить 454 гривень.

На підставі ст.ст.15, 16, 18 ЦК України, ЗУ «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172, керуючись ст. ст.12,19,81,133,141,259,264,265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуревічова Олега Миколайовича, третя особа: приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Табінський Олег Володимирович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити частково.

Визнати виконавчий напис №634, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. від 20.01.2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» м.Київ, заборгованості за кредитним договором №4015516 від 22.11.2013 року в сумі 17963 грн. 57 коп. (сімнадцять тисяч дев`ятсот шістдесят три гривні п`ятдесят сім копійок) таким, що не підлягає виконанню.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 50 відсотків сплаченого судового збору в сумі 454 грн. (чотириста п`ятдесят чотири гривні).

Повернути ОСОБА_1 50 відсотків сплаченого за квитанцією №12 від 07.04.2021 року судового збору, а саме в сумі 454 грн. (чотириста п`ятдесят чотири гривні).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Повне найменування (ім`я) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий 19.04.2005 року, Томашпільським РВ УМВС України у Вінницькій області, РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ;

відповідач: ТОВ «Фінансова компанія управління активами» ЄДРПОУ: 35017877, адреса: 08200, Київська область, м.Ірпінь, вул.Стельмаха, 9 А оф.203;

відповідач: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович, адреса: 01001, Київська область, м.Київ, вул. Мала Житомирська, буд 6/5;

третя особа: Приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Табінський Олег Володимирович, адреса: 02125, Київська область, м.Київ, вул. Старосільска, 1 У, офіс №3.

Суддя: О. В. Пилипчук