Ухвала суду № 102510415, 11.01.2022, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/60/22

провадження №2/619/399/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2022 року м. Дергачі

Суддя Дергачівського районного суду Харківської області Калиновська Л.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Харківської обласної прокуратури про зняття арешту з майна,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , звернулася до суду із позовною заявою до Харківської обласної прокуратури, в якій просила скасувати арешт, накладений на підставі постанови слідчого з особо важних справ прокуратури Харківської області Горгуль Д.В. від 14.03.2011 року та зареєстрований Харківською регіональною філією державного підприємства «Національні інформаційні системи» (реєстраційний номер обтяження: 10960243) на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 6322083001:00:000:1645;стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Харківської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ: 02910108) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 992,40 грн.

Дослідивши матеріали даної заяви, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі зважаючи на наступне.

Судом з досліджених матеріалів встановлено, що 02.12.2021 року Малоданилівська селищна рада Харківського району Харківської області, під час XXII сесії VІІІ скликання, прийняла рішення №173, яким, зокрема затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, розташованої в АДРЕСА_1 ; передано ОСОБА_1 із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 6322083001:00:000:1645, площею 0, 1900 га, розташованої в АДРЕСА_1 ; оформлено ОСОБА_1 право власності відповідно до ст. 215, 126 Земельного кодексу України.

ОСОБА_1 звернулась до державного реєстратора задля здійснення реєстрації речового права на земельну ділянку. Проте, 20.12.2021 отримала рішення про відмову у державній реєстрації права власності № 62436693 (Додаток № 7), яка обумовлена наявністю обтяження - арешту земельної ділянки.

Вищевказане обтяження накладене постановою слідчого з особо важних справ прокуратури Харківської області Горгуль Д.В. від 14.03.2011 під час здійснення кримінального провадження щодо голови Черкасько-Лозівської селищної ради Дергачівського району Харківської області ОСОБА_2 .

Вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 05.06.2013 року по справі №1-623/2011 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.365 та ч.2 ст.366 КК України. Аналогічні обставини, викладені у відповіді Харківської обласної прокуратури №27-292вих-21 від 06.09.2021.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З матеріалів позову вбачається, що даний спір виник з приводу скасування (зняття) арешту, накладеного слідчим під час досудового розслідування у кримінальній справі.

Відповідно дост.124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

У рішенні від 22 грудня 2009 року у справі «Безимянная проти Росії» (заява № 21851/03) ЄСПЛ наголосив, що «погоджується з тим, що правила визначення параметрів юрисдикції, що застосовуються до різних судів у рамках однієї мережі судових систем держав, безумовно, розроблені таким чином, щоб забезпечити належну реалізацію правосуддя. Заінтересовані держави повинні очікувати, що такі правила будуть застосовуватися. Однак ці правила або їх застосування не повинні обмежувати сторони у використанні доступного засобу правового захисту».

Відповідно до ст.ст. 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (ч. 1, 3 ст. 3 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Відповідно до п.9 розділу ХІ «Перехідних положень» КПК України, запобіжні заходи, арешт майна, відсторонення від посади, застосовані під час дізнання та досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжують свою дію до моменту їх зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов`язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями174, 539 Кримінального процесуального кодексу України, до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.

При цьому згідно з п. 9 розділу XI "Перехідні положення" КПК України 2012 року питання про зняття арешту з майна, накладеного під час дізнання або досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, вирішується у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

З правового аналізу наведених вище норм закону та положення постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» вбачається, що у разі, якщо право власності особи порушене у кримінальному провадженні, така особа, навіть за умови, що вона не є учасником кримінального провадження (кримінальної справи), має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов?язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому КПК України.

Тобто кримінальним процесуальним законом передбачено способи захисту прав іншого володільця майна, який не є учасником кримінального провадження і, разом з тим, чинним цивільним процесуальним законом не передбачена можливість такого захисту у порядку цивільного судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 569/4347/16-ц, відповідно до якої за наявності кримінального провадження власник чи іншийволоділець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов`язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 чинного КПК України, до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.

ОСОБА_1 не зважаючина те, що не була учасником кримінальної справи, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов`язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому КПК України.

Викладені в позові доводи стосовно того, що даний спір щодо звільнення майна з-під арешту підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства є помилковим, оскільки відповідно до практики, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 569/4347/16-ц якщо арешт накладений на майно особи під час досудового розслідування за правилами КПК України 1960 року, ця особа була засуджена, а з вимогою щодо зняття арешту звертається інша особа, яка не була учасником кримінального провадження, то вирішення питання щодо зняття такого арешту здійснюється в порядку ст. 409 КПК України 1960 року за правилами кримінального судочинства.

Зазначені доводи позивача стосовно того, що даний спір щодо звільнення майна з-під арешту підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства був би обґрунтованим лише у разі, якщо кримінальна справа з обвинувальним вироком на розгляд суду кримінальної юрисдикції не надходила, а була закрита за відсутністю в діях особи складу злочину. За таких обставин суд кримінальної юрисдикції не мав би правових підстав розпочинати судове провадження для вирішення лише цивільного позову, до того ж заявленого не до обвинуваченого чи осіб, які несуть відповідальність за його дії. Аналогічна правова позиція викладена в абз. 3 п. 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 372/2904/17-ц, а також в ухвалі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду від 09 січня 2020 року, якою скасовано постанову Київського районного суду м. Харкова від 01 липня 2019 року про відмову у задоволенні поданого в порядку КПК аналогічного клопотання у справі з аналогічним суб`єктним складом. Постановою Київського районного суду м. Харкова від 01 липня 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання та визнано, що спір є приватноправовим та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Судом апеляційної інстанції даний висновок суду першої інстанції визнаний помилковим та зазначено про необхідність розгляду клопотання в порядку КПК України.

Зважаючи на зазначене, суд вважає необґрунтованими викладені в позовній заяві доводи щодо розгляду справи за правилами цивільного судочинства.

Таким чином, даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а підлягає розгляду в порядку кримінального судочинства.

Оскільки позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, суд дійшов висновку щодо відмови у відкритті провадження у даній справі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої п. 1 ч. 1 цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Керуючись п.1 ч.1 ч.5 ст.186 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Харківської обласної прокуратури про зняття арешту з майна відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали. Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л. В. Калиновська