Ухвала суду № 102509405, 11.01.2022, Софіївський районний суд Дніпропетровської області

ЄУН 193/1572/21

Провадження 4-с/193/2/22

У Х В А Л А

іменем України

11 січня 2022 року Софіївський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Томинця О.В.,

за участю: секретаря судового засідання Хомич Н.О.,

державного виконавця Костирі О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Софіївка Дніпропетровської області скаргу ОСОБА_1 на дії та бездіяльність головного державного виконавця Софіївського відділу державної виконавчої служби у Криворізькому районі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Костирі Олени Вікторівни,

В С Т А Н О В И В:

10.12.2021 боржник ОСОБА_1 звернувся до Софіївського районного суду зі скаргою (надійшла до суду 23.12.2021) на дії головного державного виконавця Софіївського відділу державної виконавчої служби у Криворізькому районі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Костирі О.В. (надалі головного державного виконавця Софіївського ВДВС).

Скарга мотивована тим, що 29 листопада 2021 року йому стало відомо, що на його заробітну плату, яку він оримує в ТОВ "КМС ІНВЕСТ", звернуто стягнення.

У зв`язку з цим, він дізнався про виконавче провадження №66746970 щодо нього, яке відкрито постановою головного державного виконавця головного державного виконавця Софіївського ВДВС Костирею О.В. з примусового виконання виконавчого напису № 32284, виданого 07.05.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФІНПРОМ МАРКЕТ" заборгованості в розмірі 24 453,88 грн.

Зазначив, що в межах вказаного виконавчого провадження державним виконавцем винесено постанову від 13.09.2021 про звернення стягнення на заробітну плату, яку він оримує в ТОВ "КМС ІНВЕСТ" для погашення вищевказаної заборгованості з врахуванням виконавчого збору, витрат виконавчих дій, що у сумі складає 27 148,77 грн.

Вказав, що будь-яких документів у виконавчому провадженні, зокрема, постанови про відкриття виконавчого провадження, він не отримував, чим порушено вимоги ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження". Відтак наголосив, що державний виконавець, не переконавшись в отриманні боржником даної постанови, не вправі був вчиняти у подальшому будь-які виконавчі дії.

Крім того, скаржник вказав, що на його адресу також не надходило і згаданого виконавчого напису № 32284, виданого 07.05.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., на підставі якого відкрито виконавче провадження. У зв`язку з цим він 30.11.2021 звернувся до Ірпінського районного суду Київської області про визнання цього виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

За таких обставин вважає, що постанова головного державного виконавця Софіївського ВДВС Костирі О.В. винесена 13.09.2021 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки внаслідок її існування з заробітної плати боржника безпідставно стягуються грошові кошти, тим самим завдається шкода його майновим інтересам.

З урахуванням викладеного просив визнати незаконною бездіяльність головного державного виконавця Софіївського ВДВС Костирі О.В. щодо ненаправлення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №66746970 на адресу боржника ОСОБА_1 та визнати незаконною і скасувати постанову згаданого державного виконавця, винесену ним у рамках вказаного виконавчого провадження 13.09.2021, про звернення стягнення на доходи ОСОБА_1 .

У судове засідання скаржник ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 не з`явилися, про дату, час та місце його проведення повідомлялися завчасно належним чином. 11.01.2022 до суду надійшла телефонограма від представника скаржника ОСОБА_2 про можливість ролозгляду скарги за його відсутності, скаргу підтримав і просив її задовольнити.

Присутня під час судового розгляду справи головний державний виконавець Софіївського ВДВС Костиря О.В. скаргу на її дії та бездіяльність не визнала та пояснила, що направляла на адресу місця проживання боржника ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 , яка зазначена у виконавчому написі нотаріуса, копію постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №66746970, однак відомсті про її вручення боржникові в матеріалах виконавчого провадження відсутні. При цьому вказала, що хоч нею і винесено оскаржувану постанову від 13.09.2021 про звернення стягнення на заробітну плату ОСОБА_3 за місцем його роботи в ТОВ "КМС ІНВЕСТ", однак жодних коштів до цього часу на депозитний рахунок ДВС не надійшло, а тому вважає доводи боржника щодо того, що внаслідок фактичного примусового списання (стягнення) з його заробіної плати порушуються його майнові інтререси, безпідставними та необгрунтованими.

Суд, вислухавши пояснення державного виконавця, вивчивши скаргу та додані до неї документи дійшов такого висновку.

Згідно з частиною першоюстатті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У пункті 3 частини 1 статті 3 вказаного Закону передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню виконавчі написи нотаріусів.

Тобто примусовому виконанню підлягають не лише виконавчі документи, видані судами у передбачених законом випадках на виконання судових рішень, але й рішення інших органів.

Тому необхідно розрізняти випадки звернення до суду зі скаргою в порядку судового контролю за виконанням судових рішень (рішень, ухвал, постанов судів різних юрисдикцій) та в порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби при виконанні рішень інших органів (постанов, наказів, виконавчих написів та інших документів), які є виконавчими документами і підлягають примусовому виконанню відповідно достатті 3 вказаного Закону.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

При виконанні судових рішень учасники справи мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Такий висновок підтверджений у частині першій статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Водночас, за частиною другою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Частиною 1 статті 287 КАС України визначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Тобто, якщо законом установлено порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби до суду, який ухвалив відповідне рішення, як це передбачено для виконання судових рішень, у такому випадку виключається юрисдикція адміністративних судів у такій категорії справ.

Якщо ж виконанню підлягає рішення іншого органу (не суду) і відсутній спеціальний закон, що передбачає порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби, у такому випадку вони підлягають оскарженню в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, у порядку цивільного судочинства розглядаються усі спори, пов`язані із виконанням саме судових рішень, ухвалених судом. Однак, у разі оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця при виконанні рішень інших органів, такий спір має бути вирішений саме адміністративним судом в силу прямих приписі встатті 74 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 287 КАС України. Судовий контроль за виконанням рішень інших органів покладено законодавством на адміністративні суди.

Зазначене відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 14 березня 2018 року у справі № 213/2012/16, провадження № 14-13цс18, від 20 вересня 2018 року у справі №324/1018/17, провадження № 14-245цс18, від 16 січня 2019 року у справі № 826/7941/17, провадження № 11-1172апп18.

Отже, не підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі й під час виконання виконавчих написів нотаріуса. Такі скарги подаються до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

У зв`язку із цим у разі подання такої скарги в порядку цивільного судочинства суддя має відмовити у відкритті провадження за скаргою, а, помилково прийнявши скаргу до розгляду, під час судового розгляду суд має закрити провадження у справі.

У справі, яка розглядається ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії та бездіяльність головного державного виконавця Софіївського відділу державної виконавчої служби у Криворізькому районі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Костирі О.В. у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого напису № 32284, виданого 07.05.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФІНПРОМ МАРКЕТ" заборгованості в розмірі 24 453,88 грн. Тобто, в цьому випадку ОСОБА_1 оскаржив дії державного виконавця в ході виконання не судового рішення, а виконавчого напису, виданого іншим органом, зокрема приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу.

Імперативною нормою частини другої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено оскарження рішення, дії чи бездіяльності виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших (не судових) органів (посадових осіб) шляхом звернення до відповідного адміністративного суду.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово робила висновок про те, що спір з приводу оскарження постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, прийнятої під час дії Закону України «Про виконавче провадження» підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства незалежно від того, яким органом, у тому числі, судом якої юрисдикції, видано виконавчий документ, що знаходився на примусовому виконанні у державного виконавця (постанови від 06 червня 2018 року у справі № 127/9870/16-ц (провадження № 14-166цс18), від 20 вересня 2018 року у справі № 821/872/17 (провадження № 11-734апп18), від 20 січня 2019 року у справі № 161/8267/17 (провадження № 14-604цс18), від 24 квітня 2019 року у справі № 509/4842/17 (провадження № 14-186цс19), від 29 вересня 2020 року у справі № 295/6656/14-ц (провадження № 14-507цс19).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження в справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, оскільки скарга ОСОБА_1 не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, провадження з розгляду цієї скарги належить закрити.

При цьому, ОСОБА_1 слід роз`яснити, що він має право звернутися до суду за захистом своїх прав у порядку адміністративного судочинства.

Керуючись ст. 255, 447, 448 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії та бездіяльність головного державного виконавця Софіївського відділу державної виконавчої служби у Криворізькому районі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Костирі Олени Вікторівни, - закрити.

Роз`яснити ОСОБА_1 та його представникові ОСОБА_2 , що з вказаними вимогами вони мають право звернутись до адміністративного суду із позовною заявою в порядку, визначеному статтею 287 КАС України.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження, а в разі оскарження після розгляду справи апеляційним судом, якщо вона не буде скасована.

У разі проголошення вступної та резолютивної частини ухвали, апеляційна скарга подається у той же строк з дня виготовлення повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали суду виготовлено 12.01.2022.

Суддя О.В. Томинець