Вирок № 102521449, 12.01.2022, Путильський районний суд Чернівецької області

12.01.2022

Справа №721/1073/21

Провадження 1-КП/721/20/2022

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Путильський районний суд Чернівецької області, у складі:

головуючого судді Стефанко У.Д.

за участю:

секретаря судового засідання Свідунович Ю.Ю.

прокурора Іванова В.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

потерпілого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Путила кримінальне провадження, внесене 18.08.2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12021263130000061 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уроженця с. Селятин, Путильського району, Чернівецької області, проживаючого в АДРЕСА_1 , з середньою освітою, одруженого, громадянина України, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

1. Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнане судом доведеним.

18.08.2021 біля 01 год. 20 хв. ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись на території двору свого господарства, що в АДРЕСА_1 , під час раптового виниклого конфлікту із своїм братом ОСОБА_2 , переслідуючи умисну мету направлену на спричинення потерпілому тілесних ушкоджень, розуміючи небезпечний для життя та здоров`я потерпілого характер своїх дії і бажаючи завдати його здоров`ю значної шкоди, однак не бажаючи настання його смерті, з достатньою силою наніс потерпілому один удар кухонним ножем в область спини.

Внаслідок своїх протиправних дій ОСОБА_1 умисно спричинив потерпілому ОСОБА_2 тілесні ушкодження у вигляді проникаючої колото-різаної рани спини (паравентибральної) в ділянці Th12-L1 з пошкодженням нирки і утворення гематоми біля нижнього полюса правої нирки та гематоми заочеревинного простору справа.

Вказаними діями ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 121 Кримінального кодексу України - умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

2. Підстави доведеності винуватості поза розумним сумнівом.

2.1. Позиція сторони захисту та сторони обвинувачення.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України визнав повністю, у вчиненому щиро покаявся, підтвердивши обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті, які відповідають дійсності, він їх у повному обсязі підтверджує та пояснив, що 18.08.2021 року, близько 01:20 год., перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, не пригадуючи точно мотиву, завдав своєму братові ОСОБА_2 один удар кухонним ножем в область спини. Одразу після вчиненого зрозумів, що вчинив недобре та розбудив сина і попросив його викликати швидку медичну допомогу та поліцію. У вчиненому щиро кається, засуджує свою поведінку, просить вибачення у потерпілого, обіцяє в майбутньому ніколи подібного не вчиняти.

Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що обвинувачений доводиться йому рідним братом. 17.08.2021 року він прийшов в гості до ОСОБА_1 , де вони разом із дружиною брата, ОСОБА_3 , вживали спиртні напої та розмовляли між собою. Вночі 18.08.2021 року близько 01.00 год, між ним та братом виник словесний конфлікт на фоні ревнощів. В подальшому ОСОБА_1 швидко забіг в будинок і через мить вибігши, наніс йому один удар кухонним ножем в область спини в районі поперекової зони, від якого він відчув різкий біль. Після цього обвинувачений, повертаючись в будинок, наніс удар ножем в область живота своїй дружині ОСОБА_4 . На цьому конфлікт закінчився і брат зайшовши до будинку, попросив сина та невістку викликали поліцію і швидку медичну допомогу. По приїзду швидкої ОСОБА_2 було госпіталізовано до КНП Путильська БЛ та надано медичну допомогу. Братові вибачив, перебуває з ним у близьких стосунках, доводяться кумами один одному, будь-яких претензій матеріального чи морального характеру до обвинуваченого немає, останній сплатив витрати пов`язані із лікуванням. Просить не обирати обвинуваченому покарання пов`язане з позбавленням волі.

Прокурор у судовому засіданні зазначив, що у судовому засіданні достеменно було встановлено, що інкриміноване протиправне діяння вчинено обвинуваченим, тому просить суд визнати ОСОБА_1 винуватим та призначити покарання за ч. 1 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років.

2.2. Підстави, за яких суд не досліджує докази сторони обвинувачення та захисту, а також уважає доведеною винуватість поза розумним сумнівом.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 у повному обсязі визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті. Тож, беручи до уваги, що прокурор, та потерпілий також не оспорювали фактичні обставини провадження, і судом установлено, що учасники судового провадження, у тому числі обвинувачений ОСОБА_1 правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні сумніви і в суду щодо добровільності позиції обвинуваченого. При цьому суд роз`яснив обвинуваченому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку останній буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку.

Вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстави вважати, що останній себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини, чи визнає їх під примусом.

Це узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з якими суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Ураховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, потерпілого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, та щодо речових доказів, дійшов висновку, щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 поза розумним сумнівом у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, а саме умисному тяжкому тілесному ушкодженні, тобто умисному тілесному ушкодженні, яке є небезпечним для життя в момент заподіяння.

3. Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

У судовому засіданні було встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю, у вчиненому кається, засудив свою протиправну поведінку. Крім того, протягом усього строку досудового розслідування, визнавав свою винуватість. У зв`язку з чим, на думку суду, обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 66 КК України, є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, а також добровільне відшкодування обвинуваченим потерпілому витрат на лікування та надання останньому допомоги безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченому суд визнає вчинення ним кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних або близьких відносинах.

4. Мотиви призначення покарання.

Суд, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, враховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.

За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину. Індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром якої є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.

Також суд враховує як обставини, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_1 те, що він до вчинення даного злочину не судимий, по місцю проживання характеризується позитивно, одружений, на диспансерних обліках у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, а також відсутність з боку потерпілого будь яких претензій матеріального та морального характеру.

Отже, обираючи вид та строк покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких, його вид та суспільну небезпечність, наслідки вчинення злочину, зокрема, що заподіяна шкода фізичному здоров`ю.

У зв`язку з наведеним, суд приходить до висновку про неможливість виправлення ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства та необхідність призначення йому покарання за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, у виді позбавлення волі.

З урахуванням пом`якшуючих покарання обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, даних про особу ОСОБА_1 , а також враховуючи думку потерпілого, який просив суворо його не карати, суд вважає за можливе призначити обвинуваченому покарання за ч. 1 ст. 121 КК України із застосуванням ст. 69 КК України нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 1 ст. 121 КК України.

Тож призначення ОСОБА_1 саме такого покарання, у відповідності до ст. 50 КК України, буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, а також запобігання вчиненню ним нових злочинів, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а й від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.

5. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Відповідно до вироку Путильського районного суду Чернівецької області від 26.10.2021 року, ОСОБА_1 було засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.

Злочин у даному кримінальному провадженні ОСОБА_1 вчинив 18 серпня 2021 року, тобто до засудження за попереднім вироком. Отже, призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд застосовує ч. 4 ст. 70 КК України із самостійним виконанням вироків, як це вбачається з роз`яснень щодо правильного та однакового застосування вказаної норми КК України, які містяться в п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання».

Цивільний позов у рамках даного кримінального провадження не заявлено.

Процесуальні витрати у провадженні відсутні.

Керуючись статтями 7, 100, 124, 128, 349, 368-370, 373, 374, 376, 394, 395 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

Взяти під варту ОСОБА_1 в залі суду.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 обчислювати з 12 січня 2022 року.

Вирок Путильського районного суду Чернівецької області від 26.10.2021 року щодо ОСОБА_1 , засудженого за ч. 1 ст. 121 КК України до позбавлення волі на строк 5 років, звільненого на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки - виконувати самостійно.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений в Чернівецький апеляційний суд через Путильський районний суд Чернівецької області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Суддя: Уляна СТЕФАНКО