Рішення № 102521345, 12.01.2022, Харківський районний суд Харківської області

Справа №635/8312/21

Провадження по справі №2-а/635/36/2022

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2022 року сел. Покотилівка Харківського району Харківської області

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Бобко Т.В.,

секретар судового засідання - Полоз М.М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - інспектор взводу №1 роти №2 батальйону №4 Управління патрульної поліції у Харківській області лейтенант поліції Похила Дмитро Анатолійович,

відповідач - Департамент патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції у Харківській області

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора взводу №1 роти №2 батальйону №4 Управління патрульної поліції у Харківській області лейтенанта поліції Похили Дмитра Анатолійовича, Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції у Харківській області про визнання протиправними дій та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог та доводів позивача.

Позивач ОСОБА_1 пред`явив до суду позов шляхом подання адміністративної позовної заяви до інспектора взводу №1 роти №2 батальйону №4 Управління патрульної поліції у Харківській області лейтенанта поліції Похили Дмитра Анатолійовича, в якій просив визнати протиправними дії відповідача щодо винесення постанови серії ДПО18 №644945 від 15 жовтня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та скасувати вказану постанову.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що 15 жовтня 2021 року інспектором взводу №1 роти №2 батальйону №4 Управління патрульної поліції у Харківській області лейтенантом поліції Похилою Д.А. було винесену постанову серії ДПО18 №644945 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400 гривень. Відповідно до вказаної постанови позивач нібито о 23 годині 35 хвилин керував мопедом та рухався у м. Харкові по Мереф`янському шосе, 21а без водійського посвідчення. Зазначені дії інспектора вважає протиправними, а постанову незаконною, яка винесена з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права. Так, 15 жовтня 2021 року о 23 годині 35 хвилин він не рухався по Мереф`янському шосе, 21а в м. Мерефі на транспортному засобі HONDA DIO реєстраційний номер НОМЕР_1 , який не належить позивачу. Він стояв за 3 км від даної адреси на Мереф`янському щосе навпроти с. Жихор, чекаючи власника вказаного транспортного засобу, де до нього під`їхав патрульний автомобіль, з якого вийшли працівники поліції Похила Д.А. та ОСОБА_3 та почали вимагати пред`явити документи, зокрема: водійське посвідчення, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та поліс обов`язкової цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів. Просив звернути увагу на те, що Похила Д.А. та ОСОБА_3 були без нагрудних жетонів, без нагрудних камер, без світло відбиваючих жилетів та без медичних масок, на прохання позивача надати для ознайомлення посвідчень працівників поліції, останні відмовились. Оглянувши документи позивача, інспектор почепив на себе камеру відеофіксації та повідомив позивача, що відносно нього буде складений протокол про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, посадив його до патрульного автомобіля, де останній побачив, що інший інспектор вже частково заповнив бланк постанови відносно позивача, та почав диктувати позивачу зразок пояснювальної записки. При цьому, Похила Д.А. продовжував заповнювати бланк постанови, грубо порушуючи при цьому права позивача, зокрема: на розгляд справи по суті, як того вимагають статті 278-280 КУпАП, не ознайомлення з правами, передбаченими ст. 268 КУпАП, ст. 63 Конституції України. Позивач наполягав на об`єктивному розгляді справив відносно нього, на що працівник поліції ОСОБА_3 вигнав його з патрульного автомобіля, а Похила Д.А. продовжив заповнювати постанову в автомобілі без участі позивача. Отже, інспектор Похила Д.А. виніс оскаржувану постанову, не розглянувши справу по суті, будь-якої підготовки до розгляду справи не було, не булі оголошені посадова особа, що її розглядає, та особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вирішені клопотання, досліджені докази, вислухані пояснення осіб, які беруть участь у справі та свідки, взагалі не було з`ясовано, чи було вчинене адміністративне правопорушення, а також інші обставини, що мають суттєве значення для розгляду справи. Більш того, в постанові невірно зазначені місце проживання позивача та причина зупинки транспортного засобу. Зазначене вище, на думку позивача підтверджує халатне ставлення відповідача до розгляду справи, своїми діями відповідач грубо порушив вимоги ст.ст. 278, 279, 280 КУпАП, право на захист, передбачене ст. 268 КУпАП та ст.ст. 59, 63 Конституції України. Також позивач зазначає, що в оскаржуваній постанові відсутнє зазначення про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис, будь-які докази на підтвердження його винуватості в матеріалах справи відсутні.

У судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити у повному обсязі, пояснивши про обставини, викладені вище, а також зазначив, що вказаним транспортним засобом 15 жовтня 2021 року він не керував.

Аргументи учасників справи.

06 грудня 2021 року представник відповідача Департаменту патрульної поліції Іващенко О.О. подав до суду відзив на адміністративний позов, в якому просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступних обставин. 15 жовтня 2021 року приблизно о 23 годині 35 хвилин поблизу будинку 21А по Мереф`янському шосе у м. Харкові був зупинений транспортний засіб HONDA DIO реєстраційний номер НОМЕР_1 , який мав несправні задні габаритні вогні. Вказаним транспортним засобом керував саме позивач. Зазначені обставини зафіксовані на портативний службовий відеореєстратор та повністю спростовують твердження позивача, що він не має відношення до вказаного транспортного засобу, а лише перебував поруч з ним, коли під`їхав службовий автомобіль. Поліцейський підійшов до водія, ним виявився позивач, представився, пояснив підстави застосування превентивних заходів. Під час перевірки документів, які підтверджують його право на керування транспортним засобом HONDA DIO реєстраційний номер НОМЕР_1 , відповідно до ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» та п.п. 2.1, 2.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року №1306 встановлено, що позивач взагалі не отримував посвідчення водія. При цьому, вказаний транспортний засіб має об`єм двигуна 49 куб.см, тобто належить до категорії А1 і для керування таким транспортним засобом позивач повинен отримати посвідчення водія категорії А1. Оскільки позивач не отримував посвідчення водія зазначеної категорії станом на 23 листопада 2021 року, він не мав права керувати вказаним транспортним засобом, що прямо передбачено п. 2.1 ПДР України та узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом в постанові від 25 вересня 2019 рокоу по справі №127/19283/17. Позивачу в повному обсязі були роз`яснені його права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 280 КУпАП, на задоволенні клопотання позивача, ним були подані письмові пояснення, жодних інших клопотань він не заявляв. За результатами розгляду справи та згідно вимог ст.ст. 251, 252, 268, 278, 279, 280 КУпАП, поліцейським встановлений факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО 18 №644945. При винесенні оскаржуваної постанови поліцейський керувався положеннями ПДР та КУпАП, в постанові чітко описане правопорушення, а отже відповідач діяв в межах своїх повноважень і не порушував норм матеріального та процесуального права, розгляд справи відбувся з дотриманням процедури, визначеної КУпАП, під час розгляду справи інспектор з`ясував, що позивач вчинив адміністративне правопорушення, дослідив матеріали, які підтверджують винність позивача, з`ясував всі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи, жодних клопотань щодо залучення адвоката до розгляду справи позивач не заявляв. Зі сторони позивача не надано жодних доказів, що спростовують факт керування позивачем транспортним засобом та підтверджують наявність посвідчення водія відповідної категорії. Дії інспектора по складанню оскаржуваної постанови за порушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП охоплюються вимогами про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки відносяться до процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, а тоому окремому розгляду не підлягають. Стаття 286 КАС не передбачає такий наслідок, як визнання дій неправомірними, а тому вимога позивача в цій частині є необґрунтованою та безпідставною.

Участь у справі сторін та інших учасників справи.

Представник відповідача Департаменту патрульної поліції Іващенко Олександр Олександрович та відповідач інспектор взводу №1 роти №2 батальйону №4 Управління патрульної поліції у Харківській області лейтенант поліції Похила Дмитро Анатолійович у судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно і належним чином, про причини своєї неявки суду не повідомили.

Рух справи

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 26 жовтня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначений розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 23 листопада 2021 року до участі у справі в якості співвідповідача залучений Департамент патрульної поліції в особі управління патрульної поліції в Харківській області.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

15 жовтня 2021 року інспектором взводу №1 роти №2 батальйону №4 Управління патрульної поліції у Харківській області лейтенант поліції Похилою Дмитром Анатолійовичем винесено оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 №644945, відповідно до змісту якої 15 жовтня 2021 року о 23 годині 35 хвилин ОСОБА_1 в м. Харкові на вул. Мереф`янське шосе, 21А, керував транспортним засобом HONDA DIO реєстраційний номер НОМЕР_1 , при цьому не мав права керування даним транспортним засобом, не видавалось, чим порушив п. 2.1а ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 126 КУпАП, причина зупинки: не горіли задні габарити. Вказаною постановою до позивача застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 3400 гривень.

Згідно довідки інспектора відділу адміністративної практики УПП в Харківській області ДПП старшого лейтенанта поліції Марини Мельник від 26 листопада 2021 рооку, ОСОБА_1 посвідчення водія не отримував.

Мопед-А1марки HONDA DIO реєстраційний номер НОМЕР_1 зареєстрований за ОСОБА_4 28 серпня 2018 року, що підтверджується наданими відповідачем доказами.

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду

Позивач заперечує обставини вчинення ним адміністративних правопорушень, викладені в оскаржуваній постанові про накладення адміністративного стягнення, а також як на підставу протиправності винесеної постанови, посилається на недотримання інспектором процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про дорожній рух" цей закон регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання.

Пунктом 11 ч. 1 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично - дорожній мережі.

Відповідно до статті 14 Закону України "Про дорожній рух", учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).

Згідно п. 1.1. ПДР України, ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Відповідно до п. 1.9. ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з п.п. «а» п. 2.4 ПДР України на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в п. 2.1.

Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі:

- посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії п.п. «а» п. 2.1 ПДР України;

- реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон) п.п. «б» п. 2.1. ПДР України;

- поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення) п.п. «ґ» п. 2.1 ПДР України.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов`язаний на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - поліцейського або посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України пред`явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат "Зелена картка") або пред`явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на паперовому чи електронному носії або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), інші документи, що визначені законодавством.

Згідно ч. 2 ст. 126 КУпАП Керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення Правил дорожнього руху (частини четверта статті 122 КУпАП). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

В даному випадку, співробітники поліції є посадовими особами, які здійснюють сумісний контроль за дотриманням учасниками дорожнього руху ПДР та повинні при встановленні факту вчинення адміністративного правопорушення дотримуватись вимог ст. 251 КУпАП щодо надання належних доказів на підтвердження скоєння адміністративного правопорушення.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

В силу п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з Закону України «Про Національну поліцію», поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Статтею 40 вказаного Закону №580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

У відповідності до ч. ч. 1, 4 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

За визначенням ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно положень ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як зазначив ОСОБА_1 у своїй позовній заяві та пояснив у судовому засіданні, він не керував вищевказаним транспортним засобом, про що повідомив працівників поліції, коли вони до нього підійшли, а тому порушень Правил дорожнього руху, зокрема п. 2.1а ПДР України, в його діях не було.

Такі доводи позивача в ході судового розгляду жодним чином не спростовані відповідачем.

Разом з тим, на підтвердження правомірності притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності відповідачем надано відеозапис.

Однак, дослідивши у судовому засіданні наданий відповідачем диск, суд зазначає, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить інформації про будь-яку фіксацію правопорушення, пункт 7 оскаржуваної постанови "До постанови додаються" не заповнений, відомості щодо долучення до постанови про адміністративне правопорушення будь-яких доказів, в тому числі відеозапису оскаржувана постанова не містить. Відповідачем взагалі не надано відомостей щодо зазначення технічного засобу, на який було здійснено відеозапис.

Водночас, приписами частини 3 статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис згідно з вимогами ст.ст. 73, 74 КАС України не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

При цьому, суд звертає увагу на те, що, виходячи з вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено саме на відповідача.

Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі N 524/5536/17 та від 17.07.2019 у справі N 295/3099/17 та від 13 лютого 2020 року у справі №524/9716/16а.

З огляду на зазначене, відповідачем не дотримано приписи ст. 283 КУпАП, а тому диск, на якому, як вважає поліцейський, міститься фіксація вчинення позивачем адміністративного правопорушення та процедура розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності, не є належним та допустимим доказом у цій справі в розумінні вимог ст.ст. 73,74 КАС України.

Наявна у справі оскаржувана постанова про адміністративне правопорушення не є беззаперечним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення, оскільки постанова є саме тим рішенням відповідача, що оскаржується, в якому працівник поліції відображає своє власне бачення порушень.

Будь-яких інших доказів на підтвердження порушення позивачем п. 2.1а ПДР України та на спростування доводів позивача щодо відсутності факту керування транспортним засобом, відповідачем не надано.

Частина 2 ст. 126 КУпАП передбачає відповідальність саме за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом. А вимога п. 2.1А ПДР України щодо необхідності мати при особі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, порушення якого інкримінується ОСОБА_1 , покладається саме на водіїв таких механічних транспортних засобів.

Враховуючи, що відповідачами не доведено факту наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, законні підстави для здійснення контролю за наявністю у позивача водійського посвідчення відсутні.

На підставі викладеного, з урахуванням правової позиції Верховного Суду, суд дійшов висновку, що порушення позивачем вимог ПДР України не підтверджено належними та допустимими доказами.

Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (частини перша, друга статті 7).

В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї (п. 1 ст. 32), неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом. Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.

Відповідач, заперечуючи проти позову, не довів належними та допустимими доказами факт вчинення позивачем зазначеного в оскаржуваній постанові адміністративного правопорушення.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до принципу презумпції невинуватості щодо особи, яка підозрюється у вчиненні злочину або правопорушення, припускається невинність до того часу, поки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому законодавством, і встановлено вироком суду, який набрав законної сили.

Європейський суд з прав людини підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів у справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, суд суддів приходить до висновку, що оскаржувана постанова прийнята без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що є підставою для її скасування.

З урахуванням зазначеного, враховуючи встановлені обставини та приписи чинного законодавства, суд задовольняє позовні вимоги в частині скасування оскаржуваної постанови.

Згідно зі ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Повноваження адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, визначені ст. 286 КАС України.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи ту обставину, що суд прийшов до висновку про скасування постанови в зв`язку з недоведеністю порушень позивачем Правил дорожнього руху України, передбачених п. 2.1 «а» ПДР України, що стало підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення в зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Такі висновки с уду узгоджуються з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року у справі № 354/512/16-а, від 22 липня 2019 року у справі №757/2757/16-а.

На підставі викладеного, враховуючи, що підставою скасування оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення є відсутність складу адміністративного правопорушення, дотримання чи недотримання інспектором процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення судом не встановлювались, у зв`язку з чим суд не надає оцінку доводам сторін з цього приводу.

Щодо вимог позивача про визнання неправомірними дій відповідача щодо складення постанови, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З підстав, викладених вище, суд прийшов до висновку, що порушені права позивача підлягають відновленню шляхом скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ДПО18 №644945 від 15 жовтня 2021 року.

Дії ж відповідача зі складення постанови у справі про адміністративне правопорушення є по суті виконанням службовою особою своїх повноважень, наданих чинним законодавством, а тому жодним чином не порушують прав позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позов в частині визнання неправомірними дій відповідача щодо складення відносно нього оскаржуваної постанови задоволенню не підлягає.

Щодо судових витрат

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Позивачем під час пред`явлення адміністративного позову до суду сплачений судовий збір у розмірі 454 гривень, що підтверджується квитанцією №9248-9521-3405-8750 від 25 жовтня 2021 року.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення адміністративного позову, судовий збір у розмірі 454 гривень стягується за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Харківській області на користь позивача.

Керуючись ст.ст.2, 5, 7, 8, 9, 72-78, 241-246, 286, 293 КАС України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 до інспектора взводу №1 роти №2 батальйону №4 Управління патрульної поліції у Харківській області лейтенанта поліції Похили Дмитра Анатолійовича, Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції у Харківській області про визнання протиправними дій та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності- задовольнити частково.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 №644945 від 15 жовтня 2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст. 126 КУпАП.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 126 КУпАП - закрити.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними дій відповідача - відмовити.

Судові витрати по справі, які складаються з судового збору у розмірі 454 гривні, стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Харківський районний суд Харківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_2 , місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 .

Відповідач: інспектор взводу №1 роти №2 батальйону №4 Управління патрульної поліції в Харківській області лейтенант поліції Похила Дмитро Анатолійович, місцезнаходження: 61033, м. Харків, вул. Шевченка, 315а.

Відповідач: Департамент патрульної поліції, код ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження: м.Київ, вул.Федора Ернста, буд.3.

Суддя Т.В. Бобко