Ухвала суду № 102512436, 10.01.2022, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/12590/21

У Х В А Л А

про відмову у забезпеченні позову

10 січня 2022 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Едера П. Т.

секретаря с/з Репети К. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,-

в с т а н о в и в:

05 січня 2022 року через систему «Електронний суд» на адресу Шевченківського районного суду м. Львова надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову. Просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом призупинення стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_3 , які стягуються на підставі постанови Львівського апеляційного суду у справі № 466/9186/20 від 26 жовтня 2021 року за виконавчим провадженням № 58853540 (виданий Залізничним відділом державної виконавчої служби у місті Львові) на час розгляду справи.

Заяву про забезпечення позову заявник мотивує тим, що 02.08.2008 між ним, ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено шлюб. У шлюбі народилась донька ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження.

Шлюб розірваний 23.03.2019, що підтверджується копією судового рішення.

Заявник зазначив, що сплачує аліменти, починаючи з моменту припинення спільного проживання. Останнє рішення, яке стосується аліментів було прийнято 26 жовтня 2021 року Львівським апеляційним судом у справі № 466/9186/20.

Починаючи з 03 грудня 2021 року дочка ОСОБА_3 висловила бажання проживати з батьком, заявником ОСОБА_1 і фактично проживає з ним, починаючи з цієї дати. Дитина проживає у квартирі батька, де вони обоє прописані, що підтверджується довідкою від ЛКП «Сигнівка» та копією реєстрації права власності.

Батько, заявник ОСОБА_1 , все ще сплачує аліменти колишній дружині ОСОБА_2 , що підтверджується розрахунком заборгованості по аліментах та квитанціями про оплату аліментів.

Бажання дитини проживати з батьком зафіксовані у акті обстеження умов проживання, який наданий службою у справах дітей Залізничного району м. Львова та підтверджено дитиною під час засідання комісії у справах дітей Залізничного району м. Львова, яка відбулася 23.12.2021.

Оскільки з ним проживає дитина, а він змушений сплачувати аліменти відповідачу ОСОБА_2 , з якою дитина не проживає, тому звернувся до Шевченківського районного суду м. Львова із позовом до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів.

За правилами ч. 1 ст. 153 ЦПК України, суд проводить розгляд заяви про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку із розглядом справи за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову, суд вважає, що така заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Згідно ч. 6 ст. 153 ЦПК України, про забезпечення позову або про відмову в забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 151 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається у письмовій формі, підписується заявником і повинна містити предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Нормою ч. 3 ст. 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами, тобто повинні бути безпосередньо пов`язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Відповідно до ч. 10 ст. 150 ЦПК України, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Судом встановлено, що 24 грудня 2021 року на адресу суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , з участю третьої особи, Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про припинення стягнення аліментів.

Із заяви про забезпечення позову встановлено, що із заявника ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , згідно постанови Львівського апеляційного суду від 26.10.2021 у справі № 466/9186/20, що набрала законної сили.

Із розрахунку заборгованості по аліментах встановлено, що Залізничним відділом державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) відкрито виконавче провадження ВП № 58853540 про стягнення із заявника ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Статтею 14 ЦПК України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Закон України „Про виконавче провадження” визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку. Статтею 5 вказаного Закону перелічені обов`язки органів та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Нормою ч. 4 ст. 82 ЦПК України встановлено, що не підлягають доказуванню обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605 цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Також суд зазначає, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом призупинення стягнення аліментів до вирішення справи по суті спору може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Жодних обґрунтованих причин, у зв`язку з якими необхідно забезпечувати позов та будь-яких належних доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, позивачем не надається.

Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника, суд дійшов висновку, що подана заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності термінового забезпечення позову саме в вибраний заявником спосіб.

Враховуючи викладене, суд приходить висновку, що у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», Законом України „Про виконавче провадження”, ст. ст. 14, 82, 149, 150, 151, 153, 247 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову – відмовити.

Ухвала Шевченківського районного суду м. Львова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду в 15-денний строк з дня складання ухвали.

Суддя: П. Т. Едер