Рішення № 102510089, 16.12.2021, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 336/7990/21

Провадження № 2/336/5043/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2021 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді - Савеленко О. А.,

за участю секретаря судового засідання - Брагіної І.В.

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

29.09.2021 року 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

В обґрунтування позову вказала, що вона є власником 2\3 квартири АДРЕСА_1 . Іншим співвласником квартири є донька позивачки ОСОБА_3 , якій належить 1\3 квартири. Станом на момент складення позовної заяви у квартирі зареєстрований син позивачки ОСОБА_2 , який раніше продав свою частку квартири матері. Окрім власників та відповідача, в квартирі проживають та зареєстровані чоловік позивачки - ОСОБА_4 та її зать - ОСОБА_5 . За особовим рахунком квартири мається невелика заборгованість зі сплати комунальних послуг, такі рахунки виставляються з розрахунку 5 зареєстрованих осіб. Відтак позивач змушена сплачувати борг за відсутності відповідача, хоча зняття його з реєстрації значно зменшило б суму нарахованих комунальних платежів та дозволило позивачці отримати субсидію

У зв`язку з чим, просила суд визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування квартирою, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою суду від 05.10.2021 року відкрито провадження у справі з її розглядом за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 27).

Ухвалою суду від 08.11.2021 року здійснено перехід із спрощеного позовного провадження у загальне позовне провадження і призначено підготовче судове засідання на 30.11.2021 року (а.с. 35)

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала у повному обсязі, не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Відповідач, повідомлений у встановленому законом порядку, у судові засідання жодного разу не зя`вився, причини неявки не повідомив, відзив на позовну заяву не подавав.

Враховуючи вищевказані обставини, суд ухвалив постановити заочне рішення на підставі наявних в матеріалах справи доказів, що відповідає положенням ч.4 ст.223 та ч.1 ст.280 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази та оцінивши досліджені докази в сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що власниками квартири АДРЕСА_1 , згідно свідоцтва про право власності від 12.12.1997 року, були ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (а.с. 10)

Згідно договору купівлі продажу від 21.02.2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Любіченковською А.Є., ОСОБА_2 продав ОСОБА_1 1/3 частку у праві власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 і сплатив за нею визначену цим договором за домовленістю сторін грошову суму.

Згідно акту, що засвідчує факт відсутності особи за місцем реєстрації від 28.09.2021 року підписаного ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , ОСОБА_2 не проживає за адресою АДРЕСА_3 з липня 2018 року (а.с. 10, зворотній бік).

Так, згідно інформації наданої Департаментом реєстраційних послуг Запорізької міської ради, відповідач ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 з 25.08.2005 року по теперішній час.

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 повідомили, що добре знайомі з сім`єю ОСОБА_1 , проживають по сусідству. Відповідача за місцем реєстрації не бачили близько 3-4 років.

Враховуючи вищевикладене, суд, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 156 ЖК Української РСР члени сім`ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Відповідно до ч. 4 ст. 156 ЖК Української РСР до членів сім`ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в ч. 2 ст. 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім`ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.

Статтею 317 ЦКУ встановлено, що власникові належить право володіння, користування і розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Згідно зі ст. 391 ЦКУ власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним.

Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме порушено право та з яких підстав.

Статтею 405 ЦКУ передбачено, що члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відповідно до вказаної норми закону при вирішенні питання про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, враховуються причини її відсутності.

Підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, може слугувати лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого житлового приміщення.

З матеріалів справи вбачається, що власниками квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 на момент подання позову є ОСОБА_1 , якій належить 2/3 частки квартири і ОСОБА_12 , якій лежить 1/3 частки квартири.

ОСОБА_12 , як власник частки квартири, з позовними вимогами про усунення перешкод у користуванні власністю до суду не зверталася, також і не була залучена в якості третьої особи по справі.

Суд критично відноситься до пояснень позивача про те, що відповідач ОСОБА_2 не проживає в квартирі з липня 2018 року і це є підставою для визнання його таким що втратив право користування житлом, оскільки на цей час він був власником 1/3 частки спірної квартири і лише 21.02.2019 року продав свою частку матері. Факт продажу своєї частки квартири матері не є безумовною підставою для визнання його таким, що втратив право користування квартирою, інших доказів по справі не надано, які і не заявлено таких позовних вимог другим співвласником квартири, а саме ОСОБА_3 .

На підставі викладеного, керуючись 12, 13, 76, 78, 81, 89, 133, 141, 229, 235, 259., 263, 264, 265, 268, 280-283, 353, 355, 356 ЦПК України, ст. ст. 317, 319, 391 ЦК України суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням- відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити рішення в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О.А. Савеленко

16.12.21